Закон виключеного третього 6 страница

Відповідно розрізняють такі види безпосередніх умовиводів:

1) Всі S є P SAP

___________________________

Деякі P є S SIP

Всі корови – домашні тварини

_____________________________

Деякі домашні тварини - корови

В цьому випадку (А обертається на І) суб’єкт і предикат не тільки міняються місцями, але й відбувається зміна кількості судження-висновку порівняно із засновком. У судженнях А предикат не розподілений, тому при оберненні ми не можемо брати його у повному обсязі (вже у ролі суб’єкта). Назва цього способу утворення безпосередніх умовиводів – обернення з обмеженням. Загалом А обертається з обмеженням, хоча зрідка зустрічається і просте обернення (А на А).

2) Жодне S не є P SEP

____________________

Жодне P не є S PES

Жоден патріот не відмовляється від культури свого народу.

Жоден з тих, хто відмовляється від культури свого народу, не є патріотом.

Як бачимо, в даному випадку маємо просте, або чисте обернення, оскільки судження під час обернення не змінюється.

3) Деякі S є P SIP

____________________

Деякі P є S PIS

Деякі вчені – митці.

Отже, деякі митці – вчені.

Судження І має чисте обернення.

Четверте судження цього виду – SОP - не підлягає оберненню, оскільки при такому оберненні засновок є заперечним судженням, в якому предикат за правилом розподілений. У висновку ж він (як суб’єкт частковозаперечного судження) нерозподілений. Отже, роблячи таке обернення, припускаємося помилки. За цими формальними правилами, не можна із засновку: «Деякі посадовці – хабарники» робити висновок: «Всі хабарники є посадовцями» (щоб виконати правило обернення).

Протиставлення предикату – це спосіб утворення безпосередніх суджень, який є поєднанням перетворення з оберненням. Спочатку відбувається перетворення засновку, а потім його обернення. З урахуванням логічних правил протиставлення можливе у трьох випадках:

1) Всі S P (A)

________________

Жодне не-Р не є S (Е)

Всі квадрати – паралелограми

________________________________

Жоден паралелограм – не є квадратом.

2) Жодне S не є P (Е)

________________________

Деякі не-Р є S (І)

Жодне просте число не ділиться на «два»

______________________________________

Принаймні деякі числа, що не діляться на «два» є простими

3) Деякі S не є Р (О)

__________________

Деякі не-Р є S (І)

Деякі ссавці не є хижаками

_________________________

Деякі нехижаки є ссавцями.

Судженні І не підлягає протиставленню предикату, оскільки після перетворення ми отримали би судження О, яке потім треба було би обернути. Вище було обґрунтовано, чому судження О не підлягає оберненню.

Різновидом безпосередніх умовиводів можуть бути виводи із суджень по схемі «логічний квадрат». Ці відношення за характеристикою істинності розглядалися в темі Судження. Вихідне судження в даному випадку постає як засновок, а друге судження, істинність якого визначається в залежності від його положення на схемі – як висновок умовиводу. Необхідною умовою коректності таких умовиводів, як і безпосередніх умовиводів загалом, є ідентичний зміст термінів у засновку і висновку.

Наведемо приклади умовиводів за «логічним квадратом»:

1) Деякі птахи летять зимувати в інші краї І

--------------------------------------------------------------------

Деякі птахи не летять зимувати в інші краї О

2) Всі люди бажають собі добра А

--------------------------------------------------------------------

Деякі люди бажають собі добра І

Висновки до питання

Умовивід – це форма мислення, за допомогою якої на підставі одного і більше висловлювань виводиться нове висловлювання.

Структура умовиводу: засновок (засновки); висновок.

Види умовиводу:

1. За формою побудови розрізняють дедуктивний умовивід (дедукція); індуктивний умовивід (індукція); умовивід за аналогією (аналогія).

2. За строгістю виведення висновку із засновків розрізняють необхідний умовивід та імовірнісний умовивід.

3. За способом формального виразу розрізняють формально та неформально побудовані умовиводи.

4. За кількістю засновків, з яких виводиться висновок, розрізняють безпосередній і опосередкований умовиводи.

Дедуктивний умовивід або дедукція – це різновид умовиводу, в якому здійснюється рух міркувань від загального до часткового, від часткового до одиничного.

Безпосередній силогізм - це силогізм, в якому виведення висновку здійснюється з одного засновку за чітко визначеними правилами за допомогою логічних операцій перетворення висловлювання, обернення висловлювання, протиставлення предикатові.

Друге навчальне питання: Простий категоричний силогізм і його структура

Простий категоричний силогізм - різновид дедуктивного умовиводу, що складається з двох засновків і висновку, кожен з яких є простими категоричними (атрибутивними) висловлюваннями, що мають формальний вираз на зразок «Усі S є Р(А)»; «Жодне S не є Р(Е)»; «Деякі S є Р(І)»; «Деякі S не є Р(О)». Два засновки і один висновок, які мають вираз А, Е, І, О, створюють структуру простого категоричного силогізму.

Категоричний силогізм будується за принципом: (аксіома) «Все, що стверджується або заперечується стосовно певного класу загалом, стверджується або заперечується стосовно кожного елемента, що входить у цей клас».

Наприклад: «Усі громадяни України мають право на правову допомогу. Н. - громадянин України. Отже, Н. має право на правову допомогу».

Складовими частинами простого категоричного силогізму є терміни, фігури, модуси.

Терміни позначають поняття, які входять до структури трьох висловлювань, які є засновками і висновком простого категоричного силогізму.

Розрізняють три терміни: менший термін позначає поняття, що є суб'єктом висновку (S), на підставі чого визначається його місце у засновках; більший термін позначає поняття, яке є предикатом висновку (Р), на підставі чого визначається його місце у засновках. Менший і більший терміни, котрі входять у два засновки, називаються крайніми термінами; середній термін - термін, який позначає поняття, що входить до структури двох засновків і відсутній у висновку. Середній термін позначається символом М. Значення середнього терміна полягає в тому, що він зв'язує в засновках менший та більший терміни і дає змогу зробити висновок.

Засновок, в якому міститься більший термін (Р), називається більшим засновком, а засновок, в якому міститься менший термін (S), називається меншим засновком.

Визначимо терміни та структуру силогізму на такому прикладі.

Усі суб'єкти правовідносин (М) є носіями юридичних прав і обов'язків (Р).

Фізична особа (S) є суб'єктом правовідносин (М).

Отже, фізична особа (S) є носієм юридичних прав та обов'язків (Р).

Менший термін - суб'єкт висновку: фізична особа (5). Більший термін - предикат висновку: носій юридичних прав і обов'язків (Р). Середній термін: суб'єкт правовідносин (М).

Структура цього силогізму:

Всі справедливі люди шляхетні - більший засновок

Деякі можновладці справедливі - менший засновок

------------------------------------------

Деякі можновладці шляхетні - висновок

Головне у силогізмі - коректний зв’язок між термінами засновків, тобто зв’язок терміну більшого засновку із терміном меншого засновку. При цьому засновки іноді можуть бути хибні, а висновок істинний.

Висновки до питання

Простий категоричний силогізм - різновид дедуктивного умовиводу, що складається з двох засновків і висновку, кожен з яких є простими категоричними (атрибутивними) висловлюваннями.

Категоричний силогізм будується за принципом: «Все, що стверджується або заперечується стосовно певного класу загалом, стверджується або заперечується стосовно кожного елемента, що входить у цей клас».

Складовими частинами простого категоричного силогізму є терміни, фігури, модуси.

Третє навчальне питання: Аксіома та загальні правила силогізму

Фігури простого категоричного силогізму означають різновидності побудови силогізму залежно від того, яке місце в засновках посідає середній термін (М) - місце суб'єкта (S) чи предиката (Р). Розрізняють чотири фігури. Схематично вони мають такий вигляд:

1. Перша фігура: середній термін (М) є суб'єктом (S) у другому засновку і предикатом (Р) у першому засновку. (Наведений нами приклад побудований за першою фігурою).

Всі птахи (М) мають крила (Р). Всі страуси (S) - птахи (М).

Всі страуси мають крила.

2. Друга фігура: середній термін (М) є суб'єктом (S) у першому засновку і предикатом (Р) у другому засновку.

Всі риби (Р) дихають зябрами (М). Кити (S) не дихають зябрами (М).

Всі кити не риби.

3. Третя фігура: середній термін (М) є суб'єктом (S) у першому і предикатом (Р) у другому засновках.

Всі бамбуки (М) цвітуть один раз у житті (Р). Всі бамбуки (М) - багаторічні рослини (S).

Деякі багаторічні рослини цвітуть один раз у житті.

4. Четверта фігура: середній термін (М) є суб'єктом (S) у першому засновку і предикатом (Р) у другому засновку.

Всі риби (Р) плавають (М). Всі плаваючі (М) живуть у воді (S).

Деякі живуть у воді - риби.

В простому категоричному силогізмі виведення висновку з двох засновків здійснюється за правилами, до яких належать правила термінів, правила засновків, правила фігур.

Правила термінів:

1. У категоричному силогізмі повинно бути три терміни. У зв'язку з порушенням цього правила виникає помилка «почетверіння терміна». Вона визначається за логіко-семантичного аналізу висловлювань (два засновки і висновок), в яких виявляються різні за смислом терміни, або коли один із термінів силогізму має два різні смисли. Наприклад, у силогізмі: «Логіка (М) вивчає форми і закони правильного мислення (Р) «. Теорія умовиводу (S) - частина логіки (М). Отже, теорія умовиводу (S) вивчає форми і закони правильного мислення (Р) «- середній термін (М) позначає два різних поняття: «логіка» і «частина логіки», внаслідок чого виникає чотири терміни.

Лід можна принести у дуршлагу

Лід – це вода

_____________________________

Воду можна принести у дуршлагу

В цьому прикладі слово «лід» має різне значення: у більшому засновку як кристалічна речовина, а в другому як рідина, з якої лід утворюється. Тому в даному силогізмі не три, а чотири терміни. Така помилка має назву почетверіння термінів.

2. Середній термін (М) повинен бути розподіленим хоча б в одному із засновків, тобто він повинен мислитися у повному обсязі.

Всі слова виражають думки

Жести виражають думки

________________________

Жести – це слова

В цьому силогізмі середній термін не розподілений в жодному засновку, тому висновок виходить невірний.

3. Крайній термін, який не розподілений у засновках, не може бути розподіленим у висновку.

Якщо це правило порушується, виникає помилка: недозволене розширення більшого або меншого терміну, наприклад:

Всі митці – творчі люди

Деякі ремісники – не є творчими людьми

___________________________________

Жоден ремісник не є митцем

В цьому прикладі маємо помилку недозволеного розширення меншого терміну у висновку, де він розподілений, хоча у меншому засновку він не був розподілений.

Правила засновків:

1. Із двох засновків простого категоричного силогізму хоча б один повинен бути стверджувальним висловлюванням, оскільки з двох заперечних засновків висновок необхідно не слідує.

2. Якщо один із засновків - заперечне висловлювання, то і висновок повинен бути заперечним.

3. Хоча б один із засновків повинен бути загальним висловлюванням, оскільки з двох часткових висловлювань висновок необхідно не випливає.

4. Якщо один із засновків - часткове висловлювання, то і висновок повинен бути частковим.

Правила фігур.

Кожна фігура має свої правила, котрі забезпечують правильність виведення висновку із двох засновків.

Правила першої фігури:

1. Більший засновок повинен бути загальним (стверджувальним або заперечним) висловлюванням.

2. Менший засновок - стверджувальним висловлюванням.

За допомогою цієї фігури демонструється підпорядкування часткового загальному.

Скуповування і перепродаж товарів із метою наживи товарів або інших предметів є спекуляція.

М. скуповував і перепродував товари з метою наживи.

___________________________________

Отже, дії М. є спекуляція.

Правила другої фігури:

1. Більший засновок повинен бути загальним висловлюванням.

2. Один із засновків - заперечним висловлюванням.

Ця фігура зазвичай застосовується в юриспруденції, за її допомогою заперечуються хибні факти і докази. Наведемо приклад:

Пограбування здійснила людина, яка о першій годині ночі була в квартирі потерпілих

Цей чоловік не був о першій годині ночі у цій квартирі

_______________________________________________________________

Отже, цей чоловік не здійснював пограбування.

Правила третьої фігури:

1. Менший засновок повинен бути стверджувальним висловлюванням.

2. Висновок повинен бути частковим висловлюванням.

Ця фігура використовується у тих випадках, коли треба заперечити хибну спільність заперечних і стверджувальних суджень або доводиться виняток із загального положення.

Всі поети – митці.

Деякі поети – наші сучасники.

______________________

Отже, деякі наші сучасники – митці.

Правила четвертої фігури:

1. Якщо більший засновок - стверджувальне висловлювання, то менший засновок повинен бути загальним висловлюванням.

2. Якщо один із засновків - заперечне висловлювання, то інший засновок повинен бути загальним висловлюванням.

Деякі угоди – договори.

Усі договори – є цивільні правовідносини.

__________________________

Отже, деякі цивільні правовідносини є угодами.

На підставі правил термінів, засновків і фігур категоричного силогізму можна логічно проаналізувати конкретні силогізми і встановити правильність або неправильність виведення висновку із засновків, зокрема софізмів, особливість яких полягає в навмисному порушенні законів і правил виведення. Це правило порушується у давньогрецькому софізмі «рогатий»: «Те, що ти не втратив, ти маєш. Ти не втратив роги. Отже, ти маєш роги». Логічний аналіз цього силогізму засвідчує, що в першому засновку існує невизначеність середнього терміна, тобто чітко не сказано, що ти втратив і, відповідно, можна уявити втрату чого завгодно, в тому числі рогів; обидва засновки є заперечними висловлюваннями, а за правилами виведення, із двох заперечних засновків висновок не випливає.

Висновки до питання

В простому категоричному силогізмі виведення висновку з двох засновків здійснюється за правилами, до яких належать правила термінів, правила засновків, правила фігур.

Четверте навчальне питання: Фігури та модуси простого категоричного силогізму

Модуси простого категоричного силогізму - різновиди фігур силогізму (форми побудови силогізму), які відрізняються за кількістю та якістю висловлювань, що є двома засновками і висновком. Оскільки простий категоричний силогізм складається з трьох висловлювань, то модус позначається трьома символами, які, відповідно, позначають більший засновок, менший засновок і висновок, кожен з котрих визначається як загально-стверджувальне висловлювання (А), загальнозаперечне (Е), частковостверджувальне (І), частковозаперечне (О). Отже, модуси позначаються символами А, Е, І, О.

Модуси визначають правильність виведення висновку із засновків. У зв'язку з цим розрізняють правильні й неправильні модуси простого категоричного силогізму.

Правильним називається модус, що відповідає принципу логічного слідування - з істинних засновків випливає істинний висновок, а неправильним є модус, який не відповідає цьому принципу. Підраховано, що загальна кількість модусів для чотирьох фігур - 256, із них правильними є 24 модуси. Кожен правильний модус має повну назву латинською мовою, а скорочений запис складається з трьох голосних літер цієї назви. Для кращого запам’ятовування коректних модусів категоричного силогізму в середні віки створено вірш з чотирьох рядків. Кожен рядок містить всі правильні модуси певної фігури у вигляді штучних імен:

Barbara, Celarent, Darii, Ferio que prioris;

Cesare, Camestres, Festino, Baroko, secundae;

Tertia, Darapti, Disamis, Datisi, Felapton, Bokardo, Ferison habet:

Quarta insuper addit Bramantir, Camenes, Dimaris, Fesaro, Fresison

Виділені курсивом імена показують кількість і якість засновків і висновку кожного з цих модусів:

1 фігура 2 фігура 3 фігура 4 фігура

Barbara (AAA) Cesare (EAE) Darapti (AAI) Bramantir (AAI)

Celarent (EAE) Camestres (AEE) Disamis (IAI) Camenes (AEE)

Darii (AII) Festino (EIO) Datisi (AII) Dimaris (IAI)

Ferio (EIO) Baroko (AOO) Felapton (EAO) Fesaro (EAO)

Bokardo (OAO) Fresison (EIO)

Ferison (EIO)

Не всі вказані модуси є рівноцінні. Арістотель вважав лише модуси першої фігури досконалими. Перша і друга фігура, по суті, є виразом аксіоми силогізму в її двох варіантах. Для перевірки істинності висновку модусів решти трьох фігур їх рекомендують зводити до модусів першої фігури. Наведена вище схема (вірш) дає ключ до такого зведення. У символах модусів містяться вказівки на те, як слід проводити таке зведення.

Літера s вказує, що судження, позначене попередньою голосною, слід піддати простому оберненню. Літера р означає, що судження, позначене попередньою голосною, обертається з обмеженням. Літера m вказує, що засновки силогізму треба поміняти місцями: більший зробити меншим і навпаки. Приголосні B,C, D, F на початку кожної з назв модусів показують модуси першої фігури, які отримуємо внаслідок зведення, наприклад, модуси Cesare, Camestres, Camenes 2 і 4 фігур підлягають зведенню до модусу Celarent фігури 1, модуси Festino, Felapton, Ferison, Fesaro 2,3, 4 фігур можна звести до модусу Ferio першої фігури.

1 фігура: ААА, ЕАЕ, АІІ, ЕІО.

2 фігура: ЕАЕ, АЕЕ, ЕІО, АОО,

3 фігура: ААІ, ІАІ, АІІ, ЕАО, ОАО, ЕІО.

4 фігура: ААІ, АЕЕ, ІАІ, ЕАО, ЕІО.

Наведемо приклади простих категоричних силогізмів за чотирма фігурами:

Перша фігура. За нею будується силогізм, в якому на підставі загального теоретичного положення (закону, принципу, аксіоми, правила), а також теоретичного узагальнення про певний клас предметів робиться висновок про окремий предмет цього класу; про окремий випадок із сукупності N. Наприклад: «Усі учні (М) вивчають математику (Р). O. (S) - учень (М). Отже, O. (S) вивчає математику (Р)».

Друга фігура. За нею будується силогізм, коли визначається, що певне теоретичне положення чи окремий випадок суперечить іншому теоретичному положенню або іншим випадкам із сукупності N. Наприклад: «У багатозначній логіці (Р) висловлюванням приписується п > 2 істиннісних значень (М). У традиційній логіці (5) висловлюванням не приписується п > 2 істиннісних значень (М). Отже, традиційна логіка (5) не є багатозначною (Р)».

Третя фігура. За нею будується силогізм, коли встановлюється часткова сумісність ознак, які належать до одного предмета думки. Приміром: «Розроблення нових мов програмування (М) має на меті вдосконалення діалогу з ЕОМ (Р). Розробка нових мов програмування (М) є інтелектуальними діями програмістів (5). Отже, деякі інтелектуальні дії програмістів (5) мають на меті удосконалення діалогу з ЕОМ (Р)».

Четверта фігура. Наприклад: «Деякі художні твори (Р) є філософськими творами (М). Філософські твори (М) формують світогляд людини (5). Отже, деякі твори, що формують світогляд людини (5), є художніми творами (Р)».

У символічній логіці була здійснена формалізація простого категоричного силогізму засобами сучасної формалізованої мови.

Висновки до питання

Модуси простого категоричного силогізму - різновиди фігур силогізму (форми побудови силогізму), які відрізняються за кількістю та якістю висловлювань, що є двома засновками і висновком.

Модуси визначають правильність виведення висновку із засновків. У зв'язку з цим розрізняють правильні й неправильні модуси простого категоричного силогізму.

Загальний висновок

Отже, категоричний силогізм є яскравим втіленням специфіки дедуктивного мислення. При умові істинних засновків, дотриманні загальних правил і спеціальних правил фігур висновок такого силогізму істинний. Силогістика – одна з найбільш досконалих дедуктивних систем. В її межах створено надійні способи перевірки істинності, доведення і спростування певного типу тверджень.

Некоректні модуси в традиційній логіці не розглядаються і вважаються не вартими уваги. Вони не дають гарантовано істинного висновку. Проте в мовній практиці неправильні силогізми застосовуються і бувають навіть більш гнучкими, ніж жорсткі, хоч і правильні модуси традиційної силогістики. Їх не вважають демонстративними. Вони дають вірогідний висновок. Проте сфера їх застосування є більш широкою. В коректних силогізмах використовуються два квантори (загальності, існування), а всі численні нюанси реальних мовних ситуацій нівелюються. Тому, бажаючи більш точно відобразити кількісні характеристики суджень, застосовують некоректні умовиводи.

ВСТУП

Умовиводи здійснюються не тільки з простих, але й зі складних суджень. Доволі широко використовуються виводи, засновками яких є умовні та розділові (диз'юнктивні) висловлювання. Такі висловлювання поєднуються в різних комбінаціях одне з одним або з категоричними судженнями. У залежності від цього існують різні види виводів логіки висловлювань.

Перше навчальне питання: Скорочені, складні і складноскорочені силогізми

Повний силогізм, як відомо, містить три судження: два засновки і висновок. Але в звичайній мовній практиці такі конструкції зустрічаються зрідка. Зазвичай силогізми скорочуються. Скорочений силогізм отримав назву «ентимема» (грец. – в умі). Арістотель вважав ентимему ефективним засобом ораторського мистецтва.

... Більше враження справляють промови, збагачені ентимемами.

Арістотель

Скороченню може піддаватися будь-яке з трьох суджень силогізму. Відповідно розрізняють три різновиди ентимем: з пропущеним більшим засновком; з пропущеним меншим засновком; з пропущеним висновком.

Наведемо приклади.

1) Україна – незалежна держава, отже вона має власну валюту (немає більшого засновку).

2) Незалежні держави мають власну валюту, отже Україна має власну валюту (немає меншого засновку).

3) Незалежні держави мають власну валюту, а Україна незалежна держава (немає висновку).

Вид ентимеми визначається в такий спосіб: якщо наявне слово, яке виражає логічне слідування, – пропущено засновок; якщо такого немає, і судження не мають між собою виразного зв’язку – пропущено висновок. Слід зауважити, що в ентимемі важче, ніж у повному силогізмі розпізнати помилку, непослідовність. Тому для перевірки правильності умовиводу проводиться процедура відновлення повного силогізму з ентимеми.

Якщо пропущено більший засновок, то у висновку є більший і менший терміни. Середній термін знаходиться у наявному меншому засновку, це той термін, якого немає у висновку. Так, в прикладі 1 висновок йде після слова «отже»; «Україна – суб’єкт, «мати власну валюту» – предикат, «незалежна держава» – середній термін. Після цього утворимо більший засновок через поєднання середнього терміну і предикату: «Незалежні держави мають власну валюту». Відповідно відновлюється силогізм з пропущеним меншим засновком у прикладі 2.

У прикладі 3 суб’єкт меншого засновку «Україна» з’єднаємо із предикатом більшого засновку і отримаємо висновок: «Україна має власну валюту».

Відновивши силогізм, слід визначити його фігуру і модус, перевірити його коректність відповідно до правил і з урахуванням схеми правильних силогізмів.

Використання ентимем має свою специфіку в силогізмах різних фігур. В першій і другій фігурі може бути випущений як більший, так і менший засновки. Разом з тим, скорочуючи силогізм другої фігури, треба підходити до цього уважно. Не завжди скорочений засновок зрозумілий, а отже і висновок може сприйматись з недовірою. Не бажано скорочувати силогізми третьої фігури. В четвертій фігурі взагалі не допускаються будь-які скорочення.

Іноді кілька силогізмів поєднують в один. Таку структуру називають складним силогізмом, або полісилогізмом. При цьому висновок одного силогізму є засновком другого. Попередній силогізм іменують просилогізмом, а той, що йде пізніше – епісилогізмом. Якщо послідовність суджень полісилогізму має напрям від більш загального до менш загального, такий умовивід має назву «прогресивний», якщо навпаки – «регресивний полісилогізм».

Складний силогізм (полісилогізм) створюється внаслідок з'єднання двох і більше силогізмів, в якому висновок одного силогізму (просилогізм) стає одним із засновків іншого силогізму, який має назву «епісилогізм» (грец. ері - на, над, при, після і... силогізм).

Різновидом складного силогізму є сорит та епіхейрема.

Сорит (грец. sorites - нагромаджений) - складноскорочений силогізм, в якому пропущені проміжні засновки і наведено висновок останнього силогізму.

Наприклад: 1. «Усі власні імена пишуть з великої літери. Назви рік належать до власних імен. Отже, назви рік пишуть з великої літери»; 2. «Назви рік пишуть з великої літери. «Дніпро» - назва ріки. Отже, «Дніпро» пишуть з великої літери»; 3. «Усі власні імена пишуть з великої літери. Назви рік належать до власних імен. «Дніпро» - назва ріки. Отже, «Дніпро» пишуть з великої літери».

Відомі два класичні типи соритів: арістотелівський і гокленівський (названий ім’ям німецького вченого Р.Гоклена, який впершe виявив цей силогізм). В арістотелівському сориті поєднано кілька силогізмів, в яких пропущено менші засновки, відповідно в гокленівському сориті – більші. Наведемо широковідомі в середовищі логіків приклади:

СОРИТИ

Арістотелівський Гокленівський

Буцефал є конем Тварина є субстанцією

Кінь є чотириногим Чотириноге є твариною

Чотириноге є твариною Кінь є четвероногим

Тварина є субстанцією Буцефал є конем

Буцефал є субстанцією Буцефал є субстанцією

Епіхейрема (грец. epiheirema - умовивід) - складноскорочений силогізм, в якому перший та другий засновок становлять ентимему (скорочений силогізм).

Наприклад: 1. «Усі протиправні діяння підлягають покаранню. Забруднення навколишнього середовища - протиправне діяння. Отже, забруднення навколишнього середовища підлягає покаранню».

Будуємо ентимему: «Забруднення навколишнього середовища підлягає покаранню, оскільки воно є протиправним діянням». 2. Будь-яке забруднення навколишнього середовища - це протиправне діяння. Викид неочищених стоків у річку - це протиправне діяння. Отже, викид неочищених стоків у річку підлягає покаранню».

Будуємо ентимему: Викид неочищених стоків у річку підлягає покаранню, оскільки воно є протиправним діянням».

Епіхейрема: 1. «Забруднення навколишнього середовища підлягає покаранню, оскільки воно є протиправним діянням». 2. Викид неочищених стоків у річку підлягає покаранню, оскільки воно є протиправним діянням. Отже, звернення неочищених стоків у річку підлягає покаранню».

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: