Главная

Популярная публикация

Научная публикация

Случайная публикация

Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






ПРОЦЕС РЕКЛАМНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ




Процес здійснення традиційного рекламного дослідження має декілька етапів (рис.7.1):

 
 

 

 


Рисунок 7.2. Схема рекламного дослідження

1. Визначення проблеми і формування цілей рекламного дослідження є самою складною задачею для фірми-рекламодавця.

2. Дослідницький пошук пропонує накопичення внутрішньої і збір зовнішньої інформації – це вторинна інформація. На цьому етапі конкретизуються цілі і завдання дослідження.

Головними перевагами вторинної інформації є швидкість її отримання і відносна дешевизна.

Якщо аналіз вторинної інформації надав достатній обсяг даних для рішення проблем, то фірма переходе безпосередньо до розробки рекламного повідомлення. Якщо інформації недостатньо, то зусилля спрямовуються на отримання первинної інформації. Це проведення так званих польових досліджень, які характеризуються відносною дороговизною та значними витратами часу.

Розглянемо основні методи отримання первинної інформації. До них відносяться:

Спостереження. У ході яких дослідник-експерт накопичує необхідну інформацію, візуально відстежує дії людей, технологічні процесі та ін. (Це один з методів якому віддають перевагу японські експерти, особливо для дослідження у інших країнах). Спостереження можуть бути польові та лабораторні, особисті, з участю контролера чи без неї. Вони передбачають планомірне вив­чення факторів, що сприймаються органами чуттів, без впливу на об'єкт спостережень (недоліки — високі витрати, багато факторів не піддаються безпосередньому спостереженню).

Експеримент. У ході якого в умовах, що контролюються змінюється один або декілька факторів. Наприклад, використання різних засобів реалами і елементів комплексу маркетингових комунікацій у одно типових магазинах зі схожими параметрами, після чого підсумки діяльності порівнюються. Експеримент може бути польовим та лабораторним. Це дослід­ження впливу одного фактора на інший за одночасного контролю­вання постійних факторів (переваги — можливість окремого спостереження за впливом змінних, контроль ситуації, реалістичність умов; недолік — великі витрати грошей та часу).

Інтерв'ю може бути усне, письмове, телефонне, вільне за фор­мою або стандартизоване. Такі опитування використовуються для дослідження факторів, які неможливо виявити спостереженням (переваги — надійність, репрезентативність; недолік — вплив ін­терв'юера). Якщо опитування відбувається за наперед розробленою схемою, то говорять про стандартизоване інтерв'ю.

Виділяють три основних засоби проведення опитування: по телефону, по пошті та у ході власного інтерв’ю.

а) інтерв’ю по телефону – найбільш оперативний метод збирання інформації, що дозволяє досягти високого ступеню взаємодії інтерв’юера та респондента. Недоліки: не всі мають телефон; відсутній візуальний елемент контакту; сам контакт повинний бути дуже коротким.

б) опитування по пошті – найбільш низька вартість інформації. Недоліки: висока імовірність відсутності відповіді; багато часу на здійснення опитування.

в) власне інтерв’ю – самий дорогий спосіб опитування.

г) анкета є самим головним та розповсюдженим інструментом збирання первинних даних. Основні вимоги до запитань анкети: простота і однозначність, фокусування на предметі опитування та лаконічність.

Панель може мати вигляд щоденної телевізійної споживацької панелі, яка забезпечує регулярне повторне збирання даних у тій са­мій групі через однакові проміжки часу (переваги — виявлення роз­витку в часі, недоліки— «смерть» панелі в разі відмови учасників від співробітництва, за зміни місця проживання, фізичної смерті учасників або за переходу в іншу споживацьку категорію; дія «ефекту панелі», коли учасники відчувають контроль і починають поводити себе інакше, ніж звичайно, змінюючи свій спосіб життя, звички тощо; висока вартість). За допомогою цього методу можна вивчати споживачів та посередників.

Імітація — це найпоширеніший в економічно розвинутих країнах метод, коли відбувається відтворення умов експерименту із застосуванням економіко-математичних методів і сучасної обчислювальної та персональної техніки (переваги — простота та доступність; недолі­ки — труднощі у визначенні впливу окремих факторів, розподілу цих факторів, труднощі у створенні моделі поведінки).

Найпростішим методом отримання даних у рекламному бізнесі є опитування. До 90 відсотків досліджень за кордоном відбувається в такий спосіб. Опитування може бути усним або письмовим. Опиту­вання класифікуються за колом осіб, яких опитують (приватні осо­би, експерти, підприємці, споживачі), за кількістю осіб, що їх опи­тують одночасно (одиничне чи групове), за кількістю тем, що входять в опитування (одна чи кілька), за рівнем стандартизації (вільна, структурована чи повністю стандартизована схема), за час­тотою опитування (одно- та багаторазове опитування).

Питання та відповіді, як правило, розробляють, виходячи з таких принципів:

• однозначної відповіді —так, ні, не знаю;

• альтернативних відповідей, з яких опитуваному необхідно ви­брати одну (іноді — кілька);

• ранжування об'єктів за допомогою порівнювання один з одним;

• шкалуючих питань, які дають диференційовану оцінку подіб­ності чи різниці досліджуваних об'єктів.

Способами досліджень можуть бути анкети чи механічні пристрої.

Анкета — це ряд запитань, на які опитуваний має дати відповідь усно або в іншій формі. Розробляючи анкети, важливо передбачити послідовність запитань (перші мають збудити інтерес, складні або особисті питання необхідно задавати останніми, питання повинні складатися в логічну послідовність, треба уникати питань, що не сто­суються справи, оскільки це викликає зайве роздратування тощо).

Механічні пристрої використовують для вимірювання інтенсив­ності почуттів опитуваного, що контактує з конкретним рекламним зверненням.

Способи зв'язку з аудиторією розділяються на інтерв'ю по теле­фону, особисте інтерв'ю, яке може бути індивідуальним або груповим, анкети, що розсилаються поштою, факсом, роздаються в натовпі.

Після того, як первинна інформація буде зібрана, вона редактується, систематизується, кодуються і зводиться у таблиці. Цьому сприяє використання сучасних комп’ютерних технологій.

Найбільш коштовним та трудомістким є етап збирання інформації.

Збирання інформації ведеться за допомогою спостережень, інтерв'ю, панелі, експерименту та імітації.

Аналіз зібраної інформації передбачає виокремлення із сукупно­сті отриманих даних найбільш важливих відомостей і результатів та зведення їх у таблиці, графіки, формули тощо. Для цього створю­ються статистичний банк та банк моделей.

 

Таблиця 7.1 - Порівняльна таблиця методів збору даних

Показники Власний контакт По телефону По пошті
Вартість збору даних висока середня низька
Потреба у часі середня низька висока
Охоплення респондентів для існуючого бюджету невеликий середній високий
Кількість отриманих даних на респондента висока середня низька
Широке охоплення ні можливий так
Локалізація попиту так можливий ні
Взаємодія респондентів так так ні
Схильність респондента сторонньому впливу висока середня відсутня
Імовірність отримання відповіді низька низька висока
Уявлення візуальних стимулів так ні можливо
Необхідність спеціальної підготовки респондента так так ні

Статистичний банк — це сукупність методик статистичної обро­бки інформації (їх понад 100), які дають змогу якнайповніше розкрити взаємну залежність різних факторів у рамках вибірки даних і встановити міру їх статистичної надійності.

Банк моделей — це набір математичних алгоритмів, що відоб­ражають окремі процеси планування та контролю і сприяють прий­няттю найоптимальніших рішень на ринках збуту. Сюди належать моделі: визначення стратегії поведінки фірми на ринках збуту; розро­бки бюджету; планування рекламної кампанії; вибору рекламної аген­ції; вибору кількості показів рекламного звернення тощо.

Статистичний банк ґрунтується на законах розподілу частот, роз­поділу змінних величин, статистичних показників — арифметично­го, середнього, медіани, моди, варіації, дисперсії тощо.

Для обробки отриманих даних застосовуються одно-, дво- або багатофакторні методи аналізу залежності, які дозволяють встано­вити наявність зв'язку між двома та більше змінними. Для цього ви­користовують результати розподілу частин і змінних величин, а та­кож варіації та відхилення й розраховують реальні величини тестів, а ряд змінних величин очищають від випадкових значень.

Регресивний аналіз — статистичний метод аналізу даних для ви­значення залежності однієї змінної величини від іншої незалежної змінної величини (проста регресія) або кількох змінних (багато-факторна регресія). Типова постановка питання за цим методом — наскільки зросте обсяг продажу даної марки (групи) товару при зро­станні витрат на рекламу на один відсоток, яка буде ціна даного то­вару наступного року, які будуть витрати на рекламу наступного року, через два роки, через три роки тощо.

Варіаційний аналіз застосовується для перевірки того, чи суттє­во впливає зміна незалежних змінних величин на залежні. Типова постановка питання за цим методом — чи впливає колір рекламного звернення на обсяг продажу товару, що рекламується.

За допомогою дискримінантного аналізу можна розділити групи об'єктів та з'ясувати різницю між окремими групами. Цей метод дає змогу віднести новий об'єкт до якої-небудь групи на основі його ха­рактеристики. Типова постановка питань — чи можна окрему лю­дину, враховуючи її вік, достаток, освіту, соціальний стан, уважати потенційним покупцем даної марки товару.

Факторний аналіз використовується для дослідження взає­мозв'язків між змінними величинами з метою обмеження кількості впливових факторів найбільш значущими. Типове запитання — як саме якісні показники даного товару впливають на його продаж.

Кластер-аналіз-метод дає змогу розділити сукупність об'єктів на окремі, більш-менш однорідні групи. Типова постановка питань — на які групи можна розділити покупців залежно від їхніх доходів, інтересів, складу сім'ї тощо.

Одновимірне шкалування змінних величин уможливлює вияв­лення залежності між змінними величинами в одній площині, багатовимірне — отримання просторового відображення відношень, що є між об'єктами. Наприклад, яка тенденція відношень даної групи споживачів до даної групи товарів; який імідж має фірма, окремий політик, економічна ситуація в країні тощо.

Банк моделей дає можливість на основі аналізу отриманих даних спрогнозувати поведінку фірми на ринку збуту, а тим самим виро­бити стратегію й тактику рекламної діяльності фірми за зміни умов у країні та на окремих ринках споживачів, товарів і виробників.

Отримані результати можуть бути подані як текст, таблиця, гра­фіки, номограми в рукописному вигляді або на дискеті комп'ютера. Вони повинні дати керівництву фірми рекомендації з основних пи­тань рекламування всередині країни та за кордоном.

У звіті мають бути відповіді на такі запитання:

• що, як, коли, де та від чийого імені сказати або зробити;

• на якому етапі купівельної готовності перебуває цільова ауди­торія (поінформованість, знання, прихильність, надання переваги, переконаність, здійснення покупки);

• яким мають бути мотиви звернення (раціональними, емоцій­ними, моральними) та його форма (друкованою, усною, ілюстрова­ною, у кольорі тощо);

• якими будуть канали комунікації (особистими чи ні);

• яким має бути орієнтовний бюджет рекламної діяльності та його ефективність.

Рекомендації щодо рекламування товару серед тих, хто негатив­но ставиться до нього, і тих, хто є його прихильником, мають різни­тися. Рекомендації мають спиратися на обґрунтовані теоретично та підтверджені практично прогнози стосовно покупців, товару, кон­курентів і самої фірми на певний період. Вони мають базуватися на стратегічних та тактичних цілях фірми.

Методи розробки прогнозу можуть бути кількісними, коли про­водиться оцінка майбутнього на основі минулого за допомогою ма­тематичних та статистичних моделей, і якісними, коли оцінюють майбутні перспективи за допомогою знань, досвіду та інтуїції. До останніх належать дельфі-метод і розробка сценарію.

Дельфі-метод передбачає використання опитування експертів. При цьому анонімні відповіді експертів збираються протягом кіль­кох турів, а потім, виходячи з проміжних результатів, розробляють групову оцінку явища, що досліджується. Переваги методу — наоч­ність результатів, залучення експертів, анонімність учасників. Не­доліки — негнучка методика, великі втрати часу, тенденції до кон­сервативних оцінок, повна (чи майже повна) неможливість урахування факторів майбутнього технічного прогресу.

Сценарій — це передбачення майбутнього розвитку окремих факторів та визначення у зв'язку з цим можливих дій фірми. Пере­ваги методу — він нескладний, ним можна користуватися для вирішення комплексних проблем проведення рекламної кампанії. Недо­ліки — велика частка суб'єктивних оцінок, складність збирання по­трібних даних та перевірки можливих результатів.

Завдання досліджень у галузі рекламної діяльності може вважа­тися виконаним, коли на основі аналізу умов, котрі впливають на ефективність реклами, буде зроблено висновки щодо наслідків різ­них заходів у процесі проведення рекламної кампанії.

Складні рекламні дослідження можуть дозволити собі тільки платоспроможні рекламодавці. Вони найчастіше виконуються сила­ми консалтингових фірм, галузевих науково-дослідних інститутів і груп дослідників, академічних інститутів та університетів.

В економічно розвинутих країнах ведеться стимулювання нау­кових досліджень університетської науки і приватного сектора, осо­бливо малого та середнього бізнесу. В Англії, Японії та інших краї­нах діють податкові знижки та державне страхування науково-дослідних робіт.

Підприємцю повертається 80 відсотків вартості робіт за негати­вних результатів досліджень. В Японії, Швеції, ФРН, Англії тощо держави субсидують 40 — 70 відсотків суми дослідницького конт­ракту. В Англії 50 відсотків витрат на науково-дослідні роботи бере на себе держава. У США податкова знижка на науково-дослідні ро­боти в приватному секторі становить 25 відсотків, у ФРН — до 30 — 40 відсотків суми контракту на дослідження, якщо вони виконують­ся зовнішніми організаціями.

Бюджет маркетингу також будується на дослідженнях та передбачає витрати на комунікації, а у складі таких — на рекламу.

Дослідження галузі прийняття рішень з рекламування включає такі етапи:

• аналіз та розробка цілей реклами;

• прогнозні розрахунки бюджету рекламної кампанії;

• дослідження в галузі розробки бізнес-плану рекламування;

• прогнозний та поточний аналіз ефективності проведення рекламної кампанії.

Ці етапи також різнитимуться, залежно від того, чи йдеться про нові чи про старі продукти. Коли торгова марка вже утвердилася на ринку, аналіз передбачатиме ретроспективний огляд того, що вже було зроблено в минулому, щоб отримати відповідь на питання, яких змін вимагає сьогодення. У ситуації з новим продуктом аналіз необхідно починати з самого початку, що потребує великого обсягу дослідницької інформації, постановки зовсім нових цілей та нової політики стосовно текстів реклами і вибору рекламних засобів.

Важливим напрямом аналізу рекламної діяльності конкурентів є прогнозування їхніх дій у відповідь на дії фірми. Як вони відреагують на наш план рекламної кампанії? Чи можемо ми передбачити їхні заходи, спрямовані на нейтралізацію наших зусиль? Можливо, що конкуренти нашої фірми втручатимуться в показ нашої реклами і намагатимуться спотворити результати нашої рекламної кампанії.

Необхідно також дослідити сегментацію ринку і опрацювати програму реклами для тих підгруп населення, які потенційно могла б обслуговувати наша фірма.

3. Після розробки плану рекламної кампанії пропонуються попередні варіанти рекламного повідомлення.

4. З метою зниження ризику провалу рекламної кампанії або її недостатньої ефективності здійснюється попередня оцінка повідомлення – попереднє тестування.

Розглянемо деякі методи попереднього тестування:

1) Пряме опитування спрямовано для виявлення всієї повноти реакції на рекламу. Серед питань, які задаються респондентам такі, як: - Що говорить Вам ця реклама? Чи добре зроблена реклама? Які вона має недоліки?

2) Метод сфокусованої групи (Фокус-групи) є одним з самих популярних дослідницьких інструментів і найбільш ефективним. Запрошуються приблизно 10 осіб – найбільш типових представників цільових покупців фірми, які обговорюють рекламне повідомлення на протязі 1 – 1,5 часів. Найбільш часто застосовується для тестування рекламних роликів до виходу у ефір.

3) Метод порівняння у парах і тести для розпізнавання заключається у наданні респондентам декількох варіантів повідомлень з проханням виділити найкращі, ранжувати їх за певною ознакою.

4) Вивчення рівня сприйняття. Рекламні повідомлення показуються респондентам на дуже короткий строк, що моделює звичайний рекламний контакт. Потім задаються запитання.

5) Метод журналів критики. Повідомлення, що тестується розміщається у журнал або його макет, який залишається у респондента деякий час. Потім задаютьсязапитання, які інтересують дослідників.

6) Експерименти щодо продажів. Альтернативні варіанти повідомлень демонструються у різних регіонах, після чого визначається, який з варіантів має більший ефект.

Але слід спиратися на те, що не існує ідеального методу, який гарантує 100 % успіху.

5. Одночасно з попереднім тестуванням визначаються найбільш ефективні засоби передання рекламного повідомлення і конкретні носії реклами.

6. Після проведення рекламної кампанії здійснюються дослідження її ефективності, тобто посттестування. Більш детально ми це розглянемо у питанні, що пов’язане з контролем рекламної діяльності.

7. 4. МЕТОДИ ВИМІРЮВАННЯ ОХОПЛЕННЯ ЦІЛЬОВОЇ АУДИТОРІЇ Вимірювання аудиторії телебачення. На відміну від преси, телемовлення - процес достатньо безперервний. Тому для його вимірювання краще всього застосовувати безперервні дослідження. Звичайно, можна застосовувати і хвильові, і навіть разові дослідження, але застосовність їх на практиці досить низка. По-перше, вимірюються тільки регулярні передачі або рубрики. Очевидно, що для багатьох передач і рубрик рейтинг досить сильно міняється залежно від теми, зміст, і т.д.Частіше за все використовуються панельні дослідження (щоденники і піплметри).Отже, що ж означає "дивився"? Найпоширеніше визначення - "Знаходився в кімнаті з включеним телевізором". При цьому можна читати газети, є, пити, працювати, грати, АЛЕ якщо це все відбувається в кімнаті з включеним телевізором, значить "дивився". Будь-який рейтинг телебачення має на увазі саме цей критерій. Другий цікавий момент. За інтервал вимірювання береться звичайно 15 хвилин. Це інтервал, що історично склався. У принципі можна міряти і іншими інтервалами, але для сумісності застосовують саме 15- хвилинки. Чим це погано? По-перше, виникають проблеми початку і кінця передач (коли вони не співпадають з кінцем інтервалу). По-друге, ми можемо говорити про рейтинг передачі, на худий кінець 15-хвилинки, але нічого не можемо сказати про рейтинг рекламного блоку. Адже є пульт. Зеппінг - скачки з каналу на канал в спробах відхилитися від докучливої реклами - ніхто не в силах поміряти в рамках 15-хвилинок. Але 15-хвилинка дуже зручна при щоденникових дослідженнях. Респондент не переобтяжений, при деякому навику взагалі перестає помічати, що щоденник заповнюється. Подивився, відзначив і забув. Піплметри міряють рейтинг безперервно. Вірніше, вони засікають канал і наявність респондента біля телевізора, а також всі зміни цих параметрів. По ним і обчислюються рейтинги. Інтервал тут не грає ролі (звичайно оголошують, що це секунда). Але частіше за все кінцеві дані приписують конкретним частинам передачі (передача, реклама, анонс, продовження передачі). Таким чином, ми вже можемо порахувати реальну кількість контактів з рекламою, а не усереднене за всю передачу. Але піплметрія надзвичайно дорога, і, головне, украй тупа. Є навіть жарт: "об'єктом дослідження в піплметрії виступає Телевізор, а ніяк не населення". Методики оцінки: 1. Щоденникова панель. Всім учасникам панелі видають однотипні щоденники. Звичайно вони містять програму передач (свою для кожного регіону) і сітку з п'ятнадцятихвилинних інтервалів. Респондента просять відзначати ті інтервали, в час яких він дивився телевізор. Щоденник звичайно видається на тиждень. В кінці тижня щоденники збираються і видаються нові. Потім дані заносяться в комп'ютер, обробляються, і генерується звіт за тиждень. Час готовності звичайно - половина звітного періоду. 2. Піплметрія. В домогосподарствах-учасниках панелі встановлюються прилади, що є фактично TV тюнером з пам'яттю. Прилад фіксує, що телевізор включений на конкретному каналі. Крім того, прилад містить систему реєстрації. Кожний член домогосподарства, входивши в кімнату з включеним телевізором, зобов'язаний реєструватися (натискувати свою кнопку на приладі, або пульті ДУ), а виходячи з кімнати, відмінити реєстрацію. Таким чином, прилад фіксує, хто дивився і який канал був включений. Дані, звичайно пізно вночі автоматично скидаються в центр обробки. Частіше за все використовується звичайна телефонна лінія і модем. Це досить незручно, наявність телефону в домогосподарстві обов'язково, а це, самі розумієте, порушення репрезентативності в деякому роді. Крім того, телефонам властива неприємна особливість - погано працювати, звідси втрати даних, далі порушення репрезентативності, далі необхідність складних методик зважування.Після обробки готові рейтинги накладаються на реальну сітку віщання. Термін готовності звіту залежить від швидкості надання реальною сітки. Звичайно це доба. 3.Вимірювання аудиторії преси Пресу вимірюють опитними методами. В основу методу вимірювання преси (як і будь-яких інших медіа) повинен би бути встановлений принцип day after recall (спогади вчорашнього дня). Алечасто від цього принципу доводиться відходити, тобто питати не тільки про вчорашньому дні, але і про події майже будь-якої давності. Тут потрібно бути обережним, чим віддаленіші події примушують згадувати респондента тим більше його відповіді "пальцем в небо".Далі йде вимірювальна техніка. Їх досить багато (більше десятка рахуючи екзотичні), але самих застосовних - дві. За принципом визначення рейтингу вони діляться на: недавнє читання (recent reading), частотність читання (reading frequency). Недавнє читання Рейтинг визначається за наслідками відповідей на питання: "Читал/не читав за останній період публікації?" Період публікації для щоденних видань визначається як вчора, для щотижневих - тиждень, для щомісячних - місяць.Хвиля (а вимірювання преси частіше всього хвильові) проходить тижнів два. Значить, в неї потраплять питання тільки про два-три номери щотижневих газет (журналів). З щомісячними ще гірше. Для них рейтинг, одержаний по недавньо ї, - рейтинг одного конкретного номера. Взагалі кажучи, ця техніка більш фактографична і менш утомлива для респондента (вимагається відповісти "так/ні"). Значить, можна вмістити в опитування більше видань. Причому, їх порядок в анкеті не дуже важливий. Частотність читання Респонденту пропонується відповісти на питання: "скільки з останніх N номерів ви читали?" (N - 4, 6 або 12). Відчуйте різницю. Респонденту пропонується виконати досить серйозні розумові зусилля. Природно, до кінцю інтерв'ю, його увага притупляється, і він починає помилятися. Тому, анкету волею не волею доводиться робити коротше, застосовувати усілякі хитрування дозволяючі полегшити заповнення, використовувати інтерв'юєрів, що стежать за правильністю заповнення анкети.Але метод дозволяє охопити досить великий проміжок часу і (що важливо) ніяк не прив'язаний до часу появи видання в продажу/поштому ящику.Іноді на практиці застосовують і комбіновані методи. В анкеті присутні питання і по недавній і по частотності, але рейтинг визначають звичайно тільки по одній з техніки. Принципових протипоказань до створення так званого "композитного" (з використовуванням обох техніки відразу) рейтингу немає, проте такі рейтинги вважаються вельми спірними. FRY (first read yesterday) FRY (first read yesterday) - по-російськи - "читав вчора вперше". Респондента питають чи "Читав ти видання вчора?" І якщо ТАК, то чи "Вперше читав вчора?" По-перше, дотримується принцип day after recall, отже дані добре зшиваються з вимірюваннями електронних медіа (а там цей принцип зведений в культ).По-друге, можна зміряти деякі важливі величини, наприклад "проникання" видання в аудиторію (тимчасовий розподіл аудиторії по першому контакту з виданням).І, нарешті, по-третє, ця техніка може застосовуватися в панельних дослідженнях. Є ще і інші переваги. Вибіркі для техніки FRY повинні бути гігантськими для отримання хоча б прийнятної точності. Отже, ці дослідження дуже дорогі.
Приклад
В агентстві "Денсу" встановили графік читання "московського рекламного огляду". Видання це було вельми дорогим (річна підписка близько $300) і досить корисним. Тому спочатку читав генеральний (ставив галочку в графіку), передавав заму. Той читав, ставив галочку і передавав далі і т.д.. Все це робилося для того, щоб номер не втратили (той, що втратив, їхав в редакцію купувати загублений номер за $25). Це, звичайно, курйоз. Але формально у МРО було більше 10 читачів одного екземпляра. Як може бути 6 читачів кожного екземпляра у щоденної газети? По логіці речей дійсно не може. Для цього газета повинна бути, по меншій мірі, дуже дорога і містити масу життєво важливій інформації. Або для неї повинні бути створені умови корпоративного читання, що блискуче описав Сергій Чаплигин (пиво з мене, повідомте якого і скільки, і заїжджайте в гості) "те, про що мовиться в питанні, називається "Вторинний круг читання". У ділової преси ("експерт", "Профіль", "Гроші") він дійсно зразково рівний 6. Що це значить? Мій генеральний директор по дорозі на роботу купує "Ъ-Daily", прочитує його. Потім його читають: я, мій напарник медіа-директор, хто-небудь ще із співробітників. Таким чином, один екземпляр читає 6 чоловік. Є, правда, більш вірогідний варіант для щоденної газети. Ваші друзі з Gallup спутали накопичену за тиждень аудиторію з середньою аудиторією кожного номера. Тоді, при кількості читачів одного екземпляра, близькому до одиниці (що для щоденних газет вельми характерне) дійсно все сходиться.
Вимірювання аудиторії радіо. Радіо міряти просто і одночасно украй складно. Річ у тому, що в стандартному FM діапазоні може уміщатися вельми багато каналів (до 50). Реально доводиться міряти до 10 каналів в кожному обласному центрі. При цьому, якщо віщання майже будь-якого телевізійного каналу можна досить чітко розділити на передачі, а передачі у свою чергу класифікувати по рубрикам, то з радіо це в більшості випадків не виходить. Віщання деяких радіостанцій в основному представляє суцільний потік, зрідка що переривається короткими новинами або рекламою. Тому радіо міряють вранці, вдень, увечері. Питання звичайно звучить так: Чи "слухали Ви радіо «А»?" Якщо "Так", то "Коли Ви слухали? Вранці? Вдень? Увечері?" Все! Частіше всього це єдині дані, на які можна спертися. Іноді, окрім часу прослуховування, визначається і місце прослуховування. (Удома. В автомобілі. На роботі. Інше.)

 

 

Розділ 8. ПЛАНУВАННЯ РЕКЛАМНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

8.1. План рекламної діяльності

8.2. Основні поняття та етапи медіа планування

8.3. Стратегічне планування

8.4. Стратегія реклами: сутність та процес розробки

8.5. Розробка рекламного бюджету

ПЛАН РЕКЛАМНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Рекламні плани є одним з елементів системи маркетингового планування. Наявність маркетингового плану в підприємстві дозволяє одержати наступні переваги:

1) здійснення системи заходів для комплексного аналізу, оцінки і контролю всієї роботи фірми, у т.ч. її рекламної діяльності;

2) чітко визначається місце реклами в комплексі маркетингу в тісному взаємозв'язку з товарною, збутовою і ціновою стратегією;

3) ресурси реклами концентруються на найважливіших напрямках їхнього використання;

4) визначаються перспективи реклами на довгостроковому рівні;

5) створюються передумови більш чіткого і різнобічного контролю рекламної діяльності і більш ефективного використання рекламного бюджету.

Реклама є логічним продовженням плану маркетингу і розробляється на його основі. План рекламної діяльності готується майже так само, як план маркетингу. Підприємство-рекламодавець проходить при цьому ті ж етапи аналізу, постановки цілей і визначення стратегій. На основі стратегії приймаються спеціальні тактичні заходи чи плани реклами.

План рекламної діяльності є складовою marketing mix, тобто плану маркетингу, до якого, крім планування реклами, належить планування підтримки (стимулювання) збуту, роботи з громадськістю (паблік рілейшнз) і персонального продажу. Усі ці інструменти маркетингу треба, а останній має підпорядковуватися цілям і завданням фірми. Дуже часто бюджет маркетингу складається з витрат на рекламування, з урахуванням того, що елементи реклами наявні в більшості таких інструментів маркетингу, як робота з громадськістю та персональний продаж. Щодо підтримки збуту, то тут беруть за мету не просте стимулювання покупців, продавців та власного збутого персоналу, а насамперед інформування про товар, послугу чи ідею рекламодавця. Тому очевидно, що маркетингові комунікації мають в основному рекламні завдання — інформацію та залучення покупця(споживача, користувача) до процесу продажу.

Для ефективної розробки плану рекламної діяльності необхідно мати значний обсяг інформації, зокрема:

- Характеристику ринку продавців даного продукту або послуг;

- Характеристику ринку покупців;

- Характеристику обсягу продажу даного продукту;

- Характеристику прибутку;

- Характеристику товару і його ціни.

Ця інформація уможливлює аналіз становища фірми на ринках збуту та етапу життєвого циклу продукції чи послуги цієї фірми.

Загальна стратегія фірми, як було вже сказано, визначає стратегію маркетингу, в тому числі рекламування.

Загальну стратегію фірми можна здійснювати в таких напрямах:

1. Завоювання лідерства за показником товару.

2. Завоювання лідерства за показником частки ринку.

3. Максимізація загального поточного прибутку фірми.

4. Забезпечення виживання фірми.

Кожний напрям має свої особливості в ціноутворенні, комунікаціях та зв’язках із громадськістю. Особливо великий вплив має на розробку маркетинг -мікс такий фактор, як етап життєвого циклу окремих груп продукції фірми.

Етап життєвого циклу окремої групи продукції фірми зумовлює стратегію комунікацій (вони відомі в економічній літературі також під назвою “товаропросування”). Закономірності розвитку цивілізованих країн протягом кількох десятків років дають змогу зробити такі висновки:

1. Етап завоювання лідерства за показником товару є характерним для етапу виведення товару на ринок. На цьому етапі стратегія маркетингу будується на диверсифікації через проникнення на ринок, а стратегія товаропросування – це залучення споживача до товару, просування товару через посередників. При цьому необхідні значні витрати на комунікації за інтенсивного маркетингу і мінімальні – за пасивного. Цілі рекламування на етапі виведення товару на ринок є інформативними.

2. Завоювання лідерства за показником частки ринку відповідає етапу зростання життєвого циклу. Цьому етапові властива стратегія маркетингу у вигляді диверсифікації через проникнення вглиб рин­ку та освоєння своєї ніші в сегменті. Стратегія комунікацій цього етапу планується як залучення споживачів до товару за рахунок по­ліпшення якості товару, його упаковки, розширення послуг. При цьому спостерігається зростання загальних витрат на товаропросу-вання. Мета рекламування на етапі зростання — умовляння покупця придбати товар фірми.

3. Максимізація поточного прибутку відображає етап зрілості даної групи продукції. На цьому етапі стратегію маркетингу треба провадити як диверсифікацію через захист своєї частки на ринку, а стратегію маркетингових комунікацій —у вигляді просування товару через посередників та залучення споживачів до оцінювання окремих властивостей товару. Ціль рекламування на етапі зрілості — нагаду­вання покупцеві про товар, його особливості та властивості тощо. На цьому етапі знижуються загальні витрати на товаропросування.

4. Забезпечення виживання фірми відповідає четвертому етапу жит­тєвого циклу групи товарів фірми — етапу спадання. На цьому етапі стратегія маркетингу планується як дивертифікація, тобто стратегія ви­ходу з даного ринку, переходу на інші ринки. На етапі спадання основ­ними стратегічними завданнями фірми є просування товару через посе­редників, а загальні витрати на товаропросування мають зменшуватися. Цілі рекламування в період спадання збуту продукції— інформація про розпродаж товарів за зниженими цінами.

Для вибору носіїв необхідно знати мету рекламування; вибрати засоби та носіїв реклами, що відповідають вимогам рекламодавця; вибрати колір звернення, його макет, охоплення, частоту появи рек­ламного звернення в період проведення рекламної кампанії в засо­бах масової інформації та силу його впливу. Ці питання вирішують­ся на етапах планування рекламної діяльності фірми та проведення рекламної кампанії цієї фірми. Вона дає змогу обгрунтовано вибра­ти рекламну агенцію, засоби масової інформації та визначити (з урахуванням розцінок на послуги рекламних агенцій та засобів ма­сової інформації) обсяг рекламного звернення.

Для того щоб розробити план рекламування, підприємство повинно створити базу даних:

- довідкові дані про продукцію фірми;

- довідкові дані про атрибути продукції фірми та конкурентів;

- довідкові дані про конкурентів фірми;

- фактичні дані про витрати конкурентів на товаропросування;

- фактичні дані про обсяги продажу та витрати на товаропросування фірми (не менше ніж за рік);

- перелік носіїв реклами тощо.

Бізнес-план рекламної діяльності підприємства мати бази даних аналізу та наступних розрахунків, а також такі документи: бюджет рекламування, план рекламування окремих груп продукції, макети рекламних звернень, розрахунок обсягів рекламних звернень, розрахунок сум контрактів та видів робіт у розрізі окремих засобів масової інформації.

Ефективне планування рекламної діяльності складається з прийняття рішень, їх здійснення та оцінки отриманих результатів. Рекламна кампанія часто являє собою одну зі складових плану рекламної діяльності, кінцева мета якого складається в досягненні цілей маркетингу, поставлених рекламодавцем.

Планування рекламної кампанії не обмежується створенням рекламних повідомлень і підготовкою програми їх публікації. Необхідно провести комплекс взаємозалежних заходів.

При плануванні реклами в засобах масової інформації важливе значення має визначення оптимального числа і періодичність повторення рекламних матеріалів. Вважається, що оптимальну результативність дають 4 - 5 публікацій у пресі і не менш 5 - 8 повторів оголошень чи інших матеріалів по радіо і телебаченню.

Рекламодавцю необхідно враховувати реальні можливості виконання планованих рекламних заходів у встановлений термін.

Практика роботи підприємства роздрібної торгівлі по плану реклами складеному загодя (у порівнянні з плануванням реклами в останню хвилину, навмання) має наступні переваги:

1. Дає достатній час для завчасної підготовки реклами.

2. Забезпечує достатній час для спробної торгівлі товарами.

3. Контролює пропорційність витрат на рекламу стосовно можливостей реалізації товарів.

4. Враховує сезонний характер різних товарів.

5. Дає обсяг реклами для відділів магазина відповідно до їх значення.

6. Дозволяє правильно координувати діяльність різних відділів.

7. Передбачає повторення успішних рекламних кампаній, які проводилися в попередні сезони.

8. Дає можливість передбачати нові тенденції і події.

9. Враховує діяльність конкурентів.

Розробка плану реклами складається з наступних етапів:

1) Процес планування починається з визначення головних цілей.

2) Ситуаційний аналіз ведеться по наступним напрямкам:

- аналіз зовнішнього і внутрішнього середовища підприємства,

- аналіз стратегічних альтернатив подальшого функціонування фірми. При цьому досліджуються: галузь, ринок, конкуренція, постачальники і посередники, фірма, товар, цінова політика, збутова політика, комунікаційна політика.

3) Маркетинговими цілями підприємства найчастіше визначаються:

- позиціювання фірми відносно цільового ринку і конкурентів;

- обсяг продажів у цілому та по окремих товарних групах;

- збут на окремих цільових сегментах ринку;

- частка конкретного ринку, яку необхідно зайняти фірмі;

- темпи росту обсягу збуту в цілому та по окремих товарах, ринках і т.д.

4) Маркетингові стратегії є основним засобом досягнення маркетингових цілей. Це програма дій фірми, яка передбачає розробку:

- цільових ринків (сегментів);

- комплексу маркетингу;

- бюджету маркетингу та основних аспектів програми.

5) Рекламна стратегія містить у собі такі складові як:

- цільова аудиторія;

- предмет реклами, концепція товару;

- розробка каналів рекламних комунікацій;

- рекламне звернення.

6) На кожному етапі планування проводиться оцінка результатів планування на попередніх етапах. При необхідності слід здійснювати оперативне коректування планів (рис.8.1).

Визначення загальних цілей фірми

 

Ситуаційний аналіз

 






Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2024 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных