Главная | Случайная
Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






Перетворення площини загального положення в проектуючу;




4) перетворення площини загального положення в площину рівня.

Для розв’язання перелічених задач використовують такі методи:

1. Метод заміни площин проекцій;

2. Плоскопаралельне переміщення;

3. Обертання навколо прямих рівня;

4. Обертання навколо проектуючих прямих;

5. Обертання навколо сліду площини;

6. Комбіноване перетворення комплексного креслення.

 

Рис. 1. Заміна площин проекцій.

3. Аксонометричні проекції.

Прямокутні проекції об'єктів на комплексному рисунку є основним засобом зображення у різних галузях техніки, будівництва, архітектури тощо, вони дають можливість точного зображення тривимірних об'єктів. Недоліком цих зображень є їх недостатня наочність, бо один з трьох вимірів на рисунку відсутній. Треба мати розвинену просторову уяву і досвід роботи із зображеннями па комплексному рисунку. Для полегшення сприйняття зображуваних об'єктів в прямокутних проекціях їх часто супроводжують зображеннями в аксонометричній системі, або просто в аксонометрії.

Ідея аксонометрії полягає в тому що об'єкт жорстко прив'язується до просторової декартової системи координат, яка разом з об'єктом проектується на площину аксонометричних проекцій.

Існує як центральна, так і паралельна аксонометрія. Друга має значно більше поширення та використання, і тому далі будемо розглядати лише паралельну аксонометрію.

Класифікація аксонометричних проекцій зображена на рис. 5.

 

Рис. 5. Класифікація аксонометричних проекцій.

 

 

На рис. 6 показано точку А в прямокутній декартовій системі координат. Зокрема, на рисунку точка спроектована на горизонтальну площину х'О'у' в точку А'1, яка має назву вторинної проекції, при цьому, як видно з рисунка, зразу визначаються всі три декартові координати точки.

Відношення аксонометричних проекцій відрізків до їх дійсних величин називаються коефіцієнтами, або показниками спотворення:

В залежності від кута, що утворюється між напрямом проектування та площиною аксонометричних проекцій, розрізняють прямокутну та косокутну аксонометрію. В першому випадку кут між напрямом проектування та площиною аксонометричних проекцій — прямий, а в другому — непрямий. В прямокутній аксонометрії залежність між показниками спотворення має такий вигляд:

.

В косокутній аксонометрії ця залежність така:

,

де — кут між напрямом проектування та площиною аксонометричних проекцій.

Основною теоремою паралельної аксонометрії є теорема Польке-Шварца: Будь-які три відрізки на площині, що виходять з однієї точки, можна розглядати як паралельні проекції трьох рівних та взаємно перпендикулярних відрізків у просторі.

Цю теорему спочатку сформулював К.Польке, а потім узагальнив її К.Шварц. На основі цієї теореми передбачається свобода вибору осей та аксонометричних показників. За ГОСТ 2.317-69 існують дві прямокутні аксонометричні проекції – ізометрія та диметрія та три косокутні – фронтальні ізометрія та диметрія та горизонтальна ізометрія. В практиці побудови аксонометричних проекцій найбільшого поширення здобули три аксонометричні системи: дві прямокутних – ізометрія та диметрія і одна косокутна – фронтальна диметрія (рис. 5).

Коли показники спотворення по всіх трьох осях однакові, тобто , то аксонометрію називають ізометрією, якщо , вона має назву диметрії, а якщо , — триметрії. Якщо в косокутній аксонометрії показники спотворення лежать у межах від 0 до , тобто , , , то в прямокутній аксонометрії , , .

Розташування осей та показники спотворення різних видів аксонометричних проекцій показано на рис. 7.

Приклади зображення куба з вписаними в його грані колами в найбільш поширених аксонометричних проекціях, зокрема, в прямокутній ізометрії та диметрії та косокутній фронтальній диметрії, показано на рис. 8-10.

 

Рис. 7. Аксонометричні проекції.

 

 

 

Питання для самоконтролю:

1. Які основні метричні задачі нарисної геометрії та інженерної графіки ви знаєте?

2. У чому полягає метод заміни площин проекцій?

3. Скільки необхідно зробити замін площин проекцій, щоб визначити натуральну величину відрізка? Щоб спроектувати відрізок у точку? Щоб визначити відстань між двома мимобіжними прямими?

4. Що таке площина рівня? Скільки необхідно зробити замін площин проекцій, щоб визначити натуральні розміри площини?

Лекція 4. Типові елементи деталей.

План.

  1. Розрізи та перерізи.
  2. Класифікація отворів.
  3. Класифікація різьби.
  4. Зображення та позначення різьби на кресленні.
  5. Вимоги до креслень та ескізів.

1. Розрізи та перерізи.

Розріз — це зображення предмету, подумки розрізаного одною або декількома площинами. На розрізі показують, що отримують в січній площині та що розташовано за нею (рис. 1, 2, 3).

Розрізи поділяють в залежності від положення січної площини на горизонтальні, вертикальні та похилі, від числа січних площин на прості (при одній січній площині) та складні (при декількох січних площинах), а також місцеві (або часткові) та розгорнуті.

Рис. 1. Позначення розрізів.

Рис. 2. Фронтальна січна площина.

Рис. 3. Профільна січна площина.

Рис. 6. Складний розріз (ступеневий).

Рис. 7. Ламаний розріз.

Рис. 8. Складний розріз.

Переріз — це зображення фігури, отримане при уявному перерізі предмету одною або декількома площинами. На перерізі показується лише те, що отримують безпосередньо в січній площині. Якщо січна площина проходить через некруглий отвір і переріз виходить таким, що складається з окремих частин, то слід використовувати розрізи.

 

Перерізи, що не входять до складу розрізу, розділяють на винесені (рис. 12, а) і накладені (рис. 12, б, в).

 

Рис. 12. Види перерізів.

 

 

 

Рис. 13. Види перерізів.

 

 

 

Рис. 14. Побудова декількох однакових перерізів.

2. Класифікація отворів.

Отвори — найбільш поширені елементи деталей. Вони можуть бути циліндричної, конічної та іншої форми. Крім того, розрізняють отвори наскрізні й глухі, гладкі та різьбові, однакового перерізу по всій довжині й ступінчасті (рис. 15).

 

 

Рис. 15. Види отворів.

За призначенням отвори можна поділити на отвори конструктивні (наприклад, отвори під кріпильні вироби) і технологічні (наприклад, центрові отвори).

Гладкі отвори у виробах виконують за допомогою свердління, зенкування, розточування, розгортування. При цьому розміри отворів, нанесених з урахуванням технології виготовлення, повинні відображати переміщення ріжучого інструмента при обробці поверхні.

Рис. 16. Спрощене нанесення розмірів.

Спрощене нанесення розмірів отворів може застосовуватись у таких випадках:

1) зображення отворів на кресленні малі (2 мм і менше);

2) відсутнє зображення отвору в розрізі;

3) нанесення розмірів отвору за загальними правилами ускладнює читання креслення.

Найчастіші випадки використання спрощеного нанесення розмірів показані на рис. 16. Аналогічно можна наносити і розміри різьбових отворів.

3. Класифікація різьби.

Різьба — один або декілька рівномірно розташованих виступів постійного перерізу, утворених на бічній поверхні прямого колового циліндра або прямого колового конуса.

Різьба поділяється на такі види:

зовнішня — нарізується гвинтовими поверхнями на циліндричних або конічних стрижнях;

внутрішня — утворюється в циліндричних або конічних отворах;

права — утворюється контуром, який обертається і одночасно поступально переміщується вздовж осі від спостерігача за годинниковою стрілкою;

ліва — контур обертається проти годинникової стрілки.

За кількістю заходів різьби:

однозахідні;

багатозахідні.

В залежності від виду плоскої фігури:

 

 

Рис. 17. Класифікація різьби.

Найбільш розповсюджена в техніці метрична різьба.

У відповідності до ГОСТ 8724-81 метрична різьба з крупним кроком і з дрібним кроком.

4. Зображення та позначення різьби на кресленні.

Всі різьби кресляться згідно ГОСТ 2.311-68.

Згідно стандарту на кресленні вводяться такі позначення:

d — зовнішній діаметр різьби; d1 — внутрішній діаметр різьби, l — довжина різьби.

Наприклад:

М24 — права метрична різьба діаметром 24 мм і з крупним кроком;

М64´2 — права метрична різьба діаметром 64 мм і з дрібним кроком (2 мм);

М24LH — ліва метрична різьба діаметром 24 мм і з крупним кроком.

Рис. 18. Позначення різьби на кресленні.

5. Вимоги до креслень і ескізів.

Складальне креслення призначене для зборки виробів з деталей, зроблених за робочими кресленнями.

Складальне креслення виробу повинно містити:

1. Зображення складальної одиниці (за необхідністю додається схема з’єднання або розташування складових частин виробу).

2. Винесення з зазначенням на них номерів позицій складових частин, які входять у виріб у відповідності до номерів, що стоять у специфікації.

3. Вказівки про характер спряження, якщо точність спряження забезпечується не заданими відхиленнями розмірів, а підбором або пригоном.

4. Вказівки про спосіб з’єднання нероз’ємних з’єднань (зварні, паяні тощо).

5. Параметри (наприклад, розміри) і вимоги, які повинні бути виконані або проконтрольовані на даному кресленні.

6. Установлювальні і приєднувальні розміри, необхідні довідкові розміри.

7. Габаритні розміри виробу.

8. Основний напис.

Основні вимоги до складальних креслень:

1. Кожне креслення виконується на окремому аркуші стандартного формату.

2. Формат креслення обирається в залежності від габаритних розмірів виробу і прийнятого масштабу.

3. Кількість видів, розрізів і перерізів повинна бути мінімальною, але достатньою для повного уявлення про конструкцію.

4. На кресленні розташування виробу повинно відповідати його положенню в процесі зборки.

5. Всі деталі виробу повинні мати власні номери позицій, які вказують на полицях-виносках.

6. На кресленні всі складові частини виробу нумерують у відповідності до номерів позицій, які вказані в специфікації.

Специфікація — документ (формат А4), який містить повний перелік складових частин виробу, а також конструкторських документів, які відносяться до цього виробу.

Робоче креслення деталі — документ, що містить зображення деталі та інші дані, які визначають її форму, розміри, позначення шорсткості поверхні, відомості про матеріал, термообробку, обробку, допуски й інші відомості, які необхідні для виготовлення або контролю деталі.

Основні вимоги до робочого креслення деталі:

1. Робоче креслення кожної деталі виконується на окремому аркуші стандартного формату з рамкою та основним написом.

2. Головний вид повинен давати найбільш повне уявлення про форму деталі та її розміри.

3. Деталь зображується в тому виді і з тими розмірами та позначками шорсткості поверхні, які вона повинна мати перед зборкою.

4. Для повного уявлення про форму і розміри деталі, виготовленої гнучким штампуванням, витяжкою тощо на кресленні додатково розташовують її розгортку з необхідними розмірами.

5. Кількість зображень на кресленні повинна бути мінімальною, але забезпечувати повне уявлення про деталь.

6. Для складних деталей доцільно замінювати основні види і повні розрізи на додаткові і місцеві види, перерізи і місцеві розрізи.

7. На головному виді деталь розташовують з урахуванням її положення при обробці і під час роботи в механізмі.

 

Рис. 19. Специфікація.

Питання до самоконтролю:

1. В чому різниця між термінами „розріз” та „переріз”? Їх види.

2. Види отворів.

3. Дайте визначення терміну "різьба". За якими ознаками класифікується різьба?

4. Як на кресленні позначити праву метричну різьбу діаметром 40 мм з крупним кроком? Ліву метричну різьбу діаметром 24 мм з кроком 2 мм?

5. Яка інформація в обов'язковому порядку повинна міститися на складальному кресленні? Які вимоги висуваються до складальних креслень?

6. З якою метою на кожен виріб розробляється специфікація?

7. Які вимоги ставляться до робочих креслень?

 

 

Лекція 5. СКЛАДАЛЬНЕ КРЕСЛЕННЯ. ЕЛЕМЕНТИ БУДІВЕЛЬНОГО КРЕСЛЕННЯ.

План.

  1. Виконання та читання складальних креслень.
  2. Вимоги до будівельних креслень.
  3. Зображення на кресленні елементів будинків.

 

vikidalka.ru - 2015-2018 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных