Прилади та обладнання

2.1Логометр-Л-64

2.2 Комбінований прилад УПІП-60М

3. Загальні відомості.

Вимірювання опору термоперетворювача може здійснюватися за допомогою логометрів, зроблених за принципом взаємозв’язку магнітних полів напруг у ланцюгах термоперетворювача опору Rт, та постійного опору R. Основний елемент логометра – рухлива система, що складається з двох жорстко скріплених схрещених рамок(мал. 3.1)

Мал.3.1- Схема логометра Л-64

При зміні опору Rт під дією підвищення температури, співвідношення струмів І₁ та І₂ змінюється, оскільки струм зменшується зі збільшенням Rт, відповідно змінюються і моменти М₁ та М₂. Повітряний зазор між полюсами N та S постійного магніта 3 і сердечником 4. виготовлено нерівномірним, а магнітна індукція у зазорі непостійна.

Напруга джерела живлення у логометрі теоретично не впливає на кут повороту рамок. Практично зміна напруги спричиняє відчутну похибку лише при відхиленні напруги джерела живлення ІП на значення, що перевищує ±20% від номінального.

Типи та технічні характеристики логометрів регламентуються ГОСТ 9736–80.кисневому та нейтральному середовищі, а з неблагородних металів – для вимірювання температури рідин, газів, пари, поверхні твердих тіл та ін.

Похибка вимірювання логометрами складається з похибки тперетворювача опору та похибки вимірювального приладу.

4 Література та посібники

1. Олейник Б.Н. и др. Приборы и методы температурних измерений - М.: Издательство стандартов, 1987, 296 с.

2. Сосновский А.Г., Столярова Н.И. Измерение температур - М.: Издательство стандартов, 1970, 260 с.

3. Геращенко О.А. й др. Температурные измерения: справочник - Киев: Наукова думка, 1984, 496с.

5 Контрольні запитання

5.1Пояснити принцип дії первинних термоперетворювачів опору

5.2Обгрунтувати використання вторинних приладів вимірювання опору термоперетворювачів.

5.3 Пояснити призначення і принцип дії логометрів.

5.4 Основнні технічні і метрологічні характеристики логометрів.

5.5Основні похибки вимірювання логометрами та методи їх знешкодження.

5.6 Нормальні умови проведення повірки логометрів.

5.7 Операції повірки логометрів.

5.8 Основні і додаткові похибки вимірювання логометрами

5.9 Методика повірки логометрів.

5.10 Обгрунтування вибору робочого еталона для повірки логометра.

Відповіді

6 Порядок виконання роботи.

6.1Ознайомитися з будовою та принципом дії термоперетворювачів опору.

6.2.Підготувати логометр до роботи,згідно вимог інструкції паспорта.

6.3 Провести повірку логометра

При проведенні калібрування логометрів слід дотримуватися таких вимог:

- температура навколишнього середовища 20±5 ⁰С;

- відносна вологість 80%;

- вібрація не повинна спричиняти відхилень вказівних стрілок приладів більш ніж на ±0,25 ціни поділки шкали.

Підготовка до калібрування

- логометр встановлюють у нормальне робоче положення;

- до логометра під’єднують зразковий магазин опору, а також резистори;

- усі затикачі з’єднують паралельно між собою.

При проведенні періодичного калібрування логометрів здійснити такі операції:

зовнішній огляд. При проведенні зовнішнього огляду слід встановити:

- відповідність маркування вимогам ГОСТ 9736–68;

- позначки та цифри на шкалі повинні бути чіткими;

- взаємне розміщення показника шкали приладу повинно відповідати вимогам ГОСТ 1845–59;

-скло, шкала та інші частини приладу не повинні мати механічних пошкоджень;

- прилад не повинен бути забрудненим.

Визначення основної похибки та варіації показників. Основну похибку і варіацію визначають на усіх градусних позначках шкали.

Змінюючи опір магазина визначаємо значення опору R₁ (прямий хід) і далі для всіх каліброваних позначок шкали по наростаючій.

Основну похибку показників приладу для зворотної ходи визначити змінюючи вхідних сигнал (опір) в сторону зменшення. Записати значення R₂ (зворотній хід) по магазину опорів.

6.1 Обробка результатів повірки

Основну похибку показників приладу ∆ визначити як найбільшу з двох різниць, що обчислюються за формулами:

∆₁ =R_гр - R₁ (6.1)

∆2 =R_гр - R₂ (6.2)

де R_гр - номінальне значення опору, що відповідає каліброваній точці.

Варіацію показників визначити за формулою:

V = /R₁ - R₂/ (6.3)

Приведену основну похибку δ і приведену варіацію γ визначити за формулами:

δ = (6.4)

γ = (6.5)

де R_к R_н – значення опору, що відповідає кінцевій та початковій позначкам шкали повіряємого приладу. Результати калібрування занести до протоколу, зробити висновок про придатність приладу.

Розрахунок похибок вимірювання

ПРОТОКОЛ №

Повірки логометра

типу ____________________ № ______ градуювання ______________

класу _________ з межами вимірів від ______ до _______

представленого ______________________________________________

Повірка здійснювалася за еталоном типу _____________________

№ ____________

Визначення за зовнішнім виглядом _______________________________

Результати повірки

Час проходження усієї шкали ________________________________

Висновок__________________________________________________

__________________________________________________

Підпис ______________ ___________________________

_ПІБ

Оцінка________

Підпис викладача______________

Лабораторне заняття №7

«Повірка технічних манометрів»

Мета роботи

1.1 Вивчити принцип дії та класифікацію засобів вимірювання надлишкового тиску

1.2 Оволодіти методикою проведення повірки технічних манометрів.

2Прилади та обладнання

2.1Еталонний манометр типу МО з діапазоном вимірювання 0-100 кгс/см ²

2.2 Вагопоршневий манометр МП-600

3.Загальні відомості

Прилади, призначені для вимірювання тиску та розрідження, в залежності від призначення поділяють на дві основні групи: еталонні та робочі.

По принципу дії всі прилади, призначені для вимірювання тиску та розрядження, поділяються на п’ять основних груп: рідині, пружині, комбіновані поршневі та електричні.

Прилади пружинні та комбіновані випускаються, як механічні так і з електричною передачею сигналу на відстані; останні звичайно працюють в комплекті з одним чи двома вторинними приладами.

Прилади пружинно - механічні, засновані на принципі деформації різного роду елементів, виготовлених в вигляді пружних елементів. Ці прилади використовують в широкому діапазоні вимірювань від кількох десятків міліметрів водяного стовпчика до тиску в кілько тисяч кг/см², як в лабораторних умовах так і в промисловості.

В пружинних приладах в якості пружних елементів використовують мембрани, мембранні коробки, гармонікові пружини (сильфони) та трубчасті пружини, зігнуті в дугу по колу по гвинтовій лінії. Трубчасту пружину, зігнуту в дугу по колу, зазвичай називають просто трубчастою або трубкою Бурдона, а трубчасту пружину зігнуту в дугу по колу гвинтової лінії - гвинтовою трубчастою пружиною.

Прилади пружинні в залежності від їх призначення поділяють на зразкові та робочі. Прилади робочі, як показуючи так і самодрукуючі, за встановленими нормами випускають 1-го та 4-го класів точності в залежності від їх конструкції та призначення. З числа робочих приладів потрібно виділити манометри 1-го класу. Ці прилади використовуються для калібрування різних типів робочих манометрів безпосередньо на місцях де вони встановленні.

Зразкові пружинні прилади виготовляють класів точності 0,2; 0,35 та 0,5 в вигляді манометрів та вакууметрів. Зразкові прилади використовують для проведення повірки, калібрування та градуювання різного роду пружинних манометрів, вакууметрів та мановакууметрів.

Манометри з трубчастою пружиною отримали велике застосування, як в лабораторіях, так і в промислових умовах. Треба зазначити, що влаштування цих приладів зовсім подібне одне до одного.

На малюнку 2.1 схематично показано манометр з трубчастою пружиною.

Малюнок 2.1 – Манометр з трубчастою пружиною

Трубчаста пружина 1 є порожньою трубкою овального або еліптичного перерізу, зігнутою в дугу по колу. Більша частина еліпса розташована паралельно вісі, яка проходить через вісь стрілки 2. Вільний кінець трубчастої пружини, закритий пробкою та запаяний, на шарнірі пов'язаний поводом 3 з сектором 4, останній в свою чергу з’єднаний з зубчастим зачепленням з трібкою 8, на вісі котрої насаджена стрілка. Для позбавлення мертвого ходу між зубцями сектору та трібки остання має спіральну волосину 5.

Другий кінець трубчастої пружини запаяний в утримувач 6, закріплений з корпусом манометра. Знизу утримувач має ніпель 7 з нарізкою для прилаштування манометра до простору, в котрому вимірюють тиск середовища. З вимірювального простору середовище через канал ніпеля поступає до внутрішньої частини полості трубки пружини і під впливом тиску цієї середи остання трохи розкрутиться. При цьому вільний кінець пружини переміститься трохи праворуч і в гору. Переміщення вільної кінцівки пружини, тобто, кут нахилу стрілки практично буде пропорційно створеному в ній тиску і в наслідок цього шкала манометра стає рівномірною.

Явище розкручування трубчастої пружини, зігнутої в дугу по колу, легко пояснюється, якщо прийняти до уваги, що з підвищенням внутрішнього тиску мала вісь еліпса пружини збільшується, а якщо допустити, що довжина пружини після деформації не змінюється, тобто дуги залишаються не змінними.

Для передачі переміщення вільної кінцівки трубчастої пружини до стрілки приладу є два типи передаточних механізмів – секторний та важільний.

Секторний передаточний механізм дає змогу виконувати шкалу з кутом 270˚. Регулювання приладу з секторним механізмом роблять шляхом зміною місця з’єднан- ня поводу з сектором.

Важільний передаточний механізм застосовують в тих випадках, коли від приладу вимагається висока ступінь чуттєвості або коли він має робити на установках, які вібрують. Шкалу приладу з важільним передаточним механізмом виконують ексцентричною з кутом нахилу в 90˚.

Еталонні манометри виготовляються тільки з секторним передаточним механізмом. Внутрішнє улаштування еталонних приладів не відрізняється від робочих манометрів.

4 Література та посібники