Ресторанні ланцюги”: принципи організації та діяльності

Основною рисою мережі ресторанів є сам принцип існування закладів, що знаходяться в різних точках міста, країни, світу: єдність сповідуваної кухні, асортименту пропонованих страв, рівня обслуговування, вигляду ресторану з одного боку, і індивідуальність і неповторність ресторанів, об’єднаних однією мережею, з іншого. І ця унікальність, мов прапор корабля, виділяє мережу в море ресторанного бізнесу, затягуючи у неї клієнтів, роблячи з них постійних гостей і друзів ресторанної мережі.

Як сказав в одному зі своїх інтерв’ю знаменитий ресторатор Аркадій Новіков: "Ресторан - це авантюра, а впадати в цю авантюру можна тільки добре розбираючись у нюансах справи".

Найпопулярніші франшизи, які давно і повсюдно муляють око кожному, навіть недосвідченого відвідинами ресторацій, людині - це McDonald’s і Fast Food. Ресторани McDonald’s не існують, схоже, лише на Марсі.

Мережа швидкого харчування Subway стала найбільшою мережею ресторанів в світі, обійшовши свого головного суперника - McDonald’s, повідомляє The Wall Street Journal.

У цілому, усі мережі підприємств громадського харчування можна розділити на два типи. Перший - мережі закладів однотипних, жорстко стандартизованих. Як правило, це стосується закладів швидкого харчування й обслуговування (я навмисно уникаю слова "фаст-фуд", тому що багатьом операторам ринку воно не подобається): мережі "Макдональдс", "Швидко", "Містер Снек", "Мак Смак", "Челентано" і т.д., а також закладів типу Quick & Casual - "Два Гуся", "Пузата хата", "Домашня кухня" та інших. Мережі першого типу часто будуються за принципом: перше вдале заклад - друге, третє, десяте в своєму місті - вихід в інші міста - вихід на зовнішні ринки. Подібні підприємства дуже легко уніфікуються, прописуються всі стандарти: бізнес-процеси; елементи концепції, інтер’єр, штат, меню, часто цінова політика, сировинна база для всіх підприємств мережі одна і та ж.

Другий тип мережних підприємств - це багато в чому віртуальні мережі, тому що вони об’єднують заклади зовсім різнопланові, різних цінових категорій і нерідко розташовані в різних містах. Більш того, закладу найчастіше належать різним власникам і можуть бути пов’язані між собою, наприклад, тільки загальною рекламною кампанією. У Києві це такі мережі, як "Козирна карта", Світова карта, "Пасив Парадиз", "ХХІ століття", мережа Еріка, "Карт-Бланш". У кожної з цих структур своя "мережна" політика, мережа може включати в себе або тільки власні заклади, або власні плюс "чужі". Тому таке поняття як "увійти в мережу" може стосуватися тільки тих мереж, які працюють зі сторонніми підприємствами, а не тільки зі своїми.

Коли заклад швидкого обслуговування стає мережним - це закономірний шлях розвитку, тому що кожне наступне заклад підсилює бренд у цілому і створює у свідомості людей деякий звичний образ: якщо споживач знає, що в одному "Швидко" він одержує саме це меню, цей рівень обслуговування, цей інтер’єр, то й в іншому закладі мережі він отримає все те ж саме і за такими ж цінами. У уніфікованості таких підприємств є маса переваг, тому що споживачі звикли довіряти перевіреним брендам, особливо це стосується харчування. Наприклад, якщо приїжджаєш у незнайому країну і не знаєш, де поїсти, щоб потім не було болісно, ​​краще піти в "Макдональдс", тому що ніяких неприємних несподіванок від нього чекати не доводиться. Висновок: якщо створювати фаст-фуд (чи підприємство Quick & Casual), необхідно заздалегідь запланувати перетворення його в мережу.

Організація обслуговування індивідуальних туристів в ресторані:

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: