Главная

Популярная публикация

Научная публикация

Случайная публикация

Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






Загальна аварія та приватна аварія




На особливу увагу заслуговує Правило С (YAR). Зміст його полягає в тому, що загальноаварійними збитками визнаються тільки прямі збитки. Всі непрямі збитки відносять до приватної аварії. Під час встановлення природи аварії необхідно досліджувати причинно-наслідкові зв’язки між діями, які спричинюють аварію, і самою аварією. Пожертвування, які призводять безпосередньо до применшення майна, залученого в «загальне морське підприємство», або необхідні для безпосереднього відновлення такого майна будуть віднесені до загальноаварійних. Збитки, які не викликані аварійними діями безпосередньо, а носять характер віддалених наслідків, неодержаної вигоди або вигоди, що припинилася, не належать до категорії загальної аварії, наприклад, демередж.

Відповідно до Правила С із загальної аварії виключаються збитки, пов’язані із забрудненням навколишнього природного середовища. Це, звісно, не означає, що збитки, викликані забрудненням навколишнього природного середовища, не можуть бути віднесені до загальної аварії з огляду на спеціальні положення, передбачені правовими нормами. Так, п. 8 ст. 279 КТМ України містить загальне правило: збитки від забруднення навколишнього природного середовища, які виникли в результаті дій, що відносять до загальноаварійних, належать до загальної аварії. Стаття 293 КТМ Російської Федерації передбачає окремі випадки віднесення до загальної аварії витрат, викликаних заходами щодо запобігання або зменшення збитків навколишньому природному середовищу. Що стосується міжнародного стандарту, введеного Правилами в редакції 1994 р., то зміни в редакції Правил ІІ, V, VІІІ також спрямовані на те, щоб виключити із загальної аварії витрати, пов’язані з відшкодуванням збитків від забруднення навколишнього природного середовища й вживанням заходів з ліквідації такого забруднення. Однак п. (d) Правила XІ в порядку компромісу визначає випадки, за яких витрати, спрямовані на запобігання або зменшення збитків навколишньому природному середовищу, відносять до загальноаварійних. Зокрема, до категорії загальної аварії можуть бути віднесені витрати, понесені в рамках операції, що здійснюється для загальної безпеки «морського підприємства» й давала б право на винагороду за порятунок, якби вона здійснювалася третьою особою; витрати, що є умовою входження аварійного судна в порт-притулок або виходу з нього, висунутою владою; витрати, необхідні для того, щоб судно могло залишатися в порту-притулку, за виключенням випадків, якщо фактично відбувся витік. У цьому разі вартість додаткових заходів, які можуть знадобитися у зв’язку з таким витоком, не може бути віднесена до загальної аварії. Допускається також віднесення до загальної аварії витрат на проведення заходів із запобігання або зменшення збитків навколишньому природному середовищу, якщо ці заходи здійснюються за необхідного вивантаження, зберігання або зворотного завантаження вантажу як операції, що є частиною загальноаварійних дій.

Презумпція провини

Дуже важливим є Правило D (YAR), що виглядає досить суперечливим. По-перше, воно спрямоване на те, щоб не пов’язувати із провиною сторони «загального морського підприємства» право на відшкодування загальноаварійних збитків, щонайменше, з презумпцією провини. По-друге, якщо небезпека для «морського підприємства» наступила з вини його сторони, така сторона не має права на відшкодування за рахунок іншої сторони «загального морського підприємства» своїх збитків за загальною аварією, якщо інше не встановлено спеціальними правилами.

Складання диспаші

Правило Е (YAR) присвячене врегулюванню порядку складання диспаші. Диспашера наймає, як правило, судновласник, який повинен надати докази того, що понесені збитки мають бути віднесені до категорії загальноаварійних. На підставі заяви судновласника або іншої зацікавленої особи й документів, доданих до заяви, диспашер стає до роботи. У результаті проведеного аналізу диспашер виносить мотивовану постанову про визнання або невизнання наявності факту загальної аварії й приймає до провадження доручення заявника скласти диспашу. Особи, зацікавлені в справі, мають право одержати таку постанову, а диспашер зобов’язаний направити їм свою постанову, причому він вправі вказати, які відомості й документи мають бути подані йому для складання диспаші, й призначити строк їхнього подання. Якщо протягом 12 місяців від дня закінчення «загального морського підприємства» або після запиту диспашера заява про втрати або витрати, на відшкодування яких у порядку загальної аварії претендує сторона «морського підприємства», не буде подана або не будуть представлені докази для обґрунтування заявленої вимоги або докази, що підтверджують вартість майна, диспашер вправі за наявною в його розпорядженні інформацією скласти диспашу й оцінити розмір вимог, причому диспаша в цьому випадку можна оскаржувати тільки на підставі того, що вона є явно неправильною. Таким чином, по тій самій справі може бути складена не одна диспаша, а кілька. Всі розбіжності й суперечності вирішуються судом.






Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2024 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных