Юридична освіта в Одесі наприкінці 1940-х- 1980-х pp.: відновлення, розвиток та реорганізації юридичного факультету ОДУ

Осередком розвитку юридичної освіти м. Одеси впродовж 1940-х - 1980-х pp. став юридичний факультет Одеського державного університету ім. І. І. Мечнікова. У 1947 р. юридичний факультет було відновлено у складі Одеського державного університету.

Його першим деканом був криміналіст доцент М. А. Кравцов, а згодом – доцент І. О. Середа (фахівець у галузі колгоспного права) і доцент Ф.Г. Ліханов (державознавець). Викладачами юридичного факультету в ті роки були І. В. Шерешевський, І. Ю. Фінн, В. Т. Олієвський, Ю. Я. Баскін, В. П. Шахматов, Б. В. Поклонський та ін.

На юридичному факультеті до 1954 р. працювали три кафедри: державного і адміністративного права (завідувач кафедри доцент Ф.Г. Ліханов; цивільного, колгоспного і земельного права (завідувач кафедри доцент І.О. Середа); кримінального права, процесу і криміналістики (завідувач кафедри доцент М. А. Кравцов).

У 1954 р. юридичний факультет Одеського держуніверситету було знову закрито, а студентів перевели до Львівського університету. Офіційно це пояснювалося «відсутністю кваліфікованих викладацьких кадрів та іншими труднощами у підготовці кваліфікованих юристів».

В Одесі продовжував працювати філіал Всесоюзного Юридичного Заочного Інституту (ВЮЗІ), директором якого в різні роки були П. К. Чебаненко, Р. І. Степанова, І. В. Михайлов. У 1959 р. Одеську філію ВЮЗІ було передано під управління юридичного факультету, а у липні 1960 р. він був перетворений на юридичний факультет Одеського університету.

У липні 1961 р. юридичний факультет (заочне і вечірнє відділення) Одеського університету розпочав роботу. Деканом було обрано доцента Ю. С. Червоного (1961 - 1965), а потім доцента К. І. Удалих (1965 - 1967).

Роки становлення юридичного факультету були нелегкими. Тим більше цінним був результат: подальший розвиток заочної і вечірньої форм навчання, відновлення денної форми навчання (1966), чітка організація навчального процесу за всіма формами навчання.

Юридичний факультет було відновлено у складі двох кафедр: державних і правових дисциплін (завідувач доцент I. A. Греков) та соціально-правових дисциплін (завідувач доцент І.О. Середа). У подальшому з’явилися і нові кафедри – цивільного права і процесу (завідувач доцент Ю.С. Червоний), державного і адміністративного права (завідувач професор І.М. Пахомов, пізніше – професор О.В. Сурілов); з 1967 р. – кафедра криміналістики, кримінального права і процесу (завідувач професор В.П. Колмаков, пізніше - доцент І.В. Михайлов, доцент Є.В. Додін, професор Л.В. Багрій-Шахматов).

Перший набір на відновлене у 1966 р. денне відділення становив 25 осіб.

У 1967 р. з приїздом до міста Одеси видатного фахівця-криміналіста, доктора юридичних наук, професора В. П. Колмакова, який став деканом юридичного факультету, від кафедри спеціальних юридичних дисциплін відокремилася кафедра криміналістики, кримінального права і процесу, на якій почали викладатися усі дисципліни кримінального профілю.

З 1967 до 1973 pp. тривав процес активного нарощування наукового та педагогічного потенціалу юридичного факультету, значною мірою зросла кількість студентів. У квітні 1973 р. пішов з життя В.П. Колмаков і деканом юридичного факультету став Ю. С. Червоний. З 1987 р. на цій посаді працював доктор юридичних наук, професор A.C. Васильєв, який одночасно очолював кафедру адміністративного права та управління.

Впродовж 1960 - 1980-х рр. юридичний факультет Одеського університету готував фахівців у галузі правознавства для роботи в органах суду, прокуратури, Міністерства внутрішніх справ, Радах народних депутатів, нотаріаті, адвокатурі. Учбовими планами було передбачено вивчення циклу суспільних наук, а також теорії та історії держави і права. Студентам викладалися основи всіх галузей права, державного права зарубіжних соціалістичних країн, капіталістичних країн та країн, що звільнилися від колоніальної залежності. Крім того, на юридичному факультеті вивчалися міжнародне право, логіка, судова медицина, латина, судова психіатрія, основи бухгалтерського обліку. Велике місце у підготовці юристів відводилося криміналістиці. Була створена добре обладнана криміналістична лабораторія. Починаючи з третього курсу, студенти могли обирати державно-правову (для роботи у Радах та органах державного апарату), господарчо-правову (для юридичного забезпечення народного господарства) або судово-прокурорсько-слідчу (для працівників суду, прокуратури та слідчих підрозділів органів МВС) спеціалізацію. Важливим також було те, що під час навчання студенти проходили виробничу практику в судах, прокуратурах, органах МВС, Радах народних депутатів, адвокатурі.

Наприкінці 1980-х рр. у роботі юридичного факультету відбулися певні зміни. Зокрема, з 1985 р. на базі Одеського університету працювала регіональна організація Радянської асоціації політичних наук (голова – професор М. П. Орзіх). Використовувалися такі форми впровадження наукової роботи до практики як участь у робочих групах по розробці законопроектів, створення проектів нормативно-правових актів тощо.

У 1989 р. вперше при університеті на базі юридичного факультету організується факультет підвищення кваліфікації робітників радянських органів та юридичних служб підприємств та організацій (декан - професор М.П. Орзіх).

Також, наприкінці 1980-х рр. виникли нові тенденції щодо укріплення зв’язку юридичної освіти з практикою. Зокрема, у 1986 р. на засіданні за участю представників УВС Одеської області, прокуратури Одеської області, Південно-Української транспортної прокуратури, Південно-Українського УВС на транспорті, Одеського обласного суду, обласного управління юстиції була розроблена система з інтеграції учбової роботи викладачів кафедри карного, карно-виконавчого права та кримінології юридичного факультету Одеського університету та практичної діяльності правоохоронних органів.

Ця робота активізувалася після видання наказу «Про докорінне покращення цільової підготовки юридичних кадрів для органів внутрішніх справ та вищих навчальних закладів Мінвузу». УВС області та кафедра почали працювати над організацією філій кафедри при УВС Одеської області.

У січні 1988 р. сумісним наказом ректора ОДУ та начальника УВС Одеської області філія кафедри була створена на підставі прийнятого Радою

юридичного факультету ОДУ та колегією УВС Одеського облвиконкому «Положення про філію кафедри карного права, процесу та криміналістики Одеського держуніверситету при УВС Одеської області».

Більш якісній підготовці фахівців сприяло укладання угод з ініціативи кафедри про цільову підготовку фахівців вищої юридичної кваліфікації та творчу співпрацю між Одеським держуніверситетом та УВС Одеської області (1987), Одеським середнім училищем МВС України (1989), Академією МВС України (1990). Угодами передбачалося: відбір абітурієнтів для участі в конкурсі при вступі до університету на прокурорсько-слідчий факультет, підготовка спеціалістів вищої юридичної кваліфікації, взаємний обмін навчальними планами, учбово-методичною літературою, навчальними посібниками.

15 квітня 1945 р. поновила свою діяльність Одеська школа міліції. У період реорганізації МВС-МДБ відповідно змінювалася й назва та підпорядкування школи, а у 1952 р. рішенням уряду СРСР школу реформовано в Одеську спеціальну середню школу міліції МВС СРСР. Особовий склад школи міліції крім виконання основної функції – навчання – систематично залучався до заходів з охорони громадського порядку не тільки на території України, а й за її межами. Наприкінці 1991 р. Одеську спеціальну середню школу міліції МВС СРСР було підпорядковано МВС України.

Таким чином, якщо наприкінці 1940 - на початку 1950-х pp. юридична освіта в Одесі перебувала у стадії становлення (відновлення), зберігаючи риси попереднього перехідного періоду, то впродовж 1960 - 1980-х pp. можна зазначити певні успіхи в її розвитку.

Важливим показником розвитку юридичної освіти в Одесі в означений період було впровадження стаціонарної юридичної освіти, що визначалося значним кроком уперед. Пов’язано це було зі збільшенням законодавчого нормативного матеріалу. Який потребував більш ретельного, стаціонарного вивчення. Заочна юридична освіта централізованого характеру також зберігалася, але не мала такого значення як ц попередні роки.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: