Інші інститути та консультативні органи Європейського Союзу

Як і у випадку судової системи, вироблені Лісабонським договором 2007 р. перетворення в правовому становищі інших інститутів (Європейський центральний банк, Рахункова палата) і головних консультативних органів ЄС (Економічний і соціальний комітет, Комітет регіонів) є більш скромними за своїми масштабами в порівнянні з реформою, якої були піддані політичні інститути ЄС.

Найбільш помітними серед цих перетворень є наступні:

1) Європейський центральний банк (ЄЦБ) відповідно до Лісабонського договору придбав статус інституту Союзу, тобто офіційно визнаний в якості одного з ключових елементів механізму управління ЄС.

Лісабонський договір змінив порядок формування Дирекції Європейського центрального банку, що є його внутрішнім органом поточного управління. Весь склад Дирекції повинен призначатись Європейською радою на основі кваліфікованої більшості. У прийнятті відповідних рішень, як і раніше, матимуть права брати участь тільки представники держав-членів, що входять в "зону євро".

2) Статус Рахункової палати як інституту фінансового контролю Європейського Союзу залишений практично в незмінному вигляді.

3) Комітет регіонів, незважаючи на його неодноразові клопотання, не був визнаний елементом "інституціонального механізму" Європейського Союзу (залишився простим "органом" ЄС), проте придбав важливу додаткову прерогативу, - право звертатися з позовами до Суду Європейського Союзу.

Подібні позови можуть подаватися Комітетом регіонів до інших інститутів ЄС "з метою захисту своїх прерогатив", наприклад, з метою домогтися скасування законодавчого акта, виданого Європейським парламентом та Радою без проведення консультації з даними Комітетом, коли така є обов'язковою відповідно до установчих документів.

Крім того, в рамках контролю за дотриманням принципу субсидіарності Комітет регіонів отримав можливість оскаржувати в Суді Європейського Союзу законодавчі акти ЄС, які, на його думку, порушують зазначений принцип.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: