Порядок підготовки і прийняття рішення про втручання у приватне спілкування

Важливе значення для розуміння криміналістичної сутності у втручання у приватне спілкування плідної реалізації потенціалу даної слідчої дії має виділення в її структурі певних етапів. Отже, за загальним правилом, проведення слідчої дії містить в собі наступні етапи:

2 початковий (підготовчий),

3 робочий (безпосереднє провадження слідчої дії),

4 заключний (процесуальне оформлення ходу і результатів слідчої дії).

Але більшість українських вчених-криміналістів, зокрема М.В. Салтевський, П.Д. Біленчук, В.В. Головач, В.С. Кузьмічов, Г.І. Прокопенко виділяють чотири етапи провадження слідчої дії:

1) підготовчий,

2) безпосереднього провадження слідчої дії,

3) фіксації результатів,

4) оцінки результатів і визначення їх місця в системі зібраних доказів.

На нашу думку, оцінка результатів не являється етапом слідчої дії. Слідчий в процесі розслідування кримінальної справи, а також в ході проведення слідчої дії постійно здійснює оцінку наявної інформації. Якщо оцінка результатів здійснюється після оформлення протоколу слідчої дії, то це також інша діяльність, а не етап слідчої дії. Тому вважаємо виділення в структурі слідчої дії трьох традиційних етапів (підготовчого, робочого і кінцевого) більш правильним.

В криміналістичній літературі вже була зроблена спроба визначити основні етапи саме проведення зняття інформації з каналів зв’язку. Л.Г. Юріна, В.М. Юрін і С.В. Лаврухін запропонували виділити наступні етапи її проведення:

1) прийняття рішення про проведення даної слідчої дії, винесення постанови про її проведення і її санкціонування;

2) визначення тактики дії (часу, місця, суб’єкта прослуховування, технічних засобів та ін.);

3) прослуховування і фіксація переговорів з використанням технічних засобів (або, навпаки, фіксація і прослуховування з метою вибірки вербальної інформації, що має відношення до справи, що розслідується);

4) складання протоколу прослуховування і технічної фіксації переговорів;

5) моделювання переговорів шляхом відтворення фонограми понятим;

6) складання слідчим протоколу прослуховування фонограми переговорів [72, с. 91].

А.Н. Халтурін та С.І. Цвєтков вважають оптимальними для проведення даної слідчої дії такі етапи її реалізації:

1) підготовчий етап,

2) робочий етап,

3) етап оцінки слідчим отриманої інформації,

4) заключний етап (огляд і прослуховування фонограми переговорів, складання протоколу огляду і прослуховування, винесення постанови про долучення відповідних фонограм до кримінальної справи в якості речових доказів) [63, с. 87-88].

В цілому вважаємо такий поділ на етапи проведення зняття інформації з каналів зв’язку прийнятним без урахування конкретних процесуальних дій слідчого, що зазначені автори відносять до кожного з етапів. Зокрема є незрозумілим, як автори пропонують слідчому провести оцінку отриманої інформації (етап 3), якщо огляд і прослуховування фонограми переговорів буде проводитись в ході четвертого, заключного етапу.

Варто зазначити, що специфіка зняття інформації з каналів зв’язку пов’язана з тим, що слідчий не на всіх етапах проведення слідчої дії приймає активну, безпосередню участь. Зокрема робочий етап складається з дій технічних виконавців, на дії яких слідчий може впливати лише опосередковано. Слідчий здійснює лише функції контролю за проведенням відповідних операцій і своєчасністю інформування його про результати, що отримуються. В безпосередньому знятті інформації з каналів зв’язку він участі не бере.

Отже для вирішення конкретної слідчої ситуації, тобто системи взаємозв’язків, яка утворює конкретну обстановку, в якій працює слідчий і в якій протікає конкретний акт розслідування, він повинен прийняти рішення.

Діяльність слідчого з прийняття рішень та їх реалізації є складним, трудомістким процесом і потребує значних інтелектуальних зусиль. Творчий характер діяльності слідчого реалізується в межах правових приписів, яких слід неухильно дотримуватися. Але положення законів та інших нормативних актів мають загальний характер, виконують роль орієнтира. Слідчому ж доводиться діяти в конкретних, реальних умовах тієї ситуації, що склалася на даний момент розслідування. Творчість слідчого при цьому виявляється у вмінні розповсюдити загальні правила на конкретні життєві обставини, прив’язати їх до цих ситуацій.

Зрозуміло, ситуації, в яких слідчому доводиться приймати рішення, можуть бути різного ступеня складності та різноманітності. В однихвипадках вибір рішення виявляється вкрай обмеженим. Але зустрічаються ситуації, які час від часу повторюються і їх називають типовими. Попередньою практикою та накопиченим досвідом їх розв’язання для них розроблені оптимальні типові рішення.

Науковцями відмічається, що прийняття рішень по справі представляє складну систему взаємодіючих чинників, об’єктивних і суб’єктивних, у тому числі соціальних, ідеологічних, правових, соціально-психологічних, особистісних і т. ін.

Об’єктивними чинниками, що складають механізм прийняття рішення, Ю.М. Грошевий не без підстав вважає поряд з нормативними приписами, фактичні обставини вчинення злочину, сукупність доказів, встановлених та досліджених у даній кримінальній справі. До суб’єктивних чинників він відносить рівень професійної свідомості слідчого, соціальну спрямованість його особистості, особливості її психологічного стану і процесів, пов’язаних з розглядом справи [9, с. 61].

Саме висока ерудиція, професіоналізм, великий життєвий і професійний досвід дозволяють слідчому в умовах, коли інколи немає достатньої кількості криміналістично значущої інформації (або ж вона взагалі відсутня) приймати правильне рішення по справі.

Для прийняття рішення про зняття інформації з каналів зв’язку слідчий повинен ретельно дослідити, проаналізувати і дати правильну оцінку інформації, яка є у справі. Слідчий, вивчаючи матеріали справи, спочатку сприймає інформацію в повному обсязі, після чого проводить її оцінку і відбір. Відбір інформації в подальшому передбачає роботу з тією, що має безпосереднє відношення до слідчої дії.

Через неповноту і суперечливість інформації, слідчому доводиться приймати рішення про втручання у приватне спілкування в умовах тактичного ризику.Але, як справедливо вважають В.Н. Григор’єв та Г.О. Кузьмін, тут присутній ризик прийняття неправильних рішень, однак цей ризик допустимий і виправданий, інакше слідчий позбувся б можливості здійснювати процес доказування. Пізнання фактичних обставин справи є рухом від незнання до знання. Автори підкреслюють, що вірогідні судження – це необхідний етап на шляху встановлення істини [12, с. 30]

Варто враховувати, що ціна за прорахунок в даному випадку може бути занадто високою навіть для самого слідчого (ст.163 КК України передбачає кримінальну відповідальність за порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції, що передаються засобами зв’язку або через комп’ютер).

Однак величина ризику може бути зменшена, якщо слідчий, приймаючи рішення, спрогнозує результати слідчої дії, застосує заходи для нейтралізації негативного результату, обере найбільш ефективні прийоми і методи її підготовки і проведення.

При прийнятті рішення з елементами тактичного ризику важливе значення має інтуїція, що пов’язана із властивістю швидко розібратися в ситуації і знайти в ній правильне рішення. Ця властивість – в меншому ступені природний дар, хоча залежить від особистих якостей конкретної особи. Інтуїція слідчого розвивається в процесі його професійної діяльності, збагачується набутими знаннями і досвідом. Вона являє собою припущення слідчого, яке потребує перевірки і підтвердження, і як будь-яке припущення, воно повинно бути основане на чіткому логічному поясненні фактів. Як справедливо зазначає Б. Романюк, в основу рішення слідчий все ж таки повинен покласти юридичні факти, а не інтуїтивні умовиводи [53, с. 57]. Із сказаного знову ж таки випливає висновок, що при прийнятті рішення про зняття інформації з каналів зв’язку важливу роль відіграють професійні і особисті якості слідчого.

Підсумовуючи вищевикладене, можна зазначити, що з метою недопущення негативного результату, прийнявши рішення про необхідність проведення слідчої дії, слідчий повинен ретельно до неї підготуватися.

Початковий етап будь-якої слідчої дії полягає в її попередній підготовці. Як правило, її елементами є:

підбір і вивчення матеріалів кримінальної справи, аналіз слідчої ситуації і даних про особу, відносно якої передбачається проведення слідчої дії;

визначення мети і конкретних завдань даної слідчої дії;

визначення дати, місця і часового періоду проведення;

підготовка необхідних технічних засобів;

вирішення питання про коло учасників слідчої дії;

отримання дозволу слідчого судді чи санкції прокурора.

Вивчення даних про особу, з каналів зв’язку якої буде зніматися інформація, встановлення доступних їй засобів зв’язку, уточнення телефонних номерів абонента (абонентів) є важливим елементом підготовки до проведення даної слідчої дії. Слідчий може отримати необхідну інформацію про особу підозрюваного чи обвинуваченого з протоколів слідчих дій, оперативно-розшукових даних, а також від установ зв’язку.

Протокол допиту, незалежно від процесуального становища особи, яку допитують, обов’язково містить її паспортні дані, відомості про місце проживання, домашній, робочий чи мобільний номери телефону та ін. Також необхідну інформацію слідчий може отримати, вивчивши дані криміналістичного обліку, матеріали кримінальних справ, по яким особа, з каналів зв’язку якої буде зніматися інформація, проходила як потерпілий, свідок, підозрюваний чи обвинувачений.

Даний етап підготовки до зняття інформації з каналів зв’язку характеризується діяльністю слідчого, що відбувається в умовах тісної взаємодії з оперативними підрозділами. Так, слідчий може дати доручення на проведення оперативно-розшукових заходів з метою встановлення всього кола засобів зв’язку, які використовує підозрюваний чи обвинувачуваний. Причому не менш важливою є інформація про технічні характеристики засобів зв’язку, наприклад наявність пристрою автоматичного визначення номеру, автовідповідача, тощо.

При вивченні особи підозрюваного чи обвинуваченого, який входить в організоване злочинне угрупування, необхідно встановити, ким являється особа в її структурі (лідер, „мозок”, наближена до лідера особа чи тимчасовий учасник). Якщо це лідер, особа, як правило, раніше судима, має організаторські здібності, авторитетна та жорстока, то через нього відбувається зв’язок зі значною частиною угрупування. Зняття інформації з каналів зв’язку лідера дозволяє не тільки отримати дані про його винність у вчиненні злочину, але й дозволяє встановити інших співучасників злочину, їх місцезнаходження та вирішити багато інших завдань. Але при розслідуванні злочинів, вчинених організованими злочинними угрупуваннями, варто мати на увазі, що в більшості випадків зв'язок між членами угрупування, особливо між лідером та іншими членами угрупування, законспірований, канали зв’язку надійно захищені від прослуховування.

Важливим моментом є також встановлення виду зв’язку, каналами якого можливе ведення переговорів, а також уточнення номерів телефонів абонента. Переговори можуть проводитися по міському, міжміському, міжнародному, радіотелефонному, радіорелейному, високочастотному і космічному видам зв’язку. Від цього залежать такі підготовчі заходи, як вибір установи, силами якої буде здійснюватися зняття інформації, вибір спеціалістів, які будуть надавати кваліфіковану допомогу в проведенні слідчої дії.

Встановлення і уточнення номерів телефонів особи підозрюваного і обвинуваченого є обов’язком слідчого. На нашу думку, ніяких складнощів не виникає при встановленні чи уточненні домашнього, робочого, а також стільникового (якщо особа являється контрактним абонентом компанії мобільного зв’язку і, звичайно, сама користується даною послугою) номерів телефонів. Але широкої популярності набула послуга мобільних компаній України по наданню передплаченого сервісу, тобто без укладання контракту на обслуговування, що передбачає повну анонімність абонента. Особа також може мати декілька sim-карток різних компаній. В такому випадку встановлення номерів телефонів є більш складною процедурою і повинно вирішуватися оперативно-розшуковими заходами.

Дана проблема розглядається також правозахисниками інших держав, зокрема ФРН. Так F.Thiede, офіцер Федерального управління кримінальної поліції наводить приклад розслідування кримінальної справи поліцією землі Саксонія, в ході якої при проведенні обшуку було виявлено 114 sim-карток, що належали різним операторам зв’язку. Для проведення телефонного прослуховування знадобилося б отримати дозвіл на проведення 114 заходів по прослуховуванню телефонних переговорів. У іншій кримінальній справі за участю 12 обвинувачених, було встановлено 62 різних номери телефонів. Для проведення прослуховування телефонних розмов знадобилося отримати 71 дозвіл суду. Подібне становище змушує підходити до вирішення проблеми з іншого боку.

Оскільки відомо, що в мобільних телефонних апаратах номер може змінити будь-яка особа, навіть технічно неграмотна, шляхом заміни sim-картки, тому рішення судді на прослуховування фактично не діє. З більшості донесень поліції з цього приводу автор робить висновок, що проблема полягає саме в тому, що злочинцю, що замінив sim-картку в мобільному телефоні, легко вдається уникнути прослуховування його телефонних розмов. [26, с. 25-29].

В кримінально-процесуальній літературі деякі автори висловлюють думку, що „трафіки (протоколи) з’єднань абонента в кримінально-процесуальне поняття „контроль телефонних і інших переговорів” не входять, оскільки не мають відношення до змісту таких переговорів…Тому їх огляд і виїмка можуть бути здійснені без санкції суду” [26, с. 300]. Ми погоджуємося, що отримання такої інформації не входить в зміст слідчої дії зняття інформації з каналів зв’язку, але порушує конституційне право особи на таємницю телефонних переговорів. Тому санкція суду, на мою думку, є необхідною.

У 2005 році Україну сколихнув скандал, пов’язаний з тим, що Служба безпеки України порушила кримінальну справу про незаконне використання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації. Як заявив голова СБ України О.Турчинов на прес-конференції 17.02.2005 року „самою розповсюдженою схемою була наступна: при проведенні повної перевірки реальних порушників закону у відношенні них, з дотриманням всіх процесуальних вимог отримували офіційні судові дозволи на зняття інформації з каналів зв’язку. Але приховувалася одна незначна, на перший погляд, деталь: номери телефонів інколи належали політичним лідерам, представникам опозиції і т.д.” [27].

Наступним елементом підготовки проведення даної слідчої дії є вирішення питань про час і тривалість зняття інформації з каналів зв’язку Виходячи з цього загальний строк досудового слідства порівняно з чинним КПК залишився той же - два місяці. Передбачено можливість його продовження до трьох, шести, дванадцяти місяців. Умовою для продовження строку досудового слідства є складність кримінального провадження. Так, продовження строку до трьох, шести, дванадцяти місяців обумовлюється відповідно складністю, особливою складністю та винятковою складністю кримінального провадження. Особлива складність визначається категорією розслідуваного злочину - невеликої чи середньої тяжкості, тоді як під винятковою складністю розуміється здійснення досудового розслідування тяжких чи особливо тяжких злочинів, а також врахування кількості епізодів злочинної діяльності, співучасників, потерпілих тощо.(ст. 219 ч. 3 п. 2 КПК) Строки досудового розслідування закінчуються з моменту, коли прокурором буде прийнято одне з рішень, передбачених ч. 2 ст. 283 КПК: закрити кримінальне провадження; звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності; звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

Дискусійним є питання зняття інформації з каналів зв’язку при зупиненні досудового розслідування.За загальним правилом при зупиненні досудового розслідування не можна провадити будь-яких слідчих чи процесуальних дій крім тих, які спрямовані на встановлення місцезнаходження підозрюваного, та прийняття процесуальних рішень. Ця перерва триває доти, доки обставини, котрі перешкоджають закінченню досудового розслідування, не буде усунуто. Але В.М. і Л.Г. Юріни вважають в такому випадку доцільним не тільки не припиняти проведення даної слідчої дії, але й дозволити слідчому приймати рішення про початок її проведення для розшуку обвинуваченого. На наш погляд, у разі зупинення досудового розслідування (ст.280 КПК України), якщо є необхідність саме в такому методі одержання інформації про злочин, на підставі Закону України „Про ОРД” в кримінальній справі може проводитися однойменний оперативно-розшуковий захід.

Вирішення питання про коло учасників слідчої дії і визначення органу, якому буде доручене технічне виконання втручання у приватне спілкування також є важливим елементом підготовки. Детальніше характеристика суб’єктів втручання у приватне спілкування буде розглянута нижче. Варто лише зазначити, що вибір установи, засобами якої буде здійснюватися втручання у приватне спілкування залежить від виду зв’язку, яким користується підозрюваний чи обвинувачуваний, а також від наявності спеціального оперативно-технічного підрозділу в правоохоронних органах чи спеціального устаткування в установах зв’язку та їх технічних можливостей Після вирішення всіх вищезазначених питань, слідчий виносить клопотання про проведення даної слідчої дії, що здійснюється згідно ч.6 ст.258 КПК України, де, як було вже розглянуто, зазначаються фактичні підстави зняття інформації з каналів зв’язку, та інші відомості. Прокурор, слідчий за погодженням з прокурором зобов'язаний звернутися до слідчого судді з клопотанням про дозвіл на втручання у приватне спілкування у встановленому кримінальним процесуальним законом порядку, якщо будь-яка слідча (розшукова) дія включатиме таке втручання. Порядок внесення клопотання до слідчого судді та його розгляд регламентується статтями 246,248,249 КПК. Як юридична підстава на втручання у приватне спілкування виступає ухвала слідчого судді про дозвіл на його проведення слідчим або за його дорученням оперативним підрозділом. (ст. 258 ч 2 КПК)

Усе це складає зміст технології втручання у приватне спілкування, а саме стадії підготовки до провадження даної слідчої дії, якій передує окремий етап акту розслідування злочину – прийняття процесуального рішення про проведення слідчої дії та його оформлення.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: