Обслуговування і ремонт колінчастого вала, антивібратора, корінних і шатунних підшипників

При ТО-3 і ПР-1 відкривають люки блоку циліндрів, оглядають через люки стан шплінтовки гайок болтів підвісок, шатунних болтів, шпильок поршня з провертанням колінчастого вала. Перевіряють обстукуванням стан затягування шатунних болтів. Перевіряють, чи немає підтікання рідини силікону в з'єднанні кришки з корпусом і по заглушках заливних отворів демпфера, а також герметичність розвальцьовування на демпферах.

При ПР-2 виконують такі роботи. Виймають і оглядають стан одного або 2-х корінних вкладишів (3 або 7). При виявленні викришування бронзи, наявності тріщин, прижогів проводять огляд, решти вкладишів. Затягування гайок болтів підвісок після огляду 1-го або 2-х корінних вкладишів проводять до збігу міток, нанесених на гайці і болті до розбирання методом керніння.

Проводять перевірку укладання колінчастого вала при від'єднаному генераторі. При цьому перевіряють:

· прилягання шийок колінчастого вала до нижніх корінних вкладишів. Допускається проходження щупа товщиною не більше 0,05 мм на глибину до 10 мм під несуміжними корінними шийками колінчастого вала;

· зазор «на масло» і зазор між шийками вала та вкладишами в місці стику «зазор у вусах» (рис. 2.18);

· осьовий розгін колінчастого вала в упорному підшипнику.

Рис. 2.18 – Схеми вимірювань зазорів щупом в шатунному підшипнику (а) і корінному підшипнику колінчастого вала (б): А, А', Б - місця вимірювання зазорів; 1 - робочий вкладиш;

2 - неробочий вкладиш

Після зовнішньої перевірки підшипникового вузла виміряють зазори в підшипниках колінчастого вала і його осьовий розгін. Зазором «на масло» в підшипниках ковзання прийнято називати діаметральний зазор між шийкою вала і підшипником, зміряний по осі вала у вертикальній площині в точках максимального зношування деталей. Зазор «на масло» в корінному підшипнику складається із зазорів між кожним вкладишем і шийкою колінчастого вала, а в шатунному є зазором між шийкою і вкладишем, який знаходиться в кришці шатуна (дизель Д49). У зібраного підшипника цей зазор можна виміряти щупом (у разі вільного доступу до підшипника), індикаторним пристосуванням або за допомогою "видавлювання".

Вимірювання зазору «на масло» щупом. Зазор "на масло" виміряють з двох сторін підшипника – з боку генератора СГ і з боку управління СУ в точках А і А' розташованих у вертикальній площині, що проходить через вісь колінчастого вала (рис. 2.18). При вимірюванні пластини щупа повинні входити в зазор між деталями на всю довжину від невеликого зусилля. За дійсний зазор «на масло» приймається середньоарифметичне значення зазорів, виміряних з обох боків підшипника. Зазор «на масло» в шатунному підшипнику виміряють між неробочим вкладишем 2 і шийкою вала у вертикальній площині при положенні поршня в нижній мертвій точці.

Для можливості вимірювання зазорів сусідні шатунні шийки колінчастого вала поперемінно встановлюють в нижню і верхню мертві точки.

Вимірювання зазору «у вусах». На радіальний зазор між шийкою вала і поверхнями вкладиша біля стиків (у холодильників) в так званих "вусах" слід звертати особливу увагу. При великих зазорах відбувається надмірний витік масла з підшипників, внаслідок чого різко знижується тиск масла в системі дизеля. Зазор «у вусах» виміряють щупом з двох сторін підшипника в точках а, а', б, б' на відстані С (рис. 2.18).

При ПР-3 колінчастий вал з дизеля знімають і протирають серветками змоченими в дизельному паливі. Очищають змащувальні отвори і промивають гасом. Протирають сухими серветками без ворсу і обдувають стиснутим повітрям.

Обмірюють шийки вала в 3-х поясах кожну. Конусність, овальність, бочкоподібність і корсетність повинні бути в межах допустимих норм. Оглядають стан колінчастого вала. За наявності припалів корінної або шатунної шийки або забоїн на шийках вал перевіряють магнітним дефектоскопом. Тріщини будь-яких розмірів незалежно від місця їх розташування не допускаються. Допускається залишати на поверхні корінних і шатунних шийок до 2-х забоїн загальною площею 50 мм² при площі однієї із забоїн не більше 25 мм², а глибині не більше 0,2 мм, піщані (грязьові) кругові риски глибиною і вширшки до 0,2 мм в кількості до 10 штук. Гострі краї і кромки забоїн закругляють і полірують.

При ослабленні перевіряють діаметри отворів під призонні болти кріплення шестерні і муфти. Перевіряють посадку шестерні на валу і радіальне биття зубчатого вінця. Перевірку проводять шляхом обстукування шестерні легкими ударами молотка. Звук, що деренчить, указує на ослаблення кріплення.

Болти затягують моментом 32,5 кгс·м. Затягування болтів проводять по черзі в діаметрально протилежному напрямі.

Радіальне биття зубчатого вінця шестерні щодо осі корінних шийок повинне бути не більше 0,15 мм.

Шестерню колінчастого вала оглядають і піддають магнітній дефектоскопії. На шестерні не допускаються такі дефекти:

· тріщини і злами в зубах і тілі шестерні;

· корозійні язви на зубах шестерні більше 25% поверхні;

· наявність вм'ятин на поверхні зубів більше 30% і глибиною більше 0,4 мм;

· зношування зубів, що створює збільшений бічний зазор, проти допустимої норми;

· відколювання зубів більше двох від торця завдовжки більше 15% зуба.

При зношуванні посадочні поверхні відновлюють хромуванням. Риски, забоїни і вм'ятини на зубах і посадочних поверхнях зачищають.

При установці шестерні на фланець колінчастого вала перевіряють щупом прилягання шестерні до фланця. Щуп завтовшки 0,05 мм не повинен проходити.

Демпфери силіконові оглядають, за наявності ознак перегріву, течі рідини силікону, деформації корпусу – замінюють.

Антивібратор розбирають, промивають і проводять огляд і обмір деталей.

Тріщини і злами на маточині, втулках, кільцях, маятниках і кришках не допускаються. Пальці із зношуванням більше 0,1 мм замінюють. Втулки, що мають зношування 0,07 мм повертають в інше положення. Зношування втулок визначається, як різниця між вимірами, виробленими в місці найбільшого вироблення по плямі контакту і на його межі. Перепресовка втулок проводиться з поворотом їх в маточині і в маятниках на 120° від первинного положення. Після двократного повернення втулки замінюють.

При перепресовці втулок в маточині і маятнику усереднений натяг їх повинен бути:

· для великих втулок 0,09-0,12 мм;

· для малих втулок 0,07-0,10 мм.

Незначні забоїни і сколювання на маточині, втулках і пальцях, місця контактної корозії на пальцях і кришках — зачищають.

Перед збиранням антивібратора деталі промивають в дизельному паливі, продувають стиснутим повітрям, мастять дизельним маслом і збирають. Збирання маятників, пальців, кришок проводять по наявному маркуванні.

Установку силіконового демпфера на посадочний бурт маточини антивібратора проводять по маркуванні. Болти і гайки кріплення демпфера затягують моментом 20+1 кгс·м рівномірно по взаємно перпендикулярних осях в два прийоми, потім попарно зав'язують дротом.

Корінні вкладиші протирають, оглядають і проводять контроль. На вкладишах не допускається наявність таких дефектів:

· тріщин, фарбування бронзи і відшаровування заливки;

· наклепу стиків і потилиці у вигляді окремих дрібних плям більше 30% площі;

· риски більше двох, глибиною більше 0,5 мм і вширшки більше 1 мм на робочій поверхні;

· розмір по стику у вільному стані більше 236 мм або менше 230,5 мм;

· товщина вкладиша менше 4,8 мм;

· натяг вкладиша повинен бути 0,16+0,26 мм, а сумарний 2-х половин не менше 0,34 мм;

· непрямолінійність по створюючій потилиці вкладишів не більше 0,06 мм.

Заміну вкладишів проводять новими з товщиною 4,93-0,03 мм. На нових вкладишах проводять маркування згідно номера постілі та блока.

Натяг вкладишів підшипників (піднесення їх над постіллю), який повинен бути для корінних 0,18—0,22 мм, шатунних 0,12—0,16 мм (на сторону), перевіряють в пристосуванні (рис. 1.60) під навантаженням.

Перед перевіркою вкладишів настроюють індикатор по еталонному вкладишу, зовнішній діаметр якого рівний діаметру постілі пристосування. Вкладиші підшипника упирають з одного боку в планку 4, а з іншою притискують до постілі прихватом 7. Допускається перевіряти натяг вкладишів в робочих постілях.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: