Підготовка педагога до взаємодії з обдарованими дітьми

Спостереження показали, що вже з раннього дитинства в людини проявляються здібності до навчання, музики, малювання, спорту, лідерства тощо. З роками формуються здібності до мов, літератури, конструювання, моделювання, математики, фізики, хімії. Проте, це можливо лише за умови, якщо є людина – „вчитель”, яка здатна виявити та допомогти дитині реалізувати природні нахили і не пропустити моменту зародження творчості.

Обдаровані діти потребують навчання за індивідуальними програмами. Педагоги, які працюють з такими дітьми повинні проходити спеціальну підготовку. Саме діти з високим рівнем інтелекту більш за все потребують у „своєму” вчителі. Непідготовані вчителя часто не можуть виявити обдарованих дітей, не знають їх особливостей, байдужі до їх проблем. Іноді непідготовані вчителя вороже ставляться по відношенню до видатних дітей, такі педагоги часто використовують для обдарованих дітей тактику кількісного збільшення завдань, а не якісне їх змінення.

Особистість вчителя виступає головним фактором будь якого навчання. Не є виключенням і ситуація з вчителем для обдарованих дітей. Найбільш суттєвим фактором успішності роботи вчителя є глобальна особистісна характеристика – система поглядів та стверджень, у якій велике значення мають уявлення про самого себе, інших людях, а також про цілі та задачі своєї роботи. Саме ці складові постійно проявляються у міжособистому спілкуванні.

На думку деяких дослідників, поведінка вчителя для обдарованої дитини в процесі навчання та побудови своєї діяльності повинно відповідати наступним характеристикам: він розробляє гнучкі, індивідуалізовані програми; створює теплу, емоційно безпечну атмосферу в класі; надавати учням зворотній зв’язок; використовує різноманітні стратегії навчання; поважає особистість; сприяє формуванню позитивної самооцінки учня; поважає його цінності; сприяє творчості та роботі уяви; стимулює розвиток розумових процесів вищого рівня; проявляє повагу до індивідуальності учня.

Успішний вчитель для обдарованих – насамперед чудовий вчитель-предметник, який добре знає та любить свій предмет. У доповненні до цього він повинен володіти такими якостями, які суттєві у спілкуванні з будь яким обдарованим школярем.

Вчителям можна допомогти розвинути вказані особистісні та професійні якості трьома шляхами:

*За допомогою тренінгів – у досягненні розуміння самих себе та інших;

*За допомого психопросвіти – надати знання про процеси навчання, розвитку, особливостях різних видів обдарованості;

*Тренуванням вмінь, необхідних для того, щоб навчати ефективно та складати індивідуальні програми.

Техніка викладання у тих, хто пройшов спеціальну підготовку вчителів для обдарованих та звичайних вчителів приблизно однакова: помітна різниця у розподіленні часу на види активності. Різноманітні дослідження показали, що у традиційному шкільному навчанні на 90 % переважає монолог вчителя, розрахований на передачу учням знань у готовому вигляді. Навіть на тих уроках, де присутній діалог, функції його обмежуються частіше відтворенням вивченого матеріалу. При цьому вчителя не звертають уваги на зміст задач, характер та форму питання, їх місце у системі заняття. Частіше вчителя використовують переважно репродуктивні завдання, які орієнтують на однозначні відповіді які не активізують розумову діяльність учня. Вчителя, які працюють з обдарованими менше говорять, менше дають інформації, влаштовують демонстрації та рідко вирішують завдання за учнів. Замість того щоб самим відповідати на запитання вони дають змогу зробити це учням. Вони більше запитують та менше пояснюють.

Вчителя, які працюють з обдарованими якомога більше задають відкритих питань та допомагають під час обговорення. Вони провокують учнів виходити за межі типових відповідей. Вони частіше намагаються зрозуміти, як учні дійшли висновку.

Більшість педагогів намагаються реагувати у мовній формі на кожну відповідь у класі, а вчителя обдарованих поводять себе наче психотерапевти: вони намагаються уникати реагування на кожну відповідь. Вони з увагою та інтересом слухають відповіді, але не дають оцінки, намагаються показати що всі їх приймає. Таке поводження призводить до того, що учні більше конструктивно спілкуються один з одним і менше залежать від вчителя.

Як відноситись до обдарованої дитини. Поради педагогам:

1. Педагог не повинен вихваляти кращого учня. Не потрібно вирізняти обдаровану дитину за індивідуальні успіхи, краще заохотити спільні заняття з іншими дітьми.

2. Педагогові не варто приділяти багато уваги навчанню з елементами змагання. Обдарована дитина частіше від інших ставатиме переможцем, що може викликати неприязнь до неї інших дітей.

3. Педагог не повинен робити з обдарованої дитини "вундеркінда". Недоречне акцентування на її винятковості породжує роздратованість, ревнощі друзів, однокласників. Інша крайність - зловмисне прилюдне приниження унікальних здібностей - звичайно, неприпустима.

4. Педагогові необхідно пам'ятати, що в більшості випадків обдаровані діти погано сприймають суворо регламентовані заняття, що повторюються.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: