Міжнародно-правова допомога

Міжнародно-правова допомога є правовим інститутом, що заснований на підставі норм міжнародного публічного та міжнародного приватного права і включає в себе норми конституційного, адміністративного та кримінального права.

Основні напрями розвитку інституту міжнародно- правової допомоги є:

§ правова допомога юрисдикційного характеру по цивільних і кримінальних справах;

§ обмін правовою інформацією;

§ взаємодія парламентів та їх комітетів;

§ науково-методична та освітня допомога в юридичній сфері.

Міжнародно-правова допомога являє собою елемент правового співробітництва між державами, сприяючий захисту прав і законних інтересів громадян і держави та формуванню єдиного правового простору. Таким чином вказаний інститут сприяє зближенню національних правових систем.

Норми про міжнародну правову допомогу відносяться до різних галузей права - цивільного, процесуального, арбітражного процесуального, кримінально-процесуального, адміністративного - і об'єднуються в самостійний правовий комплекс.

Важливе значення для забезпечення міжнародно-правової допомоги в рамках СНД відіграє "Конвенцієя про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах", схвалена Співдружністю незалежних Держав 22 січня 1993 року.

Мета вказаної Конвенції полягає у забезпеченні громадянам Договірних Сторін і особам, що проживають на їх територіях, надання у відношенні особистих і майнових прав такого ж правового захисту, як і власним громадянам.

Відповідно до положень вказаної Конвенції, громадяни кожної з Договірних Сторін, а також особи, що проживають на її території, користуються на територіях всіх інших Договірних Сторін у відношенні своїх особистих та майнових прав таким же правовим захистом, як і власні громадяни цієї Договірної Сторони. Вони мають право вільно і безперешкодно звертатися до суду, прокуратури й інших установ іншої Договірної Сторони, до компетенції яких відносяться цивільні, сімейні і кримінальні справи (далі - установи юстиції), можуть подавати клопотання, позови та здійснювати інші процесуальні дії на тих же умовах, що і громадяни цієї Договірної Сторони.

Також, Договірні Сторони надають одна одній правову допомогу шляхом виконання процесуальних та інших дій, передбачених законодавством запитуваної Договірної Сторони, зокрема складання і пересилання документів, проведення обшуків, вилучення, пересилки і видачі речових доказів, проведення експертизи, допиту сторін, обвинувачених, свідків, експертів, порушення карного переслідування, розшуку, видачі осіб, що вчинили злочини, визнання і виконання судових рішень у цивільних справах, вироків у частині цивільного позову, виконавчих написів, а також шляхом вручення документів.

У дорученні про надання правової допомоги повинно бути зазначено:

§ найменування запитуваної установи;

§ найменування справи, по якій запитується правова допомога;

§ імена і прізвища сторін, свідків, підозрюваних, підсудних, засуджених або потерпілих, їх місце проживання і місцеперебування, громадянство, заняття, а по кримінальних справах також місце і дата народження і, по можливості, прізвища й імена батьків; для юридичних осіб - їх найменування та місцезнаходження;

§ зміст доручення, а також інші відомості, необхідні для його виконання;

§ по кримінальних справах, також, опис і кваліфікація вчиненого діяння і дані про розмір збитку, якщо він був заподіяний у результаті діяння.

На прохання запитуючої установи запитувана установа своєчасно повідомляє їй і зацікавленим сторонам про час і місце виконання доручення, з тим щоб вони могли бути присутніми при виконанні доручення відповідно до законодавства запитуваної Договірної Сторони.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: