Будова геологічного знання

Науки розрізняються між собою предметом і методами досліджень.Кожна з них досліджує свій особливий предмет, застосовуючи при цьому свійособливий метод або комплекс методів. Так, гідрогеологія з’ясовує динаміку і хімічний склад підземних вод, користуючись фізичними і хімічними методами; петрографія – склад і структуру гірських порід, користуючись методом мікроскопічного дослідження; а геологія в цілому досліджує склад, структуру і хід зміни геологічних тіл, що складають земну кору, застосовуючи комплекс методів – мікроскопічний опис порід, геологічне картування, геофізичні методи і т.ін..

На певній стадії розвитку наука, окрім свого традиційного предмета, починає досліджувати і саму себе – свою будову, свою здатність пізнати предмет і т.ін.

З яких же компонентів складається геологічне знання і як воно побудовано?

Розбивати знання на компоненти можна по-різному. Оскільки нас цікавить логіка геологічного знання, зробимо цю розбивку за функціями компонентів, але спочатку дамо поняття про відношення логіки до наукового знання.

Будь-яке знання має мовний вираз, так що з точки зору лінгвістики наука – це сума висловлювань, що задовольняють правилам граматики і логіки. Правила логіки напрацьовано в усіх трьох розділах науки, тобто у теорії понять, теорії міркувань та теорії висновків. У логіці, окрім того, є загальний розділ, у якому формулюються її основні закони: закони тотожності, протиріччя, виключення третього та достатнього підґрунтя. Все це повинно бути врахованим при конструюванні наукових висловлювань.

Системоутворюючою ідеєю у геології, як вже наголошувалося є ідея актуалізму (принцип актуалізму або закон актуалізму). Історія геологічного знання є дуже короткою у порівнянні з історією земної кори. Тому пряма перевірка дійсності ідеї актуалізму неможлива, а непряма (за свідченнями давно минулих процесів) є далеко не беззаперечною у зв’язку з існуванням явищ дивергенції (появи різних наслідків з однієї причини) і конвергенції (появи однакових наслідків з різних причин). На цій основі ідею актуалізму нерідко визначають як постулат геології.

У кожної з геологічних наук, а також у кожній теорії, є своя концепція.

У гідрогеології є навіть дві концепції: одна з них – хімічна, а інша – фізична (динамічна). Взаємовідношення цих концепцій можна зрозуміти за допомогою принципу додатковості.

У науки у самому широкому розумінні слова є філософська концепція детермінізму, за якою зв’язки між явищами, що досліджуються наукою, задані причинно-наслідковими відносинами. Це концепція жорсткого детермінізму (визначеності).

Її прямою протилежністю можна вважати думку деяких вчених про всі явища природи, як про гру випадку (стохастична концепція). Але природа єдуже багатогранною і складною. У ній можна знайти прояви і жорсткого детермінізму (якщо прийняти якісь обмеження у просторі і часі) і стохастизму(якщо ніякими межами не обмежуватися). Взагалі, будь-який погляд на природу є обмеженим. Та більш близьким до дійсності є уявлення про те, що причинно-наслідковий зв’язок явищ є лише приватний випадок усіх зв’язків і що випадковість – це форма прояву необхідності, а необхідність – це сумавипадковості. Виходячи з цього, наукове знання слід будувати за допомогою широкої структурної концепції, яка включала б у себе у вигляді окремого випадку генетичну концепцію.

Процес становлення і зміни будь-якого об’єкта ми повинні розділяти на якісь явища, фази, стани та знаходити їхню послідовність і взаємодію, відкривати рухомі сили і механізм процесу.

Перейдемо нарешті до компонентів наукового знання:

Доемпіричне знання. Це, головним чином, інтуїтивне знання. До його складу входять: а) визначення предмета досліджень; б) формулювання проблеми; в) евристичне знання.

Визначення предмета досліджень повинно бути логічно строгим, чітким і зрозумілим.

Проблема є формою переходу від неповного (того, що є зараз) до нового, більш повного знання. Постановка проблеми - перший крок до її вирішення.

Евристичне знання – це раптова думка без перебору всіх можливостей. Інтуїція хоча і є способом доемпіричного пізнання, приймає участь у всіх дослідженнях – і у збиранні фактів, і у відкритті законів, і у створенні прогнозів і т.ін..

Наукові факти. Наукові факти разом з їхньою документацією, систематизацією і описом звичайно називають емпіричним знанням. Фактом ми називаємо відображення у нашій свідомості того, що ми спостерігаємо у дійсності, причому відображення, яке оформилося у вигляді констатації. Поняттям, що є протилежним факту, є фікція. Проміжне положеннязаймає здогадка, яка у подальшому може перетворитися або у факт, або у фікцію.

Принципово нові факти називаються відкриттями. Непередбачені відкриття свідчать про слабкість теорії і необхідність її заміни або удосконалення.

Найважливіший спосіб систематизації фактів – класифікація. У геології це: класифікації підземних вод, різних родовищ, запасів корисних копалин, стратиграфічна класифікація і т.ін.

Наукові факти, якщо вони встановлені, задокументовані і систематизовані логічно правильно, повинні лежати в основі теорії

Гіпотези і теорії. Гіпотези і теорії – головне у науковому знанні. Як ми знаємо, під гіпотезою розуміють будь-яке припущення про форми зв’язків явищ або про механізм явищ, які безпосередньо не спостерігалися. Метагіпотези – пояснити існуючі факти, зв’язати їх у систему і з’ясувати– якихфактів не вистачає для перетворення гіпотези у теорію.

З гіпотез і проблем формується гіпотетичне знання.

У методології існує теорія гіпотези, яка вимагає від останньої:

- можливо більшої кількості пояснень фактам, зібраним у відповідній області;

- принципової можливості перевірки;

- прогнозної сили;

- логічної простоти;

- спадкоємності по відношенню до вже існуючого знання;

- несуперечності та природності.

Істинним вважається твердження, що відповідає дійсності. Але дійсність ми сприймаємо за допомогою почуттів, а твердження – це думка. А всяку наукову думку можна оцінити лише на основі мислення, тобто логічним шляхом. Гіпотеза, що успішно пройшла перевірку, перетворюється в теорію,тобто у дійсне знання.

Теорія – це сукупність логічно пов’язаних між собою ідей, що обґрунтовані фактами або аксіомами, які відкривають, описують, пояснюють стійкі взаємозв’язки предмета досліджень з іншими предметами, що слугують основою для прогнозування. З цього витікає, що ще до створення теорії вчений повинен мати факти, аксіоми та правила зв’язку ідей.

Щоб бути правильною, теорія повинна задовольняти наступним вимогам: повноти, доведеності, суттєвої новизни, внутрішньої узгодженості, евристичності, фактостійкості, логічної простоти і витонченості.

Номологічні висловлювання. Номологічні висловлювання – це висловлювання про закони природи і емпіричні узагальнення, а також про принципи і правила науки.

Ті науки, у яких є система номологічних висловлювань, мають назву номотетичних (фізика, хімія та ін.). Багато наук, проте, не мають своїх власних законів, використовують „чужі” закони або заміняють їх розпливчастими конструкціями. Це ідіографічні (описові) науки. До них, зокрема, відноситься і геологія.

Діахронічні екстраполяції. Діахронічні екстраполяції – це уявнеперенесення існуючих закономірностей (у різних „розрізах часу”) на минуле(ретрогноз) або майбутнє (прогноз ). І ретрогноз і прогноз є моделюваннямподій, які, відповідно, відбувалися або відбудуться у геологічній історії. При цьому вірогідність того, що відповідний стан коли-небудь був або буде, завжди є меншою за одиницю. Тобто, абсолютно точний ретрогноз як іабсолютно точний прогноз є принципово неможливим, оскільки майбутнє неповністю визначається минулим. У природі є гра випадку, передбачити яку неможливо. З цим не рахуються лише фаталісти, але їхній світогляд лежить поза наукою.

Таким чином, усяке знання має вірогідносний характер.

Діахронічні екстраполяції можуть пов’язуватися з будь-якою концепцією, і тоді вони оформлюються, як генетичні, або (у іншому випадку) прогностичні гіпотези. Не слід думати, що будь-яка гіпотеза – це обов’язково ретрогноз або прогноз, ретровисловлювання або передбачення. Гіпотези і теорії – найчастіше – позачасові конструкції (вони свідчать про логічну, а не історичну послідовність явищ) і лише у меншій мірі діахронічні. У цьому проявляється зв’язок і взаємодія компонентів наукового знання, про яке ми вже згадували.

Генетичні гіпотези у геології часто бувають протиречивими і логічно недосконалими. А прогностичні гіпотези, як правило, відрізняються недостатньою точністю. Ми лише приблизно можемо прогнозувати землетруси, вулканічні виверження, сходи лавин та багато інших явищ.

Методи створення доемпіричного знання. Майже всі свої сили геологи витрачають на створення предметного - і дуже мало уваги приділяють створенню методологічного знання. Методи створення доемпіричного знання – це методи визначення предмета досліджень, формулювання наукової проблеми і отримання евристичного знання. Всі ці методи розроблено в геології недостатньо добре і лише останнім часом спостерігається певний прогрес.

Методи створення і перевірки емпіричного предметного знання. Під емпіричним предметним знанням ми розуміємо наукові факти. Це знання створюється за допомогою спостереження і експерименту, але роль останнього в геології є незначною. Спостерігаються предмети і явища у їхніх природних умовах. А експеримент – це вивчення предметів і явищ у штучних умовах, що контролюються. І спостереження і експеримент документуються.

В залежності від того, у якій області проводяться спостереження і експерименти, розрізняють методи: геологозйомочний, пошуково-розвідувальний, геофізичний, геохімічний, аерофотогеологічний, палеонтологічний, петрографічний, фаціально-літологічний, геоморфологічний, геохронологічний, гідродинамічний та ін.

Методи створення і перевірки теоретичного предметного знання. Теоретичне знання створюється на базі емпіричного знання (фактів) і частково – інтуїції, за допомогою логіки та методології. Таким чином, це є опосередковане (дискурсивне) знання. Різновидами цього знання є: гіпотези, теорії, номологічні висловлювання, ретрогнози і прогнози. Операції, за допомогою яких це знання створюється, є такими: аналіз, синтез, індукція, дедукція, аналогія, конкретизація, абстрагування, символізація, формалізація, ідеалізація, моделювання, аксиоматизація та ін.

Перевірка правильності теоретичного предметного знання робиться за допомогою логічних критеріїв (критерії верифікації та фальсифікації). Адійсність цього знання перевіряється критерієм практики.

Створення методів досліджень. Створення методів досліджень є прерогативою металогіки. Металогіка – (грецьк. – наука, що перебуває за логікою) – наука, що вивчає будову логічних теорій, які виступають щодо неїоб’єктивними теоріями. Поділяється на синтаксис логічний і семантику в логіці. Побудова об’єктивних теорій в логіці полягає у формулюванні таких правил, які для певної послідовності символів даної логічної теорії дають змогу визначити, чи є дана послідовність доведенням.

Найважливішим завданням металогіки є обґрунтування несуперечливості, повноти та незалежності системи аксіом об’єктивної теорії і розвиток методів розв’язання проблеми для різних логічних теорій. Металогіка не лише сприяє глибшому проникненню в основи логічних теорій, а й істотно впливає на розвиток самих теорій.

Металогіка має велике значення як для дослідження загальних законів геологічного мислення, так і для розв’язання практичних задач моделювання (в т.ч. і комп’ютерного) геологічних процесів і явищ.

Методи фіксації знання. Фіксація знання проводиться засобами мови –природної і штучної. Природна мова – жива мова, що історично склалася і розвивається. Штучна мова створюється вченими із спеціальних термінів, символів і графіків. Мова будь-якої науки у своїй основі є природною, але із застосуванням елементів штучної мови. У математиці і фізиці, наприклад, частка штучної мови є досить значною, а у геології – відносно малою.

Слід зазначити, що мова геології у своїй логічній основі є не дужедосконалою. Тому завданням науковців є її поліпшення для кращої і більш повної характеристики предметів досліджень.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: