Кримінальна відповідальність за злочини проти трудових прав громадянина.

Об'єктом злочину є трудові права людини, які включають право на працю, на гарантовану заробітну плату, на відпочинок.

Потерпілим є працівник.

Під працівниками слід розуміти осіб, на яких поширюється законодавство України про працю і які є відповідною стороною трудових правовідносин.

Об'єктивна сторона:

1) незаконного звільнення працівника з роботи;

2) іншого грубого порушення законодавства про працю.

Звільнення з роботи має визнаватися незаконним, якщо воно здійснене без законних підстав для цього або з порушенням встановленого порядку звільнення, визначеного законом.

Злочин вважається закінченим:

- у разі незаконного звільнення з роботи

- з моменту фактичного припинення трудових відносин з конкретним працівником;

- у разі іншого грубого порушення законодавства про працю

- з моменту фактичного вчинення такого діяння незалежно від його наслідків.

Суб'єкт злочину — спеціальний, службова особа, якій надано право приймати працівника на роботу (поновлювати на роботі), звільняти його з роботи або документально оформляти його прийняття (поновлення, звільнення), вирішувати питання щодо надання відпустки тощо, а також громадянин-підприємець, який використовує найману працю і має визначені вище права щодо найманих працівників.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом, а перша його форма, особистим мотивом (помста, користь тощо).

Кваліфікуючою ознакою злочину є незаконне грубе порушення законодавства про працю щодо певних категорій працівників: неповнолітнього, вагітної жінки чи матері, яка має дитину віком до 14 років або дитину-інваліда.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: