Замах (ауфтакт) та його значення

Замах – найголовніша частина диригентського жесту. Завдяки йому виконавцям заздалегідь видно момент вступу та він одночасно дає відчуття характеру майбутнього звучання, темпу, динаміки, штрихів.

Замах готує момент одночасного дихання оркестрантів, а також наступну зміну темпу.

Показ вступу та зняття звучання

Цей диригентський прийом потрібно робити так переконливо і зрозуміло, щоб в оркестрантів не було ніякого сумніву в тому, що вони мають обов’язково вступити.

Правильний показ має в першу чергу підготовчий елемент – замах, який зосереджує увагу на руці диригента, а потім самий показ вступу, який проводиться на більш високій позиції та з більш дальнім планом. Можлива, а інколи необхідна, зміна амплітуди жесту.

Зняття звучання

Щоб одночасно завершити звучання всього твору чи його частини, диригент повинен добре оволодіти диригентським прийомом зняття звучання.

Краще всього для диригента-початківця потрібно технічно засвоїти це двома способами:

- на попередній долі руки диригента рухаються всередину, а потім видовженою та округлою лінією вгору. В ритмічно необхідний момент руки диригента рухаються вертикально вниз до точки удару і на відображенні чітко зупиняються;

- другий спосіб зняття звучання відрізняється тільки тим, що спочатку рука йде не в середину, а видовженою та округлою лінією рухається від корпуса.

Використання того чи іншого способу залежить від направлення долі, яка передує зняттю звучання.

Роль диригента в оркестрі

Диригент – це виконавець, педагог, критик, організатор, це режисер, який керує колективним виконанням твору.

Він вказує оркестру темп, динаміку, розмір, штрих, момент вступу соліста, групи, оркестру, цим він забезпечує ансамбль та технічну злагодженість виконання, тобто готує колектив до головного завдання – художнього розкриття образного змісту музики.

А тому йому необхідно мати тонке відчуття ритму, темпу, відмінну музичну пам'ять та слух, музичний смак, глибокі музично-теоретичні знання, загальну інтелігентність, ерудицію.

Працюючи з аматорським духовим оркестром, диригент навчає його учасників грі на інструментах, вивчає з ними основи теорії музики, прищеплює любов до музики.

Примітка: введення основних диригентських схем, як тему модуля, вважаємо недоцільним. Адже ці схеми технічно опрацьовуються протягом всього курсу дисципліни на програмових творах. Рекомендуємо починати з практичного засвоєння схеми 44(С), адже в цій диригентській сітці закладені всі основні рухи рук (горизонтальні, вертикальні, діагональні, хвилеподібні).

Практично ця схема дає поштовх до створення диригентських схем від найпростіших до складних. Основні схеми 24, 34, 44 засвоюються у І – ІІ семестрах, а зі складними та змішаними розмірами студент знайомиться на ІІІ – ІV курсах.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ ІІІ

Клавір

Це переклад оркестрової партитури для фортепіано, в якому зберігаються всі її фактурні особливості з врахуванням виконавських можливостей цього інструменту.

Диригування і тактування

Диригування – складний процес керування звучанням оркестром під час виконання музичного твору. Якщо конкретно – це показ вступів, зняття звучання, розвиток динаміки, фразування, штрихів, показ цезур, пауз, фермат, тобто всього того, що належить до художнього виконання.

Тактування – ведення диригентського схемою розрахункових долей такту, які визначають тільки метр, темп твору. Тактування проводиться правою рукою, але, порівняно з лівою рукою, на більш низькій позиції та з меншою амплітудою.

Диригентське виконання витриманих звуків

Технічно цей прийом виконується так: ліва рука активним замахом на більш високій позиції фіксує витриманий звук (акорд) на один або декілька тактів, а права рука тактує всі метричні долі на більш низькій позиції.

Активні та пасивні жести

Якщо, наприклад, в розмірі 44(С) знаходяться дві половинних ноти, тоді відпадає необхідність проводити повним жестом 2 та 4 долі.

А тому 1 і 3 долі, з яких починаються ці половинні ноти, показуються активним ауфтактом та жестом на більш високій позиції, а 2, 4 долі практично є тільки замахом до них. У цьому і полягає суть розуміння активних та пасивних жестів.

Затакт. Прийоми його відображення в жестах

Якщо твір розпочинається з неповного такту, а це частіше всього слабка доля, тоді диригент проводить попередню долю без замаху для підготовки виконавців, потім робиться активний замах до цієї затактової долі відповідним диригентським жестом.

Якщо затакт складається з неповної долі (восьма нота в розмірі 34), тоді диригент робить енергійний замах з достатньо широкою амплітудою, на якому і повинна прозвучати затактова нота.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ ІV

Паузи в процесі диригування

У музичних творах можливі загальнооркестрові паузи, або паузи перед вступом певної групи інструментів чи соліста. Тоді диригент чітко фіксує їх метричну подовженість невеликими жестами майже без замаху і, як правило, на більш низькій позиції та на ближньому плані.

Між самостійними частинами твору великої форми можливі смислові паузи, які не фіксуються диригентським жестом і їх подовженість залежить від ступенів контрасту у змісті твору та творчих устремлінь диригента. Вирішальну роль тут грає ауфтакт.

Штрихи, їх втілення в диригентських жестах

Легато – проведення диригентського жесту м’якими, плавними рухами без підкреслення точки удару.

Нон легато – це також проведення жесту плавними рухами, але з більш виразною точкою удару.

Стакато – гостре та чітке проведення диригентського жесту на малій амплітуді та з опорою на гнучку, енергійну кисть.

Маркато – проведення диригентських жестів енергійними, підкреслено вольовими рухами рук, що досягається значною амплітудою жесту та активним прагненням до точки удару і відповідним по енергії відображенням.

Специфіка використання диригентської палички

Диригентська паличка робить більш виразними та досконалими жести диригента. Паличка ніби продовжує руку, тому вона більш видима для оркестрантів. Диригенту вона дає опору для руки і одночасно є її кінцевою точкою.

З паличкою в руці зручно показувати вступи та вести ритм, фіксувати короткі акорди, гостре стакато, повільний темп штрихом легато і багато іншого.

Фразування

Музика розділяється на невеликі смислові частини, які називаються музичними фразами і з яких створюються більш значні музичні будови: речення, періоди, епізоди.

Музична фраза завжди має свій початок та завершення. Її початок проводиться достатньо активним ауфтактом та виразним жестом. Потім показується поступове збільшення амплітуди до смислової вершини фрази, а з поступовим зменшенням звучання руки переводять на більш низьку позицію та ближній план, що і підкреслює її завершення.

Вимір цих жестів залежить від інтенсивності розвитку та тривалості музичної фрази.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ V

Короткий музично-теоретичний аналіз твору

Перш ніж розпочати вивчення музичного твору, диригент повинен детально пізнати його партитуру. Це значить, що потрібно визначити музичну форму твору, його тональний план, особливості мелодичного розвитку та гармонічної мови, відчути образний зміст твору.

Встановити виражальні засоби, знати, які інструменти виконують головні мелодичні функції в загальній музичній тканині твору.

Бачити складні в технічному та динамічному відношеннях окремі розділи.

Визначити кульмінації, а також знати особливості будови мелодії (розмір, цезури, ритм, штрихи).

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: