Суть аудиту, його мета та завдання

Аудит як частина системи фінансово-економічного контро­лю в сучасному його розумінні належить до особливого роду інтелектуальної діяльності, яка передбачає дослідження всіх ланок фінансово-господарської діяльності підприємства, що перевіряється, і висловлення професійної думки аудитора про достовірність і якість складання фінансової звітності. Це до­статньо загальне визначення аудиту. Проблема полягає в тому, що і сьогодні у світі немає єдиного, визнаного всіма країнами визначення сутності аудиту. Проблема не лише в тому, що ау­дит є динамічним, постійно змінюється та удосконалюється. За схожості основних тенденцій розпитку економіки в різних країнах завжди мають місце специфічні та національні особли­вості, які визначають основні вимоги до змісту і завдань ауди­ту в кожній окремій країні.

Так, у Великій Британії, за визначенням Британського ко­мітету з аудиторської практики, аудит є “незалежним вивчен­ням бухгалтерської звітності підприємства з метою вислов­лення про неї професійної думки спеціально призначеним ау­дитором за дотримання правил, встановлених чинним зако­нодавством”.

Відповідно до Міжнародних стандартів аудиту (МСА) “ау­дит – це процес, за допомогою якого компетентний незалеж­ний працівник накопичує та оцінює свідоцтва про інформацію, що піддається кількісній оцінці і належить до специфічної гос­подарської системи, щоб визначити і висловити у своєму ви­сновку ступінь відповідності цієї інформації встановленим критеріям”. Цей термін прийнято в США, Австралії, Німеччи­ні, Франції, Іспанії та інших країнах.

Сьогодні найбільшої популярності серед зарубіжних еконо­містів набуває визначення аудиту як “процесу зменшення до прийнятного рівня інформаційного ризику для користувачів фінансової звітності”.

У Законі України “Про аудиторську діяльність” визначення аудиту таке: “Аудит – це перевірка даних бухгалтерського об­ліку та показників фінансової звітності суб'єкту господарю­вання з метою висловлювання незалежної думки аудитора щодо її достовірності в усіх істотних аспектах і відповідності вимогам законів України, Положень (стандартів) бухгалтер­ського обліку або інших правил (внутрішніх положень суб'єк­тів господарювання) згідно до вимог користувачів”.

Це визна­чення передбачає не тільки більш розширені цілі аудиторської перевірки, а й, як наслідок, орієнтацію аудиторів на проведен­ня підтверджувального аудиту. Проте воно не враховує особли­востей аудиту, пов’язаних з виокремленням у системі обліку управлінського та фінансового обліку. Саме це передбачає по­діл аудиту на фінансовий і управлінський (операційний), при­йняті в усьому світі. Проте це стає зрозумілим, якщо врахува­ти, що Закон прийнято у 1993 р. до введення національних По­ложень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Відмінність у тлумаченнях аудиту визначається різними підходами (зумовленими як специфікою розпитку окремих країн, так очікуваннями користувачів інформації фінансової звітності) до того, що вважається об'єктами, метою і завдання­ми аудиту. Аудит у його сьогоднішній практиці настільки різ­номанітний, що просто неможливо дати повне і водночас ко­ротке його визначення.

Суспільна потреба в послугах аудиторів як посередників, що встановлюють достовірність фінансової звітності підприєм­ства, зумовлена багатьма обставинами:

- необхідність спеціальних знань для перевірки інформації, яка міститься у фінансовій звітності;

- недостатній доступ у користувачів до документації підприємства для оцінки достовірності його фінансової звітності;

- можливість свідомого спотворення даних фінансової звітності адміністрацією підприємства;

- залежність наслідків прийняття управлінських рішень від сумлінності управлінської ланки того або іншого підприємства, на фінансову звітність якого слід покладатися під час прийняття такого рішення.

Саме це ро­бить необхідними послуги аудиторів як фахівців., що мають необхідні підготовку, кваліфікацію та досвід для перевірки фі­нансової звітності. Є й ще одна обставина. Аудиторська діяль­ність – підприємницька діяльність зі здійснення незалежних позавідомчих перевірок фінансової звітності. Отже, їй власти­ві (крім власне аудиторських) всі ризики підприємницької діяльності, аудитори також несуть відповідальність перед ко­ристувачами за неякісно виконану роботу. Це означає, що ко­ристувач аудиторської інформації має нагоду (за достатніх на те обставин) частину своєї відповідальності за неправильно прийняте управлінське рішення, що ґрунтується на аудитор­ському висновку, перекласти на аудиторську фірму і отримати певне відшкодування своїх матеріальних втрат.

В умовах ринку підприємства, банки, інвестиційні і страхо­ві компанії вступають у різні договірні та партнерські взаємо­відносини (відносини з використання майна, грошових коштів, інших оборотних і необоротних активів, нематеріальних акти­вів), які не можуть будуватися тільки на довірі до чесності й сумлінності партнера. Необхідна впевненість у стійкості фі­нансового становища підприємства, його платоспроможності, а таку інформацію можна отримати тільки шляхом аналізу його фінансової звітності. Втім такий аналіз і підтвердження достовірності звітності можуть зробити професійні аудитори.

Розмежування функцій володіння і управління приводить до того, що у власників (акціонерів) підприємств має бути упев­неність у сумлінності роботи найманого персоналу, відсутності зловживань, повному відображенні доходів і витрат та пра­вильності формування фінансового результату. Таку впевне­ність також може дати незалежна і компетентна аудиторська перевірка.

Керівництво великих акціонерних товариств, корпорацій не в змозі ефективно контролювати діяльність підвідомчих підприємств, менеджерів. З цією метою створюється система внутрішніх аудиторів. В умовах жорсткої конкуренції вну­трішні аудитори забезпечують адекватність управління і полі­тики підприємства на всіх його рівнях, високу конкуренто­спроможність і прибутковість, достовірність і точність обліку, а також полегшують проведення зовнішнього аудиту.

У багатьох випадках головною метою аудиту є перевірка фі­нансового стану підприємства, підтвердження достовірності показників звітності й інших показників відповідно до вимог законодавства. У процесі такого аудиту аудитори мають керу­ватися положеннями законів України "Про цінні папери і фон­дову біржу", "Про банкрутство", іншими актами, а також про­цедурами і правилами, встановленими для персоналу підпри­ємства адміністрацією або вищестоящим керівництвом.

Відповідно до викладеного, можна визначити загальні цілі і завдання, що вирішуються аудиторами під час здійснення різ­них видів аудиту:

1) контроль за дотриманням законодавства, нормативних і інструктивних документів, які регулюють правила ведення бухгалтерського обліку і складання звітності, а також принци­пів оцінки активів, зобов'язань і власного капіталу;

2) аналіз установчих документів, юридичних взаємовідно­син і зобов'язань замовника;

3) достовірність даних балансу:

4) повнота відображення в балансі майна замовника, пра­вильність його оцінки;

5) відповідність даних синтетичного й аналітичного обліку про залишки матеріальних активів, правильність їх оцінки;

6) достовірність даних про наявність необоротних і немате­ріальних активів, їх належність підприємству і правильність оцінки;

7) повнота і правильність оцінки в балансі дебіторської та
кредиторської заборгованості;

8) достовірність даних звіту про фінансові результати;

9) правильність, повнота і точність відображення в обліку та звітності витрат і доходів підприємства;

10) дотримання принципів формування доходів та витрат в обліку і звітності підприємства;

11) точність визначення фінансового результату роботи під­приємства;

12) достовірність даних про чистий прибуток підприємства,
його розподіл і використання.

Користувачі інформації аудиторського висновку цікавлять­ся також питаннями фінансового стану підприємства, як за минулий звітний період, так і прогнозів на майбутнє. Тому ау­дитор має провести аналіз фінансової стійкості і платоспроможності підприємства, що перевіряється.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: