Черезшкірне коронарне втручання при стабільній ішемічній хворобі серця

Подвійна антитромбоцитарна терапія включає в себе прийом ацетилсаліцилової кислоти (АСК) з пероральною навантажувальною дозою 150-300 мг (або 80-150 мг в/в) з подальшим прийомом 75-100 мг перорально щодня плюс клопідогрель з навантажувальною дозою 300-600 мг, з подальшим прийомом в дозі 75 мг щодня. ^773-775 Ацетилсаліцилова кислота діє шляхом незворотного інгібування циклооксигенази-1 тромбоцитів (ЦОГ-1), яка зазвичай комплексно призначається з постійним режимом дозуванням ≥ 75 мг/добу. На відміну від антитромбоцитарних ефектів, побічні ефекти АСК з боку шлунково-кишкового тракту збільшуються при більш високих дозах. Оптимальне співвідношення ризик-користь досягається за допомогою прийому АСК у дозі 75-150 мг/добу. ^{774, 776}

Доказів користі систематичного попереднього навантаження клопідогрелем до проведення діагностичної коронарної ангіографії при стабільній ІХС немає. ⁷⁷⁷ Навантажувальна доза в ≥ 600 мг рекомендована пацієнтам із запланованим елективним ПКВ, якщо відома анатомія коронарних артерій. Застосування більш високої підтримуючої дози (150 мг) було запропоновано пацієнтам з високим тромботичним ризиком (наприклад, при цукровому діабеті, після повторного інфаркту міокарда, після раннього та пізнього тромбозу стента, при складних ураженнях, в загрозливих для життя ситуаціях при виникненні оклюзії); однак, дослідження не встановили короткострокової або довгострокової користі від добової підтримуючої дози в 150 мг. Зокрема, дослідження GRAVITAS (Gauging Responsiveness with A Verify Now assay: Impact on Thrombosis And Safety) не змогло показати користі подвоєння підтримуючої дози клопідогрелю у пацієнтів, які вважалися такими, що не відреагували на лікування. ⁷⁷⁸

Рекомендується довічне проведення антитромбоцитарної монотерапії. Пацієнти повинні бути проінструктовані про те, що їм не слід передчасно припиняти антитромбоцитарну терапію пероральними препаратами після стентування через можливі ризики тромбозу стента та інфаркту міокарда. ^{774, 779} Дані реєстру PARIS (Patterns of Non-Adherence to Anti-Platelet Regimens In Stented Patients) показують, що небажані серцеві явища після припинення ПАТТ залежать від клінічної ситуації і причини припинення терапії, і, що вони зменшуються з плином часу. ⁶⁴⁸ Половина випадків, при яких лікування було припинено протягом 2 років після імплантації стента, відбувались під керівництвом лікаря і не призводили до розвитку жодних побічних ефектів. Порушення, пов’язані з кровотечею або недотриманням режиму лікування, склали 14% всіх випадків припинення і були пов’язані зі значним підвищенням ризику тяжких побічних реакцій з боку серця, хоча цей зв’язок в значній мірі послаблюється через 30 днів. Хоча загальний внесок припинення ПАТТ до ризику серцево-судинних ускладнень був невеликим, при цьому, ускладнюючи існуючі парадигми для розширення антитромбоцитарної терапії у стабільних пацієнтів після ПКВ, ці результати свідчать про необхідність навчання пацієнтів.