Український постмодерн.

Як вписується України в постмодерн? Ми звикли вважати свій уряд сильним, адже переважна більшість населення складають колишні або нинішні «бюджетники». Уряд керує силовими структурами, встановлює рамки економічної діяльності, розробляє освітні програми... Але це ілюзія, який ми заповнили своє життя. Насправді чи не абсолютна більшість українців задіяно у приватному бізнесі, своєму, чужому, легальному чи не дуже. Адже силові структури мають внутрішню культуру, власну ідеологію, інтереси. Адже є школи та університети хороші і погані, багаті чи бідні, а відповідно - і їх продукт. Адже вдала економічна політика сьогодні - це результат інтуїції, професійної здатності вгадати хід думок транснаціональних магнатів...
Інструмент впливу на пост-модерн - це бренд, торгова марка. Слово-символ, яке все ж асоціюється з певною територією, викликає до неї увагу медіа та фінансів. Що стосується України - це Кличко, Шевченко, «Руслан», «Мрія», харківські танки. Сотні й тисячі талановитих художників і вчених. Це - карта Європи, яка була, є і буде неповноцінною без Північного Причорномор'я. Це - карта Азії, на якій мерехтять лінії караванних маршрутів, які не можуть зупинитися на нашому східному кордоні, або обійти її - ніколи і ні за що. Бренди дозволяють маніпулювати світом, в якому глобалізація зупиняється, засинає, впадає в марення віртуальної реальності.
Що заважає Україні швидко адаптуватися до нової епохи історії людства? Це громіздкість системи управління, низькі темпи мобільності адміністраторів, жорстка вертикаль. У спадщину від СРСР нам залишилася абсурдна традиція почесних звань та знаків престижу, логічна для планової економіки, але аж ніяк не для ринкової, або сверхриночной культури, яку пропонує (і іноді зброя) пост-модерн. Ще не було в Україні приклад того, як занепадає звільнене від державного диктату виробниче простір. Ще не було прикладу банкрутства практика-ентузіаста, хоча серед шахраїв і байдужих до життя рульових таких прикладів - безліч.
Вивільнення продуктивної енергії української нації, звільнення з-під ярма ніким не шанованих і нікому не потрібних інструкцій і нескінченних стягнень, здатних погасити будь-який вогонь. Вогонь, який тлів всі роки депресії і сьогодні, на хвилі загального зростання - має стати нашим власним джерелом енергії. Вже не для зростання. Для підйому. Підйом над руїною спадщини, над інтригами конкурентів, над згарищем застарілих ідей.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: