Ой радуйся, земле, Син Божий народився!

За вікном кружляють сніжинки у чарівному зимовому вальсі. Вдома тепло і затишно, хоча надворі тріскучий мороз. Здавалося б, звичайний день: батьки клопочуть на кухні, я ж, закутавшись у тепле простирадло, спостерігаю за чарівним танком.

Проте із самого ранку вдома якась незвична атмосфера. Всі займаються буденними справами і водночас ніби чекають чогось неймовірного, якогось дива.

От і я сиджу, мов зачарований, цілий день біля вікна, щоб побачити першим зірку в небі, а разом з нею – вертеп колядувальників. «Ой радуйся, земле, Син Божий народився!», – гуртом співають хлопці й дівчата, тримаючи в руках зірку – символ благої звістки.

Цього дня діва Марія народила у Віфлеємі Ісуса Христа, якого Бог послав на землю спокутувати наші гріхи. Тоді янгол спустився з неба й повідомив чабанам цю благу звістку – на небі засяяла Віфлеємська зірка.

Для багатьох християнських сімей це свято є приводом зустрітися всією родиною, забути про можливі непорозуміння, пробачити одне одному образи і порадіти разом за успіхи, побути щасливими і безтурботними. Цього вечора до нас навідуються родичі, а також мої хрещені батьки.

На Святвечір мама накриває стіл із дванадцяти страв – за кількістю місяців у році. Я маю скуштувати кожну із цих страв, щоб наступний рік був успішним і щасливим. Коли всі вже займають свої місця за святковим столом, мама виносить найголовнішу страву – кутю. Її аромат миттю наповнює кімнату, а відтак, це означає, що вечерю нарешті можна розпочинати, адже кутю потрібно скуштувати в першу чергу. Святкова трапеза традиційно починається запаленням свічок і читанням молитви.

Під час вечері ми обов’язково згадуємо родичів, яких уже немає серед нас. До речі, цієї ночі посуд зі столу в жодному разі не можна прибирати, адже вночі духи померлих прилітають на гостини до хати, тож і їх теж потрібно гостинно зустріти – щедро почастувати.

Гості розходяться, а на святкову ялинку спускаються янголи. І хоч ми їх ніколи не бачимо, але відчуваємо, що вони несуть світло і добро, оберігають і надихають на добрі справи. Маленькі сніжинки втомилися кружляти.

У місячному сяйві, затамувавши подих, вони також чекають заповітної зірки. І місяць, і зорі, і ледь помітні хмарки у небі – всі в тривожному і водночас солодкому передчутті. Христос народився!

Я здійснила абзацоподіл визначивши загальну тему, і розлідивши тект на підтеми. Недоліком тексту я вважаю те,що частина про Віфлієм і історію самого свята,на мою думку, має стояти на самому початку.

7.Проаналізуйте композицію наведених текстів, ураховуючи специфіку композиційних форм в різних жанрах журналістики.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: