Характер — придбані в конкретних соціальних умовах загальні способи взаємодії особистості Із середовищем, що складають тип її життєдіяльності.

У перекладі з грецької мови слово «характер» означає «креслити», «залишати відбиток», а в переносному значенні — чітко виражені загальні риси поведінки.

Своєрідність характеру кожної людини визначається її спрямованістю (стійкою моти­ваційною сферою особистості) і особливостями здійснення діяльності — вольовими якостями.

Діяльність і поведінка людини спрямовуються стійкою системою відносин. Якщо у тварин мотивація поведінки постійно змінюється в залежності від стану організму і зовнішніх умов, то діяльність людини спрямовується стійкою системою відносин. Тому риси характеру визначаються і класифікуються насамперед у зале­жності від спрямованості особистості, від системи стійких ставлень людини до рі­зних явищ дійсності.

Ця сфера особистості поєднує в собі домінуючі в даної особистості потреби, почуття, установки, потяги, інтереси, бажання, ідеали, переконання і світогляд.

Система відносин особистості є основною її якістю.

Фундаментом, на якому надбудовується система відносин людини, є потреби.

Уся система відносин особистості, її спрямованість є мотиваційно-регуляційною підструктурою особистості, що визначає загальні особливості й по­ведінки.

Система стійких відносин особистості підрозділяється на наступні групи:

1. Ставлення людини до суспільства, мікросередовища, до окремих лю­дей. Вони визначають одну з основних сукупностей рис особистості — її мораль­ну спрямованість: чуйність, гуманність, альтруїзм чи асоціальність, агресивність, егоїзм.

2. Ставлення людини до самої себе — її самосвідомість. Самосвідомість є вищим проявом свідомості людини як члена суспільства. Са­мосвідомість має свою структуру — систему самовідносин, що визначається здат­ністю особистості до самопізнання. У процесі самопізнання особистість визначає свою роль у суспільстві, у конкретному колективі, співвідносить свої здібності з тією роллю, що на неї покладена, формує певний рівень домагань, оцінює свої можливості. На цій основі формуються такі якості, як скромність, самокрити­чність, самоповага й ін.

3. Ставлення до праці й інших видів діяльності — працьовитість, наполег­ливість, ініціативність, здатність до подолання труднощів у роботі, цілеспрямова­ність, сумлінність чи антиподи цих якостей. Сюди ж відносять схильності, покли­кання і талант як характерні риси особистості.

4. Ставлення до речей як продуктів людської праці — акуратність, ощад­ливість, скромність, безкорисливість й ін.

Усі сфери відносин особистості взаємозалежні. Так, ставленнядо результатів праці залежить від ставленнялюдини до інших людей. Однак окремі групи цих відносин у структурі особистості можуть здобувати ведучу роль.

Поряд з вищевказаним підрозділом відносин особистості за змістом розрізня­ються властивості цих відносин, що також виявляються у виді окремих якостей ха­рактеру особистості.

Риси і типи характеру. Характер є індивідуально-типологічним сполученням цінніс­них орієнтацій і регуляційних особливостей особистості.

Розрізняються риси характеру і типи характерів.

Риси характеру виражаються в окремих загальних особливостях поведінки, а тип характеру — у загальних способах взаємодії із середовищем. Різноманітні ри­си характеру поєднуються в такі групи.

1. Вольові риси характеру — стійкі індивідуально-типологічні особливості свідомої, поняттєво-опосередкованої регуляції діяльності і поведінки. До них від­носяться: цілеспрямованість, самостійність, рішучість, наполегливість й ін.

2. Емоційні риси характеру — стійкі індивідуально-типологічні особливості безпосереднього, спонтанного регулювання поведінкою.

3. Інтелектуальні риси характеру так само, як і його вольові й емоційні якості, фо­рмуються на основі переважних його взаємодій із середовищем.

Ті самі якості характеру в різних людей виявляються своєрідно. Це залежить від типу вищої нервової діяльності, темпераменту, біологічних особливостей організ­му, від стану нервової системи, серцево-судинної й ендокринної систем, віку і т.п.

Окремі якості характеру здобувають найбільше значення в різних видах діяль­ності.

Характер кожної людини являє собою палітру фарб, тонів і півтонів, неповто­рну, унікальну своєрідність.

Але головне в людині — це й центральні життєві устремління і здібності до їхньої реалі­зації.

У різноманітті характерів можна виділити те, що в даної особистості виступає на передній план:

· схильність до розумової діяльності, вдумливість, обачність, акуратність, розвинене почуття боргу і самолюбства;

· перевага вольової сторони психіки, що виявляється в підвищеній здатності во­лодіти собою в складних життєвих ситуаціях чи до підвищеної активності;

· безініціативність, схильність вселінню, нестійкість відносин, перевага читаль­них потреб і зв'язаних з ними потягів;

· емоційна імпульсивність, підвищена рухливість емоцій, бажань і прагнень при середньому рівні розвитку волі;

· підвищена емоційна вразливість, імпресивність, супроводжувана ознаками сла­бовілля, зниженою адаптацією до умов, що змінюються;

· підвищена експансивність, прагнення до позитивно-емоційних ситуацій, без­турботність, підвищена товариськість і активність;

· підвищена зовнішня активність на недостатньо сформованій мотиваційно-орієнтованій основі, негнучкість поведінки, нестійкість прийнятих рішень і незда­тність до тривалих вольових зусиль.

Приведені риси, звичайно, схематизовані. В одних людей вони дуже виражені, в інших — менш виражені, у багатьох — представлені в різних сполученнях.

Поряд з окремими рисами характеру можна виділити загальний спосіб адапта­ції особистості до дійсності — тип характеру людини. Під час визначення типу харак­теру виділяється те істотно загальне в характерах окремих груп людей, що визначає стиль їхньої життєдіяльності, спосіб адаптації до навколишнього середовища.

Типи характеру

1. Гармонічно цілісний тип, який добре адаптується у різних ситуаціях. Цей тип ха­рактеру відрізняється стійкістю відносин і в той же час високою пристосовністю до навколишнього середовища. У людини з таким типом характеру відсутні внут­рішні конфлікти, її бажання збігаються з тим, що вона робить. Це товариська, во­льова, принципова людина.

2. Внутрішньо конфліктний тип, але зовні погоджений із середовищем. Цей тип характеру відрізняється суперечливістю між внутрішніми спонуканнями і зов­нішньою поведінкою, що, погоджуючись з вимогами середовища, здійснюється з великою напругою.

Людина з таким типом характеру схильна до імпульсивних дій, однак ці дії по­стійно стримуються вольовими зусиллями. Система ії відносин стійка, комунікати­вні властивості досить розвинені.

3. Конфліктний тип зі зниженою адаптацією. Цей тип характеру відрізня­ється конфліктністю між емоційними спонуканнями і соціальними обов'язками, імпульсивністю, перевагою негативних емоцій, нерозвиненістю комунікативних властивостей

4. Варіативний тип, що адаптується до будь-яких умов у результаті нестійкос­ті позицій, безпринципності. Цей тип характеру свідчить про низький рівень роз­витку особистості, про відсутність стійкого загального способу поведінки. Безха­рактерність, постійне пристосовництво до зовнішніх обставин є сурогатом плас­тичності веління; її не слід змішувати зі справжньою пасивністю поведінки, зі зда­тністю враховувати обставини для досягнення своїх основних цілей, не відступаю­чи при цьому від соціальне позитивних норм і вимог. Система елементів характе­ру представлена в схемі

Характер людини формується поступово, у процесі активної систематичної ді­яльності. Однак значні зміни в характері іноді відбуваються стрибкоподібне, у ре­зультаті психічних потрясінь, у складній конфліктній ситуації. Характер особливо чітко виявляється в критичних обставинах.

Акцентуації характеру — означають надмірну виразність окремих рис характеру і їхнє сполучення, що представляють крайні варіанти норми поведінки, межують із психопатіями.

Висновки. Отже, характер — це загальна регулятивна особливість особистості, що фор­мується у відповідних умовах життя. Основою виховання характеру є система впливів на спрямованість особистості і відповідна організація способів життєдія­льності людини.

Здібності

Здібності — сукупність таких психічних особливостей людини, що дозво­ляють їй успішно займатися й опановувати одну чи кілька видів діяльнос­ті. Фізіологічною основою здібностей є задатки

Задатки — вроджена схильність людини до визначених видів діяльності.

Типи здібностей:

Спеціальні здібності (професійні) — можливість розвитку окремих пси­хічних процесів чи властивостей особистості для якого-небудь конкретного роду діяльності.

Загальні здібності —- сприятливі можливості розвитку особливостей психі­ки людини, що однаково важливі для багатьох видів діяльності (розвиток спритно­сті, кмітливості і т.п.).

Обдарованість — сукупність загальних і спеціальних особливостей, влас­тивих конкретній людині, що виділяє її серед інших людей за однакових умов на­вчання і виконання якої-небудь діяльності.

Талант — високий ступінь обдарованості, реалізований у певній галузі.

Геніальність — вищий ступінь обдарованості, що виражається в результатах, досягнутих одночасно в ряді галузей діяльності.

ПСИХІЧНІ СТАНИ

Психічний стан людини має відносну стійкість, рухливість. Він взаємозв’язаний з психічними процесами і властивостями особистості.

Психічні стани є цілісними характеристиками психічної діяльності за певний період часу. Психічний стан людини має відносну стійкість, рухливість. Він взаємозв’язаний з психічними процесами і властивостями особистості

Психічні стани заповнюють прогалину між психічними процесами і психічними властивостями особистості.. Отже, зв'язок компонентів психіки виглядає таким чином:

процес =: стан =: =: властивість.

Психічний стан тісно пов'язаний з індивідуальними властивостями особистості, оскільки характеризує психічну діяльність не загалом, а індивідуально. Стан страху в однієї людині може виявлятися у психічному збудженні, а в іншої – у психічному заціпенінні, гальмуванні психічної діяльності. Психічні стани можуть позитивно впливати на виконавчу діяльність (трудову, навчальну, спортивну), на процес спілкування, а можуть і дезорганізовувати їх.

Цілісність психічних станів полягає в тому, що вони характеризують в певний час всю психічну діяльність в цілому, виражають конкретні взаємозв’язки всіх компонентів психіки.

Психічні стани людини мають відносну стійкість, рухливість. Вони взаємозв’язані з психічними процесами і властивостями особистості.

У психічному стані можна виділити такі виміри: мотиваційно-збудливий і емоційно-оціночний.

Людина не може залишатися байдужою до навколишнього світу. Предмети, що її оточують, події, свідком або учасником яких вона стає, викликають у людини різні почуття. Радість, сум, гарний або поганий настрій, переляк, гнів — все це різні емоційні процеси. Вони виражають відношення людини до дійсності.

Характер переживань залежить від того, яке значення мають різні предмети або події для людини, наскільки вони задовольняють її потреби. Чим повніше предмет або подія задовольняє ту або іншу потребу, тим сильніше позитивне почуття вони викликають у людини

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: