СЕЧОКАМ’ЯНА ХВОРОБА. СИНДРОМ НАБРЯКЛОЇ МОШОНКИ. ТРАВМАТИЧНІ УШКОДЖЕННЯ СЕЧОВИВІДНОЇ СИСТЕМИ.

1. Актуальність теми зумовлена великою частотою вказаних вище гострих станів у дитячій хірургії та урології. У зв'язку з підвищенням віку хворих, що лікуються у дитячих стаціонарах до 18 років, значно частіше стала діагностуватися сечокам'яна хвороба з усіма її ускладненнями (гострий пієлонефрит, гідронефроз, піонефроз). Хворі діти з синдромом набряклої (гострої) мошонкискладають велику кількість серед усіх ургентних станів. Впровадження хірургічної тактики дозволило кардинально поліпшити результати лікування. Травматичні ушкодження органів сечовивідної системи є одним з найскладніших розділів у невідкладній урології. Більшість з них завдяки серйозним ускладненням приводять до інвалідизації або смерті постраждалих. Знання цього розділу хірургії дає шанс уникнути тяжких наслідків таких травм.

2. Конкретні цілі:

А. Сечокам'яна хвороба

1.Ознайомити студентів з основними теоріями каменеутворення та патогенезу сечокам'яної хвороби.

2.Навчити розпізнавати основні клінічні прояви сечокам'яної хвороби в залежності від віку дитини; розміру та розташування каменя, наявності інфікування.

3. Навчити диференціювати сечокам'яну хворобу в залежності від рівня ушкодження.

4. Навчити трактувати допоміжні методи дослідження (УЗД, оглядова рентгенограма, екскреторна урографія, пневмоцистографія та висхідна урографія), лабораторні та біохімічні аналізи.

5.Продемонструвати пальпацію поперекової ділянки, катетеризацію сечового міхура, охарактеризувати склад сечі та склад каменів.

6.Навчити ідентифіковувати особливості перебігу окремих захворювань сечостатевої системи, що супроводжуються нирковою колікою.

7.Проаналізувати причинно-наслідкові зв'язки виникнення болю та макрогематурії у окремих хворих, обґрунтувати та сформулювати попередній клінічний діагноз.

6. Запропонувати алгоритм дії лікаря при нирковій коліці та тактику ведення хворого.

7. Навчити трактувати загальні принципи лікування, що супроводжуються нирковою колікою, синдромом гематурії та визначити показання до хірургічного лікування.

Б. Синдром набряклої мошонки

1. Ознайомити студентів з переліком захворювань, які призводять до набряклої мошонки.

2. Навчити розпізнати основні клінічні прояви захворювання та ушкоджень мошонки.

3. Навчити диференціювати ушкодження мошонки в залежності від причин, які призвели до набряклості мошонки.

4. Навчити інтерпретувати допоміжні методи дослідження (УЗ, доплерографія), лабораторні та біохімічні аналізи.

5. Продемонструвати візуальне виявлення ураженої гідатиди та діафаноскопію, пункцію (при наявності запального випоту, гематоми).

6. Навчити ідентифіковувати особливості перебігу захворювань, що призводять до набряклої мошонки.

7. Проаналізувати причинно-наслідкові зв'язки виникнення гострого запалення яєчка, обґрунтувати та сформулювати попередній діагноз.

8. Запропонувати тактику ведення хворого із захворюваннями, які призвели до гострого запалення яєчка.

9. Навчити трактувати загальні принципи лікування захворювань, що супроводжуються гострим запаленням яєчка і мошонки та визначити показання до хірургічного лікування.

В. Травматичні ушкодження сечовивідної системи

1. Навчити визначати анатомічні структури, що підлягають ушкодженню.

2. Вирізнити та згрупувати клінічні ознаки, які характеризують забій м'яких тканин, ознаки які вказують на кровотечу та ознаки, що характеризують розрив органів вивідної системи.

3. Проілюструвати клінічні ознаки на прикладі хворого з травматичним ушкодженням та сформулювати попередній діагноз, визначити стан хворого, наявність шоку.

4. Навчити диференціювати ушкодження в залежності від анатомічних структур сечовивідної та статевої систем та основного виду: забій, розрив, поєднанні травми.

5. Навчити складати план обстеження та інтерпретувати допоміжні методи дослідження (УЗ, рентгенологічний, урографія, уретрографія, КТ та ін.), лабораторні та біохімічні аналізи, показники гемодінаміки (Р, АТ, Нв, Нt, ОЦК, ЦВТ).

6. Продемонструвати за показаннями можливість катетеризації сечового міхура та надлобкової пункції сечового міхура.

7. Навчити ідентифікувати особливості перебігу окремих ушкоджень статевої та сечовивідної систем.

8. Проаналізувати причинно-наслідкові зв'язки того чи іншого ушкодження та вирізнити основне ускладнення: кровотеча, сечовий заплив.

9. Запропонувати алгоритм дії лікаря при травматичних ушкодженнях та визначити тактику ведення конкретного хворого.

10. Надати невідкладну медичну допомогу при основних ушкодженнях сечовивідної системи у дітей та виконати необхідні медичні маніпуляції: вимірювання артеріального тиску, визначення групи крові та Rh-фактора, катетеризація сечового міхура або надлобкова пункція, новокаїнові блокади.

11. Ознайомити з показаннями до оперативних втручань в залежності від виду ушкодження: ушивання, цистостомія, нефростомія, дренування приміхурового та приниркового простору, парауретеральної гематоми, гемі- або нефректомія, перинео- та скрототомія, орхідектомія.

1. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення

(міждисциплінарна інтеграція) теми:

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: