АКСІОМИ СУЧАСНОЇ НЕЙРОЕНДОКРИНОЛОГІЇ

Отже вважається доведеним:

1. Аденогіпофізотропні нейрогормони виробляються не тільки в гіпоталамусі, але і за його межами; список ідентифікованих аденогіпофізотропних нейрогормонів постійно росте і включає кілька десятків найменувань. Наприклад: Тироліберин.

2. У більшості випадків однакові по ергічності (активності) нейросекреторні нейрони включені до складу не одного, а декількох ядер гіпоталамуса і, навпаки, кожне ядро має гетерогенну популяцію нейронів Наприклад: СОЯ та ПВЯ.

3. У нейросекреторних нейронах виробляються не тільки класичні аденогіпофізотропні пептидні і моноамінові нейрогормони, але і гормони, ідентичні за своїми імунологічними характеристиками гормонам аденогіпофіза.

4. Окрім прямого шляху надходження нейрогормонів у портальну систему циркуляції з аксонів, існує й інший, більш складний шлях: з аксонів у шлуночки мозку і уже відтіля по спеціалізованим епендимним клітинам III шлуночка таніцитам у портальну систему циркуляції.

5. Пептидні та моноамінові фізіологічно активні речовини, які синтезуються нейросекреторними нейронами, відіграють роль не тільки нейрогормонів, але і нейротрансмітерів і нейромодуляторів.

6. В одному нейросекреторному нейроні можуть міститися, а, можливо, і синтезуватися дві і більш фізіологічно активні речовини. Наприклад: нонапептиди та тироліберин.

7. Деякі аденогіпофізотропні нейрогормони здатні специфічно впливати на периферичні органи-мішені. Наприклад: люліберин на гонади.

8. Вазопресин і окситоцин, окрім їх добре відомого впливу на водно-сольовий обмін і скоротливу здатність гладкої мускулатури ряду органів, також володіють аденогіпофізотропним ефектом.

Незважаючи на значні успіхи, досягнуті в нейроендокринології, деякі фундаментальні закономірності функціонування нейросекреторної системи гіпоталамуса дотепер залишаються нез'ясованими.

До цих питань відносять: характер взаємовідносин між моноамін- і пептидергічною системами гіпоталамуса в нейроендокринній регуляції, співвідношення прямого «аксонального» і непрямого «таніцитарного» шляхів надходження нейрогормонів у гіпофізарний портальний кровоток, механізми проникності гематоенцефалічного бар'єру для нейрогормонів і гормонів аденогіпофіза в серединному підвищенні гіпоталамуса тощо.

ПІДСУМОК

Загалом схему регуляції ендокринних залоз та вегетативних функцій ЦНС зараз можна представити наступним чином.

Сигнали від зовнішнього і внутрішнього середовища організму надходять у різні відділи ЦНС, і в остаточному підсумку значна частина їх по нервових шляхам надходить до гіпоталамусу. Звідси, як з вищого вегетативного центра, направляється імпульсація до різних органів, що регулюють численні функції організму. Цей вплив здійснюється як парааденогіпофізарним, так і трансаденогіпофізарним шляхом. Парааденогіпофізарний механізм реалізується нейропровідним шляхом через систему еферентних центральних нейронів стовбура головного мозку і спинного мозку, периферичних симпатичних і парасимпатичних нейронів. При цьому трансаденогіпофізарний механізм передбачає дію через аденогіпофіз, коли вегетативні функції реалізується через комплекс периферичних ендокринних залоз-мішеней, залежних від аденогіпофіза.

Регуляція діяльності багатьох ендокринних залоз контролюється інакше - у гіпоталамусі відбувається трансформація нервових імпульсів у хімічні сигнали, що у вигляді фізіологічно активних речовин, які синтезуються в ядрах цього відділу мозку, різними шляхами доходять до відповідних ефекторних органів.

Значна частина цих речовин у вигляді гіпоталамічних ліберинів та статинів через серединне підвищення надходить у портальну систему циркуляції та досягає аденогіпофіза, регулюючи секрецію його гормонів.

Певний відсоток нейрогормонів надходить у ліквор III шлуночка мозку, відтіля по таніцитам теж може потрапляти в серединне підвищення. Нарешті, окситоцин і вазопресин також по аксонах надходять у нейрогіпофіз, звідки потім звільняються в системний кровоток.

Згідно із сучасними даними про регуляцію функцій залоз внутрішньої секреції не виключається можливість прямої дії нейрогормонів безпосередньо на саму ендокринну залозу.

Характерно, що робота нейроендокринної системи здійснюється за принципом зворотних зв'язків.

Рис. Регуляція гіпоталамусом функцій аденогіпофіза: АКТГ - адренокортикотропний гормон (кортикотропін): ЛГ-лютеїнізуючий гормон (лютропін); ФСГ - фолікулостимулючий гормон (фолітропін); ТТГ - тиреотропний гормон (тиреотропін).

Рис. Ендокринні залози у людини

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: