Правила складання бухгалтерського проведення

Для того щоб скласти бухгалтерське проведення та правильно визначити кореспондуючі рахунки, необхідно послідовно виконати такі «ходи мислення»:

1. економічний зміст господарського факту (явища або процесу)

2. Визначити об’єкти господарювання, які залучені до операції її змістом

3. Визначити характер об’єктів за двоїстою (балансовою) характеристикою (актив чи пасив).

4. Визначити характер зміни об’єктів («+» або «—»).

5. Скласти бухгалтерське проведення — «дебет» і «кредит».

14. Ризик контролю: поняття та підходи до оцінювання

Ризик контролю – це імовірність існування суттєвих викривлень внаслідок відсутності або неефективності системи внутрішн.контролю.

Процедури внутрішнього контролю -рішення, що доповнюють середовище контролю, які керівництво прийняло для забезпечення обґрунтованої гарантії того, що конкретні завдання підприємства будуть досягнуті.

Ризик невідповідності внутрішнього контролю - ймовірність того, що недостовірна інформація, котра може існувати за класом операцій або класом укладених угод і могла бути суттєвою окремо або в сукупності з недостовірною інформацією за іншими рахунками або класами операцій, не буде попереджена або своєчасно виявлена системою внутрішнього контролю підприємства.

Ризик контролю оцінюють за допомогою: запита до попереднього аудитора, опитування, спостереження, знайомства з документами обліку та аудиту, знайомство з вимогами до системи внутр контролю.

аудит має кілька підходів: 1) підтверджуючий аудит; 2) процедурний аудит; 3)системний аудит; 4) аудит зон ризику.

Б 22

15.Сутність синтетичного і аналітичного обліку

Синтетичними називають рахунки призначені для обліку економічно однорідних груп засобів, їх джерел та господарських процесів у грошовому вимірнику.

Облік, який здійснюють на підставі таких рахунків, називається синтетичним обліком. Детальна інформація про конкретні види засобів, їх джерел, а також господарських процесів одержують за допомогою аналітичних рахунків.

Синтетичний облік являє собою облік наявності та змін сукупностей економічно однорідних елементів активу, власного капіталу та зобов’язань у грошовому вимірнику. Інформація, представлена в цьому обліку, використовується для:

1) складання фінансової звітності підприємства;

2) розробки поточних та перспективних планів;

3) контролю діяльності підприємства шляхом ревізій та аудиту

Аналітичний облік являє собою деталізацію синтетичного обліку з метою отримання більшого обсягу інформації для контролю та аналізу господарської діяльності.

Детальна інформація використовується для:

1) здійснення розрахунків з конкретними дебіторами та кредиторами;

2) проведення інвентаризації активів підприємств;

3) калькулювання собівартості окремих видів продукції;

4) розрахунку амортизаційних відрахувань по необоротних активах тощо.

Взаємозв'язок між синтетичними й аналітичними рахунками

Шахрайство

Шахрайство — навмисно неправильне відображення і представлення даних обліку і звітності службовими особами та керівництвом підприємства.

Для визначення шахрайства аудитору необхідно:

- визначити мотиви шахрайства у клієнта;

- встановити наявність умов, що можуть сприяти можливості здійснення випадків шахрайства;

- виявити ознаки шахрайства шляхом виконання аналітичних процедур;

- провести суцільну та вибіркову перевірку об’єктів із найбільшим ризиком не виявлення порушень.

Ознаки,шахрайства

-наявність несанкціонованих операцій;

- відсутність первинних документів;

- необґрунтоване коливання цін за один і той самий звітний період;

- наявність надмірних повернень реалізованих товарів,

- агресивна реакція керівництва на проведення аудиторської перевірки;

- наявність значних матеріальних винагороджень, що пов’язані з досягненням запланованого рівня прибутку або продажу;

- зосередження влади в руках одного або невеликої групи менеджерів.

Шахрайство, що призводять до викривлення фінансової звітності. З ним пов’язано два види викривлень:

— викривлення, що виникають у результаті шахрайства при складанні фінансової звітності. Як правило, здійснюється керівництвом підприємства;

— викривлення в результаті незаконного привласнення або використання активів. Як правило, здійснюється працівниками підприємства поза інтересами компанії.

Б 25

1. Поняття облікової політики суб’єкта господарювання та її документальне оформлення

Облікова політика - сукупність принципів, методів і процедур, яких дотримується підприємство під час складання фінансової звітності, враховуючи діючі нормативно-правові акти та особливості діяльності підприємства.

Для обрання облікової політики підприємства необхідно володіти обсягом знань, у складі яких:

1)знання нормативно-правових аспектів організації та ведення обліку

2)знання методологічних аспектів

3)знання технологічних аспектів.

Облікову політику підприємство визначає самостійно, обирає форму, розробляє систему і форми управлінського обліку, звітності й контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку тощо.

Обов’язковим додатком до наказу про облікову політику є робочий план рахунків бухгалтерського обліку, в якому зазначається лише ті синтетичні рахунки та субрахунки, які використовуються підприємством. Також, є зведений графік документообігу, в якому зазначаються всі види документів, суб’єкти їх складання, а також час їх надходження до бухгалтерського під-ва.

2. Помилка у фінансовій звітності.

Помилка — це ненавмисне викривлення фінансової звітності.

МСА 240 визначає, що обман і помилка можуть виникнути внаслідок тих самих дій, які розрізняються лише за наміром їх виконання..

Основними причинами викривлень фінансової звітності є свідомі й несвідомі дії посадових осіб.

Свідомі дії призводять до обману держави чи власників підприємств.

Несвідомі дії можуть бути наслідком недобросовісного ставлен­ня до виконання службових обов'язків під час підготовки інформації, що може призвести до виникнення перекручень, які можна назвати помилками.

Помилки виникають з причин припущення арифметич­ної чи граматичної помилки в записах облікових даних або випад­кового пропуску записів господарських операцій чи документів, або відображення операцій без розкриття їхнього змісту.

Б 26

1. Зведений графік документообігу

Графік документообігу - це затверджений порядок опрацювання інформації, зазначеної в первинних документах.

Він регламентує терміни складання, надання та опрацювання первинних документів; Графік документообігу розробля є головний бухгалтер, затверджується і вводиться в дію наказом керівника організації для того, щоб бути безумовно обов'язковим не тільки для облікових, але й для інших працівників, пов'яза-них з веденням обліку.

Зведений графік документообігу є обов’язковим додатком до наказу про обл. політику під-ва, в якому зазначаються всі види документів, суб’єкти їх складання, а також час їх надходження до бухгалтерського під-ва.

2. Внутрішній аудит

Внутрішній аудит — сукупність процедур щодо перевірки відповідності фактичного стану об’єкта аудиту нормативному.

Замовником внутрішнього аудиту є керівництво підприємства.

Основне завдання внутрішнього аудиту — забезпечити ефективність

функціонування всіх підрозділів підприємства на всіх рівнях управління,

також захистити законні майнові інтереси підприємства та його власників.

Внутрішній аудит вирішує наступні завдання:

-визначає систему контролю за активами, зобов’язаннями і власним капіталом підприємства;

-перевіряє відповідність цієї системи політиці підприємства;

-виконує експертну оцінку фінансово-господарських операцій;

-аналізує ситуації ризику тощо.

Об’єкти: організація та ведення бухгалтерського обліку;стан використання i збереження майна;забезпеченість фірми власними коштами;фінансова стiйкiсть підприємства;система управління підприємством;якість роботи економічних i технічних служб;планування i стан внутрішньогосподарського контролю, організація i технологія виробництва;процеси господарської діяльності тощо;

Принципи

-незалежність: служба внутрішнього аудиту має бути незалежною від діяльності підрозділів, які вона перевіряє;

-професійна майстерність: аудиторські перевірки мають бути виконані на високому професійному рівні;

-доказовість: висновки аудитора повинні базуватися на основі документальних підтверджень;

-чіткий вираз думки: аудиторський висновок має бути максимально точним і стислим.

Важливим засобом створення ефективної системи внутрішнього контролю взаємовідносини між зовнішніми і внутрішніми аудиторами.

Б 27

1. Робочий план рахунків підприємства: поняття та підходи до формування

Підприємства для обліку своєї діяльності застосовують три види рахунків:

синтетичні – для узагальненого обліку певних груп майна і зобов’язань у грошовому виразі;

субрахунки – об’єднана група однорідних аналітичних рахунків, для одержання відомостей за окремими підгрупами активів і зобов’язань;

аналітичні – які деталізують зміст синтетичних рахунків і субрахунків в натурі та грошах з вимогою забезпечити кількісно сумову та якісну інформацію про наявність і рух майна та зобов’язань підприємства.

Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним субрахункам та рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Записи повинні мати: назву документа (форми), дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис.

На основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов’язані складати фінансову звітність.

2. Обов’язковий та ініціативний аудит: причини проведення

Аудит фінансової звітності поділяється на ініціативний та обов’язковий.

Ініціативний аудит – це вид завдання з надання обґрунтованої впевненості стосовно повного комплекту ФЗ яке аудитор отримує з власної ініціативи замовника.

Обов’язковий аудит – це завдання з надання обґрунтованої впевненості стосовно повного комплекту ФЗ, яке аудитор отримує від замовника у випадках передбаченим чинним законодавством.

Проведення аудиту є обов’язковим для:

- Підтвердження достовірності і повноти річної фінансової звітності

- Для перевірки Фін стану засновників банків, підприємств з іноземними інвестиціями, відкритих ВАТ

- Емітентів цінних паперів, при одержані ліцензії на здійснення проф..фіяльності на ринку цінних паперів.

Б 28

1.фінансовий облік: об’єкти, призначення, одиниці виміру

Фін.облік формує інформацію в інтересах свого підприємства і для зовнішніх користувачів. Використовує:

-грошову оцінку господарських засобів і процесів,

-метод подвійного запису господарських операцій на рахунках,

-стандартизовану інформацію

-об’єктом відображення є господарська діяльність усього підприємства.
Обєктами фінансового обліку є:
- активи підприємства:

- джерела власних засобів: статутний фонд (капітал), резервний (страховий) фонд, фонди і резерви спеціального та цільового призначення,

- зобовязання (пасиви) підприємства:

- фінансові результати діяльності підприємств і їхній розподіл;
- господарські операції, повязані з процесами придбання ресурсів, виробництва та реалізації
За даними фінансового обліку складається фінансова (бухгалтерська) звітність підприємства, ця Інформація не є комерційною таємницею І призначена як для внутрішніх, так І зовнішніх користувачів

2. Завдання аудиту фінансової звітності

Завданням аудиту ФЗ є перевірка її відповідності критеріям:

1Реальності(реальності надходження або вибуття)

2Визнання(очікування збільшення або зменшення майбутньої економічної вигоди,)

3Ознаки власності(поділ на чужі і свої)

4Відповідність місця і часу

5Суттєвості за умов встановлення відхилень

Завданнями аудиту ФЗ в розрізі об’єктів обліку є:

-Перевірка основних засобів

-Перевірка нематеріальних активів

-Перевірка запасів,

-Перевірка незавершеного виробництва

-Перевірка грошових коштів

-Перевірка довгострокової заборгованості та кредитів

-Перевірка кредиторської заборгованості

-Перевірка власного капіталу та прибутку

-Перевірка доходів і витрат за усіма критеріями

Б 29

1. управлінський облік: об’єкти, призначення, одиниці виміру

Управлінський облік – це процес виявлення, вимірювання, накопичення, аналізу, підготовки, та передачі інформації, що використовується управлінською ланкою для планування, оцінки i контролю всередині організації та для забезпечення відповідного підзвітного використання ресурсів.

Інформація служить тільки для внутрішнього користувача, є комерційною таємницею, охороняється законом, використовується для оцінки поточних і найближчих подій. Використовує:

-Грошовий та інші вимірники

-Довільну форму представлення інформації для управління

-Необов’язково обгрунтований методом подвійного запису.

-Об’єкт відображення – діяльність окремих служб, господарський операцій чи окремих ділянок роботи.

управлінський облік є складником процесу управління та надає інформацію, важливу для:

-визначення стратегії та планування майбутньої діяльності організації;

-контролювання її поточної діяльності;

-оптимізації використання ресурсів;

-оцінки ефективності діяльності;

-зниження рівня суб'єктивності в процесі прийняття рішень.

Принципи аудиту ФЗ

Аудит фінансової звітності - це процес, в ході якого аудитору надається можливість висловити думку відносно того, підготовлена чи відповідає фінансова звітність, по всіх чи істотно аспектів, відповідно чи до встановлених основами фінансової звітності. Звітність повинна відповідати:

• Міжнародним стандартам фінансової звітності;

• національними стандартами фінансової звітності;

• іншим нормативним актам, зазначеним у звітності.

Принципи поділяються на методологічні принципи і принципи професійної етики.

Етичні принципи

1. Незалежність (аудитор повинен бути вільний від будь-якої зацікавленості в справах клієнта).

2. Чесність (справедливе ведення справ, відвертість і правдивість).

3. Об'єктивність (зобов'язання бути справедливим, інтелектуально чесним,).

4. Професійна компетентність та належна

5. Конфіденційність (конфіденційність інформації, отриманої в ході надання професійних послуг).

6. Професійна поведінка (аудитор повинен піклуватися про підтримку доброї репутації професії).

7. Слідування технічним стандартам (надання професійних послуг відповідно з вживаними стандартами).

Методологічні принципи включають:1 планування, 2доцільність вибору методики і техніки аудиту, визначення критеріїв суттєвості і достовірності, 3обгрунтування оцінки значущості аудиторських заходів, 4обгрунтування оцінки система обліку і внутр.контролю 5дотримання методики оцінки ризиків та вибіркової перевірки даних, 6аналіз інформації, формув висновків та відповідальність за них.

Б 30

1.податковий облік: об’єкти, призначення, одиниці виміру

Податковий облік ведеться з метою формування повної та достовірної інформації про господарські операції, що були проведені платником протягом звітного періоду з метою оподаткування.

Об'єкти податкового обліку: Основні фонди, пов'язані з виробництвом і реалізацією продукції, Придбані виробничі запаси, Валові витрати, Роботи та послуги виробничого призначення, виконані іншими підприємствами, Валові доходи, Оподатковуваний прибуток

1. Уведений з метою контролю за правильністю і своєчасністю розрахунків по податках і зборах

2. Визначає платників, об’єкти, ставки податків і зборів, методику розрахунків сум платежів і форми звітності перед органами податкової адміністрації

3. Надає звітність органам податкової адміністрації

4. Використовує грошовий вимірник

2. Аудит фін. звітності

Аудит фінансової звітності - це процес, в ході якого аудитору надається можливість висловити думку відносно того, підготовлена чи відповідає фінансова звітність, по всіх чи істотно аспектів, відповідно чи до встановлених основами фінансової звітності.

Метою аудиту фінансової звітності є висловлення думки про те, чи відповідає вона за усіма суттєвими аспектами встановленим критеріям, обраними як оцінка.

Аудитор повинен зробити висновок щодо:

1) відповідності бухгалтерського обліку та прийнятої на підприємстві облікової політики вимогам нормативних і законодавчих документів

2)відповідності фінансової звітності тим якісним характеристикам, принципам підготовки та подання, які передбачені нормативними й законодавчими документами 3)достовірності повноти та точності відображення у звітності активів, зобов’язань, власних коштів і фінансових результатів діяльності підприємства за певний період.

Предметом аудиту фінансової звітності є фінансова звітність суб’єкта господарювання.

Під об’єктом аудиту фінансової звітності розуміють окремі або взаємопов’язані економічні, організаційні, інформаційні або інші сторони функціонування системи, що вивчається, стан яких може бути оцінено кількісно і якісно

Аудит фінансової звітності поділяється на:

а) плановий, який проводиться в межах затвердженого плану роботи;

б) позаплановий, який здійснюється на вимогу власника, керівникапідприємства.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: