Хімічні та біологічні чинники небезпек

Хімічні чинники небезпеки

Протягом свого життя людина постійно стикається з дуже великою кількістю шкідливих речовин, які можуть викликати різні види захворювання, розлади у здоров'ї, а також травматизм як в процесі контакту, так і через певний проміжок часу. Особливу небезпеку становлять хімічні речовини, які залежно від їх прак­тичного використання можна поділити на:

— промислові отрути, які використовуються у виробництві (розчинники, барвники) і є джерелом небезпеки гострих і хронічних інтоксикацій при порушенні правил безпеки (на­приклад, ртуть, свинець, ароматичні сполуки тощо);

— отрутохімікати, що використовуються у сільському госпо­дарстві для боротьби з бур'янами та шкідниками (гербіциди, пестициди);

— лікарські препарати;

— хімічні речовини побуту, які використовуються як харчові добавки, засоби санітарії, особистої гігієни, косметичні засоби;

— біологічні отрути (рослинні і тваринні), які містяться у рос­линах і грибах, тваринах і комахах.

Залежно від характеру дії на організм людини хімічні речо­вини поділяють на: токсичні, подразнювальні, мутагенні, канцеро­генні, наркотичні, задушливої дії, такі, що впливають на репро­дуктивну функцію, сенсибілізатори.

Токсичні речовини — це речовини, що викликають отруєння всього організму людини або впливають на окремі системи люд­ського організму (наприклад, кровотворення, ЦНС). Ці речо­вини можуть викликати патологічні зміни певних органів, наприклад, нирок, печінки. До них належать такі сполуки, як чадний газ, селітра, концентрованірозчини кислот чи лугів тощо.

Подразнювальні речовини викликають подразненняслизовихоболонок, дихальних шляхів, очей, легень, шкіри (наприклад, пари кислот, лугів, аміак, хлорацетофенон, адамсит).

Мутагенні речовини призводять до порушення генетичного коду, зміни спадкової інформації. Це — свинець, радіоактивні речовини тощо.

Канцерогенні речовини — речовини, що викликають,як правило, злоякісні новоутворення — пухлини (ароматичні вуглеводи, циклічні аміни, азбест, нікель, хром тощо).

Наркотичні речовини впливають на центральнунервову сис­тему (спирти, ароматичні вуглеводи).

Задушливі речовини призводять до токсичного набряку легень (оксид вуглецю, оксиди азоту).

Прикладом речовин, що впливають на репродуктивну (народжувальну) функцію, можуть бути: радіоактивні ізотопи, ртуть, свинець тощо.

Сенсибілізатори — це речовини, що діють як алергени. Це, наприклад, розчинники, формалін, лаки на основі нітросполук тощо.

Для послаблення впливу шкідливих речовин на організм людини, визначення ступеня забрудненості довкілля та впливу на рослинні та тваринні організми, проведення екологічних експер­тиз стану навколишнього середовища або окремих об'єктів чи районів нині в усьому світі користуються такими поняттями, як гранично допустимі концентрації (ГДК) шкідливих речовин (полютантів), гранично допустимі викиди (ГДВ), гранично допустимі екологічні навантаження (ГДЕН), максимально-допустимий рівень (МДР), тимчасово погоджені викиди (ТПВ) та орієнтовно безпечні рівні впливу (ОБРВ) забруднюючих речовин у різних середовищах.

В основу нормування всіх забруднювачів у нормативах різних країн покладено визначення ГДК у різних середовищах. За основу приймають найнижчий рівень забруднення, що ґрунтується на санітарно-гігієнічних нормах.

Слід зазначити, що ГДК забруднювачів у нормативах різних країн часто дещо відрізняються.

Під час визначення ГДК враховують не лише ступінь впливу на здоров'я людини, але й їхню дію на диких та свійських тварин, рослини, гриби, мікроорганізми й природні угрупування в цілому.

Результати найновіших досліджень свідчать, що нижніх без­печних меж впливів канцерогенів так само, як і іонізуючої радіа­ції, не існує.

Будь-які дози, що перевищують звичайний природний фон, є шкідливими.

Основними засобами захисту людини від дії шкідливих речо­вин є гігієнічне нормування їхнього вмісту у різних середовищах, а також різні методи очищення газових викидів (адсорбція, абсорбція, хімічне перетворення) та стоків (первинне, вторинне та третинне очищення).

Характеристика отруйних речовин

Дуже негативні наслідки виникають із впливом саме отруйних речовин на живі організми, повітря, ґрунт, воду тощо. Своєю дією ці речовини призводять до критичного стану навколишнього при­родного середовища, впливають на здоров'я та працездатність людей, на майбутнє покоління.

Отже, отруйні — це речовини, які призводять до ураження всіх живих організмів, особливо людей та тварин. Шляхів проник­нення отруйних речовин в організм людини існує дуже багато — через шкіру, органи дихання, рани, шлунок тощо.

Ступінь ураження отруйними речовинами залежить від їх ток­сичності, вибіркової дії, тривалості, а також від їх фізико-хімічних властивостей.

Велика кількість захворювань, а також отруєнь виникає із проникненням токсичних речовин — газів, парів, аерозолів — в організм людини головним чином через органи дихання. Цей шлях дуже небезпечний, тому що шкідливі речовини безпосередньо потрапляють у кров і розносяться по всьому організму. Аерозолі викликають загально токсичну дію у результаті проникнення пилових часточок (до 5 мкм) в глибокі дихальні шляхи, в альве­оли, частково або повністю розчиняються в лімфі і, поступаючи у кров, викликають Інтоксикацію. Дрібнодисперсні пилові часточки дуже важко вловлювати.

Отруйні речовини потрапляють у шлунково-кишковий тракт завдяки невиконанню правил особистої гігієни, наприклад, хар­чування або куріння на робочому місці без попереднього миття рук. Ці речовини відразу можуть поступати у кров із ротової порожнини. До таких речовин, наприклад, належать жиророз­чинні сполуки, феноли, ціаніди.

Потрап­ляючи у шлунок, такі отруйні речовини, як, наприклад, ртуть, мідь, церій, уран, можуть викликати подразнення його слизистої оболонки.

Шкідливі речовини можуть потрапляти в організм людини через шкіру як при дії рідини під час контакту з руками, так і у випадках високих концентрацій токсичних парів і газів у повітрі на робочих місцях. Розчиняючись у шкірному жирі та потових залозах, речовини можуть поступати у кров. До них належать лег­корозчинні у воді і жирах вуглеводні, ароматичні аміни, бензол, анілін тощо. Ураження шкіри, безумовно, прискорює проник­нення отруйних речовин в організм.

Біологічні фактори небезпеки

Одним із видів небезпек є біологічні речовини. Біологічні речо­вини — це збудники інфекційних захворювань. До них належать різні види мікроорганізмів — бактерії, віруси, грибки тощо. Харак­терними властивостями цих речовин є:

— висока ефективність зараження людей;

—здатність викликати захворювання у результаті контакту здорової людини із хворою або з певними зараженими пред­метами;

—наявність певного інкубаційного періоду, тобто часу з моменту зараження до прояву повного захворювання (від декількох годин до десятків днів);

— певні труднощі з визначенням окремих видів збудників;

—здатність проникати в негерметизовані приміщення, інже­нерні споруди і заражати в них людей тощо. В організм людини збудники інфекцій можуть потрапляти багатьма шляхами:

— через верхні дихальні шляхи (повітрям);

— через шлунково-кишковий тракт (повітряно-крапельним);

— через проникнення у кров (в основному передаються крово­сосними паразитами);

— через шкіру;

— через слизові оболонки.

До інфекційних захворювань відносяться: чума, сибірська виразка, сап, холера, лихоманка, віспа, ботулізм, грип тощо. Проникаючи у внутрішні органи людини, збудники інфекційних захворювань можуть викликати різні розлади як клінічного, так і анатомічного характеру. Деякі із збудників захворювань можуть спричиняти інфекційні хвороби через харчі (вода, молоко, продукти), вживаючи які, людина хво­ріє. Поширенню багатьох інфекцій сприяють і комахи, а також недотримання правил особистої гігієни.

Дуже велика кількість інфекційних захворювань переда­ється через дихальні шляхи. Збудники цих захворювань пара­зитують на слизистих оболонках носа, горла, гортані, тобтонаслизистих так званих верхніх дихальних шляхів. Під час спіл­кування хворого із здоровою людиною збудник захворювання передається під час розмови — з носа і рота найдрібніші частки слизу розбризкуються, патогенні мікроорганізми легко проникають у верхні дихальні шляхи здорової людини. Внас­лідок цього відбувається поширення епідемій, особливо в міс­цях скупчення людей. Боротьба з цими захворюваннями ведеться ізоляцією хворих людей, за допомогою правил осо­бистої гігієни та безпеки, а також при використанні різних видів гігієни.

Під час кров'яних інфекцій, що передаються в момент укусу комахами, необхідно використовувати такі засоби, як ізоляцію інфікованих людей, їх лікування, захист неінфікованих людей від укусів комах, знищення збудників інфекційних захворю­вань тощо.

Якщо хворий уражений інфекцією зовнішніх покривів, його необхідно ізолювати, зробити родичам та близьким потерпілого відповідні щеплення.

Отруйні рослини

Близько 700 видів рослин можуть викликати важкі чи смер­тельні отруєння людей. Токсичною речовиною отруйних рослин є різні сполуки, що належать переважно до алкалоїдів, глюкозидів, кислот, смол, вуглеводнів тощо.

За ступенем токсичності рослини розподіляють на:

— отруйні (біла акація, бузина, конвалія, плющтощо);

— сильно отруйні (наперстянка, олеандр тощо);

— смертельно отруйні (білена чорна, беладона, дурман звичайний).

Наведемо характеристику дії отруйних рослин на організм людини:

Отруйні тварини

Серед тваринних організмів отруйні форми трапляються частіше, ніж в рослинних організмах. Отрути, що виробляють ті чи інші організми, є хімічними чинниками, які беруть участь у міжвидових взаємодіях. Приклади використання хімічних речо­вин для нападу або захисту можна простежити на всіх етапах еволюційного розвитку. Наведемо приклади деяких небезпечних тварин:

Патогенні організми

Особливу небезпеку для здоров'я становлять патогенні орга­нізми — збудники хворіб людей, тварин, рослин, а також токсини — продукти життєдіяльності деяких мікробів. Залежно від розмірів, будови та властивостей ці організми поділяють на: бактерії, віруси, рикетсії, гриби тощо.

Розглянемо характеристику цих представ­ників.

Особливих методів захисту від негативної дії отруйних рослин і тварин не існує. Лише необхідно досконало знати їх, знати симптоми їхньої дії, вміти відрізняти їх серед інших і якомога менше з ними «зустрічатися». Щодо біологічної зброї, патогенних організ­мів та викликаних ними захворювань, тут заходи інші.

Одним з найбільш ефективних методів боротьби з інфек­ційними захворюваннями є специфічна профілактика. Вона ґрунтується на створюванні штучного імунітету шляхом поперед­жувальних щеплень. У наш час широкого вжитку набули щеплення проти чуми, туляремії, бруцельозу, туберкульозу, сибір­ської виразки, стовбняку, дифтерії, черевного тифу, сипняку, натуральної віспи, коклюшу тощо. Проти деяких захворювань попереджувальні щеплення проводять за певними розробленими планами (проти віспи, дифтерії, туберкульозу). Проти інших інфекцій щеплення проводять лише в тих випадках, коли виникає безпека їх виникнення та поширення.

Дезінфекція — це знищення або вилучення хвороботворних мікробів у зовнішньому середовищі. Поряд з дегазацією та дезактивацією дезінфекція входить у поняття спеціальної обробки різ­них об'єктів з метою ліквідувати наслідки використання бактеріологічної зброї.

Дезінсекція здійснюється для знищення шкідливих для людини комах та кліщів — збудників інфекційних захворювань.

Дератизація здійснюється для боротьби з гризунами, що можуть бути джерелом або переносником інфекції.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: