МЕТОДИКА НАВЧАННЯ СТАРТІВ І ПОВОРОТІВ

Методи навчання

Методи навчання — це найбільш раціональні прийоми, за допомогою яких педагог виховує необхідні учням уміння і навички, передає їм свої знання. Відомі три основні групи методів навчання — словесні, наочні й практичні.

Словесні методи

За допомогою словесних методів в учнів створюють попереднє уявлення про досліджуваний рух, про його форму і характер, сприяють розвитку уміння аналізувати створене педагогом уявлення про рух, виявляти й усувати помилки. Видами словесних методів є пояснення, розповідь, бесіда, зауваження, команда і розпорядження, вказівка, підрахунок та ін.

Специфіка навчання плаванню висуває до словесних методів свої вимоги. Наприклад, докладне пояснення техніки плавання потрібно проводити на суші, а у воді варто нагадувати лише про головні деталі вправ, не допускаючи переохолодження дітей.

Пояснення — це виклад суті конкретного досліджуваного

поняття, руху, дії. Воно привчає учнів, що займаються, до логічного осмислювання основного змісту викладеного матеріалу і допомагає виділити з нього основні, найбільш важливі деталі, факти. Наприклад, пояснюючи тему уроку, викладач виділяє головні її моменти і на них зосереджує увагу учнів.

Розповідь — це стиснуте оповідання, що характеризується єдиним напрямком і послідовним розкриттям змісту. При використанні розповіді як одного зі словесних методів навчання фізичним вправам у ньому повинні мати місце факти, що виражають сутність досліджуваного поняття (матеріалу).

Бесіда, як метод навчання проводиться у формі питань і відповідей з метою виявлення знань, перевірки ступеня розуміння сутності досліджуваних рухів, обговорення виникаючих помилок і способів їхнього усунення. Різновидом бесіди є аналіз, що передбачає детальне осмислення й обговорення змісту вправ, рухів, дій. Питання в процесі бесіди активізують учні і підвищують інтерес до її змісту. Вони концентрують увагу співрозмовників на факті, що обговорюється.

З метою виправлення помилок, що виникають при виконанні рухів, викладач робить зауваження. Вони повинні бути короткими, конкретними і зрозумілими.

Команди і розпорядження застосовуються для правильної організації і чіткого керівництва діяльністю учнів, що займаються в процесі уроку. Вони визначають місце, час, напрямок і тривалість виконання окремих рухів і дій. Команди повинні спонукати учнів до негайного і беззаперечного виконання рухів чи дій.

Розрізняють такі команди: попередня, мобілізуюча увагу учнів, і виконавчі, після яких вони починають вправу. Команди треба віддавати голосно, чітко, у наказовому тоні. На уроці плавання іноді замість команд використовують розпорядження, наприклад: "Поставити кисті на коліна", "Взятися руками за жолоб" і т.д.

Для визначення темпу і ритму рухів, а також акцентування уваги на окремих деталях вправ використовується

підрахунок. Підрахунок може вести викладач чи вся група, що займається.

Вказівки — це пояснення в короткій, стиснутій формі. В міру нагромадження учнями рухового досвіду викладач використовує вказівки для усунення помилок, оцінки виконуваної вправи і т.д. Вказівки, як правило, даються без зупинки руху (по ходу) голосом і жестами. Якщо, наприклад, учень, який пливе брасом, забуває розвертати стопу при виконанні робочого руху, то викладач підказує: "Стопа". Іноді корисно користуватись методичним прийомом контрастності: спочатку показати неправильне положення якої-небудь частини тіла, а потім правильне.

Наочні методи забезпечують створення конкретного уявлення в учнів, які займаються, про досліджувану дію, рух чи вправу. Ці методи включають: показ вправ, навчальних наочних приладів, навчальних фільмів.

Показ досліджуваної вправи проводиться кваліфікованим виконавцем, найкраще перед початком занять у воді. Демонстратор повинен вміти виділити найхарактерніші деталі досліджуваного руху.

Під час показу група повинна розташуватися так, щоб особливості техніки плавання було видно усім. Для цього вправу показують у плаванні уздовж і впоперек басейну. Можна спостерігати за технікою плавання через оглядові вікна, розташовані в стінках басейну. Показ вправ повинен супроводжуватися короткими поясненнями основних деталей техніки.

Навчальні наочні приладдя — це циклограми, плакати, малюнки, діаграми і графіки. За допомогою них викладач роз'яснює учням елементи техніки, координаційні зв'язування і найважливіші вправи для вивчення техніки плавання.

Навчальні фільми містять матеріал з навчання розділу чи програми, демонструють техніку способів плавання. Такі фільми найкраще демонструвати перед початком вивчення відповідного розділу програми чи в процесі вивчення, коли потрібно нагадати учням основні деталі техніки плавання.

Крім перерахованих методів, на заняттях з плавання широко застосовуються звукові, зорові і комбіновані сигнали

голосом, свистком і жестами). Про систему подачі сигналів викладач повинен заздалегідь домовитися з учнями.

Практичні методи

Групу практичних методів складають: метод вправи, змагальний метод та ін. Головним з цих методів є метод вправи, що передбачає багаторазове повторення рухів, спрямованих на оволодіння елементами і способом у цілому. Всі вправи, що застосовуються в процесі навчання плаванню, об'єднані в цілісно-роздільну систему. Це означає, що досліджуваний спосіб плавання спочатку демонструється й аналізується (дається докладне пояснення), потім він поділяється на складові його елементи (рухи ногами, дихання, узгодження рухів ногами і дихання та ін.), що вивчаються послідовно і підводять учня до освоєння способу плавання в цілому.

Під час навчання плаванню широко використовуються численні методичні прийоми, наприклад полегшення чи ускладнення умов виконання, повільне плавання, виконання досліджуваних рухів в змагальній чи ігровій формі та ін. Розглянемо деякі такі прийоми.

Полегшення умов виконання рухів зазвичай проводиться в маленькому басейні, при проведенні уроку в поперек басейну, при використанні полегшених способів плавання. Навчання в ускладнених умовах, як правило, є короткочасним і сприяє кращому виконанню вправ у звичайних умовах. Застосовуються, наприклад, такі прийоми: перехід до навчання в глибокому басейні, плавання по всій довжині басейну, утримання плавальної дошки в руках у вертикальному положенні, плавання за допомогою тільки рук, ніг і т. д.

Повільне плавання застосовується для оцінки ступеня оволодіння навичкою узгодження рухів і дихання. Якщо учень, що займається, пропливає визначену відстань з технічними помилками, дуже повільно і без зупинок, із правильним диханням, то це значить, що умовно-рефлекторний зв'язок "прямування-дихання" утворений і викладач може приступати до усунення найбільш серйозних

помилок у техніці рухів, а в міру їхньої ліквідації збільшувати довжину дистанції, яку треба проплисти, і темп плавання. Якщо ж в міру збільшення темпу плавання буде порушуватися дихання, то варто знову повернутися до повільного плавання. За допомогою повільного плавання можна ефективно навчати рухам руками і ногами.

Виконання досліджуваних рухів у змагальній та ігровій формі доцільне в міру освоєння рухів у різних положеннях (опорному, безопорному). Під час гри учні перестають контролювати правильність плавальних рухів, тому тут найбільш яскраво виявляється ступінь освоєння цих рухів. Викладач контролює їхні дії і після закінчення гри вказує на помилки, які допускаються ними у техніці плавання.

Виконання вправ у формі найпростіших змагань значно підвищує ефективність навчання. Однак потрібно пам'ятати, що при використанні цього прийому учні повинні обов'язково знати підсумковий результат своєї діяльності, інакше такий методичний прийом втрачає свій зміст. На початкових етапах навчання у формі змагання можна виконувати вправи на оцінку (в балах), відзначивши того, хто зробив вправи краще усіх. Застосовуються такі змагання: "Хто швидше випірне", "Хто довше пролежить на воді" і т.д. З освоєнням техніки, крім оцінки в балах, застосовується плавання на швидкість як по елементах (за допомогою одних ніг чи рук) в опорному і безопорному положеннях, так і в повній координації з використанням полегшених і спортивних способів плавання.

В навчанні плаванню часто використовують різні орієнтири. Вони можуть бути постійними і тимчасовими. Постійними є поперечні і повздовжні зливи на дні басейну, різні кольори фарбування поплавців на доріжках, квадрати на поворотних щитах й інші позначення, що полегшують умови виконання завдань. Тимчасовими орієнтирами можуть бути: місце, зайняте викладачем перед початком виконання вправ, предмет, установлений на визначеній відстані від старту, доріжка, протягнута впоперек чи вздовж басейну, і т.д. Орієнтири допомагають вчителю в організації діяльності учнів, полегшують постановку перед ними конкретних завдань.

Вправи можна виконувати в парах з підтримкою партнера, попередньо пояснивши спосіб підтримки, черговість виконання, завдання виконуючого рухи і підтримуючого. При використанні цього методичного прийому підтримуючий стає помічником вчителя. Він вказує виконуючому помилки, які допускаються, і допомагає їх усунути. Як правило, цей прийом застосовується після вивчення вправ біля нерухомої опори.

У процесі навчання застосовуються і, так звані, контрастні прийоми. Наприклад, учень виконує вправу на спливання. Для того, щоб підкреслити необхідність попереднього глибокого вдиху і наступної затримки дихання, йому пропонується не робити глибокого вдиху, зануритися у воду і прийняти задане положення (тіло не піднімається на поверхню води). Відразу після цього учень виконує вправу правильно (робить глибокий вдих, опускається у воду і затримує дихання), і тіло спливає на поверхню води.

Для того, щоб навчити правильної техніки плавання, варто випробувати деякі її варіанти, з яких потрібно вибрати "свій". З цією метою в процесі занять варто виконувати вправи з різними кутами згинання рук і ніг, чергувати їх, під час виконання робочих рухів застосовувати різні м'язові зусилля при виконанні робочих рухів, а також плавати зі зміною швидкості. Такий методичний прийом сприяє освоєнню варіанта техніки, що відповідає анатомо­-фізіологічним особливостям кожного учня.

При вивченні вправ і елементів техніки використовуються образні вирази і порівняння, що полегшують розуміння сутності завдання. Наприклад, “Гуди, як паровоз”, “Задуй палаючу свічу” (при вивченні видиху у воду); “Витягнися в струнку”, “Дивися, як тікає дно” (при навчанні спливанню і ковзанню); “Працюй руками, як млин”, “Працюй ногами, як жаба” (при вивченні елементів техніки плавання).

Найбільший ефект досягається при комплексному використанні різних методів і методичних прийомів у залежності від завдань уроку.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: