Вирішення спорів щодо природокористування органами державної влади та місцевого самоврядування

Земельні спори — це особливий вид правовідношення щодо розв'язання розбіжностей, пов'язаних з порушенням права власності та права користування земельною ділянкою, а також відводом або вилученням землі, що виникають між власниками землі та землекористувачами, іншими особами, органами місцевого самоврядування та державними органами, що здійснюють управління земельними ресурсами.

Відповідно до підвідомчості земельні сйори кйрїшуються: судами, органами місцевого самоврядування, органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Під вирішенням земельних спорів у широкому сенсі необхідно розуміти діяльність уповноважених органів щодо їх розв'язання.

під категорією вирішення земельного спору у вузькому сенсі слід розуміти лише ту позасудову процедуру вирішення (подолання) суперечок, що визначається положеннями ЗК.

До виключної ікомпетенції судів належать: спори, суб'єктами яких є громадяни (фізичні особи) та юридичні особи; територіальні земельні спори, суб'єктами яких є органи місцевого самоврядування відповідно сіл, селищ, міст, а також місцеві державні адміністрації.

Виключно судам підвідомчі спори між публічно-правовими утвореннями щодо розмежування територій адміністративно-територіальних одиниць. Повноваження щодо встановлення і зміни меж районів і міст належать до компетенції Верховної Ради України; меж сіл і селищ — до компетенції відповідно Верховної Ради Автономної Республіки Крим; щодо встановлення та зміни меж сіл, селищ, районів у містах до компетенції обласних рад, Київської та Севастопольської міських рад; щодо меж районів у містах з районним поділом — до компетенції міських рад.

При вирішенні питання підвідомчості земельного спору відповідному органу місцевого самоврядування необхідно враховувати принцип територіальності та предмета спору. Компетенція відповідного органу місцевого самоврядування поширюється на терито-рію відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на якій знаходиться певна територіальна громада. Тому земельні спори органи місцевого самоврядування можуть розглядати лише стосовно земельних ділянок у межах відповідних населених пунктів.

Органам місцевого самоврядування також підвідомчі спори про додержання громадянами правил добросусідства.

Згідно зі ст. 103 ЗК зміст додержання правил добросусідства полягає в обранні власником та землекористувачем таких способів використання своєї земельної ділянки, які дозволяють запобігти виникненню шкідливого впливу на сусідню земельну ділянку та в цілому використовувати свою земельну ділянку таким чином, щоб створювати власникам (користувачам) сусідніх земельних ділянок найменше незручностей, уникати неприпустимих впливів. Відповідні органи місцевого самоврядування вправі також розглядати територіальні земельні спори між публічно-правовими утвореннями: між органами самоврядування районів у містах щодо розмежування їх територій.

Сторони, які беруть участь у земельному спорі, мають певні права, визначені законом. Вони можуть знайомитися з матеріалами щодо цього спору, робити з них виписки, брати участь у розгляді земельного спору, подавати документи та інші докази, порушувати клопотання, давати усні і письмові пояснення, заперечувати проти клопотань та доказів іншої сторони, одержувати копію рішення щодо земельного спору і у разі незгоди з цим рішенням оскаржувати його. Згідно з ч. 5 ст. 158 ЗК рішення щодо земельного спору органу місцевого самоврядування та органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів не є остаточним. Кожна із сторін, яка вважає, що її право було порушено або їй було незаконно відмовлено у наданні захисту, вправі в разі незгоди з таким рішенням звернутися до суду.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: