ДЕНЬ БОЖИЙ НА ДВОРІ

Ти дав нам Світло і забираєш,

Чому? Питає світ.

А Ти мовчиш, неначе Ти не знаєш,

А біль Тебе шукає і кричить.

Ой не ховайся Слава в Силі,

Давно обіцяна вікам.

Яви Свою могутність милу,

Ти Ангелів пошли, прийди і Сам.

Сказав же Ти, що вже нікому,

Свою Ти славу не даси.

То просимо Тебе без слова,

Прийди і біль Свою візьми.

Без слів душа перед Тобою,

Лише торкнись, віддасть усе.

І голос Бога лиш Живого,

Заполонить все мертве і пусте.

Земля від важких снів проснеться,

Здригнеться ад і закричить.

Тобі все віддаю, Владико,

Від днів Адама, аж до цих.

І нове Небо і Земля вся нова,

І скинія, що Божа то й людська.

Невістка приготовлена для Мужа,

Стара Земля минула і пройшла.

І очі вже без сліз,

Плачу і крику ми не чуєм.

Хвороби зникли, як і смерть,

І голос з Неба – завершилось.

Ти так звелів уже давно,

І нам сказав, що буде нині.

Тебе чекаємо й ждемо,

І бачим всіх в Новім Єрусалимі.

Віру вашу, що й Мою із Батьком,

Назавжди Я з’єднав для всіх.

Слова – благословляю щастям,

Віднині Я даю назавжди для Землі.

І хто змінити їх захоче,

І хто спитає – поясни.

Усе сказав – у відповідь почують,

День Божий на дворі.

І як Аггею Я сказав,

І небо й землю, море й сушу.

Народи всі Я потрясу,

І бажаного в славі приведу.

І там, де мир Свій покладу,

Останній храм Я побудую.

І слави в ньому більше буде,

Ніж в попередньому – це Я кажу, вам, люди.

І ви, священики, з колін земних,

В останній храм ви не ввійдете.

Я вас просив закрити гріх,

А ви невпинно жало точите ще все.

Ось печать Свою поставив,

Й пору назначив Свою.

Як добре, що про день ви не сказали,

Лишивши славу всю Отцю.

Нині Небо і Земля торжествує,

По всій Землі пошлю цей спів.

І кожне серденька почує,

Що Син Мій в новім Храмі сів.

Новий бо Храм, в Новім Єрусалимі,

Обітниця батькам твоїм, о Яків Мій,

Беру тебе на руки Мій Ізраїль,

З усіх земель несу тебе туди.

Україна, м.Рівне

10.12.2014р.

ЛИСТОПАД ВІКІВ

Листопад – сильнішої пори немає,

Старе він листя все зриває.

І сильний був Він і тоді,

Як на Голгофі всі кричали: «Розіпни»!

І батько Мій і Я, Ми зрозуміли до кінця,

Що в просьбі вашій біль велика.

І раду радимо для вас,

Приймайте Царство в цей же час.

І там Листопад розкричався,

Пожовкле листя і старе.

Хотів зірвати Я для вас,

Та лише пам’ятником став той час.

Апостолам, пророкам, учням,

Дав святі слова.

По всьому світу ви йдіть,

Старе ви листя з дерев рвіть.

В роботі цій ви обережність зберігайте,

Хто зло вам дасть, любов’ю ви віддайте.

Цим старий одяг знищите у всіх,

І стане сильним Новий Заповіт.

Закипіла вся робота мило,

Листопад розправив крила.

Полетів по всій Землі,

Аж до нині ще в путі.

Листопад назад глянув примхливо,

Що ж то люди наробили?

Гілля все у землю вгнулось,

Старим листям задихнулось.

Я не Сам, а Дух із Батьком,

Вас просив й казав не раз.

Листя все старе зривати,

І палити в той же час.

За негожу цю роботу,

Щоб Листопад завершити.

Батько наш іде з Небес,

Щоб зрадів наш світ увесь.

Вогонь великий розкладає,

Горить, по всій Землі палає.

І блискавка, усім в уздогін,

Благословенний Божий Дім.

Легенько захиталось гілля,

Святий Іуда прошепотів здаля.

Кінчився довгий Листопад,

Вдягайте всі нове вбрання.

Це не в сні, а на яву,

Гора упала до долини.

Кривизна – на прямім шляху,

І жало смерті – в домовину.

Видіння Якова, що в Вефелі, збулося,

Драбина від Землі до Неба простяглася.

І Ангели по ній все ходять,

Щоб радість повернулась людям.

І довгий Листопад в страху він бачив,

За Листопадом в Божий Дім ввійшов.

Небесні двері Ангели відкрили,

Що є дверми в Новий Єрусалим.

Я Бог Авраама, Ісака батька твого,

Не слово обіцянок Я приніс.

А діло рук у Царстві Свому,

Ізраїль Мій, віднині Я даю тобі.

Україна, м. Рівне

11.12.2014р.

ЗНАМЯ ДЛЯ ЗЕМЛИ

Все вы, населяющие вселенную и живущие на земле! Смотрите, когда знамя поднимется на горах, и, когда загремит труба, слушайте! (Ис.18:3)

Земля, творенье рук Моих,

У ног Моих стоишь.

И расстояния между нами нет,

Послушай Мой ответ.

Спокойный взгляд Мой из небес,

Когда у вихре туч, Я дождь изливаю.

А в след дождя Я теплоту у светлости склоняю,

И облаком росы во время жатвенного зноя.

Я знамя выбрал уж давно,

И светом украсил его.

Невидимую строчку сделал Я,

Чтоб вся Земля была Моя.

Строчку сделал не напрасно,

Небо й землю сшил.

Небо – цвета голубого,

Землю – солнцем Я закрыл.

Если знамя взять у руки,

Роспрокинуть на Земле.

Верх его волнами моря взбрызнет,

Низ его – причал волне.

Две полоски и не больше,

Ты, Земля, увидишь в нем.

На земле, что было ночью,

Я назвал уж, светлим днем.

Место не искал Я долго,

По реке немножко вверх.

Гори небольшие, вот холмок,

Там остановился Мой пророк.

Знамя неба и земли,

Что в солнце приодето.

Он поднял на ваши дни,

Небо, ты скажи Земли.

Знамя не народ поставил,

Мой Отец оставил.

Никакие стрелы из росы,

Не повредят его красы.

Сила знамени лишь в том,

Что Я сшил со Своим Отцом.

Нитки Я обмыл в огне,

Чтоб никто не смел, перечить Мне.

Время скоро наступает,

На пир желанный созываю.

Народи всей Земли Я собираю,

К ногам Отца Я преклоняю.

Земля Моя, Мое творенье,

Послушай Старого Меня,

Принес тебе Я обновленье,

Прости за боль, что делал Я.

Вот гора и брата три,

Сына я послал туда.

Лицо Его как солнце засияло,

Одежды в белый свет убрало.

Не Моисею и Илии,

Показал виденья си.

Слово с облака слетело,

В Нем Мое благое дело.

Как сиял перед глазами,

Так изменится весь мир.

Вся Земля вздимит грехами,

И увидит, что их нет.

Из сим родом вел беседу,

Потерял Я весь Свой час.

Как Иона тем народам,

Так знамением Я для вас.

Трудно вам во всем разобраться,

С правдой в простоте обняться.

И Отец Мой отправляет снова,

Иди, Мой Сын, Земля готова.

Там где небо из землей вязали,

Нитки у Меня все брали.

Все вопросы решены Землей,

На подписку передали Мне с Тобой.

И по всей Земле пошли,

И знамение нашли.

Все во всем Христос сказали,

Те, которые Тебя уж знали.

Если Ты во всем, то смело,

Начинай Свое Ты дело.

Это Твой лишь только знак,

Ты же прав, учил нас так.

То знамя, никто не поменяет,

Наш Отец ведь твердо знает.

Слова Неба в святости Он сохраняет,

На Земле глаголи вечной жизни начинает.

И чтобы Я не делал,

И чтобы не глаголал Я.

В памяти слова: «взошла зоря, Иаков отпусти Меня».

Благословенье получил, Меня ты отпустил.

И знак борьбы с Тобой – удар в бедро,

Я знаю и доныне тяготит оно.

Послал Я Сына чтобы исцелит,

Но видно время не пришло Твое.

Но вот недолго был свободен Я,

Зоря лишь только приближенье дня.

Увидев утреню Звезду, Земля вскричала,

К Тебе ми все пришли, в Тебе начало.

И как у чтении настойчивы вы были,

То Дух Святой добавил силы.

Ведь знамя самой Земли, Я над Землею поднимаю,

Гремит уже труба, ведь слышите, Я знаю.

Украина, г.Ровно

18.12.2014р.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: