ОБ'ЄМНО-ПРОСТОРОВА СТРУКТУРА

Об'єм і простір. Тектоніка дає подання про характер роботи конструкції й матеріалу, певним чином виражених у конкретній формі. Другий не менш важливою категорією композиції є об'ємно-просторова структура виробу. Будь-яка форма так чи інакше взаємодіє із простором, те просто і ясно, те складно або навіть дуже складно. Виходить, як би не була б побудована форма, можна з повним правом говорити про дві основні компоненти її структури — об'ємі й просторі. Звичайно, саме поняття «об'ємно-просторова структура» тільки умовно застосовна до всякої форми. Гладко обкачаний морем камінь - це форма, але просторово, строго говорячи, не структура; бджолині найбільше характерний приклад закономірно побудованої об'ємно-просторової структури, а в прозорій сітці, витканої павуком, матеріалу вже так мало, що про об'ємно-просторову структуру знов-таки можна говорити лише умовно. По ознаці об'ємно-просторової будови промислові вироби можна умовно підрозділити на три більші групи:

відносно просто організовані моноблочні структури зі схованим механізмом, розміщеним у корпусі;

с відкритими технічними структурами діючих механізмів або несучих конструкцій.

об'ємно-просторові структури, що сполучають у собі елементи першої й другої груп.

6. Виконати схему канону побудови фігури людини (вільна стійка)

7. Основні термінидисципліни теорія дизайну, їх означення

Теоретичною базою сучасного дизайну є технічна естетика – наукова дисципліна, яка комплексно вивчає соціальні, естетичні, функціональні, ергономічні і технічні аспекти формування пред­метно-просторового середовища,складає науково-методичні основи дизайну, досліджує проблеми створення гармонійного предметного середовища.

Виникнення дизайну пов'язано з розвитком промисловості наприкінці XIX ст., коли вузька спеціалізація виробництва призвела до руйнування універсальності творчих сил людини та, як наслідок, до втрати естетичної цінності предметів, які вироблялися промисловим способом.

Художнє проектування – новий метод проектування виробів промислового виробництва, впровадження якого повинне забезпечувати високу якість продукції.

Основною метою художнього конструювання є активне вдосконалювання навколишнього середовища, естетизація матеріальної сфери праці і побуту людини.

Те́хніка (від грец. techne — мистецтво, майстерність) — сукупність засобів, створених людством для обслуговування своїх потреб виробничого і невиробничого характеру. У техніці матеріалізовані знання і виробничий досвід, накопичені людством у процесі розвитку суспільного виробництва.

8. Дати визначення поняттю «тектоніка» та навести приклади різних тектонічних систем.

Тектоніка - це видиме відображення у формі виробів істоти його конструкції та організації в ньому матеріалу. Тектоніка дає уявлення про характер роботи конструкції і матеріалу, певним чином виражених в конкретній формі Це специфічний засіб художньої виразності, органічно пов'язане з конструктивною об'ємно-просторової структурою виробів.

Саме в тектоніці виражається зв'язок форми і змісту виробу. Взаємозумовленість конструкції і форми, виражена в конкретному матеріалі, - зумовлює композицію виробу і, звичайно, роботу над нею, починаючи від композиційного прийому і закінчуючи використанням засобів композиції аж до виявлення характеру форми і її нюансів.

Закономірності тектоніки відображають логіку роботи конструкції і матеріалу, спираються на закони механіки, опору матеріалів, теорії пружності та ін.. Саме в силу значущості тектоніки вона і виступає як основна, найважливіша категорія композиції. Є одна важлива умова для досягнення справжньої тектонічності інженерного об'єкта: конструкційні матеріали повинні бути використані оптимально з точки зору роботи системи. Якщо потенційні конструктивні можливості даного матеріалу не відповідають, то порушень тектоніки не уникнути.

9. Виконати схему канону побудови фігури людини (у три чверті оберти).

(не упевнена, що це воно)

Профіль Три чверті Фаз(голова)

10. Обґрунтувати закономірності створення матеріально-технічного середовища, що оточує людину.

11. Дати визначення поняттю «об’ємно-просторова структура».

Об’ємно-просторова композиція – це свого роду спроба людини упорядкувати навколишній простір ніяким певним чином. Даний термін часто зустрічається в архітектурі, живопису, будівництві, ландшафтному дизайні.

Ми живемо в тривимірному просторі, тому у будь-якого об’єкта або споруди вимірюється його довжина, висота і ширина. Саме тривимірністю і відрізняється всяка об’ємно просторова композиція, це – її головна властивість. Тому, наприклад, при роботі над проектом будівлі, в якості основної композиційної завдання слід визначити його об’ємність, використовуючи різні точки спостереження.

12. Обґрунтувати різницю побудови жіночої та чоловічої фігури (на прикладі схеми).

Пропорційність фігури людини залежить не тільки від правильно вибраних пропорцій одягу, а й від зачіски, величини головного убору, висоти каблука взуття тощо. Усе це повинен враховувати художник під час розробки моделей одягу.

В порівнянні зображення чоловічої і жіночої фігури, можна переконатися, що жіноче тіло за своїми пропорціям відрізняється від чоловічого. Жіноча фігура характеризується меншим зростом, більш короткими верхніми і нижніми кінцівками, широким тазом, тонкою талією і вузькими плечима. Таким чином, відношення частин жіночої і чоловічої фігури підпорядковується різним канонам.

Серед дорослих чоловіків та жінок розрізняють людей з відносно коротким тулубом і довгими кінцівками (доліхоморфний тип пропорції) і людей з відносно довгим тулубом і короткими кінцівками (брахіморфний тип пропорції); людей середнього типу, які займають проміжний, середній варіант між брахіморфним і доліхоморфним типами (мезоморфний тип пропорції). Пропорції тіла жінки відрізняються від пропорції тіла чоловіка відносно широкими стегнами і вузькими плечима.

Будова тіла - це індивідуальні особливості фігури людини, пов'язані зі ступенем розвитку м'язів і жирових відкладень.

У чоловіків розрізняють таку будову тіла: грудний тип, мускульний тип, брюшний тип.

У жінок менше розвинуті м'язи і більш нерівномірно розподілені жирові відкладення. Жіноча будова тіла поділяється на рівномірний і нерівномірний розподіл жирових відкладень по всьому тілі.

13. Назвати види перспективних зображень та призначення кожного з них.

Основні види перспективних зображень. До них відносяться каркасні (дротові), контурні та напівтіньові зображення. Каркасні машинні перспективні зображення складаються з сукупності ліній графічної моделі відтворюваного об'єкту, включаючи і невидимі з даної точки зору. Об’ємність зображеного простору заснована на перспективному ефекті, що створює ілюзію глибини зображення. Недоліком дротових зображень є прозорість об'єктів, так як відтворюються всі лінії всіх зображених об'єктів. Реалізація цього виду перспективних зображень вимагає найменших витрат машинних ресурсів. Відтворюються дротові зображення на графопобудовачах і, в основному, на векторних графічних дисплеях. Найбільше розповсюдження вони отримали в інтерактивних графічних системах на базі векторних дисплеїв.

Контурні зображення з усуненими невидимими лініями складаються з видимих з даної точки зору ліній графічних моделей відтворюваних об'єктів. На них не зображені лінії або відрізки ліній об'єктів. Контурні перспективні зображення в основному одержують на векторних дисплеях для оцінки проміжних результатів проектування або на графопобудовачах для фіксування варіантів проектних рішень.

Напівтіньові перспективні зображення характеризуються відтворенням тільки видимих поверхонь з градацією їхньої яскравості.Напівтіньові перспективні зображення характеризуються високою реалістичністю і відображаються пристроями в яких є можливість управляти інтенсивністю відображення відтворюваного масиву точок.

14. Взаємозв’язок тектоніки та об’ємно-просторової структури.

Тектонікою називають зриме відбиття у формі роботи конструкції й організації матеріалу.

У світі реальних об'єктів архітектор, конструктор, дизайнер завжди стикаються з проблемою виявлення взаємин тектоніки і об'ємно-просторової структури - просторового вираження роботи конкретних матеріалів і конструкцій. Адже тільки реальний матеріал (метал, пластмаса, дерево, бетон і т. п.), так само як і його конструктивна організація дають з усією повнотою відчути тектоніку форми. Отже, відносини матеріал-простір несуть в собі тектонічні характеристики, а відносини обсяг-простір дають уявлення про характер об'ємно-просторової структури.

Нерідко зв'язок цих двох начал випускають з уваги, не осмислюють в ході конструювання та роботи над формою. Надмірні, взяті на око і з солідним запасом міцності перерізу елементів конструкції, особливо відкритих структур різного роду промислових установок, різко знижують естетичний рівень цих виробів. Конструкція повинна працювати. Слабо завантажена, вона втрачає своє тектонічна звучання, а отже, і свою естетичну виразність.

Інженерне досконалість конструкції - найважливіша передумова і тектонічного досконалості об'єкта, і високого ступеня організації об'ємно-просторової структури.

Тектоніка і об'ємно-просторова структура є дійсно найважливішими, визначальними композицію началами. Ці категорії пов'язані з глибинними технічними основами будь-якого виробу - досягти високого рівня композиції неможливо, не вникнувши в суть конструкції.

Однак не слід трактувати тектоніку спрощено, вважаючи, що технічна структура повинна сама собою проступати на тілі виробу. Сьогодні, коли так гостро стоїть питання про економію металу, здавалося б, суто теоретична проблема взаємозв'язку тектоніки і ОПС обертається своєї практичною стороною. В органічності зв'язків між цими найважливішими категоріями композиції в кінцевому рахунку виявляється інтегральний характер раціональності всієї конструкції машини. Кращі дизайнерські рішення свідчать про те, що тут діє наступне правило: чим меншою кількістю металу вдається забезпечити роботу конкретної конструкції, тим більше підстав вважати її та естетично досконалою. У цій формулі знаходить вираз і органічний зв'язок тектоніки з об'ємно-просторовою структурою.

15. Виконати схему канону зображення голови (фас)

Форма голови нагадує форму яйця, верхня частина якого формується склепінням черепа, а нижня - щелепою. У фас голова симетрична, і ця лінія симетрії представляє собою першу опору для художника. Якщо ми проведемо вертикальну лінію, розділяє обличчя на дві частини, ми отримаємо вісь симетрії, яка дозволяє дотримати пропорції при зображенні рис обличчя. У відповідності з каноном зображення голови людини, її розмір дорівнює трьом з половиною відрізом, рівним висоті чола. Перша лінія відзначає розташування волосся, друга - очей, третя - носа й підборіддя.

16. Охарактеризувати особливості побудови зображення з використанням перспективних закономірностей.

В основі побудови малюнку лежить лінійна, тонова та аксонометрична перспектива.

Пряма лінійна перспектива – це спосіб зображення просторових фігур на площині за допомогою центричного проектування. Центр ліній, що перспективно скорочуються, розміщений в глибині листка на лінії горизонту, яка знаходиться на рівні очей художника. Вона може бути низькою або високою в залежності від вибраної точки спостереження. Зображені на площині фігури розміщуються так, що крайні від них лінії, віддаляючись, знаходяться в точці перетину. Пряма лінійна перспектива дозволяє передавати глибину простору зображення, надавати його частинам правильні пропорційні співвідношення, виразити ракурсне скорочення предметів в залежності від специфіки їх зорового сприйняття.

За допомогою лише лінії можна зобразити предмет у просторі – вихідний найближчий об’єм виділяється більш чіткою лінією, а по мірі віддалення об’ємів стають світлішими і м’якшими.

Віддалення предметів, зменшення їх розмірів, характер ракурсного скорочення, а також перетин в композиційному та перспективному центрі основних вертикалей, горизонталей та вертикалей – все це повинно відповідати законам прямої перспективи.

Тонова перспектива створює простір за допомогою тону: найближча форма виділяється за допомогою контрасту і найбільш щільного тону, а кожна наступна віддалена – світліша за попередню.

Оптико-геометричні моделі прямої лінійної перспективи створюють глибокий динамічний простір, в якому і розміщується зображуваний предмет. Лінійна перспектива дозволяє передавати на площині об’ємні форми предметів у будь-якому ракурсі чи перспективному скороченні.

Лінійно-конструктивна побудова повертає художника до його «вміння бачити» предмети наскрізь.

Потрібно пам’ятати, що малюнок не повинен виглядати як креслення, його виконання лише підкорюється основним закономірностям перспективної побудови, а значну роль відіграють «натурне бачення» та мистецтво художнього розпізнавання.

17. Обґрунтувати різницю у висоті елементів зображення у перспективі.

18. Виконати схему канону зображення голови (у три чверті оберта).

19. Охарактеризувати центральну фронтальну перспективу як вид зображення.

20. Обґрунтувати умови вибору висоти розташування лінії горизонту.

21. Виконати схему канону зображення голови (у профіль).

22. Охарактеризувати зміну вигляду зображення в залежності від розташування точки спостереження.

Отримати уявлення про просторовості навколишнього світу людині дозволяють ряд явищ: геометрична і повітряна перспектива, тіні і відблиски на поверхнях об'єктів, відносні розміри об'єктів. Образотворчі прийоми, що моделюють ці явища, використовуються художниками з давніх пір для передачі об'ємності тривимірних предметів, намальованих на площині.

Ще один фактор, який дозволяє нам судити про розташування об'єктів у просторі - це їх відносне переміщення при зміні точки спостереження (ближні об'єкти переміщаються на тлі далеких). Ця обставина допомагає оцінити віддаленість об'єктів при перегляді кіно або спостереженні пейзажу з вікна поїзда. Людина, спираючись на свій життєвий досвід, інтерпретує перелічені явища, як свідоцтва тривимірності простору при спостереженні реальних об'єктів і при перегляді малюнків, фотографій або кіно. Причому, ефект не залежить від того, одним оком ми дивимося або двома.

При спостереженні об'єктів реального світу грає роль ще один механізм людського зору, званий акомодацією. Мозок людини оцінює величину зусиль, докладених для фокусування очі, і це дозволяє отримати додаткові відомості про розташування об'єктів у просторі.

23. Яким чином виконується побудова кінцівок людини у зображенні вільної постави.

Для характеристики зовнішньої пластичної форми руки і кисті необхідно знати ряд характерних анатомічних точок видимої частини кісток і м'язів. Застосування принципу вузлових пунктів та основних анатомічних точок.

1 - я стадія. Нанесення крайніх точок розміщення малюнка на аркуші паперу і точки центрального променя зору всієї композиції. Проведення лінії пястопальцевих суглобів і лінії зап'ястного суглоба. Позначка основи великого пальця.

2 - я стадія. Нанесення точок закінчень пальців і закінчень ліктьової та променевої кісток. Проведення напрямних ліній і передпліччя долоні і всіх пальців. Позначка точками суглобів пальців, а лініями - напрямів кожної фаланги. Зображення легкими лініями загальної форми кисті.

3-тя стадія. Аналіз зроблених у другій стадії позначок з метою уточнення пропорцій, руху та перспективного побудови кисті руки. Виправлення допущених помилок і промальовування форми кисті і її частин правильними і сильнішими лініями.

4 - я стадія. Побудова ліній власних тіней з урахуванням розрізів форм кисті і її частин, позначка напрямку променя світла. Нанесення власних і падаючих тіней.

5 - я стадія. Тонально закінчений малюнок кисті руки.

Послідовність виконання малюнка стопи ноги.

1 - я стадія. Нанесення крайніх точок розміщення малюнка і точки центрального променя зору всієї композиції. Проведення лінії плюснопальцевих суглобів, ліній підстави п'яти і верхньої частини склепіння стопи. Позначка п'яти великого пальця і п'яти мізинця.

2 - я стадія. Зображення точок закінчення пальців і точок виступів кісточок. Проведення напрямних ліній гомілки, склепіння стопи і всіх пальців.

Нанесення суглобів пальців і напрямків кожної з фаланги. Зображення легкими лініями загальної форми стопи.

3-тя стадія. Аналіз та уточнення зроблених у другій стадії позначок. Промальовування форми всієї стопи і її частин сильнішими лініями.

4 - я стадія. Побудова ліній власних і падаючих тіней, з урахуванням розрізів форм стопи і її частин і напрямку променя світла. Нанесення власних і падаючих тіней.

5 - я стадія. Тонально закінчений малюнок стопи ноги людини, узгодження елементів світлотіні з умовами освітлення і кривизною перерізів кисті руки.

24. Описати послідовність поділу фігури людини по вертикалі.

Щоб знайти основні пропорції, необхідно намітити місце лонного з’єднання, це поділить фігуру приблизно навпіл. За масштабну одиницю для визначення пропорцій зазвичай береться якась частина тіла, найчастіше голова. Можна скористатись античним каноном або каноном Мікеланджело. За ним вся фігура ділиться на 8 частин, кожна з яких приблизно дорівнює величині голови: 1 – голова, 2 - від підборіддя до ліній сосків, 3 – від сосків до пупка, 4 – від пупка до лонного горбка, 5 – від рівня лонного горбка до середини стегна, 6 – від середини стегна до нижньої частини коліна, 7 – від нижньої частини коліна до нижньої частини литки, 8 – від нижньої частини литки до підошви. Знайшовши загальні пропорції всієї фігури, починаємо шукати пропорції її окремих частин.

Можливість побачити пропорції та відчути зв’язок форм дають (сьомий шийний хребець - ззаду). Від яремної ямки ми проводимо вертикаль на площину, на якій знаходиться фігура. Так ми визначаємо центр ваги моделі, тобто знаходимо лінію центра ваги. Ця лінія проходить від яремної ямки (вигляд спереду) чи сьомого шийного хребця (вигляд ззаду) через центр ваги і торкається стопи опорної ноги (якщо модель спирається на ногу) чи приходиться на центр між стопами (якщо фігура спирається на обидві ноги).

Орієнтуючись на лінію центра ваги, намічаємо за допомогою основних точок положення плечового і тазового поясів. Пропорції тазу та гомілок знаходимо, відмічаючи великі вертела стегнових кісток, надколінні чашки, внутрішню і зовнішню кісточки (виступи), п’яткову кістку, кінці пальців. Пропорції рук встановлюються відміткою голівко плечових кісток, ліктя, нижніх голівок променевої і ліктевої кісток. В кисті руки опорними точками є виступаючі кісточки суглобів та кінчики пальців.

Треба працювати над рисунками обох рук одночасно, з’ясовуючи співвідношення їх загальних пропорцій і напрям руху кожної руки. Основні напрями плеча, передпліччя і кисті руки з фалангами утворюють кути навіть у тому разі, коли рука витягнута.

Найпростішою для виконання є фігура людини у фас на основі пропорційної схеми.

Провести вертикальну лінію і відкласти на ній відрізок, що відповідає висоті зображеної на рисунку фігури. Поділити цей відрізок навпіл, точка поділу відповідає лонному зрощенню тазових кісток. Нижню половину відрізка поділити теж навпіл, визначаючи таким чином нижній край ко-лінної чашечки. Верхню половину поділити на чотири рівні частини. Верхня частина – висота голови (складає 1/8 висоти фігури, модуль (М). Наступні дві поділки визначають лінію грудей і талії.

Щоб побудувати лінію плечей потрібно відкласти вниз від верхньої точки відрізок, що дорівнює приблизно 1/3 висоти голови (1/3М). Точка, яку отримали – місце яремної виїмки. Через перераховані точки поділу провести лінію плечей, грудей, талії, стегон, колін, опори ступні ніг (остання буде горизонтальною, оскільки розглядається варіант з опорою на обидві ноги).

На лінії плечей по обидві сторони від осі відкласти відрізки, що рівні висоті голови (у жіночої фігури плечі вужчі). Поділивши кожен з цих відрізків навпіл, знаходимо ширину талії. Ши-рина шиї дорівнює 1/4 висоти голови (1/4М). Ширина стегон дорівнює ширині грудей. Всі отримані відрізки з’єднати так, як показано на рис. 4.3, а.

Щоб фігура здавалась стрункішою, можна рисунок по висоті збільшити, збільшивши довжину шиї і ніг і не змінюючи пропорції інших частин фігури (рис. 4.3, г).

Намалювати форму голови, вписати (узагальнено) в схему торс у вигляді манекена і відмі-тити конструктивні точки, які в подальшому будуть контролювати побудову малюнків моделей одягу.

Намітити напрямок ніг і рук. Від лінії стегон прямими лініями намітити розташування ніг; закінчити лінії ніг на нижній межі фігури. Схематично позначити ступні ніг. Руки зображуються трьома відрізками, що відповідають трьом осям рук.

Основні пропорції рук: опущена рука доходить до середини стегна, лікоть знаходиться на рівні талії. Якщо рука зігнута в лікті та відведена в сторону, то, звичайно, вершина кута згину руки буде знаходитись вище лінії талії.

25. Описати послідовність виконання поділу схеми фігури людини по ширині.

26. Описати прийоми знаходження ліктьових та колінних точок у зображення фігури у вільній поставі.

27. Дати загальну характеристику видів дизайну

На сучасному етапі в нашій країні існує чимало дизайнерських агентств, контор, спілок та окремих дизайнерів, які працюють в найрізноманітніших напрямах та галузях дизайну. До основних видів дизайну відносять: графічний, промисловий, ландшафтний та багато інших. Розглянемо коротко їх.

Графічний дизайн - проектування знаків, логотипів, символів, що включає в себе послуги дизайнерів, якістворюють дизайн поліграфічної продукції, послуги арт- дизайну та стайлінг- дизайну, які приділяють особливу увагу вираженості потрібних предметів. Це комбінація змісту і форми, унікального вираження і реалізації даних.

Промисловий дизайн – художньо-конструкторське проєктування вигляду об’єктів, які є промисловим товаром, практика аналізу, створення і розробки продукції для масового виробництва. Ціль промислового дизайну - створити форми, успіх яких гарантований до того, як були зроблені великі капіталовкладення, щоб така продукція вироблялася за ціною, що дозволяє її добре продавати й одержувати розумні прибутки.

Промисловий дизайн є використання комбінації прикладного мистецтва і прикладної науки для поліпшення естетики, ергономіки, архітектури, функціональності і зручності використання продукту. Дизайн також може бути застосований для поліпшення конкурентоспроможності продукту та виробництва. Роль промислового дизайнера - у створенні і виконанні проектних рішень з проблем форми, зручності використання, фізичної ергономіки, маркетингу, розвитку бренду і продажів.

Цей вид дизайну є процесом проектування промислових об'єктів, який охоплює дуже широке коло об'єктів: від дрібниць для дому аж до наукомістких, високотехнологічних виробів. Дизайн комп'ютерної техніки, засобів зв'язку, транспортний дизайн є найбільш відомими видами промислового дизайну. Його об'єктами є: побутова техніка, взуття, одяг, автомобілі, механізми, знаряддя праці, і аксесуари.

Ландшафтний дизайн – це художньо-конструкторське рішення оформлення, створення штучного середовища для життєдіяльності людини шляхом використання штучних та природних елементів ландшафту та флори. Ландшафтний дизайн - дизайн навколишнього середовища, зелених насаджень, компоновка створеного людиною з природнім, озеленення садових ділянок, благоустрій території, організація насаджень, застосування невеликих архітектурних об'єктів.

Дизайн оточуючого середовища – це художньо-конструкторська діяльність по створенню функціонального та гармонійного простору шляхом оформлення вигляду та взаєморозташування елементів декору приміщення ззовні та з середини. Дизайн середовища - дизайн архітектурного середовища. Послуги дизайнерів, що проектують художні свята, заходи, обряди, виставки. Послуги програмного дизайну, що організує масштабні об'єкти з обліком практичних і художніх задач.

Дизайн одягу та взуття – це художньо-конструкторське рішення проектування вигляду, фасону, співвідношення аксесуарів, елементів одягу та взуття.

Дизайн іміджу людини – це художньо – конструкторське рішення проектування вигляду, стилю, оформлення зовнішності людини.

Фітодизайн – це художньо-конструкторське рішення компонування та розробка схем розташування об’єктів флори, дизайн із застосуванням, в основному природних елементів, квітів і рослин.
Стайлінг "дизайн" - художня адаптація вже готової форми (інтер'єр-екстер'єр) або поліпшення технічної частини об'єкта.
Публіш-арт - так називають народний (міський) дизайн. Процвітає на заході.
Нон-дизайн - організовує процеси виробництва, обслуговування, збуту, навчання.
Web-дизайн - проектування інтерактивних web проектів, оригінальної структури Web сайту, із застосуванням технічних та кольорових рішень, які можуть забезпечити зручність використання і естетичне сприйняття сайту.
Сайнс-дизайн - науковий дизайн.
Рекламний дизайн - скоріше комерційне ремесло, засноване більше на досягненні прибутку, чим на мистецтві.

Футуро-дизайн - історичний дизайн і прогностичний дизайн майбутнього.
Кустарний дизайн - скоріше ремесло, засноване більше на особистому досвіді і смаку, чим на утворенні.
Кітч - примітивний, тупий (кухонний) "дизайн", у даний час визначення носить відтінок зневаги і презирства. Цей стиль широко використовується в сучасній рекламі, орієнтованої на широкого (народного) споживача. Слово з'явилося в 1860-1870-і роки в Німеччині (Мюнхені) і означало переробку старих меблів, відновлення з відтінком обману: продавати старе як нове. Друга ймовірна складового значення - англійське слово sketch ("начерк").
Арт-дизайн - дизайн штучний, концептуальний, елітний.
Психо-дизайн - це наука адаптації інтер'єрів, архітектурних і ландшафтних форм під конкретну людину, його психологічні особливості і потреби. Інтер'єр здатний стимулювати і руйнувати, набудовувати на успіх, спокій або активність, знімати або збільшувати внутрішні проблеми людини, родини, колективу; активізувати творчий процес, впливати на продажі. Створити індивідуальну дизайн-модель "під людину" можна тільки на основі об'єктивної, науково обґрунтованої інформації і методики, що поєднує принципи дизайну і психології.
Інформаційний дизайн (Медіа-дизайн) - це певний вид художньо-технічного оформлення та відображення інформації, з урахуванням психологічних моментів сприйняття інформації, функціональних особливостей відображення інформації, естетики візуального відображення інформації та багатьох інших факторів.
Нано дизайн – став символом молекулярної епохи нано-технологій, генетики, електроніки, штучно створених дуже маленьких величин, які через окуляр дуже потужного електронного мікроскопа потрапляють на сітківку людського ока.
Фото-дизайн - це вид дизайну в якому, в основному, застосовуються елементи природи: квіти і рослини.
Футуристичний дизайн - прогнозований дизайн майбутнього.

28. Навести приклади об’єктів зовнішній вигляд яких проектується за принципами побудови фронтальної композиції.

29. Вказати об’єкти проектування, функції та споріднені види мистецтв для середовищного дизайну.

30. Навести приклад об’єктів, що створюються за принципами побудови об’ємної композиції.

До об'ємної композиції можна віднести твори мистецтва, що мають три виміри (довжину, ширину і висоту), тобто параметри, які характеризують об'єм взагалі. Це скульптура, дрібна пластика, малі архітектурні форми, роботи декоративно-прикладного характеру, різні утилітарні об'єми (посуд, меблі, транспортні засоби, одяг — загалом, все те, що включає в себе дизайн). Навіть в цьому простому перерахуванні відчувається, яке широке застосування може мати об'ємна композиція у нашому житті для створення функціональних предметів, що забезпечують життєдіяльність людини.

Протягом століть існування об'ємної композиції змінювались художні і пластичні принципи. Віддаючи перевагу тим чи іншим стилям, велися пошуки нових матерітеріалів і способів їх виготовлення, але закони гармонії і краси залишалися незмінними. Засоби гармонії, за допомогою яких художники досягали найкращих результатів, і понині залишилися тими ж.

Об'ємну композицію можна розділити на два типи: симетричну і асиметричну. Найпоширеніша — симетрична об'ємна композиція, що має вертикальну вісь. Всі чотири (або більше) сторони щодо неї однакові. Такий симетричний об'єм в основному організує навколо себе і однаковий простір, тому що він орієнтований на однакове сприйняття з усіх сторін. Характерним прикладом таких композицій можна назвати дорожні орієнтири, верстові або знакові стовпи, міські ліхтарі минулих століть, зразки садово-паркової архітектури (наприклад, ротонди). Але й дрібніші предмети можна віднести до категорії симетричних об'ємних композицій. Скажімо, горщик, виконаний на гончарному крузі.

Симетричність об'ємної композиції надає їй врівноваженість, що є дуже важливим для створення утилітарних предметів, а також статичність, за допомогою якої можна організувати акцент об'єму в «рухомому» просторі. Асиметрична об'ємна композиція має широкі можливості для вирішення неповторних пластичних завдань і складного руху мас. За допомогою асиметричної об'ємної композиції можна зрозуміти художній образ, створений автором, простежити виражену їм пластичну тему тільки рухаючись навколо неї. Асиметрія дозволяє більш ємко висловити образ, передавши всю його багатогранність. Саме асиметричну об'ємну композицію легше розвинути, вкласти в відповідний простір. Або простір підпорядкувати їй.

31. Вказати об’єкти проектування, функції та споріднені види мистецтв для промислового (індустріального) дизайну.

. Промислове мистецтво, дизайн, технічна естетика і художнє конструювання – назви, які виникли порівняно недавно
Вчені остаточно дали таке визначення:
Промислове мистецтво є специфічною формою людської діяльності, мета якої полягає в естетичній організації предметного середовища, що оточує людину, в естетичному перетворенні знарядь праці і речей, якими користується людина і які органічно входять в її життя.
Поряд з терміном промислове мистецтво досить поширеним є англійський термін дизайн (від англ. design – задум, проект) – творча діяльність, метою якої є формування гармонійного предметного середовища, що найповніше задовільняє матеріальні і духовні потреби людини. Ця мета досягається визначенням формальних якостей предметів, які створюються засобами індустріального виробництва. До цих якостей належать не тільки зовнішній вид предметів, але й, головним чином, структурні зв’язки, які надіють предметному середовищу необхідну функціональну і композиційну єдність, що сприяє ефективності виробництва і підвищенню якості продукції.
Як видно з наведеного вище, терміни промислове мистецтво і дизайн в певній мірі є рівнозначними і повноправними.
Як наука вона вивчає сферу естетичного, тобто галузь художньої діяльності людей. Як особлива дисципліна сформувалася у ХVІІІ ст. Термін “естетика” ввів А.Баумгартен для визначення “науки про чуттєве знання, що доповнює логіку”.
Технічна естетика вивчає соціально-культурні, технічні та естетичні проблеми формування гармонійного предметного середовища, яке створюється засобами промислового виробництва.
Технічна естетика – теорія дизайну.
Художнє конструювання – новий творчий метод проектування виробів промислового виробництва, втілення якого повинно забезпечити високу якість продукції

Між дизайном та іншими видами мистецтва, наукою і технікою існує найбезпосередніший зв’язок. Архітектура, дизайн і прикладне мистецтво стоять ближче інших мистецтв до сфери матеріального виробництва. Вони перетворюють багато матеріальних виробів, необхідних людині в її повсякденному житті, на вироби, що володіють не тільки утилітарними якостями, але й художньою цінністю і здатністю емоційного впливу на людину.
Об’єкти архітектури і дизайну функціонально, конструктивно і композиційно взаємопов’язані. Цей зв’язок двосторонній, оскільки архітектурні будівлі різного призначення не можуть функціонувати без технологічного обладнання, меблів, як і останні у більшості випадків безкорисні без відповідних приміщень. Разом з тим архітектура і дизайн суттєво відрізняються строками служби своїх об’єктів, різними функціональними процесами. Їх взаємодія знаходиться в різних структурних умовах предметного середовища.
Існує декілька поглядів на визначення сутності і сфери застосування дизайну. Так, з точки зору художників, дизайн належить до сфери мистецтва, з точки зору архітекторів – до сфери архітектурно-художньої діяльності, з точки зору інженерів – до сфери техніки.
Незважаючи на принципові розбіжності названих сфер діяльності, кінцева мета у них одна – підняти культуру матеріально-предметного середовища, що оточує людину, на найвищий науково-технічний і художньо-естетичний рівень шляхом синтезу науки, техніки і мистецтва. В цій творчості необхідно максимально використовувати технічний прогрес, закономірності розвитку природи і композиційні основи, створені на протязі тисячоліть в галузі архітектури і техніки.
Технічна естетика – це теорія дизайну, тобто художнього конструювання промислових виробів.
Мета дизайну – підняти культуру матеріально-предметного середовища, що оточує людину, на найвищий науково-технічний і художньо естетичний рівень шляхом синтезу науки, техніки і мистецтва

32. Навести приклад об’єктів, що створюються за допомогою глибинно-просторової композиції.

Глибинно-просторова композиція - це композиція, що виконується з передаванням глибини простору.

Глибинно-просторова композиція використовується при створенні з різних матеріальних предметів (скульптур, меблів, стендів) обладнаного й оформленого інтер'єру, екстер'єру чи іншо­го відкритого простору (виставочного залу, сцени театру, жилої кімнати, архітектурного ансамблю)

. Зокрема, до них відносимо рішення з П-подібними планами, в яких простір розгорнуто у бік вулиці, що представлено будинком водолікарні у Миргороді або житловим будинком на вул. Артема в Харкові (архіт. В. А. Естрович). У першому випадку створено розлогу композицію завдяки одноповерховим флігелям, над якими гармонічно панує більш імпозантна середня частина, увінчана фронтоном і баштою зі шпилем. У другому випадку простір є досить затиснутим чотириповерховими флігелями і височенькою середньою частиною, яка завершується невеликою башточкою на даху. Загалом простір тут є менш досконало вирішеним, бо об'єми і площини панують над ним. Коли ж будинки з П- або Ш-подібними планами мають просторові частини, розгорнуті у бік дворів, їх ефективність стає не досить значною і не може відігравати визначальної ролі в композиції. Це ми спостерігаємо на прикладах трикласних шкіл Лохвицької земської управи, художнього училища в Харкові або навіть в будинку Полтавського земства. Сюди саме можна віднести і приклади будівель із замкненими внутрішніми дворами, де внутрішній простір не ставав композиційним фактором. Останнє підтверджують будинок Хреннікова в Катеринославі або будинок-комплекс "Дністер" у Львові.

33. Вказати об’єкти проектування, функції та споріднені види мистецтв для графічного дизайну.

Графічний дизайн — це вид сучасного мистецтва, який полягає в створенні графічних об'єктів (листівок, логотипів, візиток, веб-сайтів) за допомогою різних видів графіки.
Головна ідея графічного дизайну — з'єднати естетичні принципи і функціональні завдання в одному виконанні.
Словосполучення «графічний дизайн» зовсім недавно використовувалося по відношенню до друкарської продукції. Воно означало структуризацію й організацію друкарського тексту і зображень з метою інформування та розваги читачів. Для цього використовувалися різні графічні способи: лінії й штрихування, вензелі й різні прикрашені шрифти.

В сучасній графіці використовуються ті ж принципи ліній і штрихів — векторна графіка, кольорових плям — растрова графіка, а набір шрифтів величезний і можливості кольорових рішень необмежені. Для виконання застосовуються цифрові технології. Це полегшує процес, а вихідний продукт стає якіснішим.
Якщо говорити про графічний дизайн як про один з «помічників» рекламної кампанії, то слід виділити декілька основних напрямків:

· графічний дизайн офісної продукції (дизайн візиток, бланків, конвертів, заставок на робочий стіл тощо);

· графічний дизайн рекламної продукції (дизайн реклами в ЗМІ, дизайн зовнішньої реклами, графічний дизайн плакатів, презентацій);

· графічний дизайн поліграфічної продукції (дизайн каталогів, флаєрів, листівок, буклетів);

· графічний дизайн сувенірної продукції (дизайн листівок, календарів, блокнотів, ручок, чашок, прапорців тощо).

До основних розробок графічного дизайну також відносяться основні елементи фірмового (корпоративного) стилю компанії — логотип, торговий знак, фірмовий персонаж тощо. Оформлення веб-сайту, яке виконується відповідно до фірмового стилю, теж не обходиться без елементів графічного дизайну.

Сьогодні графічний дизайн використовується в рекламі, видавничої діяльності та друку, кіно, телебаченні, комп'ютерної та електронної техніки, сфері паблік рілейшнз offshore company, інших областях масової інформації. Недарма його іноді дуже точно називають комунікаційним дизайном.

34. Яким чином треба розташувати смуги забарвлення на предметі, щоб візуально збільшити його ширину?

35. Назвати провідні напрями у розвитку сучасного дизайну.

Народження дизайну припадає на період появи дизайнерських шкіл.
Найбільш яскравими з них є:
* Баухауз у Німеччині (1919 - 1933 рр..)
* ВХУТЕМАС в Росії Радянського періоду (1920 - 1930 рр..)
У цих школах розроблялися головні принципи дизайнерського мистецтва (функционалізму / конструктивізму), а також готувалися перші професійні дизайнери.

1. ВХУТЕМАС запропонував - в реальності мистецтва і в реальному будівництві - простір, соответствовавшее геометрії ХХ століття.
ВХУТЕМАС відкинув одягу, в які архітектура протягом тисячоліть одягала простір.
ВХУТЕМАС просторовими методами, за рахунок точної геометричної форми і композиції, складеної з ясних, чистих обсягів, навчився передавати думки, які архітектори прагнули укласти в просторі.

2. ВХУТЕИН - Вищий державний художньо-технічний інститут. У новому навчальному закладі художню творчість трактували широку сферу, включала і створення творів мистецтва, і художньо цінних предметів побуту і техніки. Факультети метало-і деревообробки робили дуже велику роботу, прокладаючи шлях майбутнього дизайну. Це, по суті, вже була програма підготовки перших радянських дизайнерів.

3. Баухауз. Баухауз (Bauhaus) ("Дім будівництва") - вища школа будівництва й художнього конструювання. «Баухауз» був одночасно і навчальним закладом, що готував архітекторів і дизайнерів, і проектно-конструкторським бюро, що створював промислові зразки виробів. Пропагований ним і впроваджуваний в масове виробництво простої без прикрашення дизайн нового стилю зробив його доступним звичайним людям.

4. ЛЕФ закликав до створення утилітарних творів, що мають певну функцію. Його ідеологи висунули теорію мистецтва як «жізнестроенія», теорію «соціального замовлення» (згідно з нею, художник був тільки «майстром», виконуючим завдання свого класу), а також програму «виробничого мистецтва», сприяла зародженню художнього конструктивізму.

5. Інхукі. Інститут художньої культури, науково-дослідна організація в області мистецтва та творче об'єднання живописців, графіків, скульпторів, архітекторів, мистецтвознавців.

36. Дати стислу характеристику екологічному дизайну (екодизайн)

Екологічний дизайн (екодизайн) — напрямок в дизайні, що приділяє ключову увагу охороні навколишнього середовища на протязі всього життєвого циклу виробу. У розрахунок беруться, в комплексі, всі сторони створення, використання та утилізації виробів. Екодизайн, нарівні з очевидними і звичайними вимогами краси, зручності і ціни, приділяє особливу увагу:

Споживанню ресурсів при проектуванні, виготовленні, використанні та утилізації.

Походженню матеріалів. У розрахунок береться безліч аспектів, починаючи з захисту навколишнього середовища виробником (постачальником) і закінчуючи дотриманням прав працівників на підприємствах, коректним ставленням до фермерів тощо Існує сертифікація різного роду, подібна до тієї, яку здійснює.

Екодизайн, як складова частина екосистеми, повинен враховувати загальний життєвий цікл розвитку продукту. Малі витрати сировини, необхідність і функціональність, соціальна відповідальність, емоційність і смислове навантаження позначають естетику продуктів майбутнього.

37. Описати специфіку ліній та особливості форми романського стилю (Х-ХІІІ)ст.

Романський стиль вирізнявся масивністю і зовнішньою суворістю споруд, які зберігають оборонні, захисні функції. Найбільша увага приділялася спорудженню храмів-фортець, монастирів-фортець, замків-фортець, що розташовували на підвищених ділянках місцевості. Головним будівельним матеріалом був тесаний камінь. З часом обробка кам'яних брил удосконалюється, а м'які різновиди каменю, легкі в обробці, стають джерелом для створення перспективних порталів, різьблених капітелей, рельєфів і згодом, скульптур, якими почали прикрашати західний фасад

Романські храми, переважно монастирські, будували з великого каменю, у простих формах, із перевагою вертикальних або горизонтальних ліній, із дуже вузькими отворами дверей і вікон, із півциркульними арками. Архітектори створювали склепіння у вигляді хрестів. Скульптури на площинах стін або поверхні капітелей мали рельєфну форму. В оформленні церков були популярними сюжети Страшного суду й Апокаліпсиса, біблійні сцени, скульптури. Перевага духовного над тілесним виражалася в контрасті духовної експресії й зовнішньої потворності.

Фігурні композиції мали різні масштаби; їхні розміри залежали від ієрархічної значущості того, хто зображений: найбільша фігура Христа, трохи менші — ангелів і апостолів, найменші — простих смертних. Фігури перебували у співвідношенні з архітектурними формами. Зображення всередині — більші, ніж ті, що вміщувались у кутках. На фризах фігури мали присадкуваті форми, на опорних частинах — подовжені.
У XII ст. уперше для декорування фасадів церков використовують скульптурні зображення. Для романської монументальної пластики характерні гігантські рельєфні композиції над порталами храмів. Сюжетами найчастіше були грізні пророцтва Апокаліпсиса і Страшного суду, що демонструють богословську схему ієрархічної структури світу. Центр композиції — величезна фігура Христа. У верхній частині — небо, у нижній — грішна земля; праворуч від Христа розташовані рай і праведники (добро), ліворуч — засуджені на вічні муки грішники, чорти й пекло (зло). Схеми виконання сюжету Страшного суду різні. Наприклад, у соборі Сент-Лазар в Отені поруч із грізним і величним образом Христа зображений майже гротескно-комедійний епізод зважування добрих і злих справ померлих, що супроводжується крутійством диявола й ангела, причому диявол поданий одночасно й страшним, і смішним.

Композиція суворо підпорядкована принципу ієрархії: у центрі величезна й нерухома фігура Христа, навколо неї — безліч фігур, що передають бурхливий рух. У романській пластиці поєднуються піднесене й повсякденне, груботілесне й абстрактно гротескне.

38. Сформулювати умови поділу відрізка у пропорції «Золотого перерізу».

Людина розрізняє оточуючі його предмети за формою. Інтерес до форми будь-якого предмета може бути продиктований життєвою необхідністю, а може бути викликаний красою форми. Форма, в основі побудови якої лежать поєднання симетрії та золотого перетину, сприяє найкращому зоровому сприйняттю і появи відчуття краси і гармонії. Ціле завжди складається з частин, частини різної величини знаходяться в певному відношенні один до одного і до цілого. Принцип золотого перетину - вищий прояв структурної і функціональної досконалості цілого і його частин у мистецтві, науці, техніці і природі.

Золотий перетин - гармонійна пропорція

золотий розподіл поділ відрізка в крайньому і середньому відношенні.

Золотий перетин - це таке пропорційний поділ відрізка на нерівні частини, при якому весь відрізок так відноситься до більшої частини, як сама велика частина відноситься до меншої, або іншими словами, менший відрізок так відноситься до більшого, як більший до всього a: b = b: c або з: b = b: а.

Практичне знайомство з золотим перетином починають з поділу відрізка прямої в золотій пропорції за допомогою циркуля і лінійки.

39. Дати стислу характеристику ергономічному дизайну (ергодизайн).

Останні роки ергономічність та естетичність стали невід'ємними атрибутами конкурентоспроможного товару, тому в розробці нових чи вдосконаленні існуючих дедалі більше уваги приділяється ди­зайну виробів, зокрема машин і зовнішнього середовища як елемен­тів системи «людина — машина — середовище».

Дизайн і ергономіка мають спільні завдання: поліпшити умови праці, побуту, відпочинку людей; підвищити якість продукції; ство­рити нові види виробів, які б задовольняли широкий спектр потреб покупців. Ергономіка розглядає дизайн як засіб ефективної реаліза­ції ергономічних вимог, норм у проектних розробках і на практиці.

Дизайн у прикладному значенні — це проектна художньо-технічна діяльність з розроблення промислових виробів із знач­ними споживчими властивостями та естетичними якостями, фор­мування гармонійного предметного середовища житлової, вироб­ничої та соціально-культурної сфер.

Отже, дизайн охоплює діяльність щодо художнього констру­ювання в промисловості, яка представлена творчістю художників-конструкторів (практика проектування), результатами їхньої праці (вироби, продукти дизайну), а також теорією художнього конструювання.

Об'єктами дизайну є:

• промислові вироби (устаткування, меблі, посуд, одяг тощо);

• елементи і система міського, виробничого, жилого сере­
довища;

• візуальна інформація та ін.

Найважливішим принципом дизайну є поєднання в цілісній структурі та гармонійній формі всіх суспільно необхідних влас­тивостей об'єкта, який проектують.

40. Навести приклад ілюзій обумовлених загально психологічним законом контрасту.

Ілюзія контрасту (ілюзія Еббінгауза), при якій один і той же предмет сприймається як більший серед маленьких фонових предметів і менший серед великих фонових предметів.

Основними феноменами сприйняття є константність, структурність, залежність образу предмета («фігури») від його оточення («фону») та ін. Константність (від лат. constantis - постійний) - це «відносна незалежність характеристик об'єктів, що сприймаються, від параметрів подразнення рецепторних поверхів органів чуття». Виокремлюють сприйняття, адекватне реальності та ілюзії - «неадекватне відображення сприйманого предмету і його властивостей». Ілюзії бувають різного роду. «Оптико-геометричні ілюзії», наприклад, містяться в уявному спотворенні метричних співвідношень між фрагментами зображень. Так, із двох рівних за довжиною відрізків вертикальний здається більшим, ніж горизонтальний. До іншого класу ілюзій відноситься феномен контрасту яскравості. Сіра смужка на світлому фоні здається темнішою, ніж на чорному.

41. Записати ряд «Золотого перерізу» за допомогою цілих та ірраціональних чисел

Золотий переріз - це такий поділ цілого на дві нерівні частини, при якому більша частина так відноситься до цілого, як менша до більшої.

Послідовність Фібоначчі 1, 1,2, 3, 5, 8, 13, 21, 34, 55, 89, 144, 233... асимптотичне (наближається все повільніше і повільніше) прямує до деякого сталого відношення. Проте це відношення ірраціо­нальне, тобто є числом з нескінченною непередбачуваною послідовністю десяткових цифр у дробовій частині. Його неможливо вирази­ти точно.

Ряд «Золотого перерізу» - 1, 1,2, 3,5, 8, 13, 21, 34, 55, 89,144, 233, 377, 610, 987, 1 597, 2 584.

Професор Цейзінг у цьому напрямі також виконав величезну роботу. Він обміряв близь­ко двох тисяч людських тіл і дійшов висновку, що золотий переріз виражає середній статис­тичний закон. Ділення тіла точкою пупа — най­важливіший показник золотого перерізу. Про­порції чоловічого тіла коливаються в межах се­реднього відношення 13:8 = 1,625 і ближче підходять до золотого перерізу, ніж пропорції жіночого тіла, для якого середнє значення про­порції виражається співвідношенням 8:5= 1,6. У новонародженого таке відношення становить 1:1, до 13 років воно дорівнює 1,6, а до 21 року дорівнює, залежно від статі, чоловічому або жіночому. Пропорції золотого перерізу виявля­ються і щодо інших частин тіла: довжина пле­ча, передпліччя і кисті, кисті і пальців і т.д.

Застосовано метод математичного дослідження, а саме з точки зору геометрії золотим перерізом називається поділ відрізка в крайньому і середньому відношенні. Маємо відрізок АВ. Точка С виконує золотий переріз відрізка

АВ. якщо:

АС:АВ = СВ.АС.

Нехай АВ-а, АС = х,то СВ = а-х. Звідси: х + а - (а — х) + х

Поклавши X — СІ - Т, отримаємо квадратне рівняння: т

2 + т — 1 = 0, додатній

корінь якого дорівнює відношенню золотого перерізу:

х а —х у/5-1

а х 2

Це чудове число т = 0,618033989...

Таким чином, частини золотого перерізу складають приблизно 62% і 38% всього відрізка.

Практичне знайомство із золотим перерізом починають із розподілу відрізка прямої в золотій пропорції за допомогою циркуля і лінійкиЗ точки В проведено перпендикуляр, що дорівнює половині АВ. Отриману точку з'єднуємо лінією з точкою А. На отриманій лінії відкладаємо відрізок ВС, фіксуючи точку Б так, що СО=ВС. Відрізок АЕ) переносимо на пряму АВ. Отримана точка Е ділить відрізок АВ у відношенні золотої пропорції. Відрізки золотої пропорції виражаються нескінченним ірраціональним дробом АЕ=0,618..., якщо АВ прийняти за одиницю, ВЕ=0,382...Для практичних цілей часто використовують наближені значення 0,62 і 0,38. Якщо відрізок АВ прийняти за 100 частин, то більша частина відрізка дорівнює 62, а менша - 38 частинам.

42. Дати стислу характеристику етнічному дизайну (етнодизайн).

Можна назвати невелику кількість імен, творче кредо яких входило в рамки визначення дефініцій етодизайну, це Л. Корницька, А. Бровченко, С. Мигаль, Р. Силко, В. Крижанівський. Автори сходяться на тому, що слово «етнодизайн» утворюється поєднанням двох слів – «етнічний» і «дизайн». В свою чергу в словнику іншомовних слів ми знаходимо визначення: етнічний (народний) – такий, що належить якомусь народу, його культурі, традиціям [6], та «дизайн» визначається як комплексна науково-практична діяльність щодо формування гармонійного, естетично

повноцінного середовища життєдіяльності людини і розроблення об’єктів матеріальної культури.

43. Розкрити зміст поняття «Масштаб та масштабність» як одного з засобів гармонізації об’єктів предметного середовища.

Масштабність - композиційний засіб, який виражає співрозмірність або відносну відповідність, яка сприймає людину, різних форм архітектурного витвору до розмірів людини. Поняття масштабності не може бути замінено уявою про розмір будинку. Різні за величиною будівлі можуть мати різний масштаб: мала будівля – крупний масштаб, а велика – дрібний. Значна кількість членувань високої будівлі підсилює враження великої величини цієї будівлі, але подрібнює його масштаб. Із двох рівних за величиною будівель вищою здається та, у якої більше членувань. Чим менше цих членувань, тим будівля буде здаватися нижчою, але крупнішою за масштабом.

Щоб краще виразити масштаб виразу необхідно дотримуватися масштабних закономірностей побудови його форми. До масштабних закономірностей відносяться різні форми масштабних зв’язків:

1) відношення елементів до цілого та один до одного;

2) відношення елемента до матеріально-предметного середовища, або предметного;

3) відношення розмірів і масштабу до людини.

44. Обґрунтувати різницю побудови жіночої та чоловічої фігури (на прикладі схеми).

45. Охарактеризувати поняття «Симетрія та асиметрія» як одного з засобів гармонізації.

Три основних види симетрії:

- дзеркальна – грунтується на рівності двох частин фігури, розміщених як предмет і його відображенням в дзеркалі. Приклад: якщо у вертикальній площині розрізати навпіл автомашину, то права частина її кузова дзеркально відповідатиме лівій.

- осьова – обумовлена конгруентністю (рівністю) і досягається обертанням фігури відносно осі симетрії (освітлювальна арматура, пральні машини та ін.)

- ґвинтова – досягається в результаті обертового руху лінії або площини навколо нерухомої осі з постійною кутовою швидкістю є одночасним поступовим рухом вздовж осі (в деталях машин, верстатів, пароплавів).

Асиметрія – побудова композиції, коли її елементи не врівноважені щодо центра. Симетрія характерна для статичних форм, асиметрія – для динамічних.

Статичність – стан якого, врівноваженості форми. Статичні предмети мають явний центр, вісь навколо якої орган. форма (холодильники, пральні машини та ін.)

Динамічність – зорове сприйняття руху форми (чотиригранна піраміда). Жива природа: олень-легкий, стрункий, ведмідь-сильний, войовничий.

46. Дати стислу характеристику неотехнологічному дизайну (футуродизайн).

В перекладі з англійського футуродизайн – це дизайн майбутнього, направлення, що розробляє концепції, перспективні тенденції майбутнього. Футуродизайн займається моделюванням і прогнозуванням розвитку технологій, соціальних та культурних змін, можливих у суспільстві майбутнього. Такий дизайн проектує інновації, котрі будуть адекватними та актуальними в майбутньому. Він також займається проектуванням, що не потребує термінового введення у реалізацію, але планує перспективні дизайнерські ідеї і течії. Таким чином створюються містичні образи рішень для різноманітної продукції, що очікує в майбутньому.

Особливість футуродизайну в тому, що він віддалений від комерційної вигоди. Він створює не стільки товар, скільки саме майбутнє.

Прикладний аспект футуродизайна використовується в розробці дизайну декорацій, костюмів, техніки для фільмів і спектаклів, дії яких відбуваються у майбутньому.

Наприклад, якщо звичайний дизайн відповідає на питання «як створювати», то футуродизайн вказує, що саме потрібно створювати. Зазвичай це проекти, що діагностують і проектують соціально значими проблемні ситуації.

Приклади: 1)при діловій зустрічі ви використовуєте ноутбук лише для того, що вам потрібно скопіювати дані з флешок. На думку працівників Студії Артемія Лєбєдєва, в майбутньому флеш-накопичувачі стануть одноразовими. До цього усе йде, враховуючи зниження цін на чіпи пам’яті. Значить є сенс виготовляти корпуси флешок з картону, на яких також зручно робити написи.2) Компанії Apple і IBM прислухались до прогнозів футурологів, які передбачили виникнення безбумажного документообмінника. Вийшовши за межі розуміння офісу як місця, де обмін інформацією здійснювався на паперових носіях, вони представили перші персональні комп’ютери. Ці компютери можна було не тільки використовувати у якості вдосконалених пишучих машинок, але і обєднати в комп’ютерні мережі, де можна обмінюватися інформацією не роздруковуючи її. 3)створення мобільного зв’язку і т.д. Прогнозування тенденцій і створення на їх основі дизайнерських концептів дозволяє зрозуміти, в якому руслі варто розвивати бізнес.

47. Охарактеризувати поняття «статичність та динамічність» як засобу гармонізації.

Композиція (від лат. compositio) - складання, з'єднання, сполучення різних частин в одне ціле відповідно до визначеної ідеї. Композиція в дизайні визначається змістом, характером, призначенням художнього зображення або об'єкта.

Динамічна композиція – композиція, при якій створюється враження руху і внутрішньої динаміки. Підкреслити рух можна за допомогою розмитого фону і нечітких контурів.

Для передачі руху потрібно вибирати певний момент, який найяскравіше виражає характер руху, є його кульмінацією. Велика кількість вертикальних або горизонтальних ліній фону може загальмувати рух.

Для передачі руху (динаміки) використовуються:

· - діагональні лінії;

· - вільний простір перед об'єктом, що рухається;

· - момент кульмінації руху.

Статична композиція – створює враження нерухомості. Статика - це відсутність руху в данний момент. При цьому в композиції або в елементах композиції може бути внутрішня напруга або навіть потенціал руху. Статична композиція тяготіє до основи. Основою людина підсвідомо вважає горизонтальну площину. Дерево росте з землі, будинок теж стоїть на основі, наші статичні пози пов'язані з відчуттям основи під ногами. Ритм посилює статику.

Умови для вираження спокою (статики):

· - немає діагоналей;

· - немає вільного простору;

· - статичні пози;

· - симетрія, урівноваженість;

· - вся композиція вписана в просту геометричну форму (трикутник, квадрат, овал).

Статичні композиції майже завжди симетричні й замкнуті, а динамічні - асиметричні і відкриті.

48. Описати специфіку ліній та особливості форми готичного стилю.

Го́тика (італ. gotico, від назви германського племені готів), готичний стиль — художній стиль, що був завершальним етапом у розвитку середньовічної культури країн Західної Європи (між серединами XII і XVI століть). Термін «Готика» введений в епоху Відродження як зневажливе позначення всього середньовічного мистецтва, що вважалося «варварським».

Для готики, характерний символіко-алегоричною тип мислення й умовність художньої мови. Особливе місце в мистецтві готики займав собор - вищий зразок синтезу архітектури, скульптури і живопису. У готиці основним видом образотворчого мистецтва була скульптура, що одержала багатий ідейно-художній зміст і розвиті пластичні форми. Застиглість і замкнутість романських статуй перемінилися рухливістю фігур, їхнім звертанням друг до друга і до глядача. Виник інтерес до реальних природних форм, до фізичної краси і почуттів людини, нове трактування одержали теми материнства, морального страждання, мучеництва і жертовної стійкості людини. У готиці органічно переплелися ліризм і трагічні афекти, піднесена духовність і соціальна сатира, фантастичний гротеск і фольклорність, гострі життєві спостереження. В епоху готики розцвіла книжкова мініатюра і з'явився вівтарний живопис, досягло високого підйому декоративне мистецтво, зв'язане з високим рівнем розвитку цехового ремесла. Готика вимагала спрямованості до неба.

- Переважаючі і модні кольори - жовтий, червоний, синій.

- Лінії стилю готика - стрілчасті, що утворюють склепіння із двох пересічних дуг, ребристо повторювані лінії

- Форма - прямокутні в плані будинку, стрілчасті арки, що переходять у стовпи

- Характерні елементи інтер'єру - віяловий звід з опорами або кесонна стеля і дерев'яні панелі стін; листяний складний орнамент; зали високі, вузькі і довгі, або широкі з опорами по центру

- Конструкції стилю готика - каркасні, ажурні, кам'яні; витягнуті вгору, стрілчасті арки; підкреслений скелет конструкцій.

- Вікна - витягнуті вгору часто з кольоровими вітражами; по верху будівлі іноді круглі декоративні вікна.

- Двері - стрілчасті ребристі арки дверних прорізів; двері дубові фільончасті

Характерними рисами стилю готика є вертикальність композиції, стрільчаста яскрава, складна каркасна система опорів і ребристе склепіння. Перевага використання ребер полягає в тому, що звід може бути більше, внаслідок чого зменшуються виникають від нього навантаження.Основним типом готичної пластики була статуя.

49. Охарактеризувати метричні повторності як засіб гармонізації.

Гармонія – це перш за все міра. Отже засоби гармонізації встановлюють органічний взаємозв’язок елементів форми предмету, оточуючого середовища та людини, тобто, порівнюють їх один з одним.

На протязі всієї історії розвитку естетичної думки існує три поняття гармонії: математичне, естетичне та художнє. У більшості випадків це поняття являють собою слабко розмежовану єдність.

Метричний лад (метр) – визначається функціональними особливостями предметів: структура внутрішнього простору громадського транспорту, яка складається із однакових рядів мість для пасажирів.
Метричний ряд є простим видом повторності, якщо він складається із одного елемента і складним, якщо він базується на декількох елементах.

Метричним повтором називається розташування на площині або у просторі будь-якої форми, що повторюється на однакових інтервалах. Розрізняють прості метричні ряди (порядки), що базуються на повторі однакової форми, і складні, коли у композиції одночасно взаємопов'язані два і більше метричні повтори. Метричний лад композиції визначається функціональними особливостями предметів, наприклад, структура - внутрішнього простору громадського транспорту, складається з однакових рядів місць для пасажирів; структура ряду шаф у вигляді ячейок, пультів керування.

50. Виконати схематичне зображення кольорового кола та назвати кольори, що відносяться до «теплих».

Як введення в конструктивну хроматику, складемо коло з дванадцяти кольорів, користуючись трьома основними кольорами — жовтим, червоним і синім (мал. 3).

Відомо, що людина з нормальним зором може знайти червоний, який не є ні синюватим, а ні жовтуватим. Так само необхідно знайти жовтий, який би не був ні зеленуватим, ні червонуватим. Рекомендуємо перевіряти кожний колір на нейтральному сірому фоні.

Три основних кольори потрібно вибрати дуже уважно.

Розташуйте їх як рівносторонній трикутник у колі, так, щоб жовтий опинився нагорі, червоний — праворуч внизу, а синій — ліворуч унизу. Наш трикутник розташовано в колі, тож нам потрібно намалювати ще один, розвернений на 180 градусів, щоб отримати шестикутник. Отримані кути призначено для наших другорядних кольорів, отриманих сумішшю двох основних:

жовтий + червоний = оранжевий
жовтий + синій = зелений
червоний + синій = фіолетовий

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: