Подих, дух, віддих, дихання

«Вершник перевів подих, кинув оком на юрбу»; «Йому навіть подих перехопило. Скільки тут хліба!» – читаємо в творах сучасних українських письменників і мимоволі згадуємо статтю М. Рильського «Словник і питання культури мови», надруковану в «Радянській Україні» 3 й 4 квітня 1963 р., де тонкий знавець української мови звертає між іншим увагу на недоречність у таких фразах слова "подих". Адже це слово означає не «дихання», а «подув»: «Клени обсипаються від найменшого подиху вітерця» (О. Донченко), – або вказує на нові впливи: «Подих нової епохи дійшов і до цього великого міста» («Вітчизна»). Російські відповідники – "дуновение", "веяние".

Навпаки, там де йдеться про дихання, українська класика вдавалась до слів "дух" («Вона аж зблідла, дух забивсь». – І. Нечуй-Левицький; «Молодиця не переведе духу, верещить». – Марко Вовчок), "віддих" («Він затамовує навіть віддих, боячись подати знак життя». – М. Коцюбинський), "дихання" («Інші квіти в диханні весни розцвітуть». – В. Сосюра).

Російському вислову "задержать дыхание" відповідають українські "затамувати (зупинити, затримати) дух" («Вони проминули ще десяток склепів, затамовуючи дух». – Ю. Смолич), "затамувати віддих" («Олег, затамувавши віддих, визирнув з-за димаря». – О. Донченко); російському "перевести дух (дыхание)" – українські вислови "звести дух" «А ви дайте мені дух звести». – Марко Вовчок), "перевести (відвести) дух" («Вийшовши на високу гору, вони стали проти самого пам'ятника, щоб перевести трохи дух». – І. Нечуй-Левицький), "відсапнути" («Лаговський важко одсапував з того прудкого ходіння». – А. Кримський), "відітхнути" («Я став, відітхнув важко, озирнувся довкола і знов відітхнув». – І. Франко). Російському вислову "нельзя дух перевести" відповідають українські "не можна дух відвести", "не здихнутися", "не здихатися" («Аж не здишеться, мов тільки що вловлений горобчик». – П. Куліш).

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: