Главная

Популярная публикация

Научная публикация

Случайная публикация

Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






Лекція 15. Проектування і використання систем.




 

На рис. 1 наведена загальна схема системотехнічного комплексу (СТК), окремі системи якого включають як технічні компоненти, так і персонал, що їх обслуговує.

Рис. 1. Базова структура СТК.

 

Основу СТК складає операційна (виробнича) система, що у відповідності до свого призначення реалізує функції виробництва певних продуктів чи послуг. До операційної системи входить як певний набір об’єктів – технічних засобів, так і енергія, матеріали, а також робоча група персоналу. На малюнку також присутні керуюча, сервісна, системи забезпечення та споживання – повний набір згідно з класифікацією за призначенням. Також можна побачити мета систему або зовнішнє середовище, та координуючу систему або систему більш високого рівня. На рисунку безперервні лінії показують інформаційні зв’язки, а пунктирні лінії – речовинно-енергетичні зв’язки.

Для будь-якої системи всередині СТК можна виділити ряд етапів її існування, що складають життєвий цикл системи. В кожному етапі також можна виділити декілька фаз. Наглядно життєвий цикл систем ілюструє схема на рис. 2.

Головним показником життєвого циклу системи є коефіцієнт повноти використання матеріально-технічних ресурсів. Ця величина має сенс ККД для СТК і в ідеальному випадку повинна наближатися до 1.

Проектування системи – необхідний етап її життєвого циклу і вкрай важливо, щоб проектування систем мало системний характер. Тобто, при розробці та побудові нового СТК необхідно використовувати методологію системного підходу, розглядаючи новоутворений СТК як частину загальної системи вищого рівня та сукупність зв’язків із зовнішнім середовищем.

В ході проектування системи повинні використовуватися принципи інженерно-психологічного та ергономічного проектування:

1) визначення раціональної структури розподілу функцій між людиною і машиною;

2) формування вимог до дій персоналу;

3) розробка інформаційної і енергетичної взаємодії;

Рис. 2. Етапи і фази існування системи.

 

4) формування необхідного санітарно-гігієнічного та побутового забезпечення системи;

5) розробка просторових геометричних форм у відповідності до антропометричних характеристик людини;

6) розробка організаційних і технічних процедур убезпечення персоналу.

В разі впливу СТК, що створюється, в якійсь із фаз існування на навколишнє середовище, необхідно використання ще й принципів екологічного проектування:

1) вибір на стадії проектування технології (ресурсоспоживаючої, маловідходної, безвідходної, ресурсозберігаючої, ресурсовідновлюючої і т.д.);

2) визначення розрахункового часу існування СТК;

3) розробка методів і засобів використання ресурсів і утилізації відходів з визначенням показника повноти використання ресурсів;

4) визначення раціонального обсягу простору, який буде займати СТК;

5) розробка заходів по захисту навколишнього середовища від шкідливого впливу системи;

6) вибір і розробка методів демонтажу технічних компонентів та оцінка необхідних матеріальних і трудових ресурсів на виконання дій на етапі ліквідації СТК.

Коли СТК спроектовано, випробувано і побудовано, починається головний етап життєвого циклу – використання. Головна мета цього етапу – отримання максимально можливого корисного ефекту при мінімальних витратах всіх видів труда та природних ресурсів. Головні задачі даного етапу:

1) формування корисного ефекту з потрібними характеристиками у певний час і в певному місці;

2) створення умов для ефективного використання результатів праці;

3) забезпечення працездатності системи в усіх режимах і охорони навколишнього середовища;

4) створення умов для ефективної праці людей та поліпшення їх особистих якостей та міжособистісних стосунків;

5) забезпечення технічної, економічної та соціальної ефективності СТК, в тому числі з урахуванням державних та міжнародних вимог;

6) дотримання норм державного і господарського права.

Більш детально задачі, що вирішуються кожною системою СТК на етапі використання ілюструє рисунок 3.

Рис. 3. Задачі систем СТК на етапі використання.

 

Будь-яка система в своєму життєвому циклі досягає обов’язково етапу ліквідації. І якщо для природних систем він також протікає природно, з використанням всієї системи чи її часток іншими системами в своїй діяльності, то для штучних, створених людиною СТК необхідно проведення певного набору дій по ліквідації. Головна мета всіх цих дій – мінімізуючи витрати ресурсів та шкоду навколишньому середовищу, звільнити простір від СТК та знизити період соціального дискомфорту персоналу.

Основні фази цього етапу – демонтаж, обробка відходів, їх утилізація та знищення. Обробка відходів насправді виконується весь термін роботи системи. Слід добиватися того, щоб відходів виробництва чи ліквідації системи було якомога менше, а кінцевою фазою їх життя була утилізація. Просте знищення відходів шляхом поховання чи спалення – вкрай не ефективний і дорогий спосіб обробки відході. На жаль, сьогодні в промисловості України до 90% ресурсів при ліквідації СТК та до 60% при роботі СТК, які не використовуються системою, або є бічним продуктом не утилізуються. Більшість із них попадає в навколишнє середовище, завдаючи йому непоправної шкоди.






Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2024 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных