ТОР 5 статей: Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы КАТЕГОРИИ:
|
Тема: СПТУ суспільством як системою1. Провідні концепції суспільства як системи. 1) Суспільство — багатогранне поняття: це світове співтовариство, система як ціле, сукупність людей, які живуть на певній території, створюючи свою культуру і систему, це товариство, асоціація, це населення країни, об'єднане для спільної праці. Підходи до суспільства: Вебер: суспільство - сукупність людей в основі якої лежить діяльність. Бергер: суспільство — комплекс людських відносин. Мілдс: суспільство — конфігурація соціальних інститутів. Маркс: суспільство — сукупність людських відносин, які склалися історично в процесі суспільної праці. В цих прикладах присутній підхід до суспільства, як, до системи - цілісної, динамічної. Система - цілісне утворення, основними елементами якого є люди (соціальні дії і взаємодії, зв'язки і відносини). Люди створюють соціальні інститути. Існують такі рівні суспільства. I Макрорівень. II Мезорівень – соціальні інститути. III Макрорівень – люди. Соціальний зв'язок — це набір фактів, які обумовлюють спільну діяльність в конкретних умовах для досягнення цілей. Із соціальних зв'язків випливають соціальні взаємодії — це процес, протягом якого люди діють і зазнають впливу один на одного. Із соціальної взаємодії утворюються соціальні відносини — відносно стійкі і самостійні зв'язки між індивідами, соціальними спільнотами, соціальними інститутами. Отже, суспільство формується з безлічі індивідів, їх зв'язків, взаємодій і взаємовідносин, які регулюються соціальними нормами - правила, закони, традиції, що відображають вимоги суспільства, соціальних спільнот, соціальних інститутів до поведінки людей. Соціальні норми пов'язані з соціальними цінностями, які є благами життя. Суспільство як цілісна система включає в себе: координацію (узгодження) та субординацію (підпорядкування) Підходи до суспільства як системи:
Підхід Маркса до суспільства як системи носить назву детерміністський підхід (закономірнісний). Марксисти зупиняються на характеристиці груп населення, на соціальній ієрархії (поділ на багатих і бідних), не зводять суспільство до сукупності трьох інститутів за Кантом (держава, сім'я, церква), не зводить характеристику суспільства до 5 фундаментальних інститутів (сім'я, держава, церква, виробництво, традиції). Маркс виділяє в суспільстві сфери: економічна, соціальна, політична, культурна. Ці сфери Маркс називає підсистемами, які мають свої підсистеми: • Економічна підсистема виконує функції добування засобів існування, це - фундамент суспільства. • Політична підсистема виконує роль управлінської надбудови суспільства. • Соціальна підсистема являє собою соціально-демографічний склад населення взаємовідносини між соціальними спільнотами, соціальне життя на загал, включаючи добробут. • Культурна підсистема зачіпає собою поверхи суспільства, носить наскрізний характер. В середині ХIХ ст. Маркс створив одну з найбільш повних і чітких моделей суспільства яке складається з базису (продуктивні сили і виробничі відносини) і надбудови (ідеологія, культура, наука, освіта). В марксизмі переважала точка зору за якою базис визначає (детермінує) надбудову. Тому відносини між чотирма підсистемами обумовлені причинно-наслідковими зв'язками які є закономірнісними. Ці підсистеми утворюють ієрархічну структуру. Але існує і зворотній зв'язок. Сучасні технології і інтелектуальна революція перетворює культурну сферу на важіль економіки. Отже, суспільство - живий організм, що знаходиться в русі і розвитку таким є детерміністичний підхід. Спенсер розробив функціональний підхід до розвитку суспільства (англо-американський варіант): кожна підсистема існує в рамках цілого (кровопостачання в рамках організму) і виконує певну функцію. Функції мають бути спрямованими на задоволення потреб та збереження стабільності (Парсонс). Велику роль в суспільстві відіграє соціальний контроль зі сторони батьків, керівників і т.д. Цю функцію виконує держава. Вона «утримається на страху перед живими». Частково цю функцію виконує церква вона створює «Страх перед мертвим». Функціоналізм доповнив Мертон, що стверджував: одне явище може мати різні функції (я-тато, я-син), а одну і ту ж функцію можуть виконувати різні явища. Мертон ввів поняття дисфункції – рушійної функції (останні роки партійна система виконує руйнівну функцію держави). Парсонс сформулював 4 основні функціонуючі елементи: А Адаптація забезпечує економічну підсистему Ц Ціле досягнення, що забезпечує політичну систему І Інтеграція забезпечує правові інститути і звичаї Вс Відтворення структури забезпечує віра, мораль, освіта.
Недоліки функції: відсутність аналізу нестабільності суспільства,роль індивіда в суспільстві - цей недолік намагалися подолати теоретики індивідуалізму (створили теорію соціальної взаємодії), стверджують, що функції діють постійно. Отже, можемо вивести узагальнену схема побудови суспільства як системи.
- Соціальні дії взаємодії
- Соціальні цінності і норми
- Соціальні зв’язки і соціальні відносини.
Питання соц. змін переходу. Проблема соціальних змін, проблема переходу соціальних систем, соціальних спільнот, соціальних інститутів, індивідів з одного стану в інший для СПТУК є дуже актуальним. Для їх вирішення використовують поняття соціального розвитку, як зворотних спрямованих змін матеріальних і духовних об'єктів. Розвиток передбачає перехід від простого до складного, від нижчого до вищого. Виділяють ІІІ типи механізмів соціальних змін і розвитку: 1) Еволюційний і революційний; 2) Прогресивний і регресивний; З) Імітаційний і інноваційний. Найбільш повну схему еволюційного розвитку суспільства розробив Спенсер, він стверджує: еволюція в ускладненні форм суспільного життя. В 70-х роках XX ст. теорія індустріального суспільства одержала подальший розвиток формування в стадії розвитку суспільства: до індустріальне, індустріальне, постіндустріальне. Україна в 60-х р. XX ст. досягала індустріального рівня і зупинилась. В кінці XX на початку XXI ст. країни Західної Європи і Америки досягли ІІІ-го рівня тому пострадянські країни відстають. Перехід від однієї стадії до іншої відбувається шляхом революцій на основі технічних і технологічних нововведень в сполученні з психологічними мотиваціями: націоналізму, протестантською етикою, амбіціями. Сьогодні переважає соціальний революціоналізм. Це не значить, що немає поширення соціального революціоналізму, який розробили марксисти. За теорією суспільство проходить кілька формацій: рабовласницьку, феодальну, капіталістичну, соціалістичну та інші. Перехід від однієї формації до іншої відбувається шляхом революції. Маркс стверджував: "Революція — локомотиви історії". Революція — якісний стрибок від старого до нового який передбачає реформи - докорінну зміну систем старої на нову. Інші питання соц. змін розглянуті такими вченими: Спенсер – розглянув критерії соц. прогресу з варіантами ускладнення суспільства. Кьольнз – розглянув зміни у системі соц. зв’язків. Беле – розглянув зміни у характері виробництва і споживання. Марксисти – розглянули ступінь оволодіння силами природи і ліквідації експлуатації людини людиною.
Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:
|