ТОР 5 статей:
Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия
Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века
Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка
Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы
КАТЕГОРИИ:
- Археология
- Архитектура
- Астрономия
- Аудит
- Биология
- Ботаника
- Бухгалтерский учёт
- Войное дело
- Генетика
- География
- Геология
- Дизайн
- Искусство
- История
- Кино
- Кулинария
- Культура
- Литература
- Математика
- Медицина
- Металлургия
- Мифология
- Музыка
- Психология
- Религия
- Спорт
- Строительство
- Техника
- Транспорт
- Туризм
- Усадьба
- Физика
- Фотография
- Химия
- Экология
- Электричество
- Электроника
- Энергетика
Переробки інформації
| Напрями корекційно-розвивальної роботи | Система методик |
| А. Формування всіх рівнів переробки інформації і механізму управління цим процесом. 1.Формування функції сприймання, планування, контролю (музики, ліплення з глини, танці): ■ розвиток вміння утримувати програму дій у пам’яті; ■ формування ідеї порядку, послідовності дій в рамках тієї чи іншої діяльності; ■ формування цілісного уявлення про взаємозв’язок окремих дій; ■ розвиток базових понять(ряд, чередування, переключення); ■ вибіркове реагування на один з двох і більше стимулів. 2. Розвиток здібності утримувати у свідомості інформацію, що постійно змінюється: ■ активізація оперативної пам’яті як компонента функції програмування і контролю; ■ формування вміння відгальмовувати неадекватні реакції. 3.Розвиток самоконтролю. Формування вміння використовувати внутрішнє мовлення для: ■ утримання у свідомості умовних правил і здійснення на їх основі регуляції своєї поведінки; ■ забезпечення переходу від форм регуляції поведінки ззовні (інструкції) до саморегуляції (внутрішньої регуляції), а також до вищих форм словесної регуляції (планування наступних дій). | При корекції порушень функції програмування і контролю застосовувати методи, що максимально розгортають процес програмування, забезпечуючи перехід від дій у зовнішньому матеріалі (зовнішньому плані) до їх згорнутих форм. Робота здійснюється в інтерактивній формі, тобто від спільних дій педагога і дитини по створенню і реалізації програми у зовнішньому плані до дій спочатку за допомогою педагога (при утрудненнях), а потім - до самостійного виконання. Система методів повинна передбачати широке варіювання матеріалу за складністю. |
Продовження таблиці 5.3.2
| 4. Формування когнітивної гнучкості. Перенос виробленої програми дій: ■ на новий стимульний матеріал (інтрапараметричний перенос); ■ на змінений стимульний матеріал з перебудовою програми реагування (екстрапараметричне реагування). | |
| Б. Корекція порушень функції центрального зв’язування: 1. Зниження ступеня фрагментарної стратегії обробки інформації: ■ формування здатності зв’зно опрацьовувати інформацію, утворюючи довгі ряди з пов’язаними в них розрізненими стимулами; ■ пом’якшення схильності дитини фокусувати увагу переважно на одній якості предмета чи явища; ■ формування вміння узагальнювати різноманітні контексти в єдине ціле, об’єднане спільним контекстом; ■ підвищення тенденції бачити фігуру як ціле; ■ підвищення рівня здатності до смислової обробки інформації; 2. Корекція поведінкових особливостей як прояву ослаблення центрального зв’язування: ■ зниження ступеня надчутливості до змін оточуючого середовища; ■ зниження ступеня сильного поглинання незначними предметами; ■ включення вибіркових домінуючих інтересів у загальний досвід дитини. 3. Розвиток загальних інваріантних дій та операцій: ■ формування внутрішньої схематизації; ■ удосконалення узагальнених динамічних схем і денерваційних процесів; ■ формування основних одиниць проміжної форми мови (гештальтно-фреймових структур). | При корекції порушень функції центрального зв’язування використовувати систему методик, спрямована на розвиток: орієнтовної основи зорової дії; холістичної та аналітичної стратегії сприймання; зв’язку „зоровий образ – слово”; зорово-гностичних і зорово-мнестичних процесів, включаючи різні стратегії зорового гештальтного розпізнання інформації |
Продовження таблиці 5.3.2
| В. Використання провідного когнітивного стилю дитини при переробці нею різноманітної інформації ■врахування сформованого когнітивного стилю дитини (як звичної і переважаючої стратегії) у процесі її різних діяльностей, спрямованих на вирішення проблем, концептуалізацію життєвого досвіду, організацію процесів; ■забезпечення співвідношення провідного когнітивного дитини з особливостями навчання (наприклад, врахування того, що полезалежні краще відповідають на фактологічні питання, поленезалежні – на логічні) | При різних видах діяльності задіюються дані про провідний когнітивний стиль, а саме: потребує чи ні позитивної мотивації; у процесі навчання є активним учасником чи споглядачем; використовує суттєві ознаки чи ні; швидко, точно, обдумано (чи ні) приймає рішення; орієнтується на зовнішні (чи приховані, додаткові) особливості об’єктів; як домінантне використовує поелементне (або частково цілісне) засвоєння матеріалу. |
Таблиця 5.3.3
Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: