ЛЕКЦІЯ 4. ПРОДУКУВАННЯ МОВЛЕННЯ В СПІЛКУВАННІ. ПОРОДЖЕННЯ МОВНОГО ВИСЛОВЛЕННЯ

ПЛАН

1. Механізм породження висловлень.

2. Моделі породження мовлення.

1. Механізм породження висловлень

Мовленнєва діяльність породжується вже тоді, коли активізована свідомість приймає рішення висловити дещо і коли напередодні акту мовлення здійснюється формування думки й планування мовного висловлення.

Думка спершу існує як цілісний гештальт, як своєрідний згусток особистісних смислів. (Гештальт – психічна структура, цілісне утворення, образ). Але для вербалізації вона потребує організації у певним чином розчленовану структуру. Продуктом розумової діяльності, що починається з певного задуму, виступають передусім деякі смисли. Роз’єднання окремих смислів, відокремлених від цілісного психічного утворення, і співпадає з народженням мовного висловлення: сутність знакових операцій, однак полягає в тому, щоб підвести смисли, слово „внутрішнє”, під тіла звичайних конвенціональних знаків. Специфіка його полягає в тому, щоб знайти „вірну” форму для народженого змісту, а закономірності такого підведення вже надані людині в її попередньому досвіді поводження зі знаками мови. Отже, поступовий перехід одиниць „проміжного знаку думки”, тобто одиниць переважно невербальної природи в мовні знаки відбувається не як перевід одних в інші, але як послідовне перетворення вказаних одиниць в особистісні смисли і як зіставлення останніх із прийнятою для них формою в системі національної мови для створення зовнішнього висловлення. Співвіднесення особистісних смислів зі значенням мовних знаків опосередковано, таким чином, формою знаків (інтерпретацією особистісних смислів через значення, що виражаються в мові тими чи іншими конвенціональними формами). Подібні перетворення – це наслідок знакових операцій з вихідними невербальними сутностями (образами, уявленнями й ін. шматочками досвіду людини в її пам’яті) шляхом створення особистісних смислів, а далі – РОЗПОДІЛ таких смислів, організованих у певні пучки, групи смислів, за мовними знаками й категоріями різних типів. Народження зовнішнього мовного висловлення починається тоді, коли „переддумка”, розбита на особистісні смисли, створює кардинальне протиставлення даних смислів: одні вишиковуються таким чином, щоб сформувати майбутню пропозицію й пов’язати її відносинами актуалізованої предикації, інші – так, щоб згрупуватися в одиниці номінації або номінативні блоки, які далі включаються в пропозицію й будуть з нею узгоджені. Динамічні стереотипи, які склалися в мозку людини по мірі того, як вона оволодіває мовою, відіграють тут головну роль. Це й робить мову людини дуже близькою до автоматичної, несвідомої. Зберігаються такі стереотипи в пам’яті людини, в її внутрішньому лексиконі.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: