Волоконно-оптичний кабель.

За своєю конструкцією і зовнішнім виглядом волоконно-оптичні кабелі подібні до коаксіальних, але на відміну від них не мають екрану. Центральна жила кабелю (або пучок жил) виготовлена з надпрозорої пластмаси. Кабель має низьку механічну міцність і повинен прокладатись у спеціальних конструкціях (каналах, лотках, коробах). Світловий потік в такому кабелі створюється або малопотужними лазерами або суперлюмінісцентними світлодіодами. Волоконно-оптичні кабелі зовсім не чутливі до електромагнітних завад і мають високі характеристики як середовище передавання. За цими характеристика їх поділяють на:

• одномодові. Мають одну центральну жилу діаметром 10 мкм. Працюють з лазерами, частота хвилі яких становить або 1,3, або 1,55 мкм.

• багатомодові. Мають пучок центральних жил діаметром 50, 62,5, 100 або 140 мкм. Працюють з суперлюмінісцентними світлодіодами з частотою хвилі 1,3 та 0,85 мкм. Волоконно-оптичні кабелі дозволяють передавати дані зі швидкістю до 1 Гбіт/с на відстань до 110 км. Недоліком цього типу середовища передавання є поки що висока вартість кабелів та обладнання.

Основні типи роз’ємів, що використовуються у комп’ютерних мережах.

Роз’єми можуть бути:

BNC – для під’єднання тонкого коаксіального кабелю;

AUI – для під’єднання товстого коаксіального кабелю;

RJ/45 – для під’єднання скрученої пари;

MIC – для під’єднання волоконно-оптичного кабелю.

6. Способи передавання даних з комп’ютера.

Можна виділити декілька принципово різних підходів до організації передавання даних з персонального комп’ютера та об’єднання двох комп’ютерів у мережу для їхньої спільної роботи:

• через послідовний порт,виконаний відповідно до стандарту RS-232C;
• через паралельний порт;
• локальна мережа з використанням спеціальної адаптерної плати, яка безпосередньо підмикається в роз’єм розширення материнської плати комп’ютера і через нього до шини введення-виведення.

7. Засоби під’єднання до мережі.

Під’єднання розгалужувача до кабелю залежить від типу кабелю, що використовується, і може бути розривним або нерозривним.

У разі застосування «товстого» коаксіального кабелю до мережі Ethernet для під’єднання до кабелю використовується механічний блок з проколюванням ізоляції. Через невизначеність опору в місці контакту голки доводиться виконувати регулювання з узгодженням загального опору.

На закінченні коаксіального кабелю Ethernet кріпиться спеціальний опір – термінатор. Він використовується для узгодження хвильового опору до 75 або 50 Ом. Аналогічні заходи щодо узгодження виконують і в інших мережах.

Особливе місце займають волоконно-оптичні кабелі. Під’єднуватися до них можна тільки без розриву. Тому використовуються розгалужувачі, які сприймають зміни світла і перетворюють їх на зміни напруги або струму.

8. Модеми. Типи модемів.

Найчастіше для підключення комп’ютера до каналів зв’язку зараз використовують модеми (МОдулятор/ДЕМодулятор). Модем – це пристрій, призначений для перетворення цифрових сигналів в аналогові і навпаки або цифрових сигналів з одними параметрами в цифрові сигнали з іншими параметрами та передавання їх каналами зв’язку і приймання з них.

Існує доволі багато модифікацій модемів. Вони можуть класифікуватись за різними критеріями, зокрема:

• За розміщенням розрізняють зовнішні та внутрішні модеми. В свою чергу зовнішні модеми можуть бути настільні, портативні, карти інтерфейсу (PC-card), для роботи в стояках.

• За різновидами каналів розрізняють модеми звичайні телефонні, чотирипроводові, мережеві, для швидкого передавання – 24 –некомутованою проводовою лінією (LDM - Limited Distance Modem), стільникові, радіомодеми.

• За сервісними можливостями бувають факс-модеми, голосові модеми, одночасного передавання мовлення і даних (SVD - Simultaneous Voice and Data).

• За типом передавання модеми можуть бути синхронні та асинхронні. Професійні модеми, як правило, – синхронні (дуплексні).

• Модеми також класифікуються за типами використовуваних протоколів (протоколи групи V) та за спеціалізацією (побутові, промислові, спеціалізовані).

ХІД РОБОТИ

1. Провести Інтернет між клубом, сільрадою та школою.

Рис.1. Схема прокладання між клубом, сільрадою та школою

Щоб підключити Інтернет між банками, я вирішив використати локальні мережі адже їх використовують щоб сполучити абонентів одного або кількох сусідніх будівель одного підприємства, установи. Я обрав оптоволоконний кабель – це оптичне волокно на кремнієвій чи пластмасовій основі, що поміщено в матеріал з низьким коефіцієнтом заломлення світла і покрито зовнішньою оболонкою. Оптичне волокно передає оптичні сигнали і лише в одному напрямку, тому кабель містить кілька волокон. На передавальному кінці оптоволоконного кабелю застосовується перетворення електричного сигналу в світловій, а на приймальному кінці зворотне перетворення.

Основною перевагою цього типу кабелю є надзвичайно високий рівень завадозахищеності та відсутність власного випромінювання. Несанкціоноване під’єднання є дуже складним. Швидкість передачі даних до 3 Гбіт/c.

Будую схему мережі свого будинку.

ВИСНОВКИ

Виконавши лабораторну роботу я навчився складати схеми Інтернет мережі, працювати в Microsoft Visio, та вивчив основі типи кабелів та середовища передавання даних.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: