Право брати участь в управлінні державними справами як безпосередньо, так і через представників ( ст. 38).

Право на мирні збори та маніфестації (ст. 39). Збори і мітинги мають бути мирними, Їх учасники не повинні мати зброї. Про проведення цих акцій мають завчасно сповіщатися органи виконавчої влади. Обмеження можуть бути встановлені тільки судом. З метою захисту прав і свобод людини і громадянина, охорони національної безпеки і громадянського порядку.

Громадяни можуть вільно обговорювати питання державного і суспільного розвитку, протестувати проти будь - яких обмежень демократії або інших прав тощо.

Право на звернення (ст. 40) регулюється Законом України "Про звернення громадян" від 2.10.1996 р. і може здійснюватися в індивідуальному чи колективному порядку. Недодержання посадовими особами вимог закону дає право звертатися до суду про захист.

ЕКОНОМІЧНІ ПРАВА:

Право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності (ст. 41) є принципом приватної власності, яка є економічною основою громадянського суспільства, розвитку ринкових відносин. Конституція закріплює у ст. 13 положення про те, що "власність зобов'язує" і що "усі суб'єкти права власності рівні перед законом. Право приватної власності має статус непорушності. Зміни у становищі власника можуть бути здійснені виключно за рішенням суду.

Право на підприємницьку діяльність (ст. 42) пов'язане із приватною власністю, яка становить матеріальну основу підприємництва. Держава зобов'язана сприяти розвиткові підприємництва, охороняти права підприємців, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність організацій, що займаються підприємництвом. Державний контроль може поширюватися лише на виконання законів та інших правових актів. Нормальному розвиткові підприємницької діяльності заважають монополізм і недобросовісна конкуренція, які заборонені чинним законодавством. Розвиток малого підприємництва спрямоване на задоволення повсякденних потреб споживачів. Державні органи здійснюють контроль за реалізацією прав споживачів.

Право на працю (ст. 43). Людина може займатися будь-яким видом трудової діяльності, а може й не брати в ній участі, оскільки КУ забороняє використання примусової праці(не поширюється на військову або альтернативну службу, працю, пов'язану з виконанням судового вироку або необхідну за надзвичайних умов. КУ і чинне законодавство захищають громадян від незаконного звільнення, несвоєчасного одержання винагороди за працю.

Право на страйк (ст. 44) не може мати універсального характеру, оскільки є такі сфери суспільного життя, де зупинення виробництва може призвести до небажаних наслідків, а в деяких випадках - до катастроф.

Право на відпочинок (ст. 45) поширюється на людину, яка працює за трудовим договором (контрактом). Саме вона може вимагати від роботодавця дотримання вимог закону щодо тривалості робочого дня, відпочинку у вихідні та святкові дні. Усі спори щодо здійснення права на відпочинок вирішуються відповідно до настанов Кодексу законів про працю України.

СОЦІАЛЬНІ ПРАВА:

Право на соціальний захист (ст. 46) гарантує людині цивілізований рівень повсякденного життя. Особливо тих, хто через похилий вік, хворобу не може забезпечити собі належні умови життя.

Право на житло (ст. 47). КУ передбачає придбання громадянином житла на різних засадах (побудова, придбання у власність, оренда). Громадянам, які потребують соціального захисту, надають житло безкоштовно або за доступну для них плату. Примусове позбавлення житла можливе лише на підставі закону за рішенням суду.

Право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що передбачає достатнє харчування, одяг, житло (ст. 48). Всього цього людина, всі члени її сім'ї повинні досягати завдяки своїй трудовій діяльності. Але в ряді випадків допомогу повинні надавати держава, структури соціального захисту. Критерієм соціального є офіційно встановлена межа малозабезпеченості Поряд із загальними заходами соціального захисту є й надзвичайні. (соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи).

Право на охорону здоров'я (ст. 49) є комплексним суб'єктивним правом і передбачає різнобічні заходи - виробництво ліків, роботу лікарень, підготовку медичних кадрів тощо. Держава забезпечує розвиток мережі та покращання роботи медико-лікувальних закладів. Медичне обслуговування у державних і комунальних закладах охорони здоров'я здійснюється безкоштовно. Розвиваються різні форми медичного страхування КУ забороняє приховувати факти, що становлять загрозу для здоров'я.

Вільна згода на шлюб, а також захист материнства, батьківства, дитинства і сім’ї гарантована ст. 51 КУ. У шлюбі кожен із подружжя має рівні права. Члени сім'ї зобов'язані піклуватися один про одного: батьки повинні утримувати дітей до їхнього повноліття, а повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.

Стаття 52 КУ визначає права дитини, рівноправності дітей незалежно від походження та народження. Будь-яке насильство над дитиною та й експлуатація переслідуються за законом. Держава піклується про дітей-сиріт (утримує та виховує їх), а також про дітей, позбавлених батьківського піклування, заохочує і підгримує благодійницьку діяльність щодо дітей.

КУЛЬТУРНІ ПРАВА:

Право на освіту (ст. 53) обов'язковість повної загальної середньої освіти забезпечується розгалуженою мережею закладів освіти Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої та професійно-технічної освіти. Здобуття вищої освіти здійснюється на конкурсній основі. Передбачено надання державних стипендій та пільг учням і студентам.

Право на свободу творчої діяльності (ст. 54) охоплює різноманітні галузі - від мистецтва до науки і техніки. Держава гарантує захист інтелектуальної власності, авторських прав громадян, їхніх моральних і матеріальних інтересів, Кожен громадянин має право на результати своєї творчої діяльності.

ІНШІ ПРАВА:

Право на судовий захист (ст. 55) засвідчує, що для судового оскарження підставою можуть бути як протизаконні дії так і бездіяльність державних та інших органів. Коли людина використала всі національні засоби захисту своїх прав, вона може звернутися за допомогою до міжнародних судових установ.

Право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди (ст. 56) передбачає випадки, коли шкода за вдається посадовими особами. Вона може бути матеріальною та моральною У разі виникнення спору щодо відшкодування шкоди, справу вирішує за позовом потерпілого суд.

Право на знання кожним своїх прав і обов'язків (ст. 57). Йдеться про те, що держава зобов'язана за допомогою засобів інформації доводити до відома всіх, правові приписи.

Право на правову допомогу (ст. 59) може здійснюватися як особою, так і вибраною нею захисником. Колегії адвокатів надають громадянам різні види правової допомоги.

Право особи на відмову від давання показань щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, про право на захист у процесі слідства і судового розгляду справи, а також про статус засудженого визначені ст. 63 КУ. Засуджений користується всіма правами людини і громадянина, за винятком обмежень, визначених законом і встановлених вироком суду.

ОСНОВНІ ОБОВ’ЯЗКИ ГРОМАДЯН УКРАЇНИ:

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: