Главная

Популярная публикация

Научная публикация

Случайная публикация

Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






КОНЦЕПЦІЇ ЗАХИСТУ СУСПІЛЬНОЇ МОРАЛІ А УКРАЇНІ




В умовах глобалізації, інтеграції України у європейське та міжнародне співтовариство, все частіше українське суспільство стикається із новими проблемами. Становлення української державності, побудова громадянського суспільства передбачають орієнтацію на людину, її духовну культуру, що і визначає основні напрями діяльності держави.

Оптимальним для сучасного стану громадянського суспільства та врахування демократичних засад світового розвитку видається побудова такої держави, яка спроможна забезпечити вільний розвиток суспільства у всіх сферах суспільного життя на засадах пріоритету прав і свобод людини та верховенства права у здійсненні державою своєї діяльності.

До функцій держави, які покликані забезпечити вільний розвиток суспільства, належить не тільки культурна (духовна), але й інформаційна та функція захисту суспільної моралі. Саме остання з названих функцій держави має забезпечити попередження у суспільстві пропаганди расової і національної ворожнечі, фашизму, неофашизму, українофобії, антисемітизму, русофобії та інших видів ксенофобії, нетерпимості і насильства, образи нації чи людини за національною ознакою тощо.

Метою Концепції є визначення цілей, принципів, пріоритетних завдань, основних засад та напрямів державної політики України у сфері захисту суспільної моралі, державного регулювання обігу інформаційної продукції, що може негативно впливати на суспільну мораль та фізичний, розумовий чи морально-психологічний розвиток людини.

Концепція захисту суспільної моралі має сприяти законодавчому закріпленню та врегулюванню одного із пріоритетних напрямків діяльності держави - здійснення державою функції захисту суспільної моралі.

Суспільна мораль - це система етичних цінностей, правил і норм поведінки, що склалися у суспільстві на основі традиційних духовних і культурних надбань, уявлень про добро, справедливість, совість, гідність, свободу, відповідальність, громадський обов’язок, спрямованих на творчу самореалізацію людини в усіх сферах життя. Суспільна мораль є об’єктом захисту держави.

Захист суспільної моралі, як складова забезпечення національної безпеки України та конституційний обов’язок держави, полягає у здійсненні органами державної влади і місцевого самоврядування, у тому числі за участю громадських організацій, діяльності, спрямованої на:

- недопущення пропаганди расової і національної ворожнечі, фашизму, неофашизму, українофобії, антисемітизму, русофобії та інших видів ксенофобії, нетерпимості і насильства, образи нації чи людини за національною ознакою;

- відродження духовних цінностей Українського народу, захист та примноження культурного надбання, збереження національної та культурної спадщини;

- підтримку розвитку культури і мистецтва;

- створення умов для реалізації творчого потенціалу людини, забезпечення рівних можливостей для всіх людей у задоволенні культурно-духовних потреб;

- попередження і недопущення розповсюдження продукції та показу видовищних заходів, які пропагують неповагу до національних і релігійних святинь, неповагу до батьків, наркоманію, токсикоманію, алкоголізм, тютюнопаління та інші шкідливі звички, принижують особистість, є проявом знущання з приводу фізичних вад (каліцтва), з душевнохворих, літніх людей;

- здійснення заходів, спрямованих на виключення можливості доступу неповнолітніх до обігу продукції сексуального та еротичного характеру, продукції, що містить елементи насильства та жорстокості, видовищних заходів сексуального та еротичного характеру.

Відповідно до статті 5 Закону України “Про захист суспільної моралі” змістом державної політики у сфері захисту суспільної моралі є створення необхідних правових, економічних та організаційних умов, які сприяють реалізації права на інформаційний простір, вільний від матеріалів, що становлять загрозу фізичному, інтелектуальному, морально-психологічному стану населення.

Державний контроль та нагляд за додержанням вимог Закону України “Про захист суспільної моралі” та чинного законодавства у сфері захисту суспільної моралі в межах своєї компетенції здійснюють такі міністерства і відомства як: Міністерство культури України, Міністерство охорони здоров’я України, Міністерство юстиції України, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України, Міністерство внутрішніх справ України, Державна митна служба України, Генеральна прокуратура України, Державний комітет телебачення і радіомовлення України, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, Національна експертна комісія України з питань захисту суспільної моралі, а також місцеві органи державної виконавчої влади та місцевого самоврядування.

Необхідність нагальної постановки питання щодо виокремлення захисту суспільної моралі в окрему функцію держави підтверджують такі умови та сучасні тенденції суспільного розвитку України:

1) наявність окремої важливої групи суспільних відносин щодо захисту суспільної моралі, яка потребує регулювання з боку держави;

2) соціальний запит суспільства на регулятивну роль держави у тій чи іншій сфері суспільних відносин;

3) наявність системи нормативно-правових актів, які регулюють суспільні відносини, пов’язані із захистом суспільної моралі;

4) наявність системи державних органів та інститутів громадянського суспільства, здатних забезпечити реалізацію функції держави, пов’язану із захистом суспільної моралі.

Важливим фактором у цьому питанні є громадська думка. Так, за даними всеукраїнського дослідження, більша частина українців (60,2%) вважає низьким рівень моралі в Україні, більш ніж чверть опитаних (29,4%) охарактеризували б його як середній і тільки 2,1% українців вважають сьогоднішній рівень моралі в українському суспільстві високим.

Необхідність реагування держави у сфері захисту суспільної моралі також обумовлена загостренням у суспільстві протягом останніх десятиріч відповідних соціальних, політичних, економічних, організаційно-правових, ціннісно-орієнтаційних, соціально-деформаційних проблем, які проявились у морально-етичній сфері, зокрема:

І група - соціальні проблеми:

- комерціалізація культури, зруйнований художній простір, експансія іноземних кінокультур на території України, зниження рівня художньо-театральних потреб та вимог глядачів, посилення орієнтації театру і кіно на розважальну тематику;

- соціальна пасивність значної частини населення (розчарування, песимізм);

відсутність спеціальних просвітницьких заходів, зокрема у сфері соціальної та молодіжної політики;

- непідготовленість молоді до сімейного життя, а молодих батьків до виховання дітей, наявність у сім’ях шкідливих звичок та насильства, неузгодженість між батьками у питаннях виховання дітей, гендерна дискримінація щодо виховання дітей, нестабільність шлюбних відносин, збільшення кількості неповних сімей та сімей, які опинились в складних матеріальних умовах, зниження у суспільстві ролі родинного виховання, швидша адаптація дітей до науково-технічних умов розвитку соціуму ніж у їхніх батьків;

- низька дієвість механізмів саморегулювання у професійному середовищі суб’єктів інформаційної сфери, які забезпечили б дотримання відповідних етичних норм і стандартів;

- незавершеність формування української еліти.

ІІ група – політичні проблеми:

- тривала невизначеність політичних орієнтирів держави;

- невизначеність політики держави в останні десятиріччя у сфері гуманітарної політики, недостатність реальних кроків у визнанні пріоритетності виховання дітей і молоді, пріоритетності освіти; низька ефективність політики держави щодо сприяння здоровому способу життя;

недовіра суспільства до державних інституцій;

- необхідність підвищення ефективності реалізації інформаційної політики держави.

ІІІ група - економічні проблеми:

- розвиток кризових явищ, які набирають системного характеру в умовах формування нової системи економічних відносин; деформація зайнятості;

- низька ефективність протекціоністської політики з боку держави по відношенню до виробників національного мистецького продукту;

- низький рівень державної підтримки, в т.ч. фінансової, закладів мистецтва та культурно-просвітницьких проектів і як наслідок - комерціалізація об’єктів культури та засобів донесення до людини надбань культури;

- звуження доступності користування надбаннями культури для представників малозабезпечених та навіть середнього достатку сімей;

- низький рівень матеріально-технічного забезпечення дошкільних, загальноосвітніх, професійно-технічних та позашкільних навчальних закладів;

- недостатній матеріальний рівень життя пересічної української сім’ї.

ІV група - організаційно-правові проблеми:

- невідповідність чинного Закону України “Про захист суспільної моралі” сучасному розвитку суспільства;

- неврегульованість питань між державними органами щодо критеріїв віднесення продукції до такої, що негативно впливає на суспільну мораль;

- недостатня ефективність застосування правового механізму протидії ввезенню до України друкованої продукції, яка містить інформацію, що не відповідає вимогам Закону України “Про захист суспільної моралі”;

- можливість розповсюдження продукції порнографічного характеру на території України, в т.ч. дитячої (зокрема можливість купити через Інтернет-магазини), а також матеріалів, які культивують насильство, українофобію, антисемітизм, русофобію та інші види ксенофобії, расову і релігійну нетерпимість;

- відсутність дієвих механізмів контролю за дотриманням законодавства про захист суспільної моралі розповсюджувачами іноземного телепродукту (зокрема реаліті-шоу);

- відсутність правових механізмів та технічних можливостей сприяння дотриманню в українському сегменті мережі Інтернет вимог законодавства України про захист суспільної моралі, відсутність правових норм щодо дотримання етичних стандартів при розміщенні реклами у мережі Інтернет.

V група - ціннісно-орієнтаційні проблеми:

- зміна ціннісних орієнтацій суспільства; зміни у побутовій культурі;

поширення шкідливих звичок, таких як зловживання алкоголем, у тому числі слабоалкогольними напоями і пивом, тютюнопаління, наркоманія і, як наслідок, сексуальна розбещеність, цинізм, поширення насильства;

- відсутність у суспільстві мотивації на здоровий спосіб життя та комплексного підходу для розв’язання проблем його формування;

- нехтування громадянами етичними нормами, традиційними моральними та духовними людськими цінностями, що складалися та формувалися в суспільстві протягом тривалого часу;

- відсутність у переважної більшості молодого покоління національної традиційності щодо певних етичних норм, правил, поглядів;

- поява різноманітних суб- та контркультур;

- формування етнічних груп, які не були властивими для етнічного складу країни.

VІ група – соціально-деформаційні проблеми:

- проникнення насильства через засоби масової інформації у духовну культуру, сім’ю та побут;

- люмпенізація, сексизм та еротизація культури;

- “засмічення” мережі Інтернет насильством, порнографією і т.д. на фоні швидкої інформатизації та комп’ютеризації суспільного життя;

- тенденції до заміщення виховної функції освіти інформативно-навчальною функцією;

- негативний вплив засобів масової інформації на формування здорового способу життя;

- поширення споживацького стилю життя засобами масової інформації та рекламною продукцією;

- неготовність більшості молодих людей сприймати сучасні надмірно великі об’єми інформації та її адекватно оцінювати;

- зростання рівня українофобії, антисемітизму, русофобії, інших видів ксенофобії та расової дискримінації; збільшення кількості радикальних інтолерантних щодо іноземців молодіжних течій, нелегальна міграція та нелегальний статус частини представників інших країн, які перебувають в Україні.

- можливість негативного впливу засобів масової інформації, зокрема телебачення та радіомовлення, інформаційних, комп’ютерних, телекомунікаційних та інших технологій на морально-психологічний стан населення і, у першу чергу, на дітей та молодь.

Метою державної політики у сфері захисту суспільної моралі є формування єдиної комплексної громадсько-державної системи забезпечення захисту моральних засад і утвердження мотивації українського суспільства на здоровий спосіб життя, недопущення в електронних та інших засобах масової інформації поширення продукції, що негативно впливає на суспільну мораль, у тому числі пропаганди культу насильства та жорстокості, расової і національної ворожнечі, фашизму, неофашизму, українофобії, антисемітизму, русофобії та інших видів ксенофобії, нетерпимості, образи нації чи людини за національною ознакою тощо.

Найважливішими принципами державної політики у сфері захисту суспільної моралі, закладеними в основу Концепції, які надалі мають бути юридично закріпленими у законодавстві, є: верховенство права; поваги до прав, свобод, честі та гідності людини; заборона цензури; гарантування державою суспільного плюралізму ідеологічних засад, які відображають загальносуспільні цінності; залучення громадськості до вирішення питань захисту суспільної моралі; невтручання органів державної влади і місцевого самоврядування у діяльність засобів масової інформації та суб’єктів господарювання поза межами, визначеними законом та нормами міжнародного права; створення умов для здійснення саморегулювання у дотриманні законодавства про захист суспільної моралі; забезпечення доступності до судового захисту прав суб’єктів відносин у сфері суспільної моралі.

Завданнями державної політики у сфері захисту суспільної моралі є:

- утвердження духовності та морально-етичних засад у сфері інформаційної діяльності, освіти та культури;

- захист дітей і молоді від негативного впливу продукції, яка поширюється з порушенням законодавства про захист суспільної моралі, несе загрозу їх фізичному, інтелектуальному та морально-психологічному стану;

- недопущення розповсюдження продукції, організації та проведення видовищних заходів, що можуть негативно впливати на суспільну мораль, фізичний, розумовий чи морально-психологічний стан людини;

- здійснення експертної оцінки аудіо-, відео-, друкованої продукції, видовищних заходів, інформації та даних на електронних носіях, що завдають шкоди суспільній моралі, з метою публічного обговорення цих проблем;

- здійснення моніторингу та аналізу процесів і тенденцій у сфері захисту суспільної моралі;

- створення Єдиної спеціалізованої інформаційно-телекомунікаційної системи даних про стан суспільної моралі;

- створення науково-методичної бази у сфері захисту суспільної моралі;

- здійснення профілактичних та інформаційно-просвітницьких заходів, пропагандистської діяльності у сфері захисту суспільної моралі;

- суспільний діалог, участь громадськості у захисті суспільної моралі, забезпечення морально-етичної складової в освітньо-виховному процесі;

- нормативно-правова діяльність у сфері захисту суспільної моралі;

- приєднання до міжнародних договорів з питань дотримання етичних норм та захисту суспільної моралі.

Державна політика у сфері захисту суспільної моралі здійснюється шляхом:

- розвитку законодавства про захист суспільної моралі;

- забезпечення верховенства права та рівності усіх перед законом;

- відповідність законодавства морально-етичним засадам суспільства;

- заборони вимоги попереднього узгодження змісту інформаційної продукції з органами державної влади;

- підтримки національної культури, мистецтва, кінематографії, книговидання, поліпшення системи пропаганди кращих зразків світової літератури, культури та мистецтва;

- захисту прав людини від незаконних дій суб’єктів інформаційних відносин;

- гарантованості права людини на споживання інформації, вільної від матеріалів, що становлять загрозу її фізичному, інтелектуальному, морально-психологічному стану;

- гуманізації інформаційного простору;

- підвищення рівня медіа-культури;

- захисту дітей від негативного впливу продукції та видовищних заходів, що містять елементи насильства чи жорстокості, пропагують фашизм, неофашизм, українофобію, антисемітизм, русофобію та інші види ксенофобії, расову і національну ворожнечу;

- виховання поваги до батьків, до традиційних сімейних цінностей, почуття патріотизму, любові до рідної землі, рідної мови, поваги до вітчизняної історії;

- сприяння формуванню відповільного батьківства та материнства;

- зміщення акценту у вимірах розвитку із оцінки «рівень життя» на оцінку “якість життя”.

Основними засобами розв’язання проблем у сфері захисту суспільної моралі в Україні є:

- заходи профілактичного і просвітницького характеру та пропагандистська діяльність у сфері захисту суспільної моралі;

- державний контроль (нагляд) у сфері захисту суспільної моралі;

- здійснення моніторингу у сфері захисту суспільної моралі;

- експертна діяльність у сфері захисту суспільної моралі;

- участь громадськості у заходах щодо захисту суспільної моралі;

- організація співробітництва державних органів з громадськими організаціями, церквами та релігійними організаціями з метою захисту суспільної моралі на засадах взаємних домовленостей відповідно до законодавства;

- підвищення соціальної відповідальності еліти за забезпечення морально-етичного розвитку громадянського суспільства в Україні.

Реалізація державної політики у сфері захисту суспільної моралі здійснюється через такі стратегічні напрямки діяльності держави:

- відкритий діалог із суспільством, спрямований на підтримання загальносуспільної дискусії щодо захисту суспільної моралі;

- діалог між державними інституціями і суб’єктами інформаційних відносин, результатом якого має бути створення системи саморегуляції суб’єктів інформаційної сфери як втілення однієї із форм розвитку демократичного суспільства;

- удосконалення організаційно-правового механізму, спрямованого на захист суспільства від негативного впливу інформації, що містить пропаганду культу насильства, жорстокості, порнографії, на унеможливлення пропаганди наркоманії, алкоголізму, тютюнопаління, фашизму, неофашизму, українофобії, антисемітизму, русофобії та інших видів ксенофобії, расової і національної ворожнечі та реалізацію права людини на інформаційний простір, вільний від матеріалів, що становлять загрозу фізичному, інтелектуальному, морально-психічному стану населення;

- організація роботи у регіонах за підтримки місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, а також створених місцевих громадських колегій з питань захисту суспільної моралі, які мають стати «громадськими арбітрами» у питаннях захисту суспільної моралі в усіх регіонах України;

- участь громадськості в обговоренні актуальних проблем дотримання законодавства України у сфері захисту суспільної моралі та проблем забезпечення інформаційної безпеки держави, формування пропозицій, спрямованих на усунення негативних наслідків високих темпів розвитку інформаційних технологій і удосконалення організаційно-правових засад регулювання суспільних відносин у цій сфері та участі у загальносуспільній дискусії про стан захисту суспільної моралі.

 

 






Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2024 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных