ТОР 5 статей: Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы КАТЕГОРИИ:
|
Види трудових колективів.Трудові колективи функціонують у всіх сферах життєдіяльності суспільства, що накладає певну специфіку на їх діяльність У вітчизняній літературі виділяють 2 соціально-економічні критерії: форма власності і основні види суспільної праці. Види колективів за першим критерієм: - Ті, що базуються недержавній власності - Створені на колективній (викупленій у держави) власності - Ті, що опираються на власність, орендовану у держави - Трудові колективи приватних підприємств. За другим критерієм: - Колективи що діють у сфері матеріального виробництва (промислові, сільськогосподарські, будівельні та ін.) - Колективи, що діють в сферах обслуговування, духовного виробництва (заклад торгівлі, охорони здоровʼя, транспорту, зв’язку, освіти). В залежності від змісту діяльності колективи, поряд із спілкуванням, володіють ще й специфічними закономірностями функціонування та розвитку. Весь соціально-психологічний уклад життя суспільства сприймається особистістю значною мірою через призму цього середовища, в якому їй безпосередньо доводиться працювати. Оцінка окремими людьми реальних відносин складається під впливом не тільки загальної структури суспільних відносин, а й їх конкретних форм в даному колективі. За рівнем розвитку: Коллектив, що формується, сформований трудовий коллектив, коллектив, який перебуває на стадії реорганізації. За розмірами: Великий трудовий оклектив, середній коллектив, невеликий коллектив За часом існування: довтгостроковий колектив, тимчасовий коллектив із середньою тривалістю діяльності (від 1 року до 10), тимчасовий колектив –до 1 року (коллектив сезонних працівників). За стабільністю: Постійний, змішаний (наприклад, коллектив вузу – викладацький склад – постійний, студентський коллектив - тимчасовий).
4.Соціально-психологічний клімат – відносно стійкий і типовий для певної групи загальний емоційний настрій, який формується в процесі спільної трудової діяльності колективу, спілкування між людьми. На формування соціально-психологічного клімату впливають 3 групи чинників: - Макросередовище (суспільно-економічний лад, соціально-економічні умови життя людини, характерний для даного суспільства соціальний настрій) - Мезофактори (особливості великих соціальних груп суспільства, які відрізняються віком, статтю, національністю, соціальним станом, регіоном проживання) - Мікрофактори – чинники місцевого (локального) характеру: виробничі (зміст, характер, організація і умови праці), соціальні (система оплати, стимулювання праці, система інформування членів колективу), соціально-психологічні (стиль і методи керівництва, взаємовідносини у колективі), психологічні (особливості окремих членів колективу). Показники соціально-психологічного клімату поділяються на об’єктивні і суб’єктивні. До об’єктивних належать виробничі показники, які свідчать наскільки клімат впливає на виконання колективом головних завдань. Групу суб’єктивних показників складають задоволеність працею та різними чинниками виробничого оточення, стабільність колективу (реальна і потенційна), задоволеність стосунками з колегами (по горизонталі) і керівництвом (по вертикалі), рівень і частота конфліктів. Важливим з факторів трудового процесу, який є у житті кожної людини є трудова мобільність, як один з різновидів соціальної мобільності.
Специфіка формування морськго екіпажу як трудового коллективу. Ограничение сроков пребывания морских специалистов в рейсе обусловлено рациональной научной организацией труда и зафиксировано в нормативно-правовых документах. Оно приводит к двум следствиям: 1) можно сказать, что, в отличие от большинства предприятий, на флоте нормативами предписывается «текучесть кадров», которая препятствует развитию коллектива, формированию сплоченности (см. раздел 2); 2) после межрейсового отдыха морские специалисты попадают в новые
коллективы, где вынуждены вновь «социально» адаптироваться Для малых экипажей выделяют 3 стадии: стадия ознакомления (несколько дней, характеризуется интересом друг к другу, сдержанностью и корректностью), стадия дискуссий (2-3 недели, члены экипажа активно общаются друг с другом на разные темы, более или менее оформляется неформальная структура группы), стадия ролевых ориентаций (весь оставшийся период рейса; происходит окончательное оформление структуры неформальных отношений; в течение длительных рейсов структура может несколько раз кардинально измениться, что зависит от различных «судовых» событий). Для больших экипажей выделяют 4 стадии: стадия формирования представлений друг о друге (первые 10-20 дней); стадия разногласий (30-40-е дни рейса); стадия нормализации отношений (50-90-е дни рейса); стадия деятельности (от 70-го дня рейса).
Розглядаючи суспільство, не можна звести його до простої суми колективів, оскільки і колектив не є проста сума окремих особистостей, що складають його. Колектив - це динамічний соціальний організм, який постійно розвивається і набуває нові якості, додаткову виробничу силу, що здатна вирішувати такі виробничі й суспільні завдання, які не під силу окремим людям, які входять до нього. Колектив — це зв'язуюча ланка між суспільством і особистістю. Організаційні можливості колективу: - колективний підхід є ознакою сильного і рішучого стилю управління; - колективом краще вирішуються великі або міждисциплінарні задачі, зокрема такі, котрі не можуть бути вирішені простою сумою зусиль членів групи; - колектив — діючий регулятор поведінки робітників; - колективна діяльність зменшує стресові ситуації; - у колективі виробляється більше ідей і зростає інноваційна здатність групи; - як правило, у колективі більш успішно вирішуються проблеми, що виникають у зв'язку з нечітким розподілом обов'язків і низьким особистим внеском; - колектив дозволяє швидко інтегрувати нових робітників і стабілізувати культуру підприємства. Колективний, груповий підхід не є універсальним засобом ефективного рішення будь-яких управлінських проблем, однак він відкриває шлях для ефективного, швидкого досягнення цілей і одержання при цьому задоволення від спільної праці. Колектив — це складне соціальне явище, класифікацію якого можна здійснювати за багатьма ознаками.
Адаптація персоналу – це процес пристосування колективу до умов зовнішнього і внутрішнього середовища організації, що змінюються. Адаптація працівника – це пристосування індивідуума до робочого місця і трудового колективу. Розрізняють наступні етапи і форми адаптації персоналу: - випробувальний термін тривалістю 3-6 місяців; - адаптація молодих фахівців тривалістю до 3-х років; - програма введення в посаду керівного працівника тривалістю до 1-го року; - наставництво і консультування; - розвиток людських ресурсів.
Виділяють два напрямки адаптації: - первинний, тобто пристосування молодих співробітників, які не мають досвіду професійної роботи; - вторинний, тобто пристосування працівників при переході на нові робочі місця. Психофізіологічна адаптація – пристосування людини до нових фізичних і психологічних навантажень, фізіологічних умов праці. Професійна адаптація – повне і успішне оволодіння новою професією, тобто звикання, пристосування до змісту й характеру праці, її умов і організації. Соціально-психологічна адаптація – це пристосування людини до виробничої діяльності, до нового колективу, його традицій і не писаних норм, до стилю роботи керівників. Виробничий колектив, як суб’єктивний фактор виробничого середовища, має складну структуру: формальну і неформальну. Працівникові властива потреба влитись в колектив. Виділяються декілька етапів соціально-психологічної адаптації, які відрізняються мірою пристосування особистості до колективу. Початковий етап – зовнішня переорієнтація, коли працівник не визнає ціннісних орієнтацій данного колективу. Другий етап – особистість і колектив взаємно визнають систему еталонів поведінки один одного, але не змінюють своїх позицій. Третій етап – особистість приймає систему цінностей колективу, який теж під її впливом змінює свою систему цінностей. Четвертий етап – це заключна форма адаптації. Коли особистість повністю внутрішньо приймає ціннісні орієнтації, норми колективу та цілком перебудовує свою психологію та поведінку. Останній етап, не зовсім бажаний, бо на цьому етапі особистість розчиняється в колективі, втрачає частину своєї цілісності. Організаційна адаптація – засвоєння ролі та організаційного статусу робочого місця і підрозділу в загальній організаційній структурі, а також розуміння особливостей організаційного та економічного механізму управління підприємством. У вирішенні кадрових проблем в організації важливе значення мають всі різновиди виробничої адаптації. Так, при формуванні колективу потрібно враховувати, що плинність кадрів або їх закріплення у більшості випадків залежить від результатів адаптації.
Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:
|