Главная

Популярная публикация

Научная публикация

Случайная публикация

Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






тексти) діалоги і полілоги наукові, публіцистичні




Літературне мовлення

       
   


усне писемне

 

діалогічне монологічне монологічне

(полілогічне)

рукописне друковане

 

Усне Писемне
1. Первинне. 1. Вторинне.
2. Діалогічне (полілогічне) і монологіч- не. 2. Монологічне.
3. Розраховане на певних слухачів, що виступають співрозмовниками. 3. Графічно оформлене.
4. Непідготовлене заздалегідь. 4. Пов’язане з попереднім обдумуван- ням.
5. Живе спілкування. 5. Старанний відбір фактів та їх мовне оформлення.
6. Інтонація, міміка, жести. 6. Відбір мовних засобів, чітке підпо- рядкування стилю і типу мовлення.
7. Імпровізоване мовлення. 7. Повний і ґрунтовний виклад думок.
8. Чітко індивідуалізоване мовлення. 8. Поглиблена робота над словом і тек- стом.
9. Емоційне й експресивне мовлення. 9. Редаґування думки і форми її вира- ження.
10. Повтори, зіставлення, різні тропи, фразеологізми. 10. Самоаналіз написаного.

     
 
 
 

 

 


Розрізняють такі варіанти норм:

 

Назва норм Що регулюють норми
Орфоепічні норми Правильну вимову звуків, звукосполучень.
Акцентуаційні норми Регулюють вибір варіантів розташування і пере-міщення наголошеного складу серед ненаголо-шених.
Графічні норми Нормативна передача звуків на письмі.
Орфографічні норми Правильний запис слів.
Лексичні та фразеологіч-ні норми Вживання слів та фразем у властивому їм зна-ченні та правильне поєднання слів та фразем за змістом у реченні і словосполученні.
Норми словотворення Регулюють відбір морфем, їх розташування і сполучення у складі нового слова.
Морфологічні норми Правильне вживання морфем, морфологічних форм та їхніх варіантів.
Синтаксичні норми Усталені зразки побудови словосполучень і речень.
Стилістичні норми Вживання мовних засобів відповідно до їх сти-лістичного забарвлення та стилю мовлення.
Пунктуаційні норми Правильну розстановку розділових знаків.

 

СКЛАДНІ ВИПАДКИ ПРАВОПИСУ НЕНАГОЛОШЕНИХ ГОЛОСНИХ Е, И
Правила Приклади
1. У складах із буквами на позначення ненаголошених е, ипишеться та сама буква, що й під наголосом.     2. У кількох дієслівних коренях е чергується з и (перед суфіксом -а-).   3. Ненаголошені голосні [е] чи [и] у префіксах пре-, пред-, пере-, при- вживаються залежно від значення слова (смис­лові написання): а) префікс пре- вживається переважно в якісних прик-мет­никах і прислівниках для вираження найвищої міри ознаки:   б) префікс пред- старослов’янського походження, вжи-вається лише в окремих словах:   в) префікс пере- властивий дієсловам, що означають
  • по­вторно, заново виконану дію:
 
  • багаторазову дію:
  • надто інтен­сивну щодо результативності дію:
  • завершену, короткочасну дію:
  • префікс пере- вживається переважно у дієслів-них формах та утворених від них інших час-тинах мови:
  г) префікс при- виступає у дієсловах зі значенням
  • результа­ту дії:
  • приєднання:
  • ч астковості дії:
4. Літера епишеться: а) у сполученнях -ере-, -еле-:   б) коли е при зміні слова випадає:   в) при чергуванні з і     5. Ненаголошені [е], [и] звучать невиразно і в деяких суфік­сах іменників та прикметників:   6. Літера ипишеться: а) у сполученнях -ри-, -ли-:   б) у тих випадках, коли в російських словах пишеться иабо ы:   Правила
зачесати – чéше, злегенька – лéгше, дерева – дéрево, вишневий – вúшня, примирити – мúрний, помилятися – помилка. В окремих словах перевірити наголосом ненаголоше-ні голосні [е], [и], немож­ливо: орден, інтелект, кишеня, дисципліна, сполучення, Ко­лумбія, тому їх написання за потреби уточнюється за словни­ком чи правописом. беру – збирати, змертвіти – вмирати, видерти – ви-дирати, перу – обпирати, витерти – витирати, сте-лити – застилати, клену (кляну) – проклинати, але: бреду – забрідаю, плету – заплітаю, чекаю – очікую (е не випадний ). предобрий, прездоровий, прегарно. Префікс пре- пишеться в словах презирливий, презир-ство і у старослов'янізмах преосвященний, преподоб-ний, престол;   представити, представ­лення, представлятися, пред-ставник, представниця, представництво, предтеча, пред’явити, пред’явлення, пред’явник, пред’явниця, пред’явницький; перекроїти, перевиховати,переміщувати, перелетіти, перекинути, пересипати; перебачити, перепробувати; перегріти, переплатити, перетанцювати; перехворіти, перепочити; перекроїти (перекроєний), перевиховати (перевихо-ваний, перевихован­ня), перелітати (переліт), перепо-чити (перепочинок);   приїхати, прикрити, приборкати; при­будувати, пришити; притримати, пригвин­тити, а також у похідних від них іменниках, прикметниках, дієприкметниках, дієприслів-никах: приїзд, прикріплення, при­боркання, прибудова, пришивання, прикріплений, прибор­каний, прикріпивши, приборкавши т ощо. Префікс при- вжи­вається також у прикметниках, утворених від іменників з прийменника-ми: приміський, прикордонний, принагідний;   черевик, пелена; шевця (швець), праведний (правда); летіти – літати, променя – промінь, каменя – камінь. городина, стежечка, Галин. тітчин.     тривожитися, глитати, але: дрімати, пролітати;   писати ( рос. писать), рибина ( рос. рыбина), але: діра ( рос. дыра); Приклади
в) у суфіксі -иво (-ив-), який надає слову значення збір-ності, результату праці:   г) у суфіксі -ичк(а), який походить від -иц(я): ґ) у суфіксах -ичок, -ик:   д) у суфіксі -ин(а):   е) у суфіксі присвійних прикметників -ин:     7. Написання ненаголошених голосних у суфіксах від-нос­них прикметників -ов-, -ев- (-єв-) залежить від кін-цевого при­голосного основи іменника, від якого утво-рений прикметник, та від місця наголосу.
  • Якщо наголос падає на закінчення, пи­шеться суфікс -ов-:
  • Після м’яких та шиплячих приголосних осно-
ви іменника вживається прикметниковий суфікс -ев- (-єв-), а після твердих ов-, якщо наголос падає на основу:   8. В іменниках І та II відмін твердої групи в орудному відмінку однини виступає закінчення -ою, -ом, а м’якої і мішаної — -ею, -ем, -єю, -єм незалежно від наголосу:   9. В особових закінченнях дієслів ненаголошені [е], [и] у вимові наближаються одне до одного. При написанні треба зважати на те, до якої дієвідміни належить діє-слово. У закін­ченнях дієслів І дієвідміни у 2-й і 3-й осо-бах однини та в 1-й і 2-й особах множини теперішнього і майбутнього часу пишеть­ся -е (-є), а в дієсловах II діє-відміни - и (-ї):  
меливо, печиво, жниво, але марево; вуличка, теличка;   столичок, котик;   хатина, березина;   Тетянин, доччин. В інших випадках у суфіксах зберігається [е]: словечко, синенький, книжечка.   маршовúй, польовúй, правовúй. яблунéвий, грýшевий, берéзовий, але грошéвий і грошо-вúй, грошéво-кредúтний. школою, дирек­тором, кручею, плащем, мрією, чаєм. печеш, співаєш, пече, співає; печемо, співаємо, печете, співаєте і сидиш, стоїш, сидить, стоїть; сидимо, стоїмо, сидите, стоїте.

 

Ненаголошений звук [о]

 

Літерою о передається кілька різних звуків — наголо­шений звук [о] (гόрдий, вόгнище, кόмір) та ненаголошені [о] (головá, косá, добудувáти),у] (розýмний, достýпний).

Наближення у вимові голосного [о] до [у] найчастіше бував перед складом з [у] наголошеним (кожýх, зозýля). Щоб правильно передати звук [о] в такій позиції на письмі, треба змінити форму слова чи дібрати однокореневе, в яких ненаголо-шений [о] став би під наголосом: розýм­нийрόзум, голýбитигόлуб. Але не в усіх випадках така перевірка можлива. Тому варто запам’ятати, що лише у пре-фіксі су-, що мав супроводжуюче значення, пишеться у (сусід, суміш, суглинок, супісок, сусідній, супіщаний) та в префіксі уз- на означення простору (узлісся уз- гір’я, узбіччя). У префіксах до-, недо-, о-, об-, по-, про-, роз-, полу- завжди пи-шеться о (допущений, недоступно окутати, подумати, промучився, розучування, полумисок).

Завжди [о] виступає у звукосполученнях -оро-, -оло- (орошу, обмолочу) та в суфіксах -очк-, -оньк-, -от-, -ощ-, -ов-, -ону- (хустиночку, калиноньку, прямоту, братову, газові, різонути).

 

Звук [а] на місці давнього [о]

 

У сучасній українській мові є слова, в основі яких від­булася зміна давнього (етимологічного) [о] на [а]. Давній ненаголошений звук [о] змінюється на [а] пере-важно перед складом, в якому [а] наголошений: багáто, багáч, гарáзд, гарячий, хазяїн, халява, кажáн. Пояснити таку зміну ненаголошеного [о] у багатьох словах можна впливом наго­лошеного голосного [а] в наступному складі (регресивна дис-тантна асиміляція). Але в багатьох словах давній звук [о] у цій позиції не змінився на [а]: гончáр, козáк, лопáта, солдáт, товáр, собáка, погáний. Зберігається він та-кож у словах богатир (у значенні велетень) і монастир.

СКЛАДНІ ВИПАДКИ ПРАВОПИСУ М’ЯКОГО ЗНАКА
Правила Приклади
1. М’який знак (ь) пишеться в українських словах:   а) після букв на позначення м’яких [д], [т], [з], [с], [дз], [ц], [л], [н], що закінчують склад;   б) після букв на позначення м’яких приголос- них перед о у середині складу;   в) у суфіксах -зьк-, -цьк-, -ськ-;   г) у суфіксах -еньк-, -оньк-, -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк-;   ґ) після л перед буквами на позначення приголосних;     д) у родовому відмінку множини іменників жіночого роду м’якої групи I відміни та іменників середнього роду на -нн(я), -ц(е) II відміни;   е) у 3 особі однини і множини дійсного та у 2 особі однини і множини наказового спо- собів дієслів, а також у стягнених формах інфінітива та зворотної частки.   2. Ь пишеться в іншомовних словах:   а) після д, т, з, с, л, н перед я, ю, є, ї, якими позначаються два звуки;   б) після л, н перед йо;   в) відповідно до вимови після л перед буква-   заздалегідь, нежить, мазь, просьба, ґедзь, місяць, сіль, промінь третьокласниця, учотирьох, льох запорізький, козацький, по-українському, але: баский, боязкий, різкий, в’язкий, дерзкий, ковзкий, плоский (зк, ск не суфікси ) синенький, дівчинонька, малесенький, білісінький, малюсінький більший, пральня, учительство, але: балка – балці, галка – галченя (лц, лч походять від лк) перукарень, житниць, творінь, креслень, кілець, сердець дúвиться, дивляться, дивись, дивіться, дивúться мільярд, Ньютон, гондольєр, в ескадрильї, але: малярія, ревю, резюме, нюанс (я, ю позначають звуки [а], [у] іпом’якшення попередніх приголосних ) медальйон, сеньйорита альтернатива, катапульта, але:

 

Правила Приклади
ми на позначення приголосних, а також у кінці слова. 3. Ь не пишеться: а) після б, п, в, м, ф;   б) після ж, ч, ш, щ;   в) після н перед ж, ч, ш, щ і суфіксами -ств-, -ськ-;   г) після р у кінці складу;   ґ) після букв, що позначають м’які приголос- ні, крім л, якщо за ними ідуть інші букви на позначення м’яких приголосних;   д) між буквами, що позначають подвоєні (подовжені) м’які приголосні;   е) після д, н, т перед суфіксами -ченк(о)-, -чук, -чишин;   є) у деяких вигуках та скорочених словах після ц;   ж) в іменниках чоловічого роду іншомовного походження після ц;   з) у неслов’янських прізвищах та географіч- них назвах після ц;   и) у буквосполученнях -лц-, -лч-, -нц-, -нч-, що походять із -лк-, -нк-;     і) після л у сполученнях -алн(о), -илн(о);     ї) у буквосполученнях -зк-, -ск-, які не є суфіксами;   й) на межі складних числівників алгоритм, катафалк; акварель, Булонь, але: ритуал, еталон дріб, степ, кров, сім, верф ріжте, піч, робиш, дощ інжир, конче (потрібно), інший, панщина, громадянство, просвітянський, але: доньчин (донька), няньчити (нянька), бриньчати (бренькіт) перевірте, Харків, гіркий, але: М. Горький   пізнє, танцювати, гордість, але: різьбяр, тьмяний і похідні від них     віддячити, осінній, заміжжя, свавілля Федченко, Радчук, Федчишин, Степанчук, Безбатченко бац! буц! гоц! клац!; спец кварц, палац, паяц, шпіц, шприц Гурвіц, Клаузевіц, Лівшиц, Моріц, Суец, хоча суецький ( але: Єлець) рибалці, балці, голці, монголці, Наталці,спілці, рибалчин, галченя, Наталчин,спілчанський, матінці, матінчин держално, ціпилно, пужално ( але: держальце, ціпильце) боязкий, різко, ковзко, дерзкий, порско, жаский, баский, Дамаск шістнадцять, п’ятдесят, дев’ятсот

 

М’який знак не пишеться у таких словах: мадяр, нюанс, кювет, гюйс, дяк, Касян, Дяченко, Наталя, Омелян, Севастян, Тетяна, Уляна, Дячук, Касяненко, Касянчук, Уляненко, Улянчук.

 

СКЛАДНІ ВИПАДКИ ПРАВОПИСУ АПОСТРОФА
Правила Приклади
Апостроф уживається для позначення роз- дільної вимови перед я, ю, є, ї:   1) в українських словах а) після б, п, в, м, ф, якщо перед ними немає інших букв на позначення приголосних (крім р), які належали б до кореня;   б) після р у кінці складу;   в) після б, п, в, м, ф, р, к у власних назвах;     г) після префіксів та першої частини склад- них слів, які закінчуються буквами на по- значення приголосних;   ґ) для позначення скороченої форми з про- пуском голосного чи цілого складу;   2) в іншомовних словах   а) після б, п, в, м, ф, г, к, х, ж, ч, ш та після р у кінці складу, а також після префіксів, які закінчуються буквами на позначення при- голосних;   б) власних назвах після часток д- (від де-) та о-     Апостроф не вживається   1) перед я, ю, є в українських і іншомовних словах:   а) після б, п, в, м, ф, коли перед ними стоять інші букви на позначення приголосних (крім р), які належать до кореня;   б) після б, п, в, м, ф, г, к, х, ж, ч, ш та після р на початку складу, якщо я, ю, є позначають м’якість попередніх приголосних;   2) перед йо. голуб’я, п’ють, на верхів’ї, сім’єю, мере- ф’янський, але: різдвяний, духмяний ( перед в, м стоять літери д, х, що належать до кореня ) довір’я, сузір’я, бур’ян Аляб’єв, Куп’янськ, В’яземський, В’ячеслав, Пом’яловський, Прокоф’єв, Захар’їн, Лук’ян під’їхати, роз’яснення, з’юрмитися, дит’ясла, пів’яблука, але: пів-Європи (власна назва) Мо’(може), зупинимося тут?; одна до’дної (одної), все’дно (одно) об’єкт, комп’ютер, інтерв’ю, прем’єра, верф’ю, к’янті, Х’юстон, Руж’є, миш’як, екстер’єр, ад’юнктура, ін’єкція, кон’юнкти-віт, кон’юнктура Д’Арсанваль, Жанна д’Арк, О’Генрі, О’Кейсі, О’Нейл мавпячий, морквяний, духмяний, але: торф’яний, верб’я, черв’як, стерв’ятник бязь, дебют, пюре, гравюра, Мюнхен, фюзе- ляж, Гюго, кюре, манікюр, кювет, брязкіт, рюмсати, Рєпін Соловйов, серйозний, курйозний

 

КЛАСИФІКАЦІЯ ГОЛОСНИХ ЗВУКІВ

 

Підне- сення Ряд передній середній задній негубні негубні губні
високе і и у
середнє еи о
низьке а

 

СПВВІДНОШЕННЯ ГОЛОСНИХ ЗВУКІВ МОВИ І МОВЛЕННЯ
Звуки мови Звуки мовлення
[і], [а], [у] [в’ікнó], [в’ід:áти], [гуртóм] [і], [а], [у]
[е] У наголошеній позиції: [тéпло], [лéжачи] [е]
[е] У ненаголошеній позиції: [козеин’á], [беиреиговúĭ] и]
[и] У ненаголошеній позиції: [гриебнúĭ], [зиемóвиĭ] е]
[о] У ненаголошеній позиції перед складом із наголоше­ним [у], [і]: [коужýх], [зоузýл’а], [поур’íг] у]
     
       

 

КЛАСИФІКАЦІЯ ПРИГОЛОСНИХ ЗА МІСЦЕМ ТВОРЕННЯ
Губні Язикові Глотковий
Губно-губні Губно-зубні Передньоязикові Середньоязикові Задньоязикові
Зубні Піднебінно-зубні
[б] [ф] [д] [д´] [й] [ґ] [г]
[п]   [т] [т´]   [к]  
[в]   [з] [ж]   [х]  
[м]   [с] [ш]      
    [дз] [дж]      
    [ц] [ч]      
    [н] [н']      
    [з'] [л]      
    [с'] [л']      
    [дз'] [р]      
    [ц´] [р']      

 

 

АКУСТИЧНІ ПАРИ ЗА ТВЕРДІСТЮ /М’ЯКІСТЮ
М’які
[й] [д´] [т´] [н´] [л']
Тверді [д] [т] [н] [л]
Пом’якшені
  [з'] [с'] [ц] [дз'] [р']
Тверді [з] [с] [ц] [дз] [р]
Напівпом’якшені
  [б’] [п’] [в’] [ф’1 [м’] [к’] [х’] [г’] [ж’] [ш’] [дж’1 [ч’]
Тверді [ґ] [б] [п] [в] [ф] [м] [к] [х] [г] [ж] [ш] [дж] [ч]
                           

 

КЛАСИФІКАЦІЯ ПРИГОЛОСНИХ ЗА УЧАСТЮ ШУМУ І ГОЛОСУ
Сонорні Шумні (акустичні пари)
Дзвінкі Глухі
[л] [б] [п]
[л'] [г] [х]
[р] [ґ] [к]
[р'] [д] [т]
[н] [ж] [ш]
[н´] [дж] [ч]
[м] [з] [с]
[м’] [дз] [ц]
[в] [д'] [т´]
[в’] [з'І [с´]
[й] [дз'] [ц']
  Немає пари [ф]
Шумні (акустичні пари)
Свистячі Шиплячі
[с] [ш]
[с']
[з] [ж]
[з´]
[ц] [ч]
[ц´]
[дз] [дж]
[дз']

 

КЛАСИФІКАЦІЯ ПРИГОЛОСНИХ ЗА СПОСОБОМ ТВОРЕННЯ
Зімкнені Щілинні Зімкнено-прохідні Африкати (зімкнено-щілинні)
[б] [в] [м] [дж] (наближається до злитої вимови [д] і [ж])
[п] [ф] [н] [ч] (наближається до злитої вимови [т] і [ш])
[д] [г] [л] [дз] (наближається до злитої вимови [д] і [з])
[т] [х] [р] [ц] (наближається до злитої вимови [т] і [с])
[ґ] [ж] [н'] [дз']
[к] [з] [л'] [ц´]
  [с] [р']  
  [й]    
  [з']    
  [с']    
  [ш]    

 

ЗВУКОВЕ ЗНАЧЕННЯ ОКРЕМИХ БУКВОСПОЛУК
Буквосполука Звук Приклади слів
Дж [дж] джміль, джерело
Дж [дж] віджати
Дз [дз] дзеркало, дзижчати
Дз [дз] надзвичайно
Жц [зц’] у книжці
Жс [зс] не поріжся
Стс [с:] шістсот
Тс [ц] багатство
Тч [ч:] заквітчати
Тьс [ц:] сміється
Шс [с:] смієшся
Чс [ц:] морочся
Чц [ц:] дочці

 

Розрізняють відкриті і закриті склади за кінцевим звуком.

Відкриті склади закінчуються на голосний звук: при-ро-да, сто-ли-ця, се­стра, лю-ди, ми-на-є, зо-ло-то-но-ша.

Закриті склади закінчуються на приголосний звук: швид-кість, край-ній, мож-на, прийдеш-ній, прав-да, ал-тай-ський, гар-буз.

За початковим звуком розрізняють склади п р и к р и т і (починаються приголосним (на-ші ді-ти) і н е п р и к р и т і (починаються голосним (у-спіхи

у-чня)).

Звук Загальна характеристика приголосних звуків
[б] Шумний, губний, губно-губний, проривний, дзвінкий, твердий
[б'] Шумний, губний, губно-губний, проривний, дзвінкий, напівпом’якшений
[в] Сонорний, щілинний, дзвінкий, твердий
[в’] Сонорний, щілинний, дзвінкий, напівпом’якшений
[г] Шумний, глотковий, щілинний, дзвінкий, твердий
[г’] Шумний, глотковий, щілинний, дзвінкий, напівпом’якшений
[ґ] Шумний, задньоязиковий, проривний, дзвінкий, твердий
[д] Шумний, передньоязиковий, зубний, проривний, дзвінкий, твердий
[д´] Шумний, середньоязиковий, проривний, дзвінкий, м’який
[ж] Шумний, передньоязиковий, щілинний, дзвінкий, шиплячий, твердий
[ж’] Шумний, передньоязиковий, піднебінно-зубний, щілинний, дзвінкий, шиплячий, напівпом'якшений
[дж] Шумний, передньоязиковий, піднебінно-зубний, африкат, дзвінкий, твердий
[дж’] Шумний, передньоязиковий, піднебінно-зубний, африкат, дзвінкий, напівпом’якшений
[з] Шумний, передньоязиковий, зубний, щілинний, дзвінкий, свистячий, твердий
[з'] Шумний, передньоязиковий, зубний, щілинний, дзвінкий, свистячий, пом’якшений
[дз] Шумний, передньоязиковий, зубний, африкат, дзвінкий, свистячий, твердий
[дз'] Шумний, передньоязиковий, зубний, африкат, дзвінкий, свистячий, пом’якшений
[й] Сонорний, середньоязиковий, щілинний, м’який
[к] Шумний, задньоязиковий, проривний, глухий, твердий
[к’] Шумний, задньоязиковий, проривний, глухий, напівпом’якшений
[л] Сонорний, передньоязиковий, зімкнено-прохідний, плавний, твердий
[л´] Сонорний, середньоязиковий, зімкнено-прохідний, плавний, м’який
[м] Сонорний, губний, губно-губний, зімкнено-прохідний, носовий, твердий
[м’] Сонорний, губний, губно-губний, зімкнено-прохідний, носовий, напівпом’якшений
[н] Сонорний, передньоязиковий, зубний, зімкнено-прохідний, носовий, твердий
[н'] Сонорний, середньоязиковий, зубний, зімкнено-прохідний, носовий, м’який
[п] Шумний, губний, губно-губний, проривний, глухий, твердий
[п’] Шумний, губний, губно-губний, проривний, глухий, напівпом’якшений
Звук Загальна характеристика приголосних звуків
[р] Сонорний, передньоязиковий, піднебінно-зубний, зімкнено-прохідний, твердий
[р'1 Сонорний, передньоязиковий, піднебінно-зубний, зімкнено-прохідний, пом’якшений
[с] Шумний, передньоязиковий, зубний, щілинний, свистячий, твердий
[с'] Шумний, передньоязиковий, зубний, щілинний, глухий, свистячий, пом’якшений
[т] Шумний, передньоязиковий, зубний, проривний, глухий, твердий
[т´] Шумний, середньоязиковий, зубний, проривний, глухий, м’який
[ф] Шумний, губний, губно-зубний, щілинний, глухий, твердий
[ф’] Шумний, губний, губно-зубний, щілинний, глухий, напівпом’якшений
[х] Шумний, задньоязиковий, щілинний, глухий, твердий
[х’] Шумний, задньоязиковий, щілинний, глухий, напівпом’якшений
[ц] Шумний, передньоязиковий, зубний, африкат, глухий, свистячий, твердий
[ц´] Шумний, передньоязиковий, зубний, африкат, глухий, свистячий, пом’якшений
[ч] Шумний, передньоязиковий, піднебінно-зубний, африкат, шиплячий, твердий
[ч’] Шумний, передньоязиковий, піднебінно-зубний, африкат, шиплячий, напівпом’якшений
[ш] Шумний, передньоязиковий, піднебінно-зубний, щілинний, шиплячий, твердий
[ш’] Шумний, передньоязиковий, піднебінно-зубний, щілинний, шиплячий, напівпом’якшений
ОСНОВНІ НОРМИ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ ВИМОВИ
Види звуків Основні правила вимови голосних і приголосних звуків Приклади
Вимова голосних Усі голосні звуки в наголошеній пози- ції вимовляються чітко. Звуки [а], [у], [і] та в більшості випад- ків [о] вимовляються чітко і в ненаголо-шених складах. Ненаголошений [е] у вимові наближа-ється до [и], а ненаголошений [и] – до [е]. Звук [о] вимовляється з незначним наближенням до [у] лише перед скла- дом з наголошеним [у] в основі слова. [рак], [ром], [рул´], [меч], [рис], [н’іс] [шапка], [соло] [ін’ій], [улус]   [теиче], [неису], [жиеве], [пиели]   [гоулубка], [зоузул´а]
Вимова приголосних   Перед голосним приголосні звуки ви-мовляються завжди чітко. Дзвінкі приголосні звичайно вимовля-ються дзвінко в будь-якій позиції. Лише в деяких випадках вони уподібнюються до глухих. Глухі приголосні перед дзвінкими звичайно уподібнюються дзвінким і ви-мовляються як парні дзвінкі. Звуки [дз], [дз], [дж] вимовляються неподільно. Тверді приголосні звуки, що не мають парних м’яких, [б], [п], [в], [м], [ф], [ж], [ч], [ш], [дж], [г], [к], [х], [ґ] перед і на-півпом’якшуються, а перед іншими го-лосними вимовляються завжди твердо. Звуки [з], [ц], [с], [д], [н], [т] перед наступними м’якими або напівпом’як- шеними приголосними також пом’якшу-ються. [л´ід], [береиг], [могти]   [гр´адка], [в’іжки]   просьба [проз´ба], рюкзак [р´уґзак]   [кукурудза], [дз´уркотати], [джм’іл´] [в’ік], [г’ід], [х’ід], [к’ір], [ш’іст´]     [в’іст´і], [св’іт], [лазн´а], [цв’іл´]
Вимова голосних і приголосних в деяких формах слів Буквосполучення -ться, -шся у дієсло-вах вимовляються як [ц´:а], [с´:а]. Буквосполучення -жся, -чся у дієсло- вах вимовляються як [з´с´а], [ц´:а]. Буквосполучення -жці, -шці, -чці в іменниках у М. відмінку вимовляються як [з´ц´і], [с´ц´і], [ц´:і]. Сполучення букв здц, стц у деяких формах іменників вимовляються як [з´с´], [с´ц´]. котиться – [котиец´:а], б’єшся – [б’йес´:а] не морочся – [неимороц´:а]   на доріжці – [на доріз´ц´і], мишці – [мис´ц´і], ручці – [руц´:і] у поїздці – [у пойіз´ц´і], на невістці – [на неив’іс´ц´і]

 

Котиться [кóтиец´:а] – кó-ти-ться

[к] – приголосний, глухий, задньоязиковий, зімкнений проривний ротовий, тв.;

[ó] – голосний, середнє піднесення, задній ряд, губний;

[т] – приголосний, глухий, передньоязиковий, зімкнений проривний ротовий, тв.;

е] – голосний, ненаголошений, високе піднесення, середній ряд, негубний;

[ц´:] – приголосний, глухий, передньоязиковий, африкат, м’як.;

[а] – голосний, ненаголошений, низьке піднесення, задній ряд, негубний.

8 б., 6 зв., 3 скл. (1-3-й – відкриті, прикриті; 1-й – наголошений)

 






Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2024 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных