Скільки у внутрішніх обмеженнях світового людства

- планування і жорстокий егоцентризм глобальних корпорацій,

- архаїчний суверенітет все більш численних держав та їхня конфліктна конкуренція,

- егоїстичний дух елітаризму і зверхності цивілізації Заходу,

- дезінтеграція людського співтовариства.

Надаючи особливого значення людині, А. Печчеї запропонував

глобальну Програму Нового Гуманізму, суть якої саме у «людській революції», в інтеграції людей світу, в формуванні світової людської спільноти, здатної до колективних зусиль з планування і керування заради спільного майбутнього людства, оскільки альтернативою може бути відсутність будь-якого майбутнього.

Ця глобальна стратегія гуманізму і сьогодні не втратила свого значення.

Концепція “нового гуманізму” обґрунтовувала глобальну трансформацію свідомості на гуманістичних засадах та домінування “нового глобального етносу”, а також проголошувала “революцію світової солідарності”.

Друга школа універсального еволюціонізму в глобалістиці розвивалась під керівництвом академіка М. Моїсеєва на базі вчення В. Вернадського про ноосферу.

В ній піддаються критиці доповіді Римського клубу за їхнє розуміння пасивної ролі природи і її пасивної реакції на результати діяльності людства і пропонується враховувати зворотню реакцію біосфери на процеси глобального розвитку.

Ця школа є антагоністичною щодо концепцій сталого розвитку,

вважаючи останню «опаснейшим заблуждением современности»,

а розмови про сталий розвиток нагадують глобалістам-еволюціоністам поведінку страуса, що ховає голову у пісок.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: