Главная | Случайная
Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






Тахеометричне знімання.




1. Призначення та суть тахеометричного знімання.

2. Прибори для виконання тахеометричного знімання.

3. Польові роботи при тахеометричному зніманні. Вимоги нормативних документів при виконанні тахеометричного знімання.

4. Камеральні роботи при тахеометричному зніманні.

Дослівно "тахеометричне знімання " перекладається як "швидке знімання". Воно застосовується для складання топографічних планів місцевості при несприятливих погодних умовах. Тахеометричне знімання є планово-висотним топографічним зніманням i виконується з використанням звичайних або спеціально сконструйованих тахеометрів. Звичайний тахеометр - це теодоліт, що має вертикальний круг. При тахеометричному зніманні визначаються полярні координати точки С, що картографується, (рис.3.3): по вiддалемiру тахеометра визначають горизонтальну d або похилу D відстань ВС від точки знімальної основи В з відомим плановим та висотним положенням; по горизонтальному та вертикальному кругах тахеометра міряють горизонтальний кут та кут нахилу .

З рис.3.3 видно, що перевищення h точки С, що картографується над точкою знімальної основи В з відомою відміткою H (тахеометричною станцією) визначається за формулою тригонометричного нівелювання ( 2.26)

 

h=d*tg + i - . (3.1)

 

Рис.3.3. Суть тахеометричного знімання: а) визначення планового положення точки С, картографується; б) визначення висотного положення.

При значних кутах нахилу місцевості та визначенні вiддалемiром тахеометра похилої відстані D формула ( 3.1) має вигляд

 

h=D*sin2 /2 + i - . (3.2)

Відмітка Нс точки С визначається за формулою

Hс = HВ + h. (3.3)

Найчастіше для тахеометричного знімання використовують звичайні теодолiти-тахеометри, якi дають змогу визначити відстань за допомогою ниткового вiддалемiра та рейки, горизонтальний та вертикальний кут. Для теодолiтiв-тахеометрiв, якi використовуються при тахеометричному зніманні, повинні виконуватись перевірки, а місце нуля (МО) вертикального круга тахеометра повинно зведено до мінімальної величини (не більше 1-2). Мета розробки спеціальних тахеометрів - автоматизувати вико­нання тахеометричного знімання. Найбільш досконалі типи спеціальних тахеометрів включають електромагнітний вiддалемiр для визначення відстаней та кодовий теодоліт , який дає можливість обробляти вимірювальну інформацію на ЕОМ. Розроблене значне число конструкцій спеціальних тахеометрів i для ознайомлення з ними слід звернутись до літератури, наприклад [15].

Тахеометричне знімання починають з підготовчих робіт та побудування на території, що картографується, геодезичної знімальної основи. Підготовчі роботи для тахеометричного знімання аналогічні підготовчим роботам для теодолітного знімання , але при їх виконання додатково збирають відомості про висотні вихідні пункти геодезичної мережі в районі робіт. Геодезичною мережею для виконання тахеометрричного знімання є пункти теодолiтно-нiвелiрних ходів (теодолітні ходи, відмітки пунктів яких визначаються методом геометричного нівелювання технічної точності ), а також пункти тахеометричних ходів. відстані в тахеометричних ходах міряють вiддалемiром тахеометра в прямому та зворотному напрямках. Різниця між прямим та зворотнім результатами не повинно перевищувати 1/300 його довжини. Кути на­хилу та горизонтальні кути міряють тахеометром при двох положеннях вертикального круга відносно зорової труби. Розходження між прямим та зворотнім перевищенням між сусідніми точками тахеометричного ходу не повинно перевищувати 0,04S/100 м, де S - довжина лінії в метрах. Інші вимоги при побудуванні ходів приведені в табл. 3.4.

Після побудування тим чи іншим методом геодезичної знімальної мережі виконують безпосередньо тахеометричне знімання наступним чином.

а). Тахеометр встановлюють над точкою знімальної мережі (тахе­ометричною станцією). Точність центрування тахеометра - 3 - 5 см, бульбашка рівня при горизонтальному крузі в процесі роботи не повинна відхилятись від центру ампули більше, чим на 2 поділ­ки. Сусідні точки знімальної мережі позначаються віхами i орієнтується лімб тахеометра таким чином, щоб відлік по гори­зонтальному кругу при наведенні його зорової труби на одну із сусідніх точок знімальної мережі був 00 01. Рулеткою або рейкою заміряють висоту встановлення тахеометра над точкою.

Таблиця 3.4.

 

ММасштаб знімання Максимально допустимі довжини, м Максимальне число ліній в ході
тахеометр. ходу сторони ходу
       

 

1 :5000 1:2000 1:1000 1:500

 

 

б). На сусідній точці знімальної мережі встановлюють рейку. По вiддалеміру тахеометра визначають віддаль до цієї точки та перевищення точки над тахеометричною станцією шляхом вимірювання кута нахилу. Середня нитка сітки ниток тахіметра при вимірюванні кута нахилу по можливості наводять на поділку рейки, рівну висоті встановлення тахеометра. Розходження виміряної відстані та визначеного по формулі (3.1) або (3.2) перевищення з відомими при будуванні знімальної мережі не повинно перевищувати раніш вказаних величин. Відлік по лімбу горизонтального круга повинен бути 0001 .

в).Після проведеного в попередньому пункту контролю правильності побудування знімальної мережі ведуть безпосередньо тахеометричне знімання місцевості. Рейку встановлюють на характерних точках ситуації та рельєфу, після чого зчитають відліки по віддалемiру тахеометра, горизонтальному та вертикальному кругах та записують їх в журнал тахеометричного знімання. Відліки по вертикальному кругу зчитають після наведення середньої нитки сітки ниток тахеометра на поділку рейки, рівну висоті встановлення тахеометра. Якщо немає можливості такого наведення, то середню нитку сітки наводять на любу поділку рейки, записуючи її в журнал тахеометричного знімання.

г). Одночасно при ведені журналу тахеометричного знімання складають окомірні абриси (креслення), яки схематично зображають ситуацію та рельєф місцевості (рис.3.4). Абриси в умовних

Рис. 3.4. Виконання тахеометричного знімання: а) вибір точок, що картографуються, при зніманні, наприклад, сiдловини; б) кроки знімання.

 

топографічних знаках супроводжуються пояснювальними надписами. На них бажано показувати рельєф місцевості горизонталями. Точки, між якими слід проводити інтерполювання при проведенні горизонталей відмічаються стрілками; номера точок на абрисах повинні співпадати з номерами відповідних точок в журналі тахеометричного знімання.

д). Періодично через 15-20 знімальних точок контролюється пра­вильність орієнтування лімба шляхом наведення зорової труби тахеометра на сусідню точку знімальної основи, позначену віхою. При цьому відхилення відліку від 00 не повинно перевищувати 1,51 .

Зніманню підлягають всі характерні точки ситуації та рельєфу. Кількість їх залежить від масштабу знімання, ха­рактеру рельєфу місцевості та складності ситуації. Вимоги при виконанні деяких масштабів тахеометричного знімання приведені в табл.3.5.

 

Таблиця 3.5

Масштаби знімання Висота перерізу рельєфу, м Макс. допустима відстань між реєчними пікетами Макс. допустима відстань до рейки при зніманні
рельєфу чітких контурів
1:2000 1:1000 1:500 1.0 5.0 1.0 2.0 0.5 1.0 0.5 1.0

 

 

Після закінчення польових робіт виконують камеральне оп­рацювання матеріалів знімання та складають план ділянки місцевості в такій послідовності.

а) Перевіряють правильність польових записів, замалювань та обчислень.

б) Опрацьовують журнал тахеометричного знімання та вичислюють відмітки знімальних точок за формулою (3.3).

в) На планшеті будують сітку квадратів зі сторонами 10*10 см, оцифровують її відповідно масштабу знімання та наносять на неї по координатам або кутам i лініям точки знімальної основи.

г) З використанням абрисів та журналу тахеометричного знімання за допомогою транспортира (значення найменшої поділки транспорти­ра бажано мати не більше 301 ), масштабної лінійки та циркуля-вимiрника на кожній тахеометричній станції наносять реєчнi точки на план, підписують відмітки, інтерполюють та викреслюють ситуацію.

Складений попередньо план тахеометричного знімання перед кінцевим викресленням по можливості окомірно звіряють з місцевістю. Виявлені при цьому помилки виправляють, а пропущенні при зніманні елементи ситуації та рельєфу дознiмають.

 

Нівелірне знімання

1. Суть, призначення та способи нівелірного знімання.

2. Польові роботи при нівелірному зніманні.

3. Камеральні роботи при нівелірному зніманні.

Суть нівелірного знімання полягає в тому, що спочатку на місцевості по певній системі розмічаються точки, а потім визначаються їх відмітки методом геометричного нівелювання та планове положення наявних елементів ситуації. Нівелірне знімання виконується для складання планів масштабів 1:500-1:2000 відкритої, без забудови місцевості зі слабо вираженим рельєфом при вимозі високої точності визначення відміток точок. Такі плани потрібні, наприклад, для складання проектів благоустрою території районів забудов, аеродромів, гідромеліоративних систем і т.ін. Нівелірне знімання є, в основному, зніманням рельєфу місцевості, планове положення окремих нечисленних елементів ситуації визначається загально прийнятими методами.

В залежності від характеру рельєфу місцевості та наявності ситуації нівелірне знімання виконуються наступними методами: а) розмічення на території, що картографується, правильних геометричних фігур (найчастіше квадратів, прямокутників) та подальше нівелювання точок їх вершин; б) розмічення на території системи паралельних ліній (поперечників) та подальше нівелювання характерних точок рельєфу на намічених лініях; в) побудуванням теодолітно-нівелірних ходів по характерним лініям рельєфу (водостокам та водорозділам) та допоміжних поперечників та подальше нівелювання характерних точок ходів та поперечників.

Польові роботи при нівелірному зніманні шляхом розмічення на місцевості квадратів наступні.

1. На основі двох взаємно перпендикулярних напрямів, що проходять приблизно через середину ділянки, за допомогою теодоліта та приладів для лінійних вимірювань розмічають сітку квадратів в межах території, що картографується. Спочатку будують сітку основних квадратів зі сторонами 100-400 м, після чого кожен великий квадрат ділять на менший. Довжини сторін квадратів залежать від масштабу знімання і вказані в табл.3.6.

Вершини сітки квадратів нумерують та закріпляють; горизонтальні сторони сітки квадратів позначають, наприклад, бук­вами, а вертикальні - цифрами. При цьому кожна вершина сітки квадратів має подвійну нумерацію: А1, Б3, В2 і т.ін. Вершини малих квадратів закріпляють кілочками та сторожками з вказаною нумерацією, вершини великих квадратів закріпляють більш капітально: дерев’яними або залізобетонними стовпами, металевими трубками на бетоні і т.ін.

Таблиця 3.6

Масштаб знімання Довжини сторін квадратів
Великих Малих
1:500 1:1000 1:2000 100-200 200-400 400-600 10-20
       

 

 

2. В кожному квадраті виконують знімання ситуації. Способи визначення планового положення елементів ситуації можуть бути різними (див. рис. ), але найчастіше застосовують спосіб перпендикулярів та лінійних засічок. При цьому ведеться абрис знімання, в який заносять результати польових вимірювань, замалювань.

3. Виконують нівелювання вершин сітки квадратів та інших характерних точок рельєфу. Спочатку нівелюють вершини основних квадратів з додержанням всіх видів контролю при цьому. Заповнюючі квадрати нівелюються окремо. При розмірах сторін квадратів 100х100м та більше кожен квадрат нівелюється окремо, при менших розмірах сторін з однієї станції нівелюються вершини декількох квадратів. При нівелюванні квадратів станції вибирають таким чином, щоб утворювався нівелірний хід. Між сусідніми станціями для надійного контролю нівелювання вибирають по дві зв’язуючи точки. Правильність нівелювання при цьому перевіряють по виконанню рівностей з точністю 5 мм (рис. 3.5)

 

b1-a1 = b2-a2 (3.4)

 

На рис.3.5 суцільними лініями показані напрямки на зв’язуючи точки, а пунктирними - напрямки на проміжні точки. Відліки по рейці, встановленій на зв’язуючих точках, беруть по двом сторонам рейки, а встановленій на проміжних точках - тільки по чорній стороні рейки.

Знімання по квадратам значних відкритих площ, наприклад, аеродрому вимагає значних затрат часу та лісоматеріалів. Для прискорення знімання та економії коштів нівелювання відкритих площ, виконують з використанням мірних тросів з мітками. На місцевості розмічається сітка квадратів 400х400 м, її вершини закріпляються капітальними знаками. Потім кожен квадрат ділять на чотири квадрати розміром 200х200 м, вершини, яких також закріпляють. На двох паралельних сторонах квадрату200х200 м розмічають точки через 40 або 20 м. Всі інші вершини квадратів не позначаються на місцевості, а їх місцеположення визначається за допомогою міток мірного троса безпосередньо при нівелюванні.

Польові роботи при нівелірному зніманні по поперечникам починають з того, що на території, яка картографується, в підходящих місцях і, по можливості, в центральній її частині намічають магістральний теодолітно-нівелірний хід. Магістральний хід може мати одну або декілька сторін (напрямків). Потім перпендикулярно, або під певним кутом до сторін магістрального ходу за допомогою теодоліта розмічають на місцевості паралельні між собою лінії (поперечники). При розміченні поперечників на них відмічають кілочками характерні точки рельєфу і ситуації та визначають їх пікетажне положення. Вимоги до розмічень точок при нівелірному зніманні по поперечникам залежать від масштабу знімання і приведені в табл.3.7

Рис.3.5. Схема нівелювання заповнюючих квадратів

При потребі побудування більших довжин поперечників, чим вказані в табл.3.7 , їх зв'язують між собою, або прив'язують до сусідніх магістральних ходів.

Після розмічення необхідних точок на поперечниках їх нівелюють. Вихідними точками для нівелювання (реперами) служать точки магістрального теодолітно-нівелірного ходу, відмітки яких попередньо визначені.

 

 

Рис.3.6. Нівелювання квадратів з використанням мірного троса

Таблиця 3.7.

 

Масштаб знімання Максимальні відстані, м
Між поперечниками безпосередньо поперечників між точками на поперечнику
1:2000 1:1000-1:500

 

Нівелірне знімання місцевості шляхом побудування теодолітно-нівелірних ходів по характерним лініям рельєфу виконується на місцевості з чітко окресленими формами рельєфу. При прокладенні ходів визначають пікетажне положення характерних точок рельєфу та ситуації, в необхідних місцях будують допоміжні поперечники до сторін ходу. Розмічені на місцевості характерні точки рельєфу нівелюють одночасно або після нівелювання точок ходів.

При нівелірному зніманні місцевості описаними методами є також обов'язковим ведення польового абрису знімання та журналу нівелювання.

Камеральні роботи при нівелірному зніманні включають: а)опрацювання результатів вимірювань в теодолітно-нівелірних ходах та вирахування відміток і (при необхідності) координат їх точок; б) опрацювання результатів нівелювання точок місцевості та вирахування їх відміток; в) складання плану нівелірного знімання.

Визначення координат та відміток точок теодолітно-нівелірних ходів виконується прийнятими в геодезії методами, детально описаними, наприклад, в роботі [4,8].

Відмітки Ніт точок місцевості, що нівелюються, вираховуються, в основному, через горизонт інструменту на станції ГІ

Ніт = ГІ - аі. ,(3.5)

 

де аі - відлік по чорній стороні рейки, встановленій на точці.

При складенні плану нівелірного знімання на планшетах розбивається координатна сітка. Точки ходів, для яких вираховувались координати, наносять на план по координатам. Малі квадрати та поперечники будують на плані за допомогою транспортира, циркуля та масштабної лінійки. З використанням абрису та журналу нівелювання на план наносять елементи ситуації, точки, що нівелюються, їх відмітки. По відміткам точок проводять горизонталі з необхідною висотою перерізу рельєфу. Накреслений план, по можливості, звіряють з місцевістю. Виявлені при цьому помилки знімання усувають.

 




Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2019 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных