Огляд автозчепного пристрою під час технічного обслуговування локомотивів

Для підтримки автозчепного пристрою в справному стані встановлені наступні види обслуговувань і ремонтів:

· перевірка автозчепного пристрою при технічному обслуговуванні рухомого складу;

· зовнішній огляд;

· повний огляд.

Перевірка автозчепного пристрою при технічному обслуговуванні рухомого складу проводиться під час виконання ТО-2 і ТО-3 локомотивів, електро- і дизель-поїздів.

При огляді перевіряють:

· дію запобіжника від саморозчеплення за допомогою спеціального ломика, а в незчеплених автозчепів — за допомогою шаблона;

· наявність у деталях тріщин;

· правильність кріплення вала підйомника;

· стан розчіпного приводу, особливо положення рукоятки важеля;

· довжину ланцюга;

· кріплення кронштейна та державки до рами, а також ланцюга до важеля та вала підйомника;

· центруючий прилад (особливо установку маятникових підвісок);

· стан поглинаючого апарата;

· тяговий хомут і клин;

· кріплення упорних косинців, підтримуючої планки та клина тягового хомута;

· різницю по висоті між подовжніми осями зчеплених автозчепів, звертаючи увагу на висоту положення їх над голівками рейок.

Ломик для перевірки дії запобіжника від саморозчеплення (рис. 5.20) виготовляють з інструментальної сталі з подальшою термічною обробкою.

Рис. 5.20 – Ломик для перевірки автозчепів

Один кінець ломика, яким перевіряється відхід замка та наявність противаги замкоутримувача, має розширення і загострений, а інший зігнутий і служить для перевірки верхнього плеча запобіжника, надійності його розташування на поличці і стану полички.

Для перевірки дії запобіжника від саморозчеплення ломик загостреним кінцем вводять зверху в простір між ударною стінкою зіву 7 (рис. 5.21) одного автозчепу та поверхнею торця замка 2 іншого зчепленого автозчепу (положення І) і, повертаючи виступаючий кінець ломика по напряму стрілки, натискують загостреним кінцем на замок.

Рис. 5.21 – Положення ломика при перевірці автозчепу.

Якщо замок не йде в глибину кишені більш ніж на 20 мм і чути чіткий металевий стукіт від удару запобіжника 3 на противагу 4 замкоутримувача, то запобіжний пристрій від саморозчеплення справний. Таким же чином перевіряють і суміжний автозчеп. У автозчепів пасажирських вагонів і вантажних вагонів, якщо вантаж, що в них знаходиться перешкоджає введенню ломика зверху, його вводять знизу через отвір в нижній стінці кишені і, упираючись в кромку отвору, натискують на замок в нижній частині (положення IV ).

Якщо при перевірці дії запобіжника від саморозчеплення замок розгойдуватиметься більш ніж на 20 мм від кромки малого зуба (визначають це за допомогою загостреної частини ломика, що має ширину 20 мм) або виходитиме за кромку ударної поверхні малого зуба, то потрібно перевірити правильність положення на поличці 5 верхнього плеча запобіжника. Для цього, зігнутий кінець ломика заводять за виступ замка (положення ІІ) і натискують на виступаючу частину ломика по напряму стрілки, витягаючи замок повністю з кишені корпусу. Потім слід знов натискувати на замок ломиком, встановленим у положення І. Якщо замок нерухомий або його вільне переміщення значно зменшилося, це значить, що запобіжник зіскочив з полички.

Коли автозчепи натягнуті і втопити замки за допомогою ломика не можна, надійність роботи механізму визначають за станом замкоутримувача, запобіжника і полички. Щоб перевірити замкоутримувач, ломик вводять у простір між ударними поверхнями автозчепів зверху або знизу в отвір корпусу, призначений для відновлення зчепленого стану у помилково розчеплених автозчепів (положення V ), і натискують на лапу 6 замкоутримувача. Якщо лапа після припинення натиснення повернеться в первинне положення і притискатиметься до ударної поверхні малого зуба суміжного зчепу, то замкоутримувач справний.

Але, коли противага у замкоутримувача відламана, лапа вільно гойдається, то при натисненні на неї ломиком той, хто перевіряє, не відчуває помітного опору. Заїдання замкоутримувача усередині кишені корпусу, що знаходиться при натисненні на його лапу ломиком зверху, свідчить про можливий вигин полички для верхнього плеча запобіжника, перешкоджаючому вільному повороту замкоутримувача.

Наявність верхнього плеча запобіжника перевіряють ломиком, який вводять у кишеню корпусу через отвір для сигнального відростка (положення ІІІ). Притискуючи ломик до замкоутримувача, упирають його зігнутий кінець у запобіжник і переміщають у напрямку до полички. Коли ломик відпускають, металевий звук від удару запобіжника об поличку підтверджує, що верхнє плече запобіжника не зламане. Якщо ломик при переміщенні не упреться в поличку, значить вона відсутня. Наявність верхнього плеча запобіжника можна визначити, якщо, повертаючи вал підйомника проти годинникової стрілки, підняти запобіжник, а потім різко повернути вал у первинне положення. Звук від удару верхнього плеча запобіжника об поличку свідчить, що запобіжник не зламаний.

Справність роботи незчеплених автозчепів перевіряють шаблоном 873 (рис. 5.22).

Рис. 5.22 – Шаблон 873 для перевірки автозчепу в експлуатації

Ширина зіву відповідає вимогам, що пред'являються, якщо шаблон при повороті по напряму великого зуба (рис. 5.23) не проходить мимо його носка.

Рис. 5.23 – Перевірка ширини зіву

При перевірці довжини малого зуба шаблон встановлюють у положення як показано на рисунку 5.24 зліва. Між шаблоном і зубом обов'язково повинен бути зазор. Відстань від тягової поверхні великого зуба до ударної стінки зіву перевіряють шаблоном як показано на рисунку 5.24 справа. У справному автозчепі, шаблон не увійде до простору між вказаними поверхнями, а між ним і носком великого зуба буде зазор. Ці операції виконують на відстані 80 мм вище і нижче від подовжньої осі корпусу.

Рис. 5.24 – Перевірка малого і великого зуба

Товщину замка контролюють шаблоном (рис. 5.25). Якщо розмір вирізу в листі шаблона менше товщини замка, то замок справний.

Рис. 5.25 – Перевірка товщини замка

Для перевірки дії запобіжника від саморозчеплення шаблон (рис. 5.26) встановлюють перпендикулярно до ударної стінки зіву так, щоб лист шаблона упирався в лапу замкоутримувача, а косинець, приклепаний до листа, — в тягову поверхню великого зуба. Автозчеплення годне, якщо замок при натисненні на нього входе в кишеню корпусу не більше ніж на 20 мм і не менше ніж 7 мм від кромки малого зуба.

Рис. 5.26 – Перевірка дії запобіжника від саморозчеплення

Цим же шаблоном перевіряють, чи надійно механізм утримується в розчепленому стані. Шаблон встановлюють у положення, показане на рисунку 5.27; за допомогою валу підйомника ставлять механізм у розчеплене положення, а потім вал відпускають. Автозчеплення придатне, якщо механізм утримується в розчепленому положенні, а після припинення натиснення на лапу шаблоном повертається в стан готовності до зчеплення.

Рис. 5.27 – Перевірка надійності утримання замка в розчепленому стані

При огляді автозчепу перевіряють кріплення вала підйомника, яке повинне бути типовим, тобто виконане болтом діаметром 10 мм з гайкою; шайби, що знаходяться під головкою болта і гайкою, повинні бути правильно заломлені й утримувати болт і гайку від обертання. Вал підйомника повинен знаходитися у своєму нормальному положенні; не допускається, щоб балансир його був повернений в бік кінцевої балки. Ланцюг розчіпного приводу повинен провисати та мати достатню довжину. Регулювальний болт ланцюга повинен бути закріплений на важелі гайкою, контргайкою і шплінтом.

Кронштейни розчіпного важеля повинні бути надійно закріплені на вагоні, а рукоятка важеля знаходитися у вертикальному положенні, а плоска частина стрижня важеля входити у відповідний паз кронштейна.

Особлива увага звертається на стан клина тягового хомута, його кріплення, яке повинне бути тільки типовим. Необхідно своєчасно виявити злам клину, який важкодоступний під час огляду в поїзді. При натягнутих автозчепах ознакою зламу клину є його похиле положення. Якщо автозчеплення стиснуті, клин, що зламався, може знаходитися і в вертикальному положенні. У цьому випадку, злам може бути знайдений щупом з тонкого сталевого дроту, що пропускається через отвір у хвостовику автозчепу, або, коли клин не затиснений, — ударом молотка по клину знизу. При зламі, під час удару, буде чутно подвійний звук. Ознакою зламу клину можуть служити також зігнуті підтримуючі болти, причому болт, розташований ближче до кінцевої балки, звичайно згинається сильніше.

Зігнуті підтримуючі болти можуть служити ознакою зламу тягових смуг хомута. Указана несправність може викликати також вигин вгору головної частини хомута (при зламі нижньої тягової смуги) або вигин головної частини та підтримуючої планки вниз (при зламі верхній тягової смуги).

Якщо саморозчеплення автозчепів відбулось на перегоні, машиніст локомотива оглядає автозчепи, що розчепилися, він же по можливості усуває знайдені несправності автозчепів, інформує про те, що трапилося по радіо диспетчера, а після прибуття на станцію повідомляє про це працівників пункту технічного обслуговування. Для виявлення причини саморозчеплення автозчеплень повинні бути проведені: зовнішній огляд автозчепного пристрою вагонів, перевірка автозчеплень шаблоном 873, огляд деталей з розбиранням механізму автозчеплень, додаткова в необхідних випадках оцінка дії запобіжника від саморозчеплення.

Зовнішній огляд на станції дозволяє встановити тільки явні причини саморозчеплення. До їх числа належать:

· втрата деталей, що утримують розчіпний важіль, або порушення кріплення;

· падіння на розчіпний привід деталей вагону або вантажу з нього;

· знаходження розчіпного важеля в положенні "на буфер";

· неповне зчеплення автозчепів;

· несправності центруючого приладу тощо.

При цьому, оглядають вал підйомника та визначають положення його балансира, встановлюють положення замка автозчепу (нижнє, верхнє, проміжне). Після втрати або зламу деталей центруючого приладу виявляють, яка відбулося від цього зміна висоти подовжньої осі автозчепу, та чи викликало цю зміну саморозчеплення.

Ретельно оглядають усі інші вузли і деталі автозчепного пристрою, оцінюють стан поглинаючого апарата, перевіряють щільність прилягання до заднього і через упорну плиту до переднього упорів. Якщо апарат прилягає нещільно, визначають розмір зазору. Оглядають кріплення підтримуючої планки, клина тягового хомута тощо.

Кожен випадок обриву корпусу автозчепу або зламу іншої деталі, що викликав роз'єднання поїзда, або саморозчеплення повинен бути розслідуваний.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: