З умови обмеження кута тиску.

1. По вісі переміщення від т. 0 відкладаємо відрізки, рівні або пропорційні (за умови вибору іншого масштабу ) ординатам графіка переміщення штовхача .

2. Точки розподілу нумеруємо, причому при підйомі штовхача () точки 1...4 ставимо праворуч від осі (при заданому напрямку ), а при опусканні () - точки 5...9 - ліворуч від осі .

3. Через отримані точки 1...8 проводимо горизонтальні прямі, на яких відкладаємо відрізки , пропорційні аналогам швидкостей з графіка :

,

де - ординати графіка , мм; - масштаб графіка ; - масштаб діаграми .

5. З'єднуємо точки плавною кривою та отримуємо діаграму залежності аналога швидкості від переміщення штовхача, тобто .

Задачею динамічного синтезу кулачкового механізму є визначення такого мінімального радіуса профілю кулачка , за якого змінний кут передачі в жодному положенні кулачкового механізму не буде менший за , тобто .

6. Через крайні точки отриманої діаграми проводимо дві дотичні під кутом до відповідної горизонтальної прямої. Точка перетину цих дотичних дає початок області (заштрихована), де можна вибрати центр обертання кулачка, при цьому кут передачі , а кут тиску .

7. Якщо кулачковий механізм центральний (), то з'єднуємо т. з т. 0,9 (див. рис. 10.17, в). Це й буде мінімальний радіус кулачка:

Якщо кулачковий механізм позацентровий (), то відкладаємо від вертикальної осі значення ексцентриситету в масштабі праворуч, якщо напрям обертання кулачка за годинниковою стрілкою (як в прикладі), і ліворуч – якщо проти годинникової стрілки. Проводимо вертикальну пряму. Точка перетину цієї прямої з заштрихованою зоною - - центр обертання кулачка

59.Профілювання кулачкового механізму методом обернення руху.

Для профілювання кулачка застосовується метод обернення руху, згідно з яким усій системі, а саме, кулачку, штовхачу та його напрямним, надається кутова швидкість, однакова за величиною, але протилежна за напрямком кутовій швидкості кулачка (). Тоді кулачок вважається нерухомим, а штовхач обертатиметься навколо центра кулачка, описуючи вістрям його центровий (теоретичний) профіль.

Розглянемо профілювання кулачка центрального кулачкового механізму з поступально рухомим штовхачем (рис. 10.18), для якого в п.10.7 була розглянута методика визначення мінімального радіуса кулачка.

1. Для побудови профілю кулачка скористаємося графіком переміщення штовхача .

2. Приймаємо масштаб довжини , м/мм.

3. Із довільного центра проводимо коло радіусом , і через центр - вертикальну вісь руху штовхача (оскільки кулачковий механізм – центральний).

4. На вісь руху штовхача проектуємо ординати графіка переміщення штовхача (Увага! Тільки за умови рівних масштабів і , інакше відрізки будуть пропорційні ординатам).

5. У бік оберненого руху (проти напрямку ) від вертикальної осі відкладаємо фазові кути , і .

6. Кути і ділимо так, як вони поділені на всіх графіках, зокрема, на (на рис. 10.18 – на чотири частини). Промені нумеруємо .

7. На кожному промені з центра за допомогою циркуля робимо засічку радіусом , де - переміщення штовхача.

8. Отримуємо точки , які з'єднуємо плавною кривою – це центровий або теоретичний профіль кулачка.

9. Вибираємо радіус ролика за умовою .

10, Для отримання дійсного (практичного) профілю кулачка з кожної точки центрового профілю кулачка проводимо коло радіусом . Внутрішня обвідна, що торкається всіх цих кіл, і є дійсний (практичний) профіль кулачка (рис. 10.18).

60 Задачі синтезу зубчастих зачеплень. Види зачеплень.

Зубчасте зачеплення – це вища кінематична пара, яка утворена послідовно взаємодіючими елементами двох ланок.

Зубчаста передача - це триланковий механізм, який складено з двох зубчастих коліс і стояка.

Зубчасті передачі призначені для передачі руху з одночасною зміною кутової швидкості та відповідно обертового моменту.

Рухомими ланками зубчастого механізму є зубчасті колеса, які утворюють зі стояком нижчу кінематичну пару, а між собою - вищу.

Елементами цієї вищої кінематичної пари є бокові поверхні зубців.

Лінія перетину бокових поверхонь зубців із площиною, перпендикулярною до осі обертання колеса, називається профілем зубця.

Менше з двох коліс називається шестернею, більше – колесом.

За формою колеса бувають: круглі, конічні, еліптичні.

Задача синтезу зубчастого зачеплення полягає в проектуванні елементів вищої кінематичної пари зубчастого зачеплення, тобто, профілів зубців, відповідно до заданих умов.

Умовами синтезу є:

положення осей обертання (паралельні, пересічні, перехресні);

необхідне передаточне відношення;

якісні показники зачеплення (коефіцієнти перекриття, відносного ковзання, питомоготиску);

експлуатаційні умови (плавність і безшумність роботи передачі, міцність, довговічність тощо).

61. Геометричні елементи зубчастого колеса.

На рис. 9.1. наведена схема зубчастого зачеплення та позначення основних параметрів.

Термінологія надана за ГОСТ 16530-83.

Індекси для позначення коліс: 1 – шестерня; 2 – колесо.

- міжосьова відстань – це відстань між центрами обертання коліс.

Ділильне коло – це базове коло, відносно якого визначаються всі геометричні параметри зубчастого колеса.

На рис. 9.1:

- радіуси ділильних кіл шестерні та колеса;

- радіуси початкових кіл шестерні та колеса;

- радіуси основних кіл шестерні та колеса;

- радіуси кіл вершин шестерні та колеса;

- радіуси кіл западин шестерні та колеса;

- товщини зубців шестерні та колеса.

Основне коло – це геометричне місце центрів кривизни профілю зубця.

Крок зачеплення – це відстань по ділильному колу між однойменними профілями двох сусідніх зубців.

Позначимо: - крок зачеплення; - число зубців; - діаметр ділильного колеса.

Тоді довжина ділильного кола:

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: