Робочий час та відпочинок

Робочий час на підприємстві являє собою термін протягом якого праціник повинен виконувати свої трудові обов’язки та дотримуватись Правил внутрішнього розпорядку. Робочий час на «Київприлад» регулюється КЗпПукраїни, глава 4.

Виділяють такі види робочого часу: нормальний, скорочений та неповний. На «Київприлад» використовують нормальний робочий час,для якого характерним є встановлення двох нормативів:

- нормальна тривалість робочого часу не може перевищувати 40 год. на тиждень;

- тривалість щоденної роботи при 6-денному робочому тижні не може перевищувати 7 год.

Скорочена тривалість робочого часу може встановлюватись за рахунок власних коштів на підприємствах і в організаціях для жінок, які мають дітей віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда.

Напередодні святкових і неробочих днів (стаття 73) тривалість роботи працівників скорочується на одну годину як при п'ятиденному, так і при шестиденному робочому тижні.При роботі в нічний час встановлена тривалість роботи (зміни) скорочується на одну годину. Це правило не поширюється на працівників, для яких уже передбачено скорочення робочого часу.

Тривалість нічної роботи зрівнюється з денною в тих випадках, коли це необхідно за умовами виробництва, зокрема у безперервних виробництвах, а також на змінних роботах при шестиденному робочому тижні з одним вихідним днем.

Нічним вважається час з 10 години вечора до 6 години ранку.

Відповідальність

Матеріальна відповідальність виникає внаслідок спричинення шкоди підприємству працівником, який знаходиться в трудових відносинах з підприємством або який виконує роботи чи надає послуги при відсутності трудових відносин (у разі наявності цивільно-правового договору). Розрізняють два види матеріальної відповідальності перед підприємством:

1) відповідальність за шкоду, заподіяну внаслідок порушення покладених на працівника трудових зобов'язань;

2) відповідальність за втрати, спричинені при відсутності трудових відносин (порушення цивільно-правової угоди).

Загальні правила визначення матеріальної відповідальності встановлено КЗпП ст. 130, зокрема "...працівники несуть матеріальну відповідальність за збиток, спричинений підприємству, установі, організації внаслідок покладених на них трудових відносин".

Індивідуальна матеріальна відповідальність настає для працівника внаслідок факту спричинення збитку підприємству, поширюється на кожного працівника незалежно від посади, яку він займає, і роботи, яку він виконує (крім випадків укладання відповідних договорів про колективну відповідальність).

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: