АНТИГІТЛЕРІВСЬКОЇ КОАЛІЦІЇ

Однією з найважливіших подій післявоєнного політичного життя стала Потсдамська конференція голів урядів СРСР, США та Великобританії. На ній розглядались проблеми післявоєнного устрою світу, насамперед проблема німецького врегулювання, а також підготовка мирних договорів з колишніми союзниками Німеччини в Європі та питання, пов’язані з війною з Японією.

Це був час, коли зростала напруженність у відношеннях між учасниками антигітлерівської коаліції. Ще наприкінці другої світової війни в Європі прем’єр-міністр Великобританії У.Черчілль висловився за припинення співробітництва Великобританії та США із СРСР та створення антирадянського блоку західних держав, щоб таким чином нав’язати Радянському Союзу рішення “з позиції сили”. В його мемуарах простежується думка про те, що розгром Німеччини позначав кінець існуванню антифашистської коаліції, нацистського ворога змінила “радянська загроза”.

У листі до Г.Трумена (президента США з 12 квітня 1945 р.) У.Черчілль залякував просуненням Червоної Армії до центру Європи і, щоб запобігти цьому, пропонував як можна скоріше провести зустріч на вищому рівні, поки американські війська не почали передислокацію на Далекий Схід для ведення війни з Японією.

Г.Трумен, в свою чергу, чекаючи результатів випробування атомної бомби, не поспішав з проведенням зустрічі. Щоб приховати свої замисли, Г.Трумен пійшов на двосторонні переговори із СРСР. До Москви був направлений з візітом спеціальний представник, близький друг та радник Ф.Рузвельта Гаррі Гопкінс. Основною метою візіту було питання про час та місце наради у верхах, корінні проблеми американо-радянських відносин, що виникли після закінчення війни в Європі. Ці переговори велися з головою радянського уряду І.Сталіним.

У підсумку переговорів біла досягнута угода з польського питання, в якій було висловлено побажання про створення могутньої та демократичної Польщі; розглядались питання поводження з Німеччиною у післявоєнний час; обговорювалось питання про політику обох держав по відношенню до Японії і про вступ СРСР у війну з нею.

Випробування бомби, яких з нетерпінням чекав Г.Трумен, в означенний термін провести не вдалося (до 15 липня 1945 р.), воно сталося 16 липня 1945 р., а 21 липня 1945 р. до Берліну, де перебував в цей час американський президент, був доставлений докладний звіт про проведення випробувань.

Цій події надавалось дуже велике значення. Військовий міністр США Стімсон у квітні 1945 р. доповідав Г.Трумену: “Бомба буде мати вирішальне значення для визначення подальших відносин США з іншими країнами”. А державний секретар США Дж.Бірнс говорив тому ж Г.Трумену, що “бомба створить таке становище, при якому США зможуть диктувати свої умови після закінчення війни”. Обидва міністри таким чином рекомендували своєму президенту у зовнішньополітичній діяльності використовувати “атомну дипломатію” або, як її ще називають, “дипломатію сили”.

Випробування бомби, а потім бомбардування Хіросіми та Нагасакі суттєво вплинули на міжнародні відношення. Ці події поклали початок жахливій гонці озброєнь, в якій жодна сторона не хотіла поступатися, і виникненню загрози ядерної катастрофи.

Але, не дивлячись на пропозиції міністрів, спроба ведення “атомної дипломатії” із СРСР успіху не мала.

Потсдамська конференція проходила з 17 липня по 2 серпня 1945 р. (26-27 липня була оголошена перерва у зв’язку з парламентськими виборами у Великобританії) та носила кодову назву “Термінал” (“Кінцева станція”). СРСР представляв І.Сталін, США – Г.Трумен, Великобританію – У.Черчілль, а після перемоги на парламентських виборах лейбористської партії – К.Еттлі.

У зв’язку з гострою дискусією з деяких питань рішення не були прийняті, але з основних проблем вдалося прийти до позитивних результатів.

На початку конференції за пропозицією США був створений постійно діючий орган – Рада міністрів закордонних справ п’яти держав – СРСР, США, Великобританії, Франції та Китаю. На ней покладалось завдання підготовки проектів мирних договорів, в першу чергу для Італії, Румунії, Болгарії, Угорщини та Фінляндії, а також для Німеччини; скликання мирної конференції для їх розгляду.

Одним з основних було питання про поводження з Німеччиною. Були розроблені політичні та економічні принципи, якими необхідно керуватися при поводженні з Німеччиною в контрольний період. Вони лягли в основу широкої програми демократизації, демілітарізації та денацифікації Німеччини, знищення її військового потенціалу. Учасники конференції заявили про рішучість викоренити німецький мілітарізм та нацизм й добитися того, щоб Німеччина ніколи більше не загрожувала своїм сусідам або збереженню миру у всьому світі.

Для управління Німеччиною була створена Контрольна рада, яка повинна була контролювати повне роззброєння та демілітарізацію Німеччини, ліквідацію німецької військової промисловості, повне та остаточне скасування усіх сухопутних, морських та повітряних збройних сил Німеччини, СС, СА, СД, нестапо, генерального штабу та інших військових та напіввійськових організацій; знищення націонал-соціалістської партії, розпуск усіх нацистських установ та організацій, відміну усіх дискримінаційних законів нацистського уряду; покарання військових злочинників, відновлення місцевого самоврядування та діяльності усіх демократичних політичних партій, профспілок та інших громадських організацій.

Було передбачено, що в період окупації Німеччина буде єдиним економічним цілим. Промисловість повинна була бути переведена на мирні рейки.

Серйозну дискусію викликало питання про репарації. Кінець кінцем була прийнята американська пропозиція, яка передбачала вилучення матеріальних коштовностей зі своєї зони окупації та із відповідних німецьких активів за кордоном.

Гостра боротьба розгорнулася з польського питання, яке в свою чергу поділялося на два пункти:

1. Про формування Польського тимчасового уряду національної єдності. Ще 17 червня 1945 р. почалися переговори між урядами, яки діяли в Польщі та в еміграції. 28 червня 1945 р. в результаті переговорів у Варшаві був зформований уряд на базі діючого в країні із включенням декількох діячів з еміграції. Конференція висловила задоволення з цього приводу і проголосила, що польського уряду в Лондоні більше не існує.

2. Про західні кордони Польщі. На конференції було узгоджено, що кордон Польщі буде проходити по ріках Одер та Західна Нейсе із включенням до складу Польщі Свінемюнде та Щецина, частини Східної Прусії та міста Данциг (Гданськ). Ще до початку роботи мирної конференції з цих територій почалося переселення німецького населення, так що мирна конференція лише формально закріпила рішення Потсдамської конференції.

Водночас Радянському Союзу було передано місто Кенигсберг та райони Східної Прусії, що прилягали до нього.

Окрім цього, конференція прийняла рішення про поділ між союзниками німецького флоту. Була підтверджена узгодженність про суд над військовими злочинцями. В серпні 1945 р. був створений Міжнародний військовий трибунал, який засідав в Нюрнберзі з 20 листопада 1945 р. по 1 жовтня 1946 р. Його суду було передано 24 військових злочинця.

Радянський Союз підтвердив взяте раніше зобов’язання вступити у війну з Японією.

Разом з тим деякі питання, які виносились на конференцію, так і не були вирішені. Серед них – пропозиція Г.Трумена і У.Черчілля про реорганізацію урядів в Болгарії, Румунії та Угорщині, оскільки вони, на їх думку, були недемократичними. При цьому глави США та Великобританії загрожували не встановлювати з ними дипломатичних стосунків й не заключати з ними мирних договорів. Вони ж підтримували вступ Італії до ООН і пропонували звільнити звільнити її від сплати репарацій. Не була підтримана пропозиція СРСР про розторгнення відношень з франкістською Іспанією або засудження в будь-якій формі цього режиму.

Закриваючи конференцію, її голова Г.Трумен висловив побажання про наступну зустріч в найближчий час. Але це його побажання так побажанням і залишилось.

Значення Потсдамської конференції величезне. Вона підтвердила можливість позитивного рішення найскладніших міжнародних проблем. Прийняті рішення відповідали визвольному, антифашистському характеру війни, яку вели народи трьох держав та їх союзники. Рішення конференції стали основою післявоєнного мирного устрою в Європі.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: