Главная | Случайная
Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






Виробництво і прибуток.




Якщо загальний дохід визначається множенням ціни продукту на кількість проданого продукту, то загальні витрати обчислюються множенням ціни кожного ресурсу на кількість використаного у виробництві, а потім додаванням затрат на кожний ресурс.

Для повнішого розуміння цієї проблеми доцільно розглянути поняття "економічні витрати" і "нормальний прибуток". Економічні витрати — це платежі, які необхідно здійснити, щоб придбати і зберегти у своєму розпорядженні потрібні кількості цих ресурсів. Витрати на кожну одиницю цих ресурсів, тобто ціна ресурсів, визначаються співвідношенням пропозиції і попиту на ресурсному ринку.

Слід зазначити, що підприємницький талант, як і матеріальні ресурси та праця, — це такий самий рідкісний ресурс І, отже, має свою ціну. Тому у витрати виробництва повинні входити не тільки заробітна плата, відсоток на капітал і рентні платежі на землю, але й платежі підприємцеві за виконання ним функцій організації виробництва будь-якого товару і поєднання всіх інших ресурсів у процесі цього виробництва. Плата за виконання цих функцій підприємцем називається нормальним прибутком.

Отже, продукт буде виготовлятися лише тоді, коли загальний дохід від його продажу буде достатнім, щоб можна було виплатити не тільки заробітну плату, відсоток і ренту, а й нормальний прибуток. Якщо ж загальний дохід від продажу продукту перевищує всі виробничі витрати, включаючи нормальний прибуток, то сума цього перевищення нагромаджується у підприємця, який виступає в ролі особи, що бере на себе весь ризик і виконує функцію головного організатора всієї діяльності фірми.

Вказана сума перевищення загального доходу над доходом, що покриває всі економічні витрати виробництва, називається чистим, або економічним прибутком. Він не включається до економічних витрат, оскільки підприємство не витрачає його на придбання і зберігання у своєму розпорядженні підприємницького таланту.

Споживчий попит.

Важливу роль у визначенні видів і кількості виготовлених товарів відіграє споживчий попит. Споживачі, що не підвладні урядовим обмеженням і володіють грошовим доходом від реалізації ресурсів, витрачають свої гроші на ті товари, які вони хочуть і в змозі купити. Ці витрати фактично являють собою "голосування грішми", за допомогою якого споживачі декларують свої потреби, пред'являючи попит на ринку продуктів.

Якщо набирається достатня кількість таких "голосів", підприємство буде виробляти продукт. Збільшення споживчого попиту, тобто зростання кількості "грошових голосів", поданих за продукт, означає економічний прибуток для галузі, яка виробляє цей продукт. Тобто такі прибутки виступають сигналом для розширення цієї галузі та збільшення виробництва її продукту.

Скорочення ж споживчого попиту, тобто зменшення числа таких "голосів", поданих за продукт, веде до збитків і з часом до скорочення галузі, що попала у тяжке становище. У міру виходу фірм із галузі виробництво продукту зменшується. Тобто "грошові голоси" споживачів відіграють вирішальну роль у розв'язанні питання про те, які продукти виготовлятимуть підприємства, що домагаються високих прибутків.

За ринкової економіки підприємства зовсім не "вільні" виготовляти те, що вони бажають. Рішення споживачів про попит, які обумовлюють прибутковість одних продуктів і збитковість інших, обмежують вільний вибір фірм при розв'язанні питання про те, що виробляти. Підприємства повинні узгоджувати свій вибір продукту для виробництва з вибором споживачів або понести збитки.

Сказане стосується і постачальників ресурсів, попит на які є похідним від попиту на товари і послуги, виробництву яких сприяють ресурси. Попит на робітників автомобільної промисловості існує завдяки тому, що є попит на автомобілі. Намагаючись максимізувати дохід від продажу людських і матеріальних ресурсів, постачальники змушені дотримуватися вимог ринкової системи і робити свій вибір, керуючись споживчим попитом.

Оскільки лише ті фірми, які виготовляють товари, що користуються попитом споживачів, одержують у результаті прибуток, саме ці фірми пред'являють попит на ресурси.

Отже, споживачі демонструють свої переваги у формі попиту, що пред'являється на ринку продуктів, а виробники і постачальники ресурсів відповідно реагують на цей попит, щоб забезпечити свої власні інтереси. Ринкова система передає бажання споживачів підприємствам і постачальникам ресурсів і вимагає від них належної відповіді. Тобто ринковий механізм здійснює регулювання між виробництвом засобів виробництва і виробництвом товарів споживання.




Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2019 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных