Критичні показники і їх значення в оцінці стану хворого у післяопераційному періоді

Серцево-судинна система. ЧСС більше 120 за одну хв., зниження систолічного артеріального тиску до 80 мм рт. ст. і нижче або підвищення до 200 мм рт. ст., порушення серцевого ритму, зниження ЦВД менше 50 мм водн. ст. і підвищення його більше 110 мм водн. ст.

Система дихання. Число дихань більше 28 за одну хв., значне укорочення перкуторного звуку, тупий звук при перкусії грудної клітки, відсутність дихальних шумів в ділянці притуплення.

Шкіра і слизові оболонки: значна блідість, акроціаноз, холодний липкий піт.

Видільна система: олігурія (кількість сечі менше 10 мл /год., анурія.

Шлунково-кишковий тракт: чорний кал, домішки крові в калі, невідходження газів, значне напруження мязів передньої черевної стінки, позитивний симптом Щоткіна-Блюмбергна, вздуття живота, відсутність перистальтичних кишкових шумів.

Центральна нервова система: втрата свідомості, затьмарення, галюцинації, рухове та говірне збудження, кома.

Стан операційної рани: рясне промокання пов‘язки кров‘ю, розходження країв рани, випадіння органів черевної порожнини (евентерація), рясне промокання пов‘язки гноєм, кишковим вмістом.

4.4. Демонструючи хворих, розглядаючи історії хвороби, призначення лікаря викладач виявляє рівень знань студентів з основ ведення хворих у післяопераційному періоді, називає основні принципи інтенсивної терапії у післяопераційному періоді:

· ефективне усунення болю (наркотичні і ненаркотичні аналгетики, кетанов (кеталонг), епідуральна пролонгована аналгезія;

· нормалізація серцево-судинної діяльності, усунення порушень мікроциркуляції (серцево-судинні засоби, кореція ОЦК – реополіглюкін, рефортан, сорбілакт);

· профілактика і лікування дихальної недостатності (киснева терапія, дихальна гімнастика, ШВЛ);

· дезінтоксикаційна терапія (неогемодез, сорбілакт, гекодез, застосування методики форсованого діурезу);

· корекція метаболічних порушень (водно-електролітного, кислотно-лужного, білкового балансів;

· збалансоване парентеральне живлення (введення амінокислотних препаратів, концентрованих розчинів глюкози –20-30%, жирових емульсій –інтраліпід, лікофундін);

· відновлення функції нирок (осмотичні діуретики, лазікс);

· відновлення функції органів (усунення парезу кишечника, гіповентиляції та ін.).

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: