Главная

Популярная публикация

Научная публикация

Случайная публикация

Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






Правила та помилки щодо форми




 

Правила Помилки Хитрощі
Між аргументами і "Не підтверджую" "Набір фраз, що не
тезою повинне бути   мають смислу"
принаймі відношення    
підтвердження    

Наприкінці цього розділу наведемо декілька порад щодо ведення суперечки в суді з книги П. Сергеїча «Мистецтво промови на суді»'.

І. Докази в суперечці

1. У всьому, що продумано, розрізняйте необхідне і корисне, неминуче
і небезпечне.

2. Не забувайте різниці між міркуваннями, які стосуються суті
суперечки, і аргументацією, спрямованою на людське, моральне.

3. Бережіться так званих двогострих доказів.

4. Із попереднього правила випливає інше: вмійте користуватися
двогострими міркуваннями.

5. Не доводьте очевидного.

6. Якщо ви знайшли яскравий доказ або сильне заперечення, не
починайте з них і не висловлюйте їх без певної підготовки.


Основні терміни логіки Тема 1: «Предмет та метод логіки»

Логіка - наука, що вивчає форми (схеми, способи, структури) різноманітних міркувань;

Міркування - розумовий процес, в результаті якого із відомих, наявних знань отримують нове знання. Вихідні відомі висловлювання, з яких виводиться нове знання, називаються засновками міркування. Висловлювання отримане логічним шляхом із засновків називається висновком міркування.

Традиційна логіка - історичний етап розвитку логічного знання, який тривав від 4 ст. до н.е. до середини 19ст. Засновником традиційної логіки вважається давньогрецький філософ Арістотель.

Сучасна логіка - історичний етап розвитку логічного знання, який триває від середини 19 ст. до нашого часу. Засновником сучасної логіки вважається німецький філософ Г.Лейбниць.

Логічна правильність міркування - відповідність законам та правилам логіки. Міркування вважаються правильними, якщо в них дотримуються усі закони та правила логіки.

Логічна неправильність міркування - порушення правил та законів логіки, допущені під час міркування. Результатом неправильності міркування є логічна помилка.

Логічна помилка - порушення правил або законів логіки.


13. Які хитрощі пов'язані з порушенням правил щодо форми ви знаєте? З'ясуйте їх сутність, наведіть приклади.

Для вивчення теми "Основи теорії аргументації" ви можете також застосувати таку літературу:

Брюшинкин В.Н. Практический курс логики для гуманитариев. - М., 1996. - С.290-303;

Войшвилло Е.К., Деггярев М.Г. Логика. - М..1998. - С. 466-513; Ивин А.А. Логика. - М., 1999. - С. 253-313; Ивлев Ю.В. Логика. - М., 1998. - С. 190-238; Хоменко І.В. Логіка в задачах. - К., 1998. - 172-201; Хоменко І.В., Алексюк І.А. Основи логіки. - К., 1996. - С. 208-234.


Знаки-індекси - знаки, значення яких повністю визначається тим контекстом, у якому вони виявляються. Прикладами таких знаків є займенники, деякі прислівники тощо.

Семіотика - наука, що вивчає знаки та знакові процеси.

Дескриптивна семіотика - семіотика, що вивчає конкретні знакові системи (семіотика кіно, архітектури, музики, медицини, правова семіотика тощо).

Теоретична семіотика - загальна теорія знакових систем. Об"єктом її дослідження є найбільш загальні властивості та відношення, які притаманні будь-яким знаковим системам, незалежно від їх матеріального втілення. Теоретична семіотика грунтується головним чином на логіці та теоретичній лінгвістиці.

Лінгвістична семіотика - розділ теоретичної семіотики, який основну увагу приділяє аналізу тексту як послідовності знакових одиниць. Цей вид семіотики формує ядро гуманітарної семіотики.

Логічна семіотика - розділ теоретичної семіотики, в якому досліджують різні аспекти (синтаксичний, семантичний, прагматичний) функціонування природних і формалізованих мов. Логічну семіотику нерідко порівнюють з металогікою.

Знаковий процес - процес, в якому щось функціонує як знак. Знаковий процес характеризують з точки зору чотирьох основих компонентів: знакового засобу, значення, інтерпретатора, інтерпретанти.

Знаковий засіб - те, що є знаком у процесі семіозису.


Паралогізм - ненавмисна (несвідома) лопчна помилка, причиною якої є незнання.

Софізм - навмисне (свідоме) порушення правил та законів логіки Характерною рисою софізмів (як логічно неправильних міркувань) є те, що їх свідомо використовують як начебто правильні міркування.

Логічна форма міркування - спосіб зв'язку висловлювань, які входять до його складу. Основними компонентами логічної форми є логічні та нелогічні терміни.

Мова логіки - спеціально створена логікою мова для виявлення та відтворення логічної форми міркувань.

Формалізація - побудова моделі, в якій змістовним виразам відповідають їх формальні аналоги. Метод формалізації - основний метод формальної логіки.

Тема 2: -«Семіотичний характер логіки»

Знак - матеріальний об'єкт, який служить в процесі мислення та спілкування людей представником якогось іншого об'єкту.

Знаки-копії (ікошчні знаки) - знаки, значення яких повністю визначається тим контекстом, у якому вони виявляються. Прикладами таких знаків є фотографії, картини, відбитки пальців тощо.

Знаки-символи - знаки, які фізично ніяк не пов'язані з об'єктами, які вони позначають.їх значення переважно встановлюються за умовною згодою. У зв'язку з цим вони набувають статусу умовного позначення і всезагального правила. Прикладами таких знаків є більшість слів природної мови,, дорожні знаки тощо.


Об"єктна мова - мова, засобами якої описують деяку предметну (позамовну) дійсність.

Метамова - мова, засобами якої досліджують і описують властивості об"єктної мови.

Тема 3: -«Логічний аналіз висловлювань»

Дескриптивне висловлювання - висловлювання, основна мета якого полягає в описі дійсності. Таке висловлювання може бути істинним або хибним.

Значення істинності (логічне значення) - одна з двох можливих характеристик висловлювання ("істина", "хиба"), пов"язана із відповідністю цього висловлювання деякому фрагменту дійсності.

Принцип двозначності - принцип, згідно з яким будь-яке висловлювання є або істинним, або хибним. Тобто будь-яке висловлювання має одне з двох можливих значень істинності: "істина" чи "хиба".

Логіка висловлювань - розділ сучасної логіки, що вивчає дескриптивні висловлювання, а також відношення між ними в структурі міркувань. Мінімальною одиницею аналізу логіки висловлювань є просте висловлювання. Логіка висловлювань не аналізує внутріщню структуру простих висловлювань.

Пропозиційна змінна - знак для позначення простих висловлювань природної мови.

Логічні сполучники - знаки для позначення граматичних сполучників природної мови.


Значення - те, на що вказує знак в процесі семюзису. Відрізняють предметне і смислове значення. Предметне значення - це предмет, що позначається даним знаком. Смислове значення - це сукупність рис, характеристик предмету, що позначається даним знаком, це те, що засвоюється в процесі розуміння (сприйняття) знаку.

Інтерпретатор - той, хто сприймає (реагує на) знак. Інтерпретанта - поведінка, реакція інтерпретатора.

Виміри семіозису - синтаксичний, семантичний, прагматичний. Синтаксичний вимір фіксує відношення між знаковими засобами, семантичний вимір - відношення між знаковим засобом та його значенням, прагматичний вимір - відношення між знаковим засобом та його інтерпретатором.

Логічний синтаксис - розділ логічної семіотики, що вивчає відношення між знаками в структурі мови логіки.

Логічна семантика - розділ логічної семіотики, що вивчає відношення мовних знаків до їх значень, тобто до позначених ними об'єктів та вираженому смислу. Відповідно до двох типів значень(предметного та смислового) у логічній семантиці виділяють два основних розділи: теорію референції та теорію смислу.

Логічна прагматика - розділ логічної семіотики, що досліджує відношення мовних знаків до носіїв мови.

Рівні знакового процесу - різні ріні абстракції розгляду знакового процесу.


Заперечення - логічний сполучник, який із істинного висловлювання робить хибне, а із хибого робить істинне.

Логічний закон - складне висловлювання, істинність якого не залежить від значень істинності його простих висловлювань-складників. Це - завжди істинне висловлювання.

І Логічне протиріччя - складне висвловлювання, хибність якого не

залежить від значень істинності його простих висловлювань-складників. Це - завжди хибне висловлювання.

Виконуване висловлювання - складне висловлювання, істинність якого залежить від значень істинності його простих висловлювань-складників. Таке висловлювання може бути як істинним, так і хибним.

Закон тотожності - будь-яке висловлювання є тотожним саме собі.

Закон протиріччя - ніяке висловлювання не може бути істинним одночасно із своїм запереченям.

Закон виключеного третього - з двох висловлювань, в одному з яких стверджується те, що заперечується у другому, - одне є неодмінно істинним, тобто істинне або саме висловлювння, або його заперечення ("третього не дано").

Запитання - це імператив, в якому виражена вимога певної інформації.

Імператив - вид висловлювань, що відрізняються від дескриптивних та модальних висловлювань. Основна мета імперативів - опис схем поведінки людей.


Кон'юнкція - логічний сполучник. Складне висловлювння, до складу якого входить кон'юнкція, буде істинним лише тоді, коли всі його складові висловлювання будуть істинними. Воно визнається хибним тоді, коли хоча б одне із складових висловлювань виявиться хибним.

Диз'юнкція (сильна/строга) - логічний сполучник. Складне висловлювання, до складу якого входить сильна/строга диз'юнкція, буде істинним лише в тому випадку, коли логічні значення висловлювань, його складників не збігаються, тобто якщо одне із них є істинним, а інше -хибним. Таке висловлювання буде хибним у тих випадках, коли логічні значення висловлювань, що входять до його складу, збігаються: вони є або обидва істинними, або обидва хибними.

Диз'юнкція (слабка/нестрога) - логічний сполучник. Складне висловлювання, до складу якого входить слабка/нестрога диз'юнкція буде істинним тоді, коли хоча б одне із його складових висловлювань, буде істинним. Воно визнається хибним, якщо всі висловлювання, які до нього входять, будуть хибними.

Імплікація - логічний сполучник. Складне висловлювання, до складу якого входить імплікація, буде хибним лише тоді, коли перше висловлювання (антецедент) - істинне, а друге висловлювання (консеквент) - хибне. У всіх інших випадках воно буде істинним.

Еквіваленція - логічний сполучник. Складне висловлювання, до складу якого входить еквіваленція, буде істинним тоді і тільки тоді, коли логічні значення висловлювань, що входять до його складу, збігаються: вони або істинні, або хибні. У випадках, коли їх значення не збігаються, таке висловлювання буде хибним.


195

Синтаксично некоректні запитання - запитання, які включають
к. неузгоджені поміж собою висловлювання-складники.

I

Провокаційні запитання - питання, в яких передумовою є хибне

висловлювання.

І

і Абсурдні запитання - запитання, яким притаманна внутрішня

суперечність (наприклад, ствердження характеристик предмета, які суперечать одна одній).

Тавтологічні запитання - запитання, формулювання яких виключає
| пізнавальну невизначеність.

Логічно тавтологічні запитання - запитання, у яких інформація, про яку запитують, виражена за допомогою логічної форми самого запитання.

Фактично тавтологічні запитання - запитання, в яких інформація, про яку запитують, вже наявна в термінах, які входять до складу запитання.

Правильна відповідь - відповідь, що повністю (або частково) усуває пізнавальну невизначеність, наявну в запитанні. Правильні відповіді можуть бути сильними і слабкими.

Сильна відповідь - відповідь, що надає повну інформацію з приводу деякого запитання.

Слабка відповідь - відповідь, що лише частково усуває незнання. Інформація, яку надає слабка відповідь, є неповною.

Неправильна відповідь - відповідь, що не дає нової інформації стосовно деякої проблеми, не зменшує пізнавальну невизначеність


Передумова запитання - вихідне знання, яке наявне в запитанні. Передумову запитання можна виразити за допомогою дескриптивних та модальних висловлювань. Саме передумова запитання зумовлює множину відповідей на певне питання.

Контекст промовляння - місце, час та інші умови, за яких відбувається діалог "запитання - відповідь"; контекст промовляння зумовлює передумову запитання.

Прості запитання - запитання, до складу яких не входять інші запитання.

Складні запитання - запитання, в структурі яких можна виділити два або декілька простих запитань.

Відкриті запитання - запитання, які передбачають необмежену кількість відповідей.

Закриті запитання - запитання, які передбачають обмежену кількість відповідей.

Логічно коректні питання - запитання, які передбачають молсливість істинної відповіді.

Логічно некоректні запитання - запитання, на які неможливо дати істинну відповідь.

Семантично некоректні запитання - запитання, які зумовлюють неможливість істинної відповіді або через наявність термінів, які невідомі (або незрозумілі) співрозмовнику, або через недостатню визначенність термінів.


197 Стверджувальний модус:

А-В. А А;

Заперечувальний модус:

А - В. -В

Розділово-категоричні міркування - міркування, які будуються за схемами:

Стверджувально-заперечні модуси:

A v В. А

А у В. В

Заперечно-стверджувальні модуси:

А у В. -А В

A v В. -В

А

A v В. -А В


запитання, не усуває незнання. Неправильні відповіді поділяють на тавтологічні та нерелевантні відповіді. Поняття "неправильна відповідь" не є тотожним із поняттям "хибна відповідь".

Логічно тавтологічні відповіді - вид неправильних відповідей, які можуть бути істинними лише завдяки своїй власній логічній формі.

Фактично тавтологічні відповіді - вид неправильних відповідей, які можуть бути істиними з огляду на можливість вираження ними інформації, що вже наявна у відповідному запитанні.

Нерелевантні відповіді - вид неправильних відповідей; такі відповіді, що не мають відношення до поставлених запитань.

Тема 4: «Дедуктивні міркування»

Дедуктивні міркування - міркування, у яких між засновками та висновками існує відошення логічного слідування. Міркування такого типу завжди є правильними, тобто з істинних засновків у них завжди отримують істинний висновок.

Суто-умовні міркування - міркування, які будують за схемою

А — В. В -> С А—С

Умовно-категоричні міркування - міркування, які будуються за схемами:


199

Індуктивні міркування - вид правдоподібних міркувань, в яких у засновках міститься окреме знання, а у висновку загальне знання.

Повна індукція - міркування, у якому на підставі наявності певної ознаки у кожного предмету даного класу робиться висновок про її наявність у всього класу предметів. За допомогою повної індукції можна обгрунтувати істинність висновку за умови що заснови міркування будуть істинними твердженнями.

Неповна індукція - міркування, у якому на підставі наявності певної ознаки у частини предметів даного класу робиться висновок про її наявність у всього класу предметів. Розрізняють два основних види неповної індукції: індукцію шляхом переліку (популярну індукцію) та індукцію шляхом відбору (наукову індукцію).

, Наукова індукція - міркування, у якому висновок випливає через

і відбір необхідних та виключення випадкових обставин.

Аналогія - міркування, у якому робиться висновок про наявність деякої ознаки у досліджуваного одиничного предмета (ситуації, події) на підставі його подібності за суттєвими рисами з іншим одиничним предметом (ситуацією, подією). Розрізняють аналогію предметів і аналогію відношень.

Аналогія предметів - міркування, у якому об'єктом уподібнення виступають два схожих одиничних предмети, а переносною ознакою -властивості цих відношень.

Аналогія відношень - міркування, у якому об'єктом уподібнення виступають схожі відношення між двома парами предметів, а переносною ознакою - властивості цих відношень.


A v В. -В

А

Умовно-розділові міркування - міркування, які будують за схемами дилем, трилем, полілем. Схеми дилем бувають різних видів.






Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2024 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных