ТОР 5 статей: Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы КАТЕГОРИИ:
|
V.2.I. Основні положення психологічної теорії діяльностіОсновні положення щодо вивчення складу діяль-сформульовані С. Л. Рубшштейном, розвинуті в працях О. М. Леонтьева, його учнів та послідовників. З поширенням діяльнішого підходу загальноприйнятим стало виділення таких складових діяльності: 1) «мотив — діяльність»: без мотиву діяльності не буває; 2) «ціль — дія»', людська діяльність не існує інакше, як у 3) «задача — операція»: задача — це локальна ціль; спо 4) «операція — функціонально-фізіологічна система»: в про операції. Між названими складовими діяльності існують внутрішні системні зв'язки. «Діяльність може втратити мотив, який викликав її до життя, і тоді вона перетвориться на дію, яка може реалізувати зовсім інше ставлення до світу, іншу діяльність; навпаки, дія може набути самостійної спонуки й стати особливою діяльністю; нарешті, дія може трансформуватися у спосіб досягнення цілі, в операцію, здатну реалізувати різні дії» (О. М. Леонтьев, 1975). Серед різних підходів до вивчення складу діяльності найпоширеніші — аналітичний, алгоритмічно-структурний (О. І. Тувинський), структурно-функціональний (Н. Д. Гор-дєєва, В. П. Зінченко), системно-операційний (Г. В. Сухо-дольський), системний (В. Д. Шадриков). Для всіх цих підходів спільним є виділення дій, операцій як складових діяльності, відмінним — методологічні засади, які зумовлюють особливості розгляду діяльності як складного, багаторівневого, динамічного явища, а також виділення конкретних дій, операцій. У загальнопсихологічних і практично-прикладних дослідженнях різновидів діяльності дії класифікуються за рядом ознак: 1) видом діяльності: трудова діяльність існує у трудовк 2) змістом та способом виконання — чуттєво-практичн 3) співвідношенням предметного та розумового плану — 4) рівнем усвідомлення наміру (мети) — імпульсивні, 5) особливостями цілі — рухові; гностичні (перцептивні, 6) особливостями предмета (об'єкта) діяльності — пред- 7) «нормативністю — пошуковістю» — репродуктивні, Структуру цілісної дії на основі структурно-функціонального підходу дослідили Н. Д. Гордєєва та В. П. Зінченко. За їхнім визначенням, дія є складною функціональною організацією цілої низки когаітивних, виконавських, цілеут-ворюючих, емоційно-оцінювальних процесів, які реалізуються.на різних рівнях, між котрими існують рухливі зв'язки. Цілісна структура як діяльності, так і дії може вбирати в себе утворення, які належать до різних рівнів розвитку, функціонування. Так, той чи інший когнітивний компонент (сенсорний еталон, образ, схема) може стосуватися діяльності, дії, операції. Можлива також велика кількість комбінацій з компонентів, котрі належать до різних рівнів і диктуються предметним змістом, метою та задачами діяльності. Останні визначають, який з компонентів діяльності може взяти на себе функцію домінуючого, системоутворюючого фактора. Запропонована авторами модель функціональної структури людської дії містить ряд блоків («образ ситуації» та «образ дії»), пов'язаних із предметною ситуацією через полі-модальний аферентатор і моторний компонент дії. «Образ ситуації» та «образ дії» виступають як джерела побудови програми моторного компонента дії. Інформація надходить в «інтегральну програму» з образних компонентів системи. Вона збагачується із схем і способів дій, які зберігаються в блоці пам'яті. Інформація про необхідні параметри дій надходить із блоку «інтегральної програми» у блок «диференціальної програми», трансформуючись, наприклад, в окремі моторні команди. В блок «контролю та корекції» надходить узагальнена інформація про схему дії та потрібний результат з «інтегральної програми» і детальна інформація з «диференціальної програми». У блок, що відповідає за збереження й актуалізацію схем пам'яті, надходить інформація про успішність дій (це схеми способів, прийомів, тактики виконуваних дій). Розглядаючи операціональний склад предметної дії, треба розрізняти орієнтаційну основу дії та прийоми її безпосереднього виконання. Під орієнтаційною основою дії розуміється сукупність відображених суб'єктом об'єктивних умов, на які він реально орієнтується при виконанні дії (діяльності). В загальному вигляді схема орієнтаційної основи охоплює такі основні моменти, спільні для різних видів діяльності: 1) аналіз і виділення заданих характеристик очікуваного 2) аналіз предмета діяльності, виділення його вихідних 3) аналіз засобів праці, технологічних особливостей об 4) аналіз складу, послідовності, способів виконання дії; 5) контроль і корекція дії в процесі її виконання; 6) оцінка кінцевого продукту як досягнутої цілі. Виконавська частина дії, особливо трудової, включає рухи людського організму, що безпосередньо впливають на предмет праці через знаряддя праці. І. М. Сеченов, розглядаючи природу довільних рухів, наголошував на тому, що хотіння (потреба) тоді буде мотивом або ціллю, а рухи — дією, або способом досягнення цілі, якщо рух усвідомлюється як засіб задоволення хотіння. Дія, у якій об'єднуються чуттєвий і руховий компоненти, називається психомоторною дією, або психомоторикою. У руховій активності людини можна виділити чотири рівні: 1) рівень цілісної діяльності; 2) рівень окремого акту діяльності; 3) рівень макрорухів, з яких через набуття предметності 4) рівень мікрорухів, які є елементарними руховими ак Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:
|