Релігія як предмет філософського аналізу. Різне (особливе) відношення до ідеального об’єкту свідомості – Бога – та існування різних релігій пов’язане з різними традиціями

Різне (особливе) відношення до ідеального об’єкту свідомості – Бога – та існування різних релігій пов’язане з різними традиціями, що пояснюється неспроможністю людини до самостійного мислення.

Релігія ( від лат."геlіqіо"- благочестя, святиня, зв'язок, все те, що зв'язує, з'єднує людину з божеством) - це явище духовної культури, яке характеризується вірою в надприродне начало, під яким найчастіше розуміють Бога.

Віра – це бездоказове визнання існування надприродної сили, яка створила світ і спрямовує його у своєму розвитку. Найчастіше під надприроднім началом розуміють Бога як творця всього існуючого, абсолютно досконалого мудрого та справедливого.

Особливості релігійного світосприйняття:

• релігія постає явищем виключно духовним,тобто притаманним лише людині;

• релігія виражає та позначає певні фундаментальні особливості людини та її відношення до дійсності;

• релігія передбачає те, що дійсність для людини розпадається на першу, видиму, важливу, проте – неосновну та на другу, приховану, невидиму, але найпершу за суттю, основну, фундаментальну. Видима дійсність позначається як звичайна, фізична, повсякденна, а невидима - як священна, надзвичайна;

• в релігії природа людини, її сутність виражається цілісно, концентровано, тому часто стверджується, що осереддям релігійного почуття в людині, як і її сутнісним осереддям постає серце.

2.Структура та функції релігії:

Як особлива система духовної діяльності людей релігія має власну специфічну структуру. В ній можна виділити такі основні елементи:

- релігійна свідомість