ВИСОВКИ ДО РОЗДІЛУ 4

Дотримання основних норм законодавства в сфері охорони праці є гарантією безпеки виробництва та поліпшення господарської діяльності підприємства. Водночас існуюча сьогодні в Україні система контролю над дотриманням вимог законодавства в сфері охорони праці є малоефективною. Оскільки система працює відповідно до застарілих стандартів, то й притягнення винних осіб до відповідальності є малоефективним.

На сьогодні проблема відповідальності є ключовою в системі охорони праці. Органи системи контролю здійснюють свої повноваження застарілим способом, у зв'язку з чим постає основна проблема. Для аналізу відповідальності за порушення законодавства у сфері охорони праці Україні варто вивчати систему контролю інших країн і впроваджувати необхідні зміни в українське законодавство.

ВИСНОВОК

У даній роботі:

1. Досліджено співвідношення норм права та норм моралі, і визначено, що право і мораль доповнюють один одного та мають як загальні риси, так і відмінні. Таким чином, вони як ціннісні системи нормують соціальне життя на підставі загальних ціннісних принципів, пріоритетними серед яких є життя, безпека, гідність, значущість людини як особистості та належні умови її існування. На відміну від моралі, право є інституційним регулятором, має формальну визначеність, є об'єктивованим явищем, не залежить від суб'єктивних примх, усвідомлюється правосвідомістю і є загальнообов'язковим.

Співвідношення права та моралі не є чимось раз і назавжди визначеним і застиглим, оскільки цьому співвідношенню притаманний динамізм у процесі історичного розвитку. Глобалізація людської діяльності вимагає знаходження нових загальнолюдських норм моралі. Мораль змінюватиметься під впливом суспільного прогресу, з’являтимуться нові норми, що характеризують сутнісні потреби людини. Питання співвідношення моралі та права пов’язане з тим значенням, яке мають ці поняття в житті людського суспільства, оскільки, з певної точки зору, саме механізми права та створені на основі права інститути мали неабиякий вплив на життєдіяльність людини впродовж більшої частини історії, а моральні норми, своєю чергою, забезпечують мотивацію діяльності як індивідів, так і суспільства, формують відношення до правових норм і державних систем, визначають бажаність або небажаність будь-якого суспільного утворення.Функціонування і дієвість права у суспільстві виражається через співвідношення його із мораллю. Право є тоді дієвим, коли воно створене на основі норм моралі, має моральний зміст. А моральний зміст визначається рівнем розвитку правового ідеалізму у свідомості громадян. Правовий ідеалізм сприяє моральності права. Чим вищий ступінь його розвитку у державі, тим більш маральною є правова свідомість та правова культура громадян. А це є соціальною гарантією дії верховенства правового закону в суспільстві, панування правових принципів справедливості і гуманізму, захисту прав і свобод людини, її честі та гідності.

2. Розглянуто особливості сучасної морально-правової ситуації в Україні, та виявлено, що джерелами правотворчості в демократичному суспільстві в першу чергу є моральні норми та загальнолюдські цінності. Але з одного боку, ми маємо конституційне закріплення дуже репрезентативного переліку прав і свобод,а з іншого - воно часто залишається формальним без наявності дієвих механізмів своєї реалізації.

У багатоманітній і динамічній правовій сфері суспільства правотворчість займає провідне місце. Це пояснюється тим, що саме правотворчість дає життя праву, породжує, формує й оформлює його. Тому є зрозумілим величезний суспільний інтерес до правотворчості. За результатами правотворчої роботи - якістю законів та інших нормативних актів - роблять висновок про державу в цілому, ступінь її демократичності, цивілізованості, культурності.

3. Проаналізовано сутність суспільної моралі як системи цінностей. Моральні цінності - це потенційні мотиви, які можуть бути інтеріоризовані особистістю і стати детермінантами поведінки. Разом з тим, вони регулюють не «внутрішній» світ людини, а відносини між людьми, - це вимоги, звернені до людини ззовні.

4. Вивчено точки зору філософів з даної проблеми, особливу увагу приділено проблемі співвідношення моралі і права у філософії І. Канта. Філософське вчення про право І. Кант відносить до сфери моральної філософії.На відміну від цього “юрист, якщо він в той же час (у моральному відношенні) не філософ”, розцінюється ним лише як законознавець, який стоїть “поряд з владою”, обов'язки якого полягають у тому, щоб “застосовувати існуючі закони, а не досліджувати, чи потребують вони поліпшення”. Проблема розрізнення права і закону розкривається у Канта в контексті співвідношення права і моралі. Морально обґрунтований закон у І. Канта - це розумне право, продиктоване ідеєю розуму. Спільність моралі та права полягає, за Кантом, у тому, що вони являють собою правила, продиктовані ідеєю розуму. Специфіка моралі - в тому, що вона потребує автономного встановлення і виконання “обов'язку заради самого обов'язку” - без будь-яких зовнішніх розрахунків, впливів, нагород.

5. Визначено, що соціальне регулювання є суттєвою і необхідною умовою людського цивілізованого життя, нормального спілкування, гармонійної і результативної життєдіяльності людей. Доведено, що спільні риси правового і морального впливу на суспільні відносини обумовлені належністю їх до системи соціального регулювання. Аргументація полягає в тому, що вони існують у суспільстві, мають нормативну основу, забезпечують регулятивний вплив, передбачають діяльність соціальних суб’єктів, мають мету і завдання, підтримуються суспільством, передбачають наслідки, забезпечують порядок, відповідають об’єктивним умовам, забезпечують певні інтереси і мають динамічний характер.

Взаємодія морального і правового регулювання виявляється у можливості автономного впливу на суспільство; взаємодії основних засобів регулятивного впливу на етапі їх створення, функціонування і вдосконалення; забезпеченні гармонічного розвитку суспільства шляхом взаємодії державно- і соціально-регульованих сфер. В процесі регулювання суспільних відносин виникає якісно нове явище - морально-правовий вплив. Право і мораль як складові частини цього явища, не розчиняючись у ньому та не втрачаючи своїх індивідуальних якостей, в сукупності утворюють соціальну цінність, реально існуючу, що активно впливає на практику.

Хоча правові та моральні регулятори складають єдине нормативне поле і взаємодіють, в процесі їх впливу на суспільні відносини між ними можуть виникати своєрідні конфлікти, протиріччя, розходження.

6. Визначено місце моралі та моральної культури у праві та вплив моральної та професійної свідомості працівників юридичних професій на правотворення. Деформації моральної і професійної (правової) свідомості юристів мають різне обличчя, але вони схожі майже у всіх професійних когорт на пострадянському просторі: некомпетентність (невисокий рівень професіоналізму); зловживання владою, службовим становищем в особистих цілях; перевищення своїх повноважень; упередженість, тенденційність, невиправдана жорстокість, тяганина та інші, що вже наводилися. Зловживання владою було завжди. Історичні приклади свідчать, що розміри будь-якої влади провокують високі, а то й надто високі амбіції її носіїв.

Процес розвитку права і моралі складається з поступового поєднання правових норм та моральних норм-вимог або ж переконань у свідомості конкретної спільноти людей, а у подальшому - відносно всього суспільства.

Отже, в демократичному суспільстві мораль є опорою права на етапах його прийняття, функціонування, реалізації та захисту з боку держави. Рівень моральності права визначає рівень справедливості суспільства.

Визначення моралі як опори права неминуче призводить до висновку про необхідність підвищення моральної обумовленості правових норм, зняття тієї суперечності між правовими й моральними вимогами, яка часом спостерігається в реальному житті. Для досягнення такого результату запропоновано такі шляхи:

визначення змісту панівної моралі в суспільстві;

встановлення рівня відповідності положень такої моралі поглядам і переконанням більшості населення держави;

дослідження відповідності змісту правових приписів наявним моральним переконанням суспільства;

аналіз впливу на процес правотворчості моральних установок суб'єктів, що його здійснюють.

Співвідношення права та моралі не є чимось раз і назавжди визначеним і застиглим, оскільки цьому співвідношенню притаманний динамізм у процесі історичного розвитку. Глобалізація людської діяльності вимагає знаходження нових загальнолюдських норм моралі. Мораль змінюватиметься під впливом суспільного прогресу, з’являтимуться нові норми, що характеризують сутнісні потреби людини.

Питання співвідношення моралі та права пов’язане з тим значенням, яке мають ці поняття в житті людського суспільства, оскільки, з певної точки зору, саме механізми права та створені на основі права інститути мали неабиякий вплив на життєдіяльність людини впродовж більшої частини історії, а моральні норми, своєю чергою, забезпечують мотивацію діяльності як індивідів, так і суспільства, формують відношення до правових норм і державних систем, визначають бажаність або небажаність будь-якого суспільного утворення.

Функціонування і дієвість права у суспільстві виражається через співвідношення його із мораллю. Право є тоді дієвим, коли воно створене на основі норм моралі, має моральний зміст. А моральний зміст визначається рівнем розвитку правового ідеалізму у свідомості громадян. Правовий ідеалізм сприяє моральності права. Чим вищий ступінь його розвитку у державі, тим більш маральною є правова свідомість та правова культура громадян. А це є соціальною гарантією дії верховенства правового закону в суспільстві, панування правових принципів справедливості і гуманізму, захисту прав і свобод людини, її честі та гідності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Аболіна Г.Г., Єфименко В.В., Лінчук О.М.та ін. Етика: Навч. Посібник.- К.: Либідь, 1992. - 328 с.

2. Алексеев С.С. Восхождение к праву. Поиски и решения. - 2-е с., перераб. и доп. - М.: НОРМА, 2002.- 608 с.

3. Андрущенко И.В., Вусатюк О. А., Линецкий С. В., Шуба А.В. Философский словарь. - К.: А.С.К., 2006. - 575 с.

4. Аристотель. Никомахова этика //Аристотель. Соч. Т. 4. - М., 1983. - 189 с.

5. Бакштановский В.И., Согомонов Ю. В. Социология морали: нормативно-ценностные системы // Социс. - 2003. - № 5. - 16 с.

6. Бачинін В.А., Панов М.І. Філософія права: Підручник для юрид. cпец-тей вищих навч. закладів освіти. - К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2002. - 472 с.

7. Бачинин В. Морально-правовая философия. – Харьков: Консум, 2000. - 208с.

8. Букреев В.И. Этика права: От истоков этики и права к мировоззрению: учеб. пособие / В.И. Букреев, И.Н. Римская. - М.: Юрайт, 1999. - 336 с.

9. Винокурова Л.Е., Васильчук М.В., Гаман М.В. Основи охорони праці: Підручник. - К.: «Вікторія», 2001.- 341 с.

10. Гегель Г. Философия права. - М.: Мысль, 1990. - 524 с.

11. Гетьман-П’ятковська І.А. Історія становлення проблеми співвідношення та взаємодії права і моралі в правовій системі України // Часопис Київського університету права. - 2005. - № 1 - 37 с.

12. Гетьман-П’ятковська І.А. Співвідношення права та моралі як умова демократизації сучасного суспільства // Європа, Японія, Україна: шляхи демократизації державно-правових систем: Матеріали с перс. Наук. Конфер. - К.: Інститут держави і права с. В.М. Корецького НАН України, 2000. - 137 с.

13. Говоров С. Основы морали В. Вундта. - Харьков, 1981. - 112 с.

14. Гребеньков Г., Фіолевський Д. Юридична етика. - К.: Алерта, 2004. - 209 с.

15. Дмитриева Г.К. Мораль и международное право. - М.: Международные отношения, 1991. - 164 с.

16. Євдокименко В. Філософська думка на Україні. - К.: Політвидав України, 1972. - 274 с.

17. Заєць А.П. Принцип верховенства права (теоретико–методологічне обґрунтування) // Вісник Академії правових наук України. - 1998. - № 2. - 5 с.

18. Зайцев А.А. Мониторинг сцен насилия в программах ведущих телеканалов Украины/А. А. Зайцев, Ю.В. Онышко, Р.И. Исаков // Арх. Психиатрии. - 2002. - т. № 2. - 36 с.

19. Зайчук О.В. Правова система США (историко-теоретический аналіз). - К.: Наукова думка, 1992. - 136 с.

20. Зайчук О. В., Оніщенко Н. М. Теорія держави і права. Академічний курс: Підручник.- К.: Юрінком Інтер, - 688 с.

21. Закон Литви «Про захист неповнолітніх від негативного впливу публічної інформації» від 2002 р.

22. Закон України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» від 8 лютого1995 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1995.- № 12.

23. Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24 лютого 1994 року № 4004-XII // Відомості Верховної Ради України. -1994. -№ 27. - 218 с.

24. Закон України «Про захист суспільної моралі» від 20 листопада 2003 p. № 1296-IV // Відомості Верховної Ради України. - 2004. -№ 14. - 192 с.

25. Закон України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 49. - 45 с.

26. Закон України “Про пожежну безпеку” від 17 груд. 1993 р. № 3745-XII // Відом. Верховної Ради України. - 1994. - № 5. - 21 с.

27. Захарчук С. Співвідношення права та моралі: історико-теоретичні аспекти / С. Захарчук // Підприємництво, господарство і право. - 2007. - № 4. - С. 133-136.

28. Іванівська Л.П. Звичаєве право в Україні: Навч. посіб. - К., 2002. - 81-84 c.

29. Каган М. С. Философская теория ценности - СПб.: Петрополис, 1997. - 205 c.

30. Кант И. К вечному миру. Трактаты о вечном мире. - М., 1963. - С. 112.

31. Кант И. Лекции по этике / И. Кант // Этическая мысль: Науч. - публицист. чтения - М.: Политиздат, 1990. - 323 c.

32. Кант И. Основы метафизики нравственности / И. Кант - М.: Мысль, 1999. - 1472 с.

33. Кістяківський Б. Вибране. - К.: Абріс, 1996. - 512 с.

34. Копєйчиков В.В. Правознавство: Підручник // За ред. В.В. Копєйчикова. - 6-е вид., стер. - К.: Юрінком Інтер, 2002. - 736 с.

35. Костицький М.В., Чміль Б.Ф. Філософія права. - К.: Юрінком Інтер, 2000. - 336 с.

36. Ковальський В.С. Правотворчість теоретичні та логічні засади / Ковальський В. С., Козінцев І. П. - К.: Юрінком Інтер, 2005 - 192 с.

37. Конституція України прийнята на п’ятій сесії Веровної Ради України 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - 141 c.

38. Кодекс України про адміністративні правопорушення. - Х.: ТОВ «Одіссей», 2008р. - 312с.

39. Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 № 322-VIII // Відомості Верховної Ради УРСР - 1971- № 50, 375 c.

40. Крэйн У. Теории развития. 5-е междунар. изд. - СПб.: пройм-ЕВРОЗНАК, 2002. - 389 с.

41. Кремень В.Г., Горлач М.І. Політологія: підручник. - Харків: Друкарський центр «Єдінорог», 2002. - 640 с.

42. Кримінальний кодекс України (із змінами та доповненнями станом на 10 квітня 2008 року). - Х.: ТОВ «Одіссей», 2008. - 264с.

43. Кримінально-процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар / За ред. В. Т. Маляренка. - К.: Форум, 2003. - 938 с.

44. Лапин Н. И. Ценности в кризисном социуме // Ценности социальных групп и кризис общества / Отв. ред. Н.И. Лапин. М.: ИФ АН, 1991. - 126 с.

45. Лозовой В.О. Професійна етика юриста / В.О. Лозовой, О.В. Петришин. - Х.: Право, 2004. - 176 с.

46. Максимов С.И. Правовая реальность: опыт философского осмисления: Монография. - Харьков, 2002. - 146 с.

47. Марков Б.В. Философская антропология. - СПб: Издательство «Лань», 1997. - 359 с.

48. Матузов Н.И. Теория государства и права: учебник / Н.И. Матузов, А.В. Малько. - 3-е изд. - М.: Издательство «Дело» АНХ, 2009. - 528 с.

49. Махінчук В.М. Моральні засади суспільства як один з чинників цивільного законодавства та критеріїв визначення меж здійснення особистих немайнових прав // Еволюція цивільного законодавства: проблеми теорії та практики. Зб. наук.праць. За матер. міжнар. наук.-практ. конф. - Х., 29-30 квітня 2004 р. - К., 2004. - 261 с.

50. Морен Э. Утраченная парадигма: природа человека. - К.: Кармэ-Синто, 1995. - 240 с.

51. Морозова В.О. Адміністративна відповідальність за правопорушення проти громадської моралі. Автореф. дис.... канд.. юрид. наук. - Ірпінь: Академія державної податкової служби України, 2003. - 8 с.

52. Наказ державного комітету України за охороною праці від 31.05.1995 року № 82 «Про затвердження порядку організації державного нагляду за охороною праці в системі Держнаглядохорони праці». Постанова Кабінету Міністрів України від 02.08.1996 року.

53. Настюк М.І. Правознавство. - 2-ге вид. - Львів: Світ, 1995. - 272 с.

54. Національна програма патріотичного виховання громадян, формування здорового способу життя, розвитку духовності та зміцнення моральних засад суспільства, затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 15.09.1999 р. №1697 // Офіційний вісник України від 01.10.1999 - 1999 р. - № 37. - 33 с.

55. Нерсесянц В.С. Философия права. Учебник для вузов / В. С. Нерсесянц. - М.: Издательская трупа ИНФРА, 1997. - 652 с.

56. Нестеренко В.Г. Вступ до філософії і онтології людини. - К.: Абрис, 1995. - 336 с.

57. Новгородцев П.И. Право и нравственность / П.И. Новгородцев // Правоведение. - 1995. - № 6. - 103-113 с.

58. Оноре Тоні. Про право. Короткий вступ. - К.: Сфера, 1997. - 35 с.

59. Омельченко Е.Л. Молодежные культуры и субкультуры. - М.: Изд-во «Институт социологии РАН», 2000. - 264 с.

60. Панов Н.И., Бачинин В.А., Святоцкий А.Д. Философия права. Хрестоматия: Учеб. пособие для студентов высших учеб. заведений. - К.: Издательский Дом «Ин Юре», 2002. - 535-569 с.

61. Перепелиця М.П. Державна молодіжна політика в Україні (регіональний аспект). - К.: Укр. ін-т соц. досліджень, Укр. центр політ. менеджменту, 2001. - 26 - 39 с.

62. Петришин О.В. Право як соціокультурне значне явище: особливості юридичного підходу // Правова культура в умовах становлення громадянського суспільства. - X., 2007. - 90-109 с.

63. Погорілко В.Ф. Теоретичні проблеми сучасного українського конституціоналізму // Вісник прокуратури. - 2000. - № 2. - 61-62 с.

64. Політичний портрет України. Бюлетень дослідно-навчального Центру "Демократичні ініціативи". - К., 1996 - №15 - 118 с.

65. Припхан І.І. Конституційно-правові засади захисту суспільної моралі. Дис.... канд.. юрид. наук. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2011. - 17-25 с.

66. Рабінович С.В. Суспільна мораль як предмет етики й юриспруденції // Право України. - 2011. - №8. - 177 с.

67. Рікер П. Від моральної автономії до функції соціальної угоди// Навколо політики. - К., 1995. - 283 с.

68. Рікер П. Право і справедливість. - К.: Дух і літера, 2002. - 216 с.

69. Рікер П. Справедливе між законним і добрим// Навколо політики. - К., 1995. - 283 с.

70. Розін В.М. Мораль и этическая теория: Некоторые актуальные проблемы. - М.: Наука, 1974. - 297 с.

71. Ромовська 3.В. Сімейний кодекс України: погляд у майбутнє // Право України. - 2001. - № 2. - 165 с.

72. Сімейний кодекс України від 10.01.2002 року № 2947-III // Відомості Верховної Ради, 2002 - №21-22 - 135 с.

73. Семків О.І. Політологія: підручник / за ред. О.І. Семківа. - Львів: Світ, 1994. - 552 с.

74. Сливка С.С. Мораль і право в умовах формування правової держави / С.С. Сливка // Проблеми формування суверенної правової української держави: зб. наукових статей. - 1993. - 109 с.

75. Сливка С.С. Правнича деонтологія. - К.: Атіка, 1999. - 336 с.

76. Словарь по этике / Под ред. А. Гусейнова, И. Кона. / 6 изд. - М.: Политиздат, 1989. - 448 с.

77. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: підручник / О.Ф. Скакун; пер. з рос. - Харків: Консум, 2001. - 656 с.

78. Соловьев В.С. Право и нравственность. - М., 2001. - 265 с.

79. Соловьев З.Ю. Теория "общественного договора" и кантовское моральное обоснование права.// Философия Канта и современность. - М., 1974.

80. Советский энциклопедический словарь / Гл. ред. А.М. Прохоров / 2-е изд. - М.: Сов. энциклопедия, 1982. - 1600 с.

81. Современные концепции эстетического воспитания: (Теория и практика) / РАН. Ин-т философии; Отв. ред. Н.И. Киященко. - М., 1998. - 302 с.

82. Тодика О.Ю. Категорія народовладдя в системі інших категорій конституційного права: о співвідношення і взаємозв'язок // Вісник Академії правових наук України. - 2004. - № 2 (37). - 35-46 с.

83. Трубецкой Е. Н. Лекции по энциклопедии права. - М..: Сытин, 1916. -332 с.

84. Тюрина В. А., Научитель Е. Д. Ценностные ориентации. Учебн. пособие. - К.: ООО «Международное финансовое агентство», 1998. - 30 с.

85. Указ Президента України "Про невідкладні додаткові заходи щодо зміцнення моральності у суспільстві та утвердження здорового способу життя" від 15.03.2002 р. №258 // Офіційний вісник України від 05.04.2002 - 2002 р. - № 12 - 6 с.

86. Философия образования: Сб. науч. ст. - М.: Знание, 1996. - 288 с.

87. Фромм Э. Бегство от свободы / Пер. с англ. Г. Швейника. Отв. ред. и послесловие П.Р. Гуркевича. - М.: Прогресс, 1990. - 271 с.

88. Фуллер Л. Мораль права. - М.: Ирисэн, 2007. - 308 с.

89. Хайєк Ф.А. Право, законодавство та свобода. Том 1. Правила та порядок. - К., 1999. - 67 с.

90. Хамітов Н.М, Крилова С.С. Філософський словник. Людина і світ. - К.: КНТ, 2007. - 264 с.

91. Харт Х. Л. А. Концепція права. - К.: Сфера, 1998. - 236 с.

92. Шкода В. В. Вступ до філософії права. - Харків: Фоліо, 1997. – 223 с.

93. Якубов А.Е. Взаимодействие уголовного права и этики / А.Е. Якубов // Вестник Московського университета. Серия 11. Право. - 1992. - № 5. - 13-22 c.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: